Постанова Київський апеляційний суд № 755/855/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2024 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 755/855/24 номер провадження 22-ц/824/10414/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року /суддя Арапіна Н.Є./ за заявою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 про забезпечення зустрічного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів. 03 квітня 2024 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини. Представник відповідача подала до суду заяву про забезпечення зустрічного позову шляхом зобов`язання позивача не створювати позивачу будь-яких перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання рішенням суду законної сили; закріпити графік спілкування матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :, кожного дня з 19.00 год до 20.00 год необмежене спілкування особисто, засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку, які не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між матір`ю та донькою; спільні побачення за погодженням особисто з дитиною з можливістю проживати разом з матір`ю без присутності батька протягом тижня раз на три місяці під час її знаходження в Україні; під час побачень з донькою мати має право її забирати із дому/школи особисто без присутності батька; спільний відпочинок за погодженням особисто з дитиною у період канікул без присутності батька, а літній період з можливістю спільного виїзду за кордон без присутності батька. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 про забезпечення зустрічного позову задоволено частково. Забезпечено позов ОСОБА_4 шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожного дня з 19.00 год до 20.00 год, зобов`язавши батька дитини ОСОБА_1 надати ОСОБА_4 можливість безперешкодного спілкування з малолітньою донькою особисто, засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку, які не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між матір`ю та донькою. У решті заяви відмовлено. /а.с.222-224/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу скасувати, відмовивши у вимогах заяви. Вказував, що заява представника відповідача про забезпечення зустрічного позову не містить доказів вчинення позивачем перешкоди у спілкуванні з їх спільною донькою. 03.07.2023 року відповідач поїхала з України, залишивши доньку із батьком. Вказував, що мати, періодично відвідуючи Україну не зважає на графік життя своєї доньки та намагається спілкуватися із дитиною коли вона перебуває у школі на навчанні або на тренуваннях. При цьому позивачем - батьком не вчиняються дії з перешкоджання у спілкуванні засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку. Позивач - батько також вважає за необхідне бути присутнім при спілкуванні матері та дочки, не заважаючи такому спілкуванню, оскільки мати вже двічі намагалася забрати дочку та вивезти за межі України. Отже, вказував, що суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув. Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 також звернулась з апеляційною скаргою, просила ухвалу суду скасувати, задовольнити вимоги заяви у повному обсязі. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що суд не врахував, що ОСОБА_4 не може реалізувати свої батьківські права, спілкуватись з дитиною, оскільки позивач чинить перешкоди у спілкуванні з їх спільною донькою, а саме: блокує можливість приймати на телефон ОСОБА_5 дзвінки з номеру телефону матері; коли мати приїжджає, щоб побачити дитину, надає можливість бачити її лише у своїй присутності; не дозволяє відводити та забирати дитину зі школи, на пропозиції матері, що вона хоче відводити Вероніку до школи та на тренування відмовляє. Усі зустрічі дитини і матері відбуваються в присутності батька, через що дитина хвилюється, не знає як себе поводити, оскільки взаємини між сторонами напружені. При особистих зустрічах відсутність стабільних контактів матері з донькою створює загрозу втрати безпосереднього емоційного контакту дитини з нею, що в подальшому може утруднити виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини з матір`ю. Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Перешкоджання батьком спілкуванню малолітньої дитини із матір`ю без його присутності ставить мати в нерівне становище з батьком, чим прямо порушує зазначений принцип. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_4 залишенню без задоволення, ухвала суду зміні, з таких підстав. Постановляючи оскаржену ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України про те, що позов забезпечується: встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. Умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року по справі № 467/403/22, зазначено, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю. Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. За результатами вивчення матеріалів справи, суд першої інстанції вірно вказував, що відсутність стабільних контактів матері з донькою дійсно створює загрозу втрати безпосереднього емоційного контакту дитини з нею, що в подальшому може утруднити виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини з матір`ю. З огляду на обґрунтування заяви про забезпечення позову суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви, шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожного дня з 19.00 год до 20.00 год, зобов`язавши батька дитини ОСОБА_1 надати ОСОБА_4 можливість безперешкодного спілкування з малолітньою донькою особисто, засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку, які не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між матір`ю та донькою. У решті заяви суд першої інстанції відмовив. Однак з таким висновком суду у повній мірі погодитись не можна, зокрема у визначенні часу, що не враховує графік дитини та можливості спілкування матері з дитиною у вихідні дні. Так, суд першої інстанції не врахував, що дитина ОСОБА_5 , яка постійно проживає із батьком має наступний розклад дня: 07:00 підйом; 07:00-08:00 ранковий туалет, сніданок, збирання до школи, вільний час; 08:30-13:15 навчання у школі; 13:15-14:00 обід, споживання їжі та вільний час; 14:00-15:30 виконання домашнього завдання та підготовка до школи; 15:30-16:00 полуденний перекує, вільний час; 16:00-17:00 підготовка до тренування; 17:00-20:00 тренування в Дитячій спортивно-танцювальній школі «ФЕНІКС»; 20:00-21:00 вечеря та підготовка до сну; 21:00 відбій, сон. У Постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22 (провадження № 61-6283св23) було зроблено висновки, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Водночас у даній справі суд першої інстанції не врахував інтереси дитини ОСОБА_5 її нормального графіку життя, навчання та розвитку, оскільки з 19.00 до 20.00 години дитина займається в Дитячій спортивно-танцювальній школі «ФЕНІКС». Спілкування матері в такий час буде негативно впливати на нормальний розвиток дитини та погіршить її успішність. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 та представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 дійшли згоди, що проміжок часу, який буде максимально зручним для дитини для спілкування з матір`ю із застосуванням засобів телефонного, електронного та іншого зв`язку, враховуючи її графік -навчання, тренування, відпочинку - це у будні з 16-17 год., у вихідні дні з 19 до 20 год. Таким чином, апеляційний суд вважає за можливе змінити зазначений час у будні на 16-17 год., конкретизувавши також розклад спілкування у вихідні дні, залишивши час з 19 до 20 год. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо відсутності особистих зустрічей з дитиною за відсутності батька, апеляційним судом відхиляються з огляду на відносини між сторонами та те, що апелянт не живе в Україні, а батько в свою чергу має підстави вважати, що мати вивезе дитину за кордон України. Мати, яка проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини. Саме тому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність щоденного спілкування матері та дитини, на момент розгляду справи саме засобами зв`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року - задовольнити частково. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року - змінити, виклавши резолютивну частину наступним чином: забезпечити позов ОСОБА_4 шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в будні дні з понеділка по п`ятницю включно з 16.00 год до 17.00 год, у вихідні суботу і неділю з 19.00 до 20.00 години, зобов`язавши батька дитини ОСОБА_1 надати ОСОБА_4 можливість безперешкодного спілкування з малолітньою донькою особисто, засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку, які не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між матір`ю та донькою. У решті ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року залишити без змін. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: