Ухвала КЦС ВС № 274/2575/14-ц

Ухвала Іменем України 05 серпня 2024 року м. Київ справа № 274/2575/14-ц провадження № 61-11095ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 травня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 02 липня 2024 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, ВСТАНОВИВ: У квітні 2024 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду із заявою, в якій просило видати дублікат виконавчого листа № 274/2575/14-ц, виданий Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості у розмірі 5 718,10 грн і 243,60 грн судових витрат, та поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Заяву ПАТ АБ «Укргазбанк» мотивувало тим, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 липня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість у розмірі 5 718,10 грн і 243,60 грн понесених судових витрат. На підставі вказаного судового рішення, Бердичівським міськрайонним судом 29 вересня 2014 року виданий виконавчий лист, який 08 жовтня 2014 року був направлений до Бердичівського відділу державної виконавчої служби та 10 жовтня 2014 року на підставі виконавчого листа № 274/2575/14-ц відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. Протягом 2018-2022 років ПАТ АБ «Укргазбанк» зверталось до відділу державної виконавчої служби із письмовими запитами щодо ходу вказаного виконавчого провадження. У серпні 2022 Бердичівський ВДВС підтвердив, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 274/2575/14-ц, у той же час 10 жовтня 2014 року державним виконавцем було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та виконавчий лист був повернутий рекомендованим листом стягувачу. Доказів щодо направлення виконавчого листа стягувачу ВДВС не надав. На адресу банку ні постанова, ні виконавчий лист не надходили. У зв`язку із чим ПАТ АБ «Укргазбанк» просив заяву задовольнити. Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області ухвалою від 02 травня 2024 року в задоволенні заяви відмовив. Житомирський апеляційний суд постановою від 02 липня 2024 року апеляційну ПАТ АБ «Укргазбанк» залишив без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 травня 2024 року - без змін. 31 липня 2024 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 травня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 02 липня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким заяву ПАТ АБ «Укргазбанк» задовольнити. Колегія суддів, оцінивши доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, дійшла наступних висновків. Відповідно до пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Таким чином, оскарження ухвал суду першої інстанції щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України), після їх перегляду в апеляційному суді, статтею 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено. Так само не підлягає касаційному оскарженню і постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідками перегляду такої ухвали. Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 травня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 02 липня 2024 року в частині відмови в поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання необхідно відмовити з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України. Щодо вимоги про видачу дубліката виконавчого документа. Частиною першою статті 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено. У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви». Відмовляючи у задоволенні заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» про видачу дубліката виконавчого документа, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви в цій частині, оскільки чинним законодавством передбачена можливість видачі дубліката виконавчого документа лише у разі дотримання або ж поновлення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Аргументи касаційної скарги щодо відмови у видачі дублікату виконавчого документу не спростовують висновків судів, правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 травня 2024 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 02 липня 2024 року щодо відмови у видачі дубліката виконавчого документа необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувані судові рішення в цій частині є законними та обґрунтованими, постановлені з додержанням норм права, підстави для їх скасування відсутні. Керуючись пунктом 1 частини другої та частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 травня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 02 липня 2024 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов