Постанова Київський апеляційний суд № 521/9561/23

справа № 521/9561/23 головуючий у суді І інстанції Савлук Т.В. провадження № 22-ц/824/35/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Березовенко Р.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України, поданою представником - адвокатом Панасюком Олегом Миколайовичем на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування, - В С Т А Н О В И В: 11 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кім Марія Миколаївна звернулася з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України, в якому просила: стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 відшкодування збитків у розмірі 42 975,96 грн., та розподілити судові витрати. Позов мотивований тим, що 28 жовтня 2022 року о 10 год. 45 хв. в м. Одеса по вул. Маршала Бабаджаняна, 40В. к.2 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Шкода, днз НОМЕР_1 скоїла зіткнення із стоячим автомобілем Тойота, днз НОМЕР_2 . В результаті зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 , що встановлено постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2022 року, яка набрала законої сили 09 грудня 2022 року. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу Шкода, днз НОМЕР_1 не була застрахована. 31 жовтня 2022 року позивач, як власник пошкодженого автомобіля Тойота, днз НОМЕР_2 , звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) із повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується зворотнім повідомленням. В зазначені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» терміни МТСБУ не направило свого представника для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. 28 грудня 2022 року та 19 січня 2023 року до МТСБУ позивачем повторно направлено повідомлення про настання ДТП та заяву на виплату страхового відшкодування через електрону пошту, на які відповідь не надано. В подальшому 23 січня 2023 року незалежний експерт отримав від МТСБУ завдання на проведення огляду пошкодженого автомобіля з метою проведення оцінки завданого матеріального збитку в результаті ДТП. На той момент автомобіль Тойота, днз НОМЕР_2 вже було відремонтовано, на що відповідач надав лист із відмовою у виплаті страхового відшкодування. Проте, за заявою позивача, судовий експерт Куліш О.В. провів транспортно-товарознавче експертне дослідження автомобіля марки Тойота, днз НОМЕР_2 . Згідно висновку експерта №01-10/11 від 10 листопада 2022 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників, що підлягають заміні автомобіля Тойота, днз НОМЕР_3 внаслідок його пошкодження 28 жовтня 2022 року становить 39 975,96 грн. Вартість такого висновку експерта складає 3 000,00 грн. Позивач вважає, що МТСБУ має зобов`язання по відшкодуванню позивачу заподіяної шкоди у межах суми ліміту відповідальності за договором страхування за шкоду заподіяну майну у загальному розмірі 42 975,96 грн. 12 червня 2023 року представник МТСБУ - Панасюк Олег Миколайович подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що 20 січня 2023 року відповідачем отримано від представника позивача, адвоката Кім М.М., повідомлення про ДТП датоване 28 грудня 2022 року та заяву щодо здійснення регламентної виплати датовану також 28 грудня 2023 року, при тому, що ДТП мало місце 28 жовтня 2022 року. Вказані документи зареєстровано за вхідним №3588 та відкрито регресну справу №89830. Обов`язковою умовою прийняття МТСБУ рішення про здійснення регламентної виплати на користь потерпілої особи є залучення відповідного експерта для встановлення розміру збитку. Незважаючи на той факт, що потерпілою особою відповідні повідомлення про ДТП та заяву подано з порушенням визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» термінів, на виконання вимог п.34.2 ст.32 Закону, МТСБУ надано доручення ТОВ «ЕАК «Довіра» на виконання у строк до 22 лютого 2023 року робіт, пов`язаних із визначенням суми матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки «Тойота», днз НОМЕР_2 у наслідок ДТП, яка мала місце 28 жовтня 2022 року. Згідно рапорту ТОВ «ЕАК «Довіра» від 24 січня 2023 року, транспортний засіб марки «Тойота», днз НОМЕР_2 його власником для проведення технічного огляду не наданий по причині його відновлення. За таких обставин, виготовлення Звіту про визначення вартості матеріального збитку без технічного огляду є неможливим та суперечить п.5.1 та п.58 Методики товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ. З урахуванням викладеного, керуючись п.37.1 ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ відмовлено у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) внаслідок невиконання потерпілою особою обов`язків, передбачених Законом, що призвело до неможливості встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування, задоволено. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 в рахунок виплати страхового відшкодування 39 975,96 грн., витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 3 000,00 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 073,60 грн., а всього на загальну суму 44 049,56 грн. Не погодившись із таким рішенням суду, представник Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвокат Панасюк Олег Миколайович 08 вересня 2023 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Підтримавши доводи відзиву, апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам. Зазначає, що звернення позивача до МТСБУ після того, як він відремонтував автомобіль, є порушенням пункту 33.1.4 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що позбавило відповідача можливості самостійно визначити розмір шкоди, оскільки Законом чітко визначено, що саме МТСБУ здійснює організацію процедури встановлення розміру шкоди та розслідування причин і обставин ДТП. Оскільки визначення розміру матеріальної шкоди здійснено позивачем у спосіб, не передбачений законом, суд мав відмовити у задоволенні позову. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України, поданою представником - адвокатом Панасюком Олегом Миколайовичем на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвала про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги були надіслані на електронну адресу представника ОСОБА_1 - адвоката Кім М.М. За даними Звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, судову кореспонденцію представник позивача отримала 29 травня 2024 року, що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням. Третій особі ОСОБА_2 ухвала про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги були надіслані за адресою проживання, наявною в матеріалах справи, однак поштове повідомлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням. Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 червня 2024 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц). Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28 листопада 2022 року Малиновським районним судом міста Одеса винесено постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п`ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 850,00 гривень. В мотивувальній частині постанови суду встановлено наступні обставини: 28 жовтня 2022 року о 10.45 годині ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , керуючи т/з Skoda Superb д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнилась в безпечності, не звернулась за допомогою до інших осіб, внаслідок чого скоїла зіткнення з т/з Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_2 , який був припаркований позаду, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Причиною даної дорожньо-транспортної пригоди стало порушення ОСОБА_2 п.10.9 ПДР, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП. Постанова Малиновського районного суду міста Одеса від 28 листопада 2022 року не скасована та набрала законної сили в установленому законом порядку. За результатами перевірки та відповіді Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо інформації про чинний станом на 28 жовтня 2022 року поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений щодо забезпечення автомобіля Skoda Superb д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 , дані відсутні. 31 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28 жовтня 2022 року. Відповіді на своє звернення не отримав. 07 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до судового експерта Куліш Олександра Васильовича про проведення транспортного товарознавчого експертного дослідження автомобіля марки Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_2 . У відповідності зі статтею 106 ЦПК України, висновок судової експертизи підготовлено для подання до суду. Про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивого висновку по ст.384 КК України та за відмову від дачі висновку по ст.385 КК України експерт обізнаний, про що засвідчено особистим підписом експерта. 10 листопада 2022 року судовим експертом Куліш Олександром Васильовичем складено Висновок експерта №01-10/11 транспортно товарознавчої експертизи по дослідженню колісного транспортного засобу Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_2 , за висновками експерта: - вартість відновлюваного ремонту автомобіля марки Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження 28 жовтня 2022 року у цінах станом на дату розрахунку 10 листопада 2022 року становить 39 975 гривень 96 копійок; - вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників, що підлягають заміні автомобіля марки Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження 28 жовтня 2022 року у цінах станом на дату розрахунку 10 листопада 2022 року становить 39 975 гривень 96 копійок. 28 грудня 2022 року ОСОБА_1 повторно направив до Моторного (транспортного) страхового бюро України повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28 жовтня 2022 року, та заяву про виплату страхового відшкодування через електрону пошту. 19 січня 2023 року ОСОБА_1 втретє направив до Моторного (транспортного) страхового бюро України повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28 жовтня 2022 року, та заяву про виплату страхового відшкодування через електрону пошту. На виконання вимог п.34.2 ст.32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ було надано доручення ТОВ «ЕАК «Довіра» для виконання у строк до 22 лютого 2023 року робіт, пов`язаних із визначенням суми матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки «Тойота», р/р НОМЕР_2 у наслідок ДТП, яка мала місце 28 жовтня 2022 року. Згідно рапорту ТОВ «ЕАК «Довіра» від 24 січня 2023 року, транспортний засіб марки «Тойота», р/р НОМЕР_2 його власником для проведення технічного огляду не наданий по причині його відновлення. У відповіді Моторного (транспортного) страхового бюро України від 30 січня 2023 року, на звернення адвоката позивача - Кім М.М. , повідомляється про відсутність правових підстав для відшкодування потерпілому заподіяної шкоди, відповідно до пп. 37.1.3 п.37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з підстав не виконання зобов`язань визначених п. 33.3 ст. 33, п. 34.2 ст. 34 вказаного Закону, та проінформовано потерпілого, що він має право керуючись ст. 1187 Цивільного кодексу України звернутися до відповідальної особи за скоєння дорожньо-транспортної пригоди про відшкодування шкоди. Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що МТСБУ може відмовити у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) у випадку, коли невиконання особою обов`язків, передбачених Законом, призвело до неможливості встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. В ході судового розгляду місцевий суд дійшов висновку, що внаслідок заподіяння транспортним засобом під керуванням ОСОБА_2 , яка не мала на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і у результаті протиправних дій якої позивачу завдано шкоду його майну, розмір якої відповідно до Висновку експерта №01-10/11 транспортно товарознавчої експертизи по дослідженню колісного транспортного засобу Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_2 , у цінах станом на дату розрахунку 10 листопада 2022 року складає 39 975,96 грн. У зв`язку з чим, на підставі пп. «в» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у МТСБУ виник обов`язок відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду в межах ліміту відповідальності страховика, а тому позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими належними та допустимими доказами. Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина 2 статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина 5 статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини 2 статті 1167 ЦК України). Як вказано у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається. Згідно з положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП за участі транспортних засобів сторін, що мала місце 28 жовтня 2022 року об 10-45 год. у АДРЕСА_1 , встановлена та в порядку ч. 6 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає. Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Відповідно до пп. 39.1, 39.2.1 п. 39.2 статті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, основним завданням якого є, у тому числі, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом. Статтею 41 цього Закону визначений вичерпний перелік підстав, за яких МТСБУ відшкодовує шкоду з фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах та фонду страхових гарантій. Згідно з п. 41.1 статті 41 Закону передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у тому числі транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Згідно положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регламентні виплати здійснюються на умовах, визначених цим Законом. Статтею 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначений перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Так, згідно зі статтею 37.1.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Відповідно до п. 33.3. статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна. Відповідно до п. 34.2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Колегія апеляційного суду з`ясувавши обставини справи та перевіривши докази, подані сторонами до суду першої інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_1 з дотриманням вимог статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вчасно повідомив МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується поштовим повідомленням від 02 листопада 2022 року на ім`я МТСБУ (а.с. 48). Наведене в свою чергу надавало відповідачу можливість на виконання вимог статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Однак відповідач, у порушення вимог закону, в зазначені терміни не направив свого представника для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, тому позивач був звільнений від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, оскільки не з його вини протягом десяти робочих днів після одержання МТСБУ повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна для його огляду. Крім того, позивач повторно 28 грудня 2022 року електронною поштою ще раз направив відповідачу повідомлення про настання ДТП та заяву про виплату страхового відшкодування, однак відповідач на дане звернення відповіді не надав і свого представника для огляду майна не направляв. Тому позивач втретє, 19 січня 2023 року електронною поштою ще раз направив відповідачу повідомлення про настання ДТП та заяву про виплату страхового відшкодування. І лише у січні 2023 року МТСБУ було надано доручення ТОВ «ЕАК «Довіра» на виконання у строк до 22 лютого 2023 року робіт, пов`язаних із визначенням суми матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки «Тойота», днз НОМЕР_2 у наслідок ДТП, яка мала місце 28 жовтня 2022 року, тобто поза межами 10 денного строку з дня отримання повідомлення вперше (02 листопада 2022 року), що визначений п. 34.2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Встановлені судом обставини відповідачем не спростовано. Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду, встановила, що внаслідок заподіяння шкоди майну позивача транспортним засобом ОСОБА_2 , яка не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у відповідача МТСБУ на підставі пп. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виник обов`язок відшкодувати потерпілому, який вчасно звернувся до відповідача з повідомленням про ДТП, шкоду, розмір якої визначений відповідно до Висновку судового експерта Куліша О.В. №01-10/11 від 10 листопада 2022 року, та не перевищує визначений частиною 9.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, в сумі 50 тисяч гривень на одного потерпілого, оскільки відповідач свого обов`язку щодо визначення розміру страхового відшкодування у передбачений законом строк не виконав. Отже, доводи апелянта щодо наявності і правомірності підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), як невиконання потерпілим своїх обов`язків, визначених цим Законом щодо збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи. Крім того, жодного належного та допустимого доказу того, що ремонтні роботи по відновленню автомобіля позивачем було проведено протягом встановленого законом для огляду автомобіля страховиком 10 денного строку з дня отримання першого звернення позивача матеріали справи не містять. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Отже, докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. При цьому, інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду. Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті спору. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, подану представником - адвокатом Панасюком Олегом Миколайовичем - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова