Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/1612/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 серпня 2024 року справа №200/1612/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 травня 2024 року у справі № 200/1612/24 (головуючий І інстанції Волгіна Н.П.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі- позивач) звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо ненадання повної відповіді на запит приватного виконавця ОСОБА_1 від 14 лютого 2024 року в частині відмови у наданні відомостей про виконавчий округ приватних виконавців та предмету порушення та зобов`язати надати повну відповідь; визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не надання відповіді на запит приватного виконавця ОСОБА_1 від 22 лютого 2024 року та зобов`язати надати таку відповідь. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 1 травня 2024 року відмовлено в задоволенні позову. Позивачем подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позову. Апелянт зазначив, що приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Отже приватний виконавець є фізичною особою зі спеціальним статусом. Згідно до висновків Верховного Суду, зроблених у постанові від 16.06.2021 у справі № 750/6872/20 фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на провадження незалежної професійної діяльності, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - самозайнята особа. При цьому правовий статус «самозайнята особа» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх (близький за змістом висновок сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц, від 7 квітня 2020 року у справі № 743/534/16-ц, від 6 червня 2018 року у справі № 910/16713/15). Отже приватний виконавець - суб`єкт незалежної професійної діяльності не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи. Таким чином висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем обставин порушень з боку відповідача її прав, свобод та інтересів (як фізичної особи) у сфері надання публічної інформації в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації» є неправомірним і порушує право позивача на доступ до інформації, так як суперечить статті 34 Конституції України щодо права кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, статті 5 Закону України «Про інформацію» щодо права кожного на інформацію, п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також не враховує висновків, зроблених у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 750/6872/20, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 161/6253/15-ц, від 07.04.2020 у справі № 743/534/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду». За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3). Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України). За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію. Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд». Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Згіно Реєстру приватних виконавців України ОСОБА_1 є приватним виконавцем, посвідчення НОМЕР_1 від 1 липня 2020 року, виконавчий округ - Одеська область, зареєстрована адреса приватного виконавця ОСОБА_1: АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2). 14 лютого 2024 року приватним виконавцем ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу Міністерства юстиції України Департаменту державної виконавчої служби було надіслано запит про надання публічної інформації, в якому містилось прохання повідомити кількість наказів Міністерства юстиції України про зупинення діяльності приватних виконавців за грубе порушення приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків на підставі пп. 4 п. 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII із зазначенням ПІБ, виконавчого округу приватних виконавців, дати, номеру наказу та предмету порушення. 22 лютого 2024 року приватним виконавцем ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу Міністерства юстиції України Департаменту державної виконавчої служби подано запит про надання публічної інформації, в якому містилось прохання: 1) повідомити ПІБ членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців, які не погоджували подання Міністерства юстиції України відповідно до п.п. 4 п. 6-1 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII, із зазначенням дати, номера подання, ПІБ приватного виконавця, предмету грубого порушення; 2) повідомити відсоток та кількість відхилених подань стосовно грубих порушень приватних виконавців, які не були погоджені більшістю членів Дисциплінарної комісії відповідно до п.п. 4 п. 6-1 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1403-VIII (а.с. 21). 18 березня 2024 року (вих. № 41369/31780-33-24/20.4.1) Міністерство юстиції у відповідь на запит приватного виконавця ОСОБА_1 від 14 лютого 2024 року повідомило, що на підставі п.п. 4 п. 61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII Міністерством юстиції України за грубе порушення вимог законодавства з примусового виконання рішень станом на 12 березня 2024 видано 21 наказ про зупинення діяльності приватних виконавців строком на один місяць, а саме: від 22 грудня 2022 року № 3539/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_2»; від 30 січня 2023 року № 344/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_2»; від 9 березня 2023 року № 925/5 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_3»; від 17 березня 2023 року № 667/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_2»; від 23 березня 2023 року № 696/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_4»; від 21 квітня 2023 року № 930/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_5»; від 25 травня 2023 року № 2015/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_6»; від 15 червня 2023 року № 1440/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_7»; від 25 липня 2023 року № 1842/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_5»; від 2 серпня 2023 року № 2783/5 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_7»; від 31 серпня 2023 року № 2087/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_8»; від 4 жовтня 2023 року № 2333/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_5»; від 11 жовтня 2023 року № 2371/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_7»; від 24 листопада 2023 року № 2693/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1»; від 29 листопада 2023 року № 2714/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_9»; від 8 грудня 2023 року № 2860/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_10»; від 18 січня 2024 року № 139/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_11»; від 9 лютого 2024 року № 408/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_12»; від 23 лютого 2024 року № 619/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_13»; від 12 лютого 2024 року № 439/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_14»; від 12 березня 2024 року № 750/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_15». Також повідомлено, що порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації" і що відповідно до ст. 1 цього Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Крім того, зазначено, що у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 вказано, що аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь яких носія інформація. Тобто, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Узагальнення запитуваної позивачем інформації щодо виконавчого округу приватних виконавців, до яких застосовано положення п. п. 4 п. 61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII та предмету порушення у Мінюсті не ведеться та законодавством не передбачається. На запит приватного виконавця ОСОБА_1 від 22 лютого 2024 року відповідач направив лист від 18 березня 2024 року (вих. № 41295/37258-33-24/20.4.1), в якому зазначено про те, що узагальнення запитуваної у запиті інформації у Міністерстві юстиції не ведеться та законодавством не передбачається, враховуючи зазначене надати запитувану інформацію неможливо. В листі зазнчаені нормативно-правові обґрунтування неможливості надати запитувану публічну інформацію за змістом, аналогічним обґрунтуванням, наведеним у листі вих. № 41369/31780-33-24/20.4.1 від 18 березня 2024 року. За ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. За п. 7 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема […] спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації. Згідно преамбули Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) зазначений закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. За ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. За п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Згідно ст. 12 цього Закону суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. За ч. 1 ст. 13 цього Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради. Відповідач в розумінні Закону № 2939-VI є розпорядником публічної інформації. Позивач зверталась до відповідача із запитами від 14 та 22 лютого 2024 року не як фізична особа, а як приватний виконавець. Згідно ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. За ч. 2 ст. 16 Закону № 1403-VIII приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Отже, запити до відповідача про надання публічної інформації від 14 та 22 лютого 2024 року були подані суб`єктом незалежної професійної діяльності - приватним виконавцем ОСОБА_1, а не фізичною особою ОСОБА_1 . Листи у відповідь на зазначені запити відповідачем також направлялись приватному виконавцю ОСОБА_1. Згідно з ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, […]; доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Позивач звернулась до суду з позовом за захистом порушеного права як фізична особа. Доказів на підтвердження порушення свого права на отримання публічної інформації (зокрема, доказів направлення до відповідача запитів від імені ОСОБА_1 як фізичної особи) позивачем суду не надано. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем обставин порушень з боку відповідача її прав, свобод та інтересів (як фізичної особи) у сфері надання публічної інформації в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації». Щодо посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції висновків в постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 750/6872/20, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 161/6253/15-ц, від 07.04.2020 у справі № 743/534/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15, то колегія суддів їх не застосовує, враховуючи інші предмети позову, ніж у цій справі. За п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову. Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 травня 2024 року у справі № 200/1612/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Повний текст постанови складений 7 серпня 2024 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: І.Д. Компанієць Е.Г. Казначеєв