Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/144/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2024 р. Справа № 520/144/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 17.04.24 у справі № 520/144/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Національної поліції України (далі за текстом також відповідач), у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Національної поліції України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу додаткової винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно за час служби в поліції в умовах воєнного стану відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період з 24 лютого 2022 року по 02 жовтня 2023 року; - зобов`язати Національну поліцію України нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень щомісячно за час служби в поліції в умовах воєнного стану відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період з 24 лютого 2022 року по 02 жовтня 2023 року в розмірі 577 292 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року адміністративний позов залишено без задоволення. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги приписи нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, у сукупності з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, та дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що у рішенні суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 у період з 07 листопада 2015 по 02 жовтня 2023 проходив службу в Національній поліції України, про що свідчить витяг із послужного списку архівної особової справи. У період з 19 червня 2017 року по 02 жовтня 2023 року позивач проходив службу на посаді Головного оперуповноваженого в особливо важливих справах Департаменту забезпечення діяльності, пов`язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції України. Позивачем у позовній заяві вказано, що у зв`язку із військовим вторгненням Російської Федерації на територію України, введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 воєнного стану в Україні, він ніс службу за місцем призначення - у Департаменті забезпечення діяльності, пов`язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції України. Фактичне місце несення служби (дислокації) - місто Харків, що є зоною активних бойових дій. Однак додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168 позивач щомісячно не отримував, незважаючи на обставини виконання після введення в Україні військового стану своїх посадових обов`язків на території м. Харкова. Позивач зазначає, що відповідно до листа Департаменту забезпечення діяльності, пов`язаної з небезпечними матеріалами, позивач у період з 24.02.2022 по жовтень 2023 був включений до розрахунків додаткової винагороди під час дії воєнного стану за встановленою формою відповідно до п. 9 Порядку № 775, які надавались до відповідних підрозділів Національної поліції України для подальшої реалізації в установленому порядку, проте така винагорода не нарахована та не виплачена відповідачем. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 30000 гривень щомісячно протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що додаткову винагороду позивачу виплачено із розрахунку, здійсненого за рішенням відповідного керівника поліції з урахуванням положень Постанови № 168 та Порядку № 775 відповідно до умов несення позивачем служби у спірні періоди та пропорційно до фактично відпрацьованого ним часу. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 за № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 за № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО) визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 за № 260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799. За приписами пункту 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 за № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з пунктом 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 за № 260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. Відповідно до пункту 17 розділу І цього Порядку поліцейським за час перебування у службових відрядженнях виплачується грошове забезпечення з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії, яка встановлюється щомісяця, та одноразових видів грошового забезпечення (у разі їх установлення в період відрядження). Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідними Указами Президента України в подальшому продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який триває по теперішній час. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 за № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі Постанова № 168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 (у редакції, чинній з 18.10.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року № 43 у пункті 1 у першому реченні абзацу першого: слова військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,, співробітникам Служби судової охорони, виключено; після слів перебуваючи безпосередньо в районах доповнено словами їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора,. Отже, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 додаткова виплата до 100000,00 грн за своєю суттю є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення (в розумінні Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 за № 988 та Наказу Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 за № 260), що виплачується на період дії воєнного стану поліцейським, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, та виплачується пропорційно часу участі в таких діях. Відповідно до пункту 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Пунктом 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року за № 168, у редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 43 від 20.01.2023, чинній з 21.01.2023, установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень. Отже, на період дії воєнного стану, співробітникам, зокрема, Національної поліції України Постановою № 168 передбачена виплата додаткової винагороди. З огляду на зазначене встановлена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення поліцейських Національної поліції, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні. У первинній редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 168 розмір додаткової винагороди для поліцейських Національної поліції, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно. Водночас, з урахуванням змін до Постанови № 168, внесених Кабінетом Міністрів України Постановою від 07.07.2022 за № 793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць». Проте в обох зазначених Постановах Кабінету Міністрів України (№ 168 і № 793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується тойзаконабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення). У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зпівід 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001). Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017). Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005). Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі «Kopecky проти Словаччини» від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98). Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних. З огляду на зазначене надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи. Зміст унесених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 за № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року залишено без змін. Слід звернути увагу, що винагорода є платою за працю чи нагородою за заслуги, досягнення тощо. Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників поліції до виконаної норми праці отримало своє подальше правозастосування в Наказі Міністерства внутрішніх справ України № 775 від 28.11.2022, яким затверджено Порядок та умови виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Порядок та умов виплати № 775). Згідно з пунктом 2 Порядку та умов виплати № 775 на період дії воєнного стану поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії та заходи), перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, ця винагорода збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. За приписами пункту 2 Порядку та умов виплати № 775 (в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 38 від 26.01.2023 - застосовується з 01 лютого 2023 року) на період дії воєнного стану додаткова винагорода поліцейським виплачується в розмірах: 1) до 10000 гривень - поліцейським, крім тих, що визначені в підпункті 2 цього пункту,- пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які здійснюють повноваження поліції в місцях завдання ракетних ударів та/або ударів безпілотних літальних апаратів (далі - удари), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу їх здійснення; 2) до 30000 гривень - поліцейським, які проходять службу на територіях Харківської, Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей, Нікопольської, Марганецької міських, Червоногригорівської селищної, Покровської, Мирівської сільських територіальних громад Нікопольського району, Зеленодольської міської, Грушівської сільської територіальних громад Криворізького району Дніпропетровської області, Новопавлівської, Великомихайлівської сільських, Покровської селищної територіальних громад Синельниківського району Дніпропетровської області, Очаківської міської, Куцурубської сільської територіальних громад Миколаївського району Миколаївської області, Сновської, Корюківської міських територіальних громад Корюківського району, Семенівської та Новгород-Сіверської міських територіальних громад Новгород-Сіверського району, Городнянської міської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області, Середино-Будської, Дружбівської, Глухівської міських, Зноб-Новгородської, Свеської, Есманьської, Шалигинської селищних територіальних громад Шосткинського району, Путивльської міської, Новослобідської сільської територіальних громад Конотопського району, Білопільської міської, Краснопільської, Хотінської селищних, Миропільської, Юнаківської сільських територіальних громад Сумського району, Великописарівської селищної територіальної громади Охтирського району Сумської області пропорційно в розрахунку на місяць. 3) до 100000 гривень - поліцейським, зазначеним у підпунктах 1, 2 цього пункту, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно участі в бойових діях або заходах. Згідно з пунктом 3 Порядку та умов виплати № 775 видання наказу про виплату додаткової винагороди поліцейським здійснюється протягом поточного розрахункового місяця за попередній. У разі надходження всіх необхідних документів, передбачених пунктом 5 цього Порядку та умов, у більш пізній період, видання наказу про виплату додаткової винагороди поліцейським здійснюється протягом поточного розрахункового місяця. Відповідно до пункту 7 Порядку та умов виплати № 775 виплата додаткової винагороди поліцейським здійснюється на підставі наказів керівників органів (підрозділів) поліції за місцем постійного проходження служби поліцейського, де він призначений на штатну посаду, а керівникам органів (підрозділів) поліції, заступникам Голови Національної поліції України - на підставі наказу Голови Національної поліції України або особи, яка виконує його обов`язки. Виплата додаткової винагороди Голові Національної поліції України здійснюється на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України. Пунктом 9 Порядку та умов виплати № 775 передбачено, що для підготовки наказів про виплату додаткової винагороди поліцейським керівники структурних підрозділів або відокремлених підрозділів органів (підрозділів) поліції надають до підрозділу кадрового забезпечення органів (підрозділів) поліції розрахунок винагороди за час безпосередньої участі в бойових діях та заходах, час проходження служби поліцейських за формою, наведеною в додатку до цього Порядку та умов (далі - розрахунок винагороди). Відповідно до пункту 13 Порядку та умов виплати № 775 обрахування часу участі в бойових діях та заходах для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, здійснюється з урахуванням кількості днів такої участі, а додаткова винагорода до 30 000 гривень виплачується поліцейським із розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби з урахування пункту 14 цього Порядку та умов. Розмір додаткової винагороди 30 000 гривень та додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за 1 календарний день визначається шляхом ділення максимального розміру (30000 або 100000 гривень) на кількість календарних днів у відповідному календарному місяці та встановлюється у відповідний день залежно від наявності обставин, передбачених пунктом 2 цього Порядку та умов, з урахуванням пункту 14 цього Порядку та умов. Розмір додаткової винагороди за відповідний календарний місяць визначається як сума встановлених винагород за кожен календарний день. Як убачається з матеріалів справи, у листі Департаменту кадрового забезпечення від 01.02.2024 за № 9941-2024 зазначено, що наказами Національної поліції України від 26.03.2022 за № 222, від 26.04.2022 за № 284, від 26.05.2022 за № 367, від 27.06.2022 за № 451, від 25.08.2022 за № 607, від 08.09.2022 за № 633, від 26.09.2022 за № 681, від 25.10.2022 за №755, від 21.11.2022 за № 817, від 23.12.2022 за № 918, від 25.01.2023 за № 50, від 06.02.2023 за №87, від 16.03.2023 за № 191, від 10.04.2023 за № 284, від 15.05.2023 за № 392, від 14.06.2023 за №506, від 11.07.2023 за № 619, від 10.08.2023 за № 786, від 07.09.2023 за № 824, від 12.10.2023 за № 929 та від 10.11.2023 за № 1041 затверджено позивачу розрахунки додаткової винагороди. З листа Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку від 25.01.2024 за № 7835-2024 з довідкою, а також копій наказів, установлено, що позивачу у спірний період нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, а саме: у березні 2022 року - у розмірі 30000,00 грн; у квітні 2022 року - у розмірі 41067,00 грн; у травні 2022 року - у розмірі 72000,00 грн; у червні 2022 року - у розмірі 69109,02 грн; у липні 2022 року - у розмірі 69200,07 грн; у серпні 2022 року - у розмірі 25000,00 грн; у вересні 2022 року - у розмірі 65000,00 грн; у жовтні 2022 року - у розмірі 30000,00 грн; у листопаді 2022 року - у розмірі 30000,00 грн; у грудні 2022 року - у розмірі 34376,78 грн; у січні 2023 року - у розмірі 7741,92 грн; у лютому 2023 року - у розмірі 29999,94 грн; у березні 2023 року - у розмірі 9999,92 грн; у квітні 2023 року - у розмірі 9999,98 грн; у травні 2023 року - у розмірі 9999,90 грн; у червні 2023 року - у розмірі 6774,18 грн; у липні 2023 року - у розмірі 8666,58 грн; у серпні 2023 року - у розмірі 9999,98 грн; у вересні 2023 року - у розмірі 5483,86 грн; у листопаді 2023 року - у розмірі 10645,06 грн. Тобто згідно з довідкою Національної поліції України у період 24.02.2022 по 02.10.2023 позивачу нараховувалася і виплачувалася додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, пропорційно до відпрацьованого ним часу, що позивачем не спростовано. Висновок суду першої інстанції про те, що позивач мав право на отримання додаткової щомісячної винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, установленої Постановою № 168, узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 06 лютого 2024 року у справі № 640/13029/22, які враховуються судом апеляційної інстанції в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України. Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є обґрунтованим і законним. Доводи та аргументи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в позовній заяві, та з урахуванням яких судом першої інстанції вже надано оцінку встановленим обставинам справи. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного розгляду та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі № 520/144/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк