Постанова 4851 № 480/7423/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2024 р. Справа № 480/7423/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, м. Суми, повний текст складено 28.03.24 у справі № 480/7423/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі за текстом також відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30 000 гривень за квітень 2022 року, березень 2023 року, квітень 2023 року та травень 2023 року пропорційно в розрахунку на місяць; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30 000 гривень за квітень 2022 року, березень 2023 року, квітень 2023 року та травень 2023 року пропорційно в розрахунку на місяць; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до п. 1 положення Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн за квітень 2022 року, липень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням фактично виплачених сум; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн за квітень 2022 року, липень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням фактично виплачених сум. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до п. 1 положення Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі до 100 000 грн за квітень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі до 100 000 грн за квітень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні інших вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що особовий склад частини протягом травня-грудня 2022 року безпосередньо бойові дії не вів, жодних зіткнень з противником, підрозділом у складі якого перебував би позивач не було, тому підстав для виплати збільшеної додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, окрім за виконання завдань із протиповітряного прикриття, не має, оскільки охорона іншого підрозділу та демонстраційні дії жодним чином не підпадають під вимоги Порядку підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій, затвердженого Наказом командувача Національною гвардією України від 29.03.2022 за № 89 «Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України». Зауважує, що відповідач вживає заходи для нарахування та виплати додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн за 2022 рік пропорційно часу виконання бойових завдань щодо повітряного прикриття та безпосереднього залучення до ведення бойових дій у лютому-квітні 2022 року згідно з бойовими розпорядженнями вищого командування (а саме за рейдові дії). Звертає увагу, що починаючи з 01 січня 2023 року згідно з наказами головнокомандувача Сумська область до районів ведення бойових дій не входить, тому для нарахування та виплати позивачу збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн у 2023 році немає належних підстав, що судом першої інстанції враховано не було. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 112 о/с від 02.06.2021 прапорщика ОСОБА_1 призначено на посаду старшого контролера (начальника групи) групи захоплення взводу спеціального призначення з 02.06.2021 (а.с. 14). Вважаючи, що додаткову грошову винагороду у розмірі до 30 000 грн за квітень 2022 року, березень 2023 року, квітень 2023 року та травень 2023 року, а також додаткову грошову винагороду із розрахунку до 100 000 грн за квітень 2022 року, липень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року відповідачем виплачено не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позивач має право на отримання спірної додаткової винагороди у збільшеному розмірі, визначеному Постановою № 168 у розмірі до 100 000 грн за квітень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи у цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. У Рішенні від 06 квітня 2022 року №1-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначив, що частину п`яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки" (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); а також, що з урахуванням вимог частини п`ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України). Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну гвардію України" Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. Також ч. 2 ст. 1 Закону України "Про Національну гвардію України" визначено, що Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони. Статтею 21 Закону України "Про Національну гвардію України" передбачено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки. Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства. Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Згідно зі ст. 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. За змістом ст. 9 ч. 1-4 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Так, п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та якій неодноразово продовжувався та діє до цього часу. Пунктом 4 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України. Пунктом 6 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168). Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (зі змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 271, від 22 березня 2022 року № 350, від 1 квітня 2022 року № 400) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: - у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії; - захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); - загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла). Як зазначено Верховним Судом у зразковій справі № 640/13029/22 від 06.02.2024 додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, встановлена на період дії воєнного стану, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні. Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни. Кабінет Міністрів України Постановою від 7 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (яка набрала чинності 19 липня 2022 року та, за пунктом 2 цієї постанови, застосовується з 24 лютого 2022 року) затвердив низку змін до Постанови № 168, зокрема у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно замінив словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць; крім того, Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1 такого змісту: Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Згідно з наведеними нормами керівниками відповідних міністерств та державних органів визначаються порядок і умови виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн на місяць в розрахунку пропорційно часу участі військовослужбовців у бойових діях або які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби). Відповідно до статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-ХІІ "Про оборону України" (далі - Закон № 1932-ХІІ; в редакції, викладеній згідно із Законом України від 16 липня 2021 року № 1702-ІХ) бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії. На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" і № 69 "Про загальну мобілізацію" та Постанови № 168 командувач Національної гвардії України Наказом № 89 від 29 березня 2022 року затвердив: Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (Інструкція № 89); Порядок підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (Порядок № 89). Також Міністерством внутрішніх справ України прийнятий Наказ від 18.08.2022 за № 504, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.09.2022 за № 1037/38373, "Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України". Зазначений наказ скасований на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 602 від 21.09.2022. В подальшому, Наказом МВС від 26.01.2023 за № 37 затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за № 194/39250. Щодо Інструкції та Порядку, які затверджені Наказом командувача Національної гвардії України від 29 березня 2022 року № 89, Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 у справі № 520/690/23 зазначив, що Наказ командувача Національної гвардії України від 29 березня 2022 року № 89 (як і затверджені ним нормативні акти) не був опублікований, проте, як написано в цьому наказі, мав бути оголошений особовому складу Національної гвардії України в частині, що його стосується. Колегія суддів звернула увагу, що Наказ № 89 виданий до того, як була ухвалена Постанова № 793, а редакція пункту 1 (абзац другий) Постанови № 168 (на дату видання Наказу №89) передбачала, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Після того, як набрала чинність Постанова № 793, якою Постанова №168 доповнена пунктом 2-1, умови виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, відтак мали бути визначені відповідним міністерством і такі спроби - протягом спірного в цій справі періоду - були. На виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України на період дії воєнного стану Міністерство внутрішніх справ України видало Наказ від 18 серпня 2022 року № 504 "Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України". Відповідно до пункту 3 зазначеного наказу, він (наказ) набирає чинності з дня його офіційного опублікування. На основі інформації щодо публікації Наказу № 504, яка є на вебсайті Верховної Ради України, цей Наказ, відповідно і затверджений ним Порядок, опубліковані 21 жовтня 2022 року. Водночас 21 жовтня 2022 року набрав чинності також Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21 вересня 2022 року № 602 "Про скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18 серпня 2022 року № 504" . Верховним Судом у постанові від 22.11.2023 у справі № 520/690/23 зазначено, що Порядок № 504 фактично не набрав чинності, тому не має підстав для того, щоб застосовувати цей нормативний акт до спірних правовідносин. Разом з тим, Наказ № 89 (до якого згодом вносилися також зміни, зокрема згідно з Наказом командувача від 19 грудня 2022 року № 481 щодо впорядкування виплати додаткової винагороди) залишається чинний і щонайменше протягом спірного періоду регулював ті питання, які необхідні для належного виконання пункту 1 Постанови №

168. Аналізуючи положення пункту 2-1 Постанови № 168 з урахуванням Наказу № 89 через призму того чи правомірним (дозволеним, правним, легітимним) є застосування положень Інструкції № 89 та Порядку № 89 для визначення/підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100000,00 грн), колегія суддів Верховного Суду в постанові від 22.11.2023 у справі №520/690/23 дійшла висновку, що це застосування має як юридичне підґрунтя, так і раціональне пояснення. Командувач Національної гвардії України відповідальний за очолюване ним військове формування і Наказ № 89, який він видав в умовах дії воєнного стану на виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 і № 69 та Постанови № 168, має правну основу. Отже, враховуючи зазначене, з 29 березня 2022 року для визначення/підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів підлягають застосуванню норми Інструкції № 89 та Порядку № 89, а з 01.02.2023 норми Порядку №

37. Так, відповідно до п. 1 Порядку № 89, під терміном безпосередня участь військовослужбовця Національної гвардії України в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (далі бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: - бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії в районах ведення воєнних (бойових) дій, що визначаються Головнокомандувачем Збройних Сил України; - бойових (спеціальних) завдань, згідно з бойовими розпорядженнями із всебічного забезпечення військових частин (підрозділів), в районі ведення воєнних (бойових) дій; - завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях України; - бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (в т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); - бойових завдань із знешкодження (знищення) незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), диверсійно-розвідувальних сил та інших збройних формувань агресора (в т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); - виконання завдань підрозділами артилерії з вогневого ураження противника; - виконання завдань підрозділами протиповітряної оборони з ураження повітряних; - здійснення польотів у районі ведення воєнних дій; - ведення повітряного бою; - здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (в т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); - виконання групами розмінування завдань з розмінування або робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях. Пунктом 2 Порядку № 89 визначено, що для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або заходах використовуються такі документи: - бойовий наказ (бойове розпорядження); - журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або книга служби нарядів та подій, що відбувалися, або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад або довідка командира військової частини про підтвердження безпосередньої участі відряджених (прикомандированих) військовослужбовців у бойових діях або заходах; - рапорт (донесення) командира підрозділу про у бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (виконання бойових або спеціальних завдань). До рапорту долучаються список особового складу (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих (прикомандированих) підрозділів, військовослужбовців), які брали участь у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, періодів участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. Крім того, можуть використовуватись такі документи: - витяг з наказу (бойового розпорядження) командувача Національної гвардії України, штабу оперативного (оперативно тактичного) угрупування в смузі відповідальності, начальника територіального управління, командира військової частини на виконання завдання з розмінування, у якому зазначається місце, час та поіменно особовий склад, який залучається до складу групи розмінування (знищення); - акт (витяг з формуляру загороджень) виконаних робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях; - інші документи, які можуть підтверджувати безпосередню участь у бойових діях та заходах. Так, з 01.02.2023 спірні правовідносини були врегульовані Наказом МВС від 26.01.2023 за № 37, яким затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за № 194/39250. Підпунктом 3 п. 1 Порядку № 37 передбачено, що у розмірі, збільшеному до 100000 гривень, військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. Відповідно до п. 3 Порядку № 37 до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належить виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій: 1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; 2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення військових частин (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовими розпорядженнями в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником (взаємного вогневого контакту); 3) завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки; 4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; 5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями; 7) бойових завдань з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням; 8) бойових завдань з охорони об`єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; 9) бойових завдань з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) артилерії. Пунктом 4 Порядку № 37 визначено, що документами, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: - бойовий наказ (бойове розпорядження); - журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або книга служби нарядів та подій, що відбувалися, або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку), на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; - рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), періодів (кількості днів) участі військовослужбовця в бойових діях або заходах. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла таких висновків: - додаткова винагорода підвищена до 100 000 гривень виплачується військовослужбовцям при особистому виконанні ними певних бойових завдань, які визначені чинним законодавством як бойові дії; - чітке визначення бойових дій в чинному законодавстві відсутнє, але зміст цього визначення можна з`ясувати на підставі Наказу командувача Національною гвардією України від 29.03.2022 за № 89 "Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України" та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 за № 37; - для безпосередньої участі в бойових діях та/або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії військовослужбовцю недостатньо проходити службу у військовій частині, військовослужбовці якої приймають безпосередню участь в бойових діях, для цього необхідно особисто приймати участь в виконанні певних бойових завдань. Згідно з абзацом 3 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 19.07.2022) виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" визначається Інструкцією з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженою Наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 за №

89. Пунктом 2 зазначеної Інструкції установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень (у розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах, розмір цієї винагороди збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або заходах. Відповідно до п. 3 Інструкції виплата додаткової винагороди здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження військової служби на підставі наказів командирів (начальників) (далі - командири) органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ (далі - військові частини), а командирам військових частин - на підставі наказів командирів вищого рівня. Пунктом 4 Інструкції встановлено, що підготовка проектів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди, покладається на підрозділи, що відповідають за облік особового складу. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються не пізніше 10 числа поточного місяця. Підставою включення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди є рапорт командира (начальника) підрозділу, що має містити інформацію про військове звання, прізвище ім`я та по-батькові, кількість днів та дати участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця та підстави залучення цих військовослужбовців до бойових дій або заходів із зазначенням реквізитів конкретних документів, що підтверджують участь військовослужбовців у бойових діях або заходах. Безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій підтверджується відповідно до Порядку підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій, затвердженого Наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 за №

89. Пунктом 2 Порядку № 89 визначено, що для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або заходах використовуються такі документи: журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або книга служби нарядів та подій, що відбувалися або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад або довідка командира військової частини про підтвердження безпосередньої участі відряджених (прикомандированих) військовослужбовців у бойових діях або заходах. Рапорт (донесення) командира підрозділу про участь у бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (виконання бойових або спеціальних завдань). До рапорту долучаються списки особового складу (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих (прикомандированих) підрозділів, військовослужбовців), які брали участь у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, періодів участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. Відповідно до п. 3 Порядку № 89 облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій, здійснюється штабами військових частин. Разом з цим за змістом Постанови № 168 відсутність наказу суб`єкта владних повноважень про призначення додаткової винагороди у конкретній сумі унеможливлює проведення грошового платежу (ініціювання переказу коштів) на користь громадянина. За матеріалами справи 03.04.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 79, п. 5.1 якого визначено, що позивач вибув для ведення рейдових дій у визначеному районі з 02.04.2022 (а.с. 15). 10.04.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 86, п. 7.1 якого визначено, що позивач вибув для ведення рейдових дій у визначеному районі з 08.04.2022 (а.с. 16). 02.07.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 183, п. 6.1 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій в смузі оборони 2 Полку Національної гвардії України (а.с. 16). 04.07.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 185, п. 7.2 якого визначено, що позивач прибув після ведення бойових дій в смузі оборони 2 Полку Національної гвардії України з 04.07.2022 (а.с. 17). 07.07.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 188, п. 6.1 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій в смузі оборони 2 Полку Національної гвардії України з 07.07.2022 (а.с. 17). 13.07.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 196, п. 9.3 якого визначено, що позивач прибув після ведення бойових дій в смузі оборони 2 Полку Національної гвардії України 13.07.2022 (а.с. 18). 01.09.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 246, п. 10 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до Наказу 2 Полку Національної гвардії України з 31.08.2022 по 03.09.2022 (а.с. 18). 06.09.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 251, п.12.3 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до наказу 2 Полку Національної гвардії України з 06.09.2022 по 09.09.2022 (а.с.19). 12.09.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 258, п.9.6 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до Наказу 2 Полку Національної гвардії України з 12.09.2022 по 15.09.2022 (а.с.19). 18.09.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 265, п.7.3 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до наказу 2 Полку Національної гвардії України з 18.09.2022 по 21.09.2022 (а.с.20). 30.09.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 281, п.9.5 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до наказу 2 Полку Національної гвардії України з 30.09.2022 по 03.10.2022 (а.с.20). 09.10.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 290, п.7.2 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до Наказу 2 Полку Національної гвардії України з 09.10.2022 по 12.10.2022 (а.с.21). 16.10.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 297, п.6 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до Наказу 2 Полку Національної гвардії України з 16.10.2022 по 17.10.2022 (а.с.21). 29.10.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 310, п.7.4 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 30.10.2022 по 08.00 01.11.2022 (а.с.22). 04.11.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 316, п.10.4 якого визначено, що позивач вибув для ведення демонстративних дій відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 05.10.2022 до 08.00 08.11.2022 (а.с.22). 11.11.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 323, п.11.4 якого визначено, що позивач вибув для ведення демонстративних дій відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 11.11.2022 до 08.00 14.11.2022 (а.с.23). 17.11.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 330, п.14.2 якого визначено, що позивач вибув для ведення демонстративних дій відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 20.11.2022 до 08.00 20.11.2022 (а.с.24). 23.11.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 337, п.9.5 якого визначено, що позивач вибув для ведення демонстративних дій відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 23.11.2022 до 08.00 25.11.2022 (а.с.24). 29.11.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 347, п.13.4 якого визначено, що позивач вибув для ведення демонстративних дій відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 29.11.2022 до 08.00 01.12.2022 (а.с.24). 05.12.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 355, п.10.5 якого визначено, що позивач вибув для ведення демонстративних дій відповідно до бойового наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 05.12.2022 до 08.00 08.12.2022 (а.с.25). 11.12.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 363, п.11.3 якого визначено, що позивач вибув для ведення демонстративних дій відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 11.12.2022 до 08.00 14.12.2022 (а.с.25). 17.12.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 369, п.7.8 якого визначено, що позивач вибув для ведення демонстративних дій відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 17.12.2022 до 08.00 20.12.2022 (а.с.26). 21.12.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 375, п.10.5 якого визначено, що позивач вибув для ведення демонстративних дій відповідно до бойового наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 21.12.2022 (а.с.26). 23.12.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 377, п.5.7 якого визначено, що позивач вибув для ведення демонстративних дій відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 23.12.2022 до 08.00 26.12.2022 (а.с.27). 29.12.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 385, п.6.4 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових завдань відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 29.12.2022 до 08.00 01.01.2023 (а.с.27). 04.01.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 4, п.8.3 якого визначено, що позивач вибув для виконання бойових завдань відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 04.01.2023 до 08.00 07.01.2023 (а.с.28). 10.01.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 10, п.4.11 якого визначено, що позивач вибув для виконання бойових завдань відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 10.01.2023 до 08.00 13.01.2023 (а.с.28). 16.01.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 18, п.5.6 якого визначено, що позивач вибув для виконання бойових завдань відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 16.01.2023 до 08.00 19.01.2023 (а.с.29). 22.01.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 24, п.3.5 якого визначено, що позивач вибув для виконання бойових завдань відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 22.01.2023 до 08.00 25.01.2023 (а.с.29). 28.01.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 31, п.3.5 якого визначено, що позивач вибув для виконання бойових завдань відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 28.01.2023 до 08.00 31.01.2023 (а.с.30). 03.02.2023 т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято Наказ № 37, п.4.5. якого визначено, що позивач вибув для виконання бойових завдань відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 03.02.2023 до 08.00 06.02.2023 (а.с.30). 09.02.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 44, п.5.10. якого визначено, що позивач вибув для виконання бойових завдань відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 09.02.2023 до 08.00 12.02.2023 (а.с.31). 15.02.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ №50, п.5.6 якого визначено, що позивач вибув для виконання бойових завдань відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 15.02.2023 до 08.00 18.03.2023 (а.с.31) 27.02.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 62, п.5.6 якого визначено, що позивач вибув для виконання бойових завдань відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 27.02.2023 до 08.00 02.03.2023 (а.с.32). 20.03.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 87, п.5.5 якого визначено, що позивач вибув для виконання бойових завдань відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 20.03.2023 до 08.00 23.03.2023 (а.с.32). 26.03.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 96, п.4.3 якого визначено, що позивач вибув для виконання бойових завдань відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 26.03.2023 до 08.00 29.03.2023 (а.с.33). 07.04.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 111, п.7.7 якого визначено, що позивач вибув для виконання бойових завдань відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 07.04.2023 до 08.00 10.04.2023 (а.с.33). 26.04.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 134, п.9.9 якого визначено, що позивач вибув для виконання бойових завдань відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 10.00 26.04.2023 до 08.00 27.04.2023 (а.с.34). 03.05.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 141, п.6.7 якого визначено, що позивач вибув для виконання бойових завдань відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 18.00 03.05.2023 до 19.30 04.05.2023 (а.с.34). 05.05.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 143, п.7.7 якого визначено, що позивач вибув для виконання бойових завдань відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 05.05.2023 до 08.00 08.05.2023 (а.с.35). 11.05.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 149, п.7.11 якого визначено, що позивач вибув для виконання бойових завдань відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 08.00 11.05.2023 до 08.00 14.05.2023 (а.с.35). 16.05.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято Наказ № 154, п.6.8 якого визначено, що позивач вибув для виконання бойових завдань відповідно до бойового Наказу командира 2 полку Національної гвардії України з 06.00 16.05.2023 до окремого розпорядження (а.с.25). Аналізуючи зміст наведених наказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач приймав участь у бойових діях у періодах зазначених у наказах. Відповідач у відзиві на адміністративний позов та в апеляційній скарзі не спростовує належними та допустимими доказами відомостей, зазначених у таких наказах. Колегія суддів зазначає, що підставами для прийняття вищезазначених наказів щодо вибуття позивача для участі у бойових діях зазначено бойові накази командира військової частини. Водночас накази командира В/ч НОМЕР_1 стосовно позивача є чинними, не скасовані, доказів на спростовування зазначеної інформації та відомостей, зазначених у наведених наказах, відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано. Оскільки саме керівник відповідача складав вказані накази, визначивши участь позивача в бойових діях, жодних приміток або посилань на те, що вказані бойові дії мали інший характер, ніж ті, що визначені у Постанові КМУ від 28 лютого 2022 року № 168, керівник відповідача не зазначив. Окрім того, навіть враховуючи прийняття вказаних наказів, відповідачем не вживались жодні дії щодо надання доказів того, що позивач, відповідно до вказаних наказів, приймав участь у бойових діях, які, за своєю суттю, є відмінними (як уважає відповідач) від тих, що зазначені у Постанові КМУ від 28 лютого 2022 року №

168. Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів виплати відповідачем збільшеної додаткової грошової винагороди позивачу у квітні 2022 року (згідно з наказами від 03.04.2022 за № 79, від 10.04.2022 за № 86), у липні 2022 року (згідно з наказами від 02.07.2022 за № 183, від 04.07.2022 за № 185, від 07.07.2022 за № 188, від 13.07.2022 за № 196), у вересні 2022 року (згідно з наказами від 01.09.2022 за № 246, від 06.09.2022 за № 251, від 12.09.2022 за № 258, від 18.09.2022 за № 265, від 30.09.2022 за № 281), у жовтні 2022 року (згідно з наказами від 09.10.2022 за № 290, від 16.10.2022 за № 297, від 29.10.2022 за № 310), у листопаді 2022 року (згідно з наказами від 04.11.2022 за № 316, від 11.11.2022 за № 323, від 17.11.2022 за № 330, від 23.11.2022 за № 337, від 29.11.2022 за № 347), у грудні 2022 року (згідно з наказами від 05.12.2022 за № 355, від 11.12.2022 за № 363, від 17.12.2022 за № 369, від 21.12.2022 за № 375, від 23.12.2022 за № 377, від 29.12.2022 за № 385), у січні 2023 року (згідно з наказами від 04.01.2023 за № 4, від 10.01.2023 за № 10, від 16.01.2023 за № 18, від 22.01.2023 за № 24, від 28.01.2023 за № 31), у лютому 2023 року (згідно з наказами від 03.02.2023 за № 37, від 09.02.2023 за № 44, від 15.02.2023 за № 50, від 27.02.2023 за № 62) у березні 2023 року (згідно з наказами від 20.03.2023 за № 87, від 26.03.2023 за № 96), у квітні 2023 року (згідно з наказами від 07.04.2023 за № 111, від 26.04.2023 за № 134), у травні 2023 року (згідно з наказами від 03.05.2023 за № 141, від 05.05.2023 за № 143, від 11.05.2023 за № 149, від 16.05.2023 за № 154), колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем у зазначені періоди протиправно не нараховано та не виплачено позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. З урахуванням наведеного висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до п. 1 Постанови КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн за квітень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі до 100 000 грн за квітень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум, є обґрунтованим і законним. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права неправильним. Посилання відповідача на те, що починаючи з 01 січня 2023 року згідно з наказами головнокомандувача Сумська область до районів ведення бойових дій не входить, не спростовують висновків суду про те, що у січні - травні 2023 року позивач брав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів відповідно до наказів командира В/ч НОМЕР_1 , що відповідачем не спростовано. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. З урахуванням приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 у справі № 480/7423/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк