Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/6416/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6416/23 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач) суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В. при секретарі судового засідання: Жолудєв А.О. Представники сторін: від позивача: Москаленко Денис Федорович (поза межами приміщення суду) - Ордер АР № 1148658 від 03.01.2024р. від скаржника: Замула Ростислав Олегович (в залі суду) - Ордер № 1406469 від 26.04.2024р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 (суддя Золотарьова Я.С.) у справі №904/6416/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення заборгованості у розмірі 1 249 458, 94 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" і просить суд стягнути заборгованість у розмірі 1 249 458,94 грн, з яких 1 244 772,00 грн - основна заборгованість, 2 572,53 грн - пеня, 2 114,41 грн - 3 % річних та судові витрати. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" основний борг у розмірі 1 244 772, 00 грн, пеню у розмірі 2 572, 53 грн та судовий збір у розмірі 18 710, 16 грн. В іншій частині позову відмовлено. 15.04.2024 від Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" до господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. Позивач просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 937,73 грн. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі №904/6416/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" 20 000, 00 витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" - відмовлено. Приймаючи додаткове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконання робіт, тому стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості. Враховуючи добросовісність, розумність, принципи співмірності та розумності судових витрат, складність та характер цієї справи, у відповідності до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд визнав такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги: Не погодившись з додатковим рішенням суду, Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Узагальнення доводів апеляційної скарги: Апеляційна скарга обґрунтована наступним: Скаржник вважає розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, що міститься у заяві, помилковим, неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг з огляду на наступне. На думку скаржника, незрозуміло яким саме чином було здійснено розрахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки жоден із наданих договорів не містять в собі відомостей стосовно вартості (ціни) послуг, що апріорі нівелює можливість іншим сторонам та суду взяти такий доказ, як Акт, до уваги при вирішенні питання щодо ухвалення додаткового рішення, оскільки такий Акт є неналежним доказом, адже не може беззаперечно підтвердити ті факти, на які посилається представник Позивача у своїй заяві від 15.04.2024. Виходячи зі змісту наданих Позивачем доказів неможливо встановити, яка ціна за складання позову, яка ціна за складання відповіді на відзив, яка ціна за складання інших заяв тощо. Тобто, враховуючи, що зміст договорів не містить істотних умов, а саме, ціни, то наданий Позивачем Акт не може сприйматися, як належний доказ, оскільки є незрозумілим формування ціни у такому Акті. Скаржник зауважує, що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин і фактів, а сама справа не відноситься до складних категорій спорів, а тому вартість наданих послуг за договором в розмірі 50 937,73 грн. є необґрунтовано завищеною та нерозумною. Більше того, справа розглядалася у спрощеному провадженні, що апріорі свідчить про типовість та відсутність характеру складності такої справи. З огляду на викладене вище, задоволена судом сума у розмірі 20 000,00 грн. є також надто завищеною, оскільки не відповідає критеріям розумності та співмірності. Заявлена Позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 937,73 грн., а також задоволена судом першої інстанції сума у розмірі 20 000,00 грн., на думку скаржника, є неспівмірними із складністю справи та обсягом виконаних робіт, визначена вартість робіт є значно завищеною та нерозумною, порівняно з ринковою вартістю адвокатських послуг. Як зазначає скаржник, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсяг, фіксований розмір гонорару та докази надані представником Позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Крім того, скаржник наголошує, що заява від 15.04.2024 була підписана представником Позивача - адвокатом Москаленко Д.Ф. На підтвердження своїх повноважень адвокатом було надано ордер від 03.01.2024 № 1148658. Втім, зі змісту ордеру від 03.01.2024 № 1148658 вбачається, що адвокатом не зазначено обов`язкових реквізитів, визначених пп. 12.5. п. 12 Положення «Про ордер на надання правничої (правової) допомоги». На думку скаржника, оскільки ордер на надання правової допомоги не містить обов`язкових реквізитів, передбачених Положенням та типовою формою ордеру, затвердженою Радою адвокатів України, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», отже не може посвідчувати повноваження адвоката Москаленко Д.Ф. на надання правової допомоги Позивачу у випадку і порядку, встановлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Подібна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 23.05.2018 у справі № 905/2497/17. Таким чином, скаржник вказує, що фактично представником Позивача не було підтверджено належними документами власні повноваження, зокрема, й на подачу заяви від 15.04.2024, що в силу позиції Верховного Суду є підставою для залишення такої заяви без розгляду. Окрім наведеного, скаржник зазначив, що зміст позовної заяви не визначає попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу. Більше того, процесуальні документи в рамках даної справи, зокрема, й позовна заява, була підписана та подана безпосередньо керівником Позивача. Таким чином, на переконання скаржника, позивачем безпідставно заявлено витрати на професійну правничу допомогу. На переконання ПрАТ «ДТРЗ», у суду першої інстанції взагалі були відсутні підстави для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки така заява, як зазначено вище, була подана з численними порушеннями імперативних вимог Господарського процесуального кодексу України. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі: Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді: Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М. Ухвалою суду від 03.05.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/6416/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/6416/23. 08.05.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/6416/23. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі №904/6416/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 30.07.2024 об 11:20 год. 30.07.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору: 03.10.2023 та 03.01.2024 між Адвокатським об`єднанням ДІАЛОГ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" укладено договори №03-10/23 та №03-01/24 про надання правничої допомоги. Договір №03-10/23 від 03.10.2023 закінчив свою дію з 02.01.2024, тому між клієнтом та адвокатом укладено договір №03-01/24 від 03.01.2024 на строк до 31.12.2024. Пункти договорів №03-10/23 та №03-01/24 є однаковими. КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ приймає на себе зобов`язання здійснювати захист КЛІЄНТА, представництво інтересів КЛІЄНТА у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів, надання консультацій щодо захисту та представництва КЛІЄНТА, інформаційно-консультаційне обслуговування КЛІЄНТА в галузі права та надавати юридичну допомогу (п.1.1 договорів). Відповідно до пункту 3.1 Договорів клієнт приймає на себе наступні зобов`язання: - оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень (підпункт 3.1.3 Договорів). - оплачувати юридичну допомогу, включаючи винагороду за виграш справи у суді, у розмірі 2% від суми, задоволеної судом першої інстанції, у відповідності до умов розділу 4 договору (пункт 3.1.4 Договорів). За результатами надання юридичної допомоги, а саме по факту винесення судом рішення складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін не пізніше 10 днів з дати винесення рішення. В акті вказується обсяг наданої АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ юридичної допомоги і її вартість, відповідно до Додатків до Договору. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 10 днів з моменту його отримання КЛІЄНТОМ, останній не надав АДВОКАТСЬКОМУ ОБ`ЄДНАННЮ письмові аргументовані заперечення на акт (п.4.1 договорів). Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 10-ти днів з моменту підписання акту (п.4.2 договорів). Сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги ніж той , що зазначений в п.4.2 Договору (п.4.4 договорів). Відповідно до акту № ОУ-000028/1 здачі - приймання робіт (надання послуг) про надання правової (правничої) допомоги здійснено надання правничої допомоги згідно Договору № 03-10/23 від 03.10,2023 р, та № 03-01/24 від 03.01.2024 р., а саме: надана професійна правнича допомога з подання позову про стягнення заборгованості з ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод - справа № 904/6416/23: - опрацювання законодавчої бази що регулюють спірні відносини. Формування правової позиції. Вивчення та аналіз документації підприємства для підготовки зазначеного позову до суду, складання позову до суду, відповідь на відзив, заява про стягнення витрат на правничу допомогу та ін. документи 20 000 грн; - участь у судовому засіданні (2-х судових засіданнях) 6 000 грн; - винагорода за виграш справи у суді (2% від задоволеної судом першої інстанції суми) - 24 937,73 грн. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) - 50 937,73 гривень. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції: Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного: Доводи скаржника про те, що представником позивача до закінчення судових дебатів не подавалася заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та не заявлено про необхідність подання доказів на підтвердження понесення таких витрат, а саме: «…Зміст позовної заяви не визначає попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу. Більше того, процесуальні документи в рамках даної справи, зокрема, й позовна заява, була підписана та подана безпосередньо керівником Позивача. Таким чином, Позивачем безпідставно заявлено витрати на професійну правничу допомогу. Більше того, у самій заяві від 15.04.2024 представником Позивача зазначено, що ним робилася заява, згідно якої всі необхідні документи, що підтверджують факт понесення судових витрат, будуть надані у строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Так, відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Крім того, згідно ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Тобто, надати документи саме протягом 5-ти днів можливо лише тоді, коли сторона не могла надати такі докази до ухвалення рішення у справі. В даному випадку слід зауважити, що за змістом документів, наданих до заяви від 15.04.2024, вбачається, що такі документи датовані 03.10.2023, 03.01.2024, тобто, ще до фактичного ухвалення рішення у цій справі. Відтак, Позивач мав можливість надати такі документи, але не надав. З урахуванням викладеного вище, вважаємо, що стороною Позивача порушено визначений ст. 129 та ст. 221 Господарського процесуального кодексу України порядок щодо подачі доказів, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу, що, в свою чергу, було підставою для залишення заяви від 15.04.2024 без розгляду…» відхиляються колегією суддів як безпідставні, з огляду на наступне: Колегія суддів враховує, що згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Разом з тим, за усталеною практикою Верховного Суду, суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви щодо вирішення питання про стягнення витрат, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про надання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторони у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. У даному випадку, представником позивача 22.02.2024 подано до Господарського суду Дніпропетровської області заяву (а.с. 74), якою зазначив, що позивачем понесено судові витрати, до яких відноситься, окрім судового збору, витрати на оплату послуг адвоката за професійну правничу допомогу, а саме: - Підготовка позовної заяви - 20 000,00 грн. - Участь у судовому засіданні - 3 000,00 грн. - Винагорода за виграш справи у суді - є складовою частиною гонорару адвоката та має розмір 2% від задоволеної судом першої інстанції суми позову, що сплачується у разі досягнення мети представництва (прийнято судом першої інстанції рішення на користь ТОВ «Торгівельний дім ЗМЗ» про стягнення з ПрАТ «ДТРЗ» (код ЄДРПОУ 00659101) заборгованості та штрафних санкцій). Орієнтовно складає 24989,18 грн. (ціна позову *2%). Також, представником позивача зазначено, що даний розрахунок є орієнтовним, а всі документами, що підтверджуватимуть судові витрати (договір про надання адвокатських послуг; акт виконаних робіт; тощо) будуть надані до суду у строки, передбачені ГПК України. Водночас, ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Така норма кореспондується з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Тобто з огляду на викладене, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у силу приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України можуть бути подані стороною протягом п`яти днів після ухвалення рішення. У даному випадку, позивачем 22.02.2024 (до винесення судом першої інстанції рішення по суті спору) було заявлено про те, що він очікує понести витрати на правову допомогу, а 15.04.2024 - у межах п`ятиденного строку після ухвалення рішення, ним подано заяву про прийняття доказів та ухвалення додаткового рішення. Таким чином, передбачений статтями 124, 129 Господарського процесуально кодексу України порядок подання попереднього розрахунку суми судових витрат (заяви про розподіл судових витрат) та надання суду доказів на підтвердження розміру таких витрат був дотриманий позивачем, у зв`язку з чим суд відхиляє відповідні доводи скаржника. Як вірно встановлено місцевим гоподарським судом, 03.10.2023 та 03.01.2024 між Адвокатським об`єднанням ДІАЛОГ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" укладено договори №03-10/23 та №03-01/24 про надання правничої допомоги. Договір №03-10/23 від 03.10.2023 закінчив свою дію з 02.01.2024, тому між клієнтом та адвокатом укладено договір №03-01/24 від 03.01.2024 на строк до 31.12.2024. Пункти договорів №03-10/23 та №03-01/24 є однаковими. Згідно пункту 1.1. договорів встановлено, що КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ приймає на себе зобов`язання здійснювати захист КЛІЄНТА, представництво інтересів КЛІЄНТА у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів, надання консультацій щодо захисту та представництва КЛІЄНТА, інформаційно-консультаційне обслуговування КЛІЄНТА в галузі права та надавати юридичну допомогу. Відповідно до пункту 3.1 Договорів клієнт приймає на себе наступні зобов`язання: - оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень (підпункт 3.1.3 Договорів). - оплачувати юридичну допомогу, включаючи винагороду за виграш справи у суді, у розмірі 2% від суми, задоволеної судом першої інстанції, у відповідності до умов розділу 4 договору (пункт 3.1.4 Договорів). За результатами надання юридичної допомоги, а саме по факту винесення судом рішення складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін не пізніше 10 днів з дати винесення рішення. В акті вказується обсяг наданої АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ юридичної допомоги і її вартість, відповідно до Додатків до Договору. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 10 днів з моменту його отримання КЛІЄНТОМ, останній не надав АДВОКАТСЬКОМУ ОБ`ЄДНАННЮ письмові аргументовані заперечення на акт (п.4.1 договорів). Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 10-ти днів з моменту підписання акту (п.4.2 договорів). Сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги ніж той, що зазначений в п.4.2 Договору (п.4.4 договорів). 12.04.2024 сторони підписали акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-000028/1про надання правової (правничої) допомоги, згідно якого здійснено надання правничої допомоги згідно Договору № 03-10/23 від 03.10,2023 р, та № 03-01/24 від 03.01.2024 р., а саме: надана професійна правнича допомога з подання позову про стягнення заборгованості з ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод - справа № 904/6416/23: - опрацювання законодавчої бази що регулюють спірні відносини. Формування правової позиції. Вивчення та аналіз документації підприємства для підготовки зазначеного позову до суду, складання позову до суду, відповідь на відзив, заява про стягнення витрат на правничу допомогу та ін. документи 20 000 грн; - участь у судовому засіданні (2-х судових засіданнях) 6 000 грн; - винагорода за виграш справи у суді (2% від задоволеної судом першої інстанції суми) - 24 937,73 грн. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) - 50 937,73 гривень. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно абзаців 2,3 частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019р.у справі №922/445/19, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дослідив надані позивачем відповідні докази, на підставі яких дійшов висновку, що заявлена сума витрат не відповідає критерію розумності понесених позивачем витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в місцевому госодарському суді, а тому вимога адвоката позивача підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне: Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Отже, свобода сторін у визначенні розміру гонорару на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Під час розгляду колегією суддів апеляційної скарги встановлено, що у відповідності до пункту 4.1. договорів №03-10/23 від 03.10.2023 про надання правничої допомоги та №03-01/24 від 03.01.2024 про надання правничої допомоги встановлено, що за результатами надання юридичної допомоги, а саме по факту винесення судом рішення складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін не пізніше 10 днів з дати винесення рішення. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість, відповідно до додатків до договору. Акт про надання юридичноъ допомоги вважаэться пыдписаним, якщо протягом 10 дныв з моменту його отримання клыэнтом, останный не надав адвокатському обёэднанню письмовы аргументованы заперечення на акт. Таким чином, пунктом 4.1. вищевказаних договорів сторони узгодили між собою порядок здійсненя розрахунків. Вартість (ціна) наданих послуг встановлена у акті №ОУ-000028/1 здачі-приймання робіт (надання послуг) про надання праовової (правничої) допомоги, що не суперечить вимогам чинного законодавства. 12.04.2024 сторонами погоджено та підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) про надання правової (правничої) допомоги, що вартість професійної правничої допомоги, наданої адвокатом по веденню в інтересах клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області судової справи №904/6416/23 в рамках виконання договору, вартість яких складає 50 937,73,00 грн. З огляду на зазначене, наявний у матеріалах справи акт №ОУ-000028/1 здачі-приймання робіт (надання послуг) про надання праовової (правничої) допомоги, який містить опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є належним доказом розрахунку наданих послуг з правничої допомоги позивачу. Стосовно змісту детального опису робіт, Велика Палати Верховного Суду у пунктах 139-147 постанови від 22.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила наступне: «Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.» При цьому, слід зазначити, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21 наведене наступне: «Частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України хоча і містить положення про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, проте ця норма не передбачає (не конкретизує), що такий детальний опис робіт (наданих послуг) має бути оформлений окремим документом. Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру. Наведене підтверджується численною усталеною практикою Верховного Суду, згідно з якою детальний опис робіт (наданих послуг) як окремий документ до суду не подавався, а Верховний Суд брав до уваги те, що такий детальний опис робіт (наданих послуг) міститься в інших наданих стороною доказах та визнавав достатніми надані стороною докази в їх сукупності (серед яких був відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) як окремий документ) на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу (постанови та додаткові постанови Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 910/18954/17, від 16 червня 2021 року у справі 3 904/1672/19, від 18 червня 2020 року у справі № 873/91/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 911/1006/19, від 07 липня 2020 року у справі № 914/1002/19, від 07 грудня 2020 року у справі № 910/11361/19 та інші). На підставі наведеного, доводи апеляційної скарги в частині того, що «… Представник Позивача у своїй заяві зазначає, що адвокатським об`єднанням було надано клієнту наступні послуги: опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини. Формування правової позиції. Вивчення та аналіз документації підприємства для підготовки зазначеного позову до суду, складання позову до суду, відповідь на відзив, заява про стягнення витрат на правничу допомогу та ін. документи. Участь у судових засіданнях. Винагорода за виграш у справі… … При цьому, взагалі незрозуміло яким саме чином було здійснено розрахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки жоден із наданих договорів не містять в собі відомостей стосовно вартості (ціни) послуг, що апріорі нівелює можливість іншим сторонам та суду взяти такий доказ, як Акт, до уваги при вирішенні питання щодо ухвалення додаткового рішення, оскільки такий Акт є неналежним доказом, адже не може беззаперечно підтвердити ті факти, на які посилається представник Позивача у своїй заяві від 15.04.2024… … Виходячи зі змісту наданих Позивачем доказів неможливо встановити, яка ціна за складання позову, яка ціна за складання відповіді на відзив, яка ціна за складання інших заяв тощо. Тобто, враховуючи, що зміст договорів не містить істотних умов, а саме, ціни, то наданий Позивачем Акт не може сприйматися, як належний доказ, оскільки є незрозумілим формування ціни у такому Акті…» відхиляються колегією суддів як такі, що не міститять в собі обугрунтувань, які б свідчили про неправильність висновків суду першої інстанції щодо достатності поданих представником позивача доказів в підтвердження заявлених вимог щодо стягнення витрат на послуги адвоката. Доводи скаржника в частині «…Зауважуємо, що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин і фактів, а сама справа не відноситься до складних категорій спорів, а тому вартість наданих послуг за договором в розмірі 50 937,73 грн. є необґрунтовано завищеною та нерозумною. Більше того, справа розглядалася у спрощеному провадженні, що апріорі свідчить про типовість та відсутність характеру складності такої справи. З огляду на викладене вище, задоволена судом сума у розмірі 20 000,00 грн. є також надто завищеною, оскільки не відповідає критеріям розумності та співмірності. У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене у ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, що розглядає справу, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи; загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, разом із тим, у частині 5 наведеної норми визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат; розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, заявлена Позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 937,73 грн., а також задоволена судом першої інстанції сума у розмірі 20 000,00 грн. є неспівмірними із складністю справи та обсягом виконаних робіт, визначена вартість робіт є значно завищеною та нерозумною, порівняно з ринковою вартістю адвокатських послуг…» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне. У даному випадку, Господарський суд надаючи оцінку наданим позивачу послугам професійної правової допомоги та доказам на їх підтвердження встановив, що рішення відбулось частково на користь позивача і спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати у справі в даному випадку підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Одночасно, з огляду на специфіку та складність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд встановив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/6416/23 є завищеним, у зв`язку з чим дійшов висновку не розподіляти та покласти на позивача його витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 30 937,73 грн. Отже, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, обставини, викладені у заяві позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, наданих заявником документів в їх сукупності, а також загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості та добросовісності, принципу співмірності судових витрат, враховуючи заперечення відповідача та часткове задоволення позову, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ «Торгівельний дім ЗМЗ» та стягнення з ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» витрат на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн. Доводи скаржника в частині «…Заява від 15.04.2024 була підписана представником Позивача - адвокатом Москаленко Д.Ф. На підтвердження своїх повноважень адвокатом було надано ордер від 03.01.2024 № 1148658. Відповідно до ст. 1312 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді. Згідно ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. Як передбачено ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Приписами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Як передбачено пп. 12.5. п. 12 Положення «Про ордер на надання правничої (правової) допомоги», затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 «Про затвердження Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції» (в новій редакції), ордер має міститипрізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане. Втім, зі змісту ордеру від 03.01.2024 № 1148658 вбачається, що адвокатом не зазначено обов`язкових реквізитів, визначених пп. 12.5. п. 12 Положення «Про ордер на надання правничої (правової) допомоги». Оскільки ордер на надання правової допомоги не містить обов`язкових реквізитів, передбачених Положенням та типовою формою ордеру, затвердженою Радою адвокатів України, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», отже не може посвідчувати повноваження адвоката Москаленко Д.Ф. на надання правової допомоги Позивачу у випадку і порядку, встановлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Подібна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 23.05.2018 у справі № 905/2497/17. Таким чином, фактично представником Позивача не було підтверджено належними документами власні повноваження, зокрема, й на подачу заяви від 15.04.2024, що в силу позиції Верховного Суду є підставою для залишення такої заяви без розгляду. Згідно ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. В свою чергу, судом першої інстанції були проігноровані зазначені вище положення Господарського процесуального кодексу України, що призвело до протиправних наслідків - розгляд неналежним чином оформленої заяви та її часткове задоволення…» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне. У постанові ВС України по справі №260/392/23 від 31.10.2023 суд дійшов висновку, що у разі наявності об`єктивних сумнівів щодо легітимності повноважень адвоката, суд не обмежений у перевірці наявності права на здійснення адвокатської діяльності зокрема, шляхом сканування QR-коду, який міститься у правому верхньому куті спірного ордеру; - суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; - аналізуючи норми чинного законодавства та позицію Верховного Суду можна чітко сказати, що аналізу підлягає саме факт обсягу та співмірності заявлених у справі послуг до фактично наданих, тобто суд повинен оцінити саме це, не зводячи це питання до формалізму - виключно до якого зводяться всі заперечення сторони; - безперечним фактом є підготовка адвокатом документів до суду (позов, заперечення по справі, пояснення по справі), участь адвоката у судових засіданнях, та виграш справи (з чого розраховується гонорар успіху). Під час дослідження матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що ордер адвоката Москаленка Д.Ф. сформований (згенерований) відповідно до Положення "Про ордер на надання правничої (правової) допомоги", затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41 з наступними змінами і містить підпис адвоката та керівника адвокатського об`єднання, дані свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю тощо. Водночас, графа "Посвідчення адвоката №" не заповнена, не зазначено відомості щодо номера, дати видачі та назви органу, що видав посвідчення). Колегія суддів зауважує, що в спірному ордері, поряд з іншим, зазначені реквізити свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності (від 29.12.2014 №516, видане Радою адвокатів Запорізької області на підставі рішення №31 від 24.03.2005), а також двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ. Також, колегією суддів була перевірена наявність права на здійснення адвокатської діяльності зокрема, шляхом сканування QR-коду, який міститься у правому верхньому куті ордеру адвоката Москаленка Д.Ф. Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, понесених за розгляд справи в суді першої інстанції, доводи апеляційної скарги відповідача, в контексті співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на зазначені положення ГПК України, визначені практикою ЄСПЛ критерії, принципи реальності та розумності судових витрат, вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви позивача та зменшення розміру витрат заявника на правничу допомогу до 20 000,00 грн. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження. З урахуванням вищевикладеного, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі №904/6416/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі №904/6416/23 залишити без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі №904/6416/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України. Повний текст додаткової постанови складено 07.08.2024. Головуючий суддя М.О. Дармін Суддя І.М. Кощеєв Суддя О.В. Чус