Постанова Харківський апеляційний суд № 638/3950/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/3950/24 Головуючий І інстанції - Провадження № 33/818/899/24 Теслікова І.І. Категорія: ст. с. 124, 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач - Кружиліна О.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2024 року Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Кружиліної О.А., за участю секретаря - Михайлюка А.В., захисника - Кравчуна Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Кравчуна Дмитра Вікторовича на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за статтями 124, 122-4, частиною 1 статті 130 КУпАП,- в с т а н о в и в : Постановою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2024 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4, частини 1 статті130 КУпАП та застосувати до нього адміністративні стягнення: - за статтею 124 КУпАП у виді штрафу у розмірі 850 грн; - за статтею 122-4 КУпАП у виді штрафу у розмірі 3 400 грн; - за частиною 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Відповідно до положень частини 2 статті 36 КУпАП остаточно накладено на ОСОБА_1 стягнення за більш серйозне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000 з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605, 60 грн. Не погодившись з вказаною постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Кравчун Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 122-4, 124, частиною 1 статті 130 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративних правопорушень. Мотивуючи доводи апеляційної скарги, захисник посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, яка винесена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи. Вважає, що суддею було надано неправильну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, які не підтверджують керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Вказує, що факт зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , відсутній. Захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, відповідно є спеціальним суб`єктом складу адміністративного правопорушення та його огляд на стан алкогольного сп`яніння повинен проводитися виключно органами ВСП, у порядку передбаченого статтею 266-1 КУпАП. Будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 у призначене судове засідання не прибули, клопотання про відкладення апеляційного перегляду справи не подавали, про причини неявки апеляційний суд не повідомили. Вислухавши думку захисника ОСОБА_1 - адвоката Кравчуна Д.В., який повідомив, що ОСОБА_1 проходить військову службу та виходячи з положень статей 268, 269, 271 294 КУпАП апеляційний суд приходить до висновку про розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності учасників провадження. Дослідивши матеріали справи та доводи клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Кравчуна Д.В. про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Частиною 1 статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Європейський суд з прав людини у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08.06.1976 року, №№ 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21.02.1984 року, № 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25.08.1987 року, № 9912/82) тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо. Разом з тим у КУпАП відсутня норма, яка б передбачала підстави для зупинення судового провадження, тому суд вважає, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію найбільш близької галузі права кримінального процесуального права та при вирішенні питання про зупинення провадження керуватися статтею 335 КПК України. Відповідно до частини 1 статті 335 КПК України у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору. Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд (Ухвала Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2021 р. у справі № 11- 398сап20). При цьому серед завдань кримінального провадження, окреслених у статті 2 КПК України, законодавець визначив такі, як захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Водночас апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою (частина перша статті 405 КПК). Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку (стаття 318 КПК). Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для прийняття процесуальних рішень (частина перша статті 28 КПК). У свою чергу, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на значення гарантій розумного строку щодо кримінального провадження, згідно з якими: обвинувачений, якщо не скоював карного діяння, повинен мати можливість виправдати себе без зволікань, тоді як обвинувачений, вина якого доведена, не повинен піддаватися додатковому покаранню у формі надмірних зволікань з розглядом його справи, що може мати негативні наслідки для його інших прав, гарантованих Конвенцією. Зокрема, обвинувачений у кримінальній справі повинен мати право розраховувати на здійснення провадження в його справі з особливою ретельністю, і що положення статті 6 Конвенції покликані не допускати в кримінальних справах надто тривалого перебування обвинуваченої особи в стані невизначеності щодо своєї долі (п. 18 рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини»/Wemhoff v. Federal Republic of Germany від 27.06.1968 р., заява № 2122/64; п. 5 рішення у справі «Стогмюллер проти Австрії»/ Stogmuller v. Austria від 10.11.1969 р., заява № 1602/62; п. 58 рішення у справі «H. проти Франції»/H. v. France від 24.10.1989 р., заява № 10073/82; п. 71 рішення у справі «Іванов проти України» від 07.12.2006 р., заява № 15007/02). Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що зупинення провадження у справі призведе до тривалого перебування ОСОБА_1 у стані невизначеності щодо своєї долі, що не відповідає завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення. Крім цього, провівши системний аналіз зазначених норм закону, апеляційний суд враховує, що ключовим при вирішенні питання зупинення судового провадження є не сама по собі відповідність фактичної ситуації одній з обставин, закріпленій у частині 1 статті 335 КПК, а й те, що її існування призводить до об`єктивної неможливості обвинуваченого брати участь у судовому провадженні. Неможливість брати участь у судовому засіданні під час судового провадження має бути пов`язана з незалежними від волі особи, яка притягується до відповідальності, обставинами. Саме такого підходу стосовно підстав зупинення судового провадження дотримується й Велика Палата Верховного Суду у своїй ухвалу від 20 травня 2021 року у справі № 11-398сап20, де колегія суддів зазначила, що: (1) зупинення провадження по справі є тимчасовою перервою в провадженні, викликаною наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд; (2) для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Приймаючи рішення про доцільність зупинення провадження, апеляційний суд враховує те, що справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. З врахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Кравчуна Д.В. про зупинення провадження у справі. Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Визнаючи винним та притягаючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтями 122-4, 124, частиною 1 статті 130 КУпАП суддя виходив з того, що він, керуючи транспортним засобом, став учасником ДТП, покинув місце події та маючи ознаки алкогольного сп`яніння відмовився від запропонованого поліцейськими огляду, чим порушив вимоги пунктів 13.4, 2.10 «а», 2.5 ПДР України, що підтверджено зібраними у справі доказами. З таким висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до пункту 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 13.4 ПДР України якщо зустрічний роз`їзд утруднений, водій, на смузі руху якого є перешкода чи габарити транспортного засобу, яким він керує, заважають зустрічному руху, повинен дати дорогу. На ділянках доріг, позначених знаками 1.6 "Крутий підйом" і 1.7 "Крутий спуск", за наявності перешкоди дати дорогу повинен водій транспортного засобу, що рухається на спуск. За порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП. Разом з цим, пункт 2.10 «а» ПДР України зобов`язує водія у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди. Крім того, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до частини 1 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Частиною 2 статті 266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Судовим розглядом встановлено, що 12 лютого 2024 року о 18:30 год. у м. Ізюм по вул. Київській, 66, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «Daewoo Sens», д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не надав перевагу у русі транспортному засобу «Chevrolet Tacuma», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 внаслідок чого відбулось зіткнення, а автомобілі отримали механічні пошкодження. Після зазначених подій, водій ОСОБА_1 залишив місце ДТП. Будучи виявленим за адресою: вул. Київська, 32 в м. Ізюм, водій ОСОБА_1 , який мав ознаки алкогольного сп`яніння на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора та в закладі охорони здоров`я, відмовився. Відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксована на нагрудну камеру поліцейських, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі». Відеозапис долучено до протоколу про адміністративне правопорушення. Внаслідок зазначених подій поліцейськими 12 лютого 2024 року складено протоколи про адміністративні правопорушення: серії ААД № 013415 за статтею 124 КУпАП; серії ААД № 013413 за статтею 122-4 КУпАП; серії ААД № 013414 за частиною 1 статті 130 КУпАП. Вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4, частиною 1 статті 130 КУпАП підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, яким суддя надав належну правову оцінку. Апеляційний суд вважає, що вимоги частини 2 статті 251, статей 256, 2652, 266, 268 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими дотримано. Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколів про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за статтями 124, 122-4, частиною 1 статті 130 КУпАП. Апеляційний суд дійшов висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суддею відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, повно і всебічно встановлено фактичні обставини адміністративних правопорушень, передбачених статями 124, 122-4, частиною 1 статті 130 КУпАП. Постанова судді відповідає вимогам статей 245, 280, 283 КУпАП. Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд визнає зібрані докази у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП. Доводи апеляційної скарги захисника про те, що матеріали справи не містять даних про керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не знайшли свого обґрунтованого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Згідно відеозапису з нагрудних камер поліцейських, який був предметом дослідження під час апеляційного перегляду справи вбачається, що ОСОБА_1 пояснював поліцейським обставини керування транспортним засобом та вчинення ним ДТП. Крім того, після події ДТП водія ОСОБА_1 переслідували свідок ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_2 . Є помилковими доводи апеляційної скарги захисника про те, що огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 повинен був проведений виключно органами ВСП у порядку, передбаченого статтею 266-1 КУпАП, оскільки необхідно враховувати вимоги частини 1 статті 15 КУпАП, де крім іншого, зазначено, що військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. З огляду на викладене, ОСОБА_1 перебував в площині адміністративного процесу саме як водій транспортного засобу, а тому порядок його огляду регулюється положенням статті 266 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу, що згідно пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського, є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння водія (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 11-21сап21 (реєстраційний номер рішення 101473367)). В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. З врахуванням встановлених судом обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні склади адміністративних правопорушень, передбачених статями 122-4, 124 частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даних правопорушень підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають. У зв`язку із наведеним, під час апеляційного перегляду справи за доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Кравчуна Д.В. апеляційним судом не встановлено підстав для скасування постанови судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2024 року та закриття провадження у справі. Керуючись ст. ст. 1, 7, 124, 122-4, 130, 245, 251, 252, 256, 266, 268, 269, 270, 271, 278-280, 284, 294, 295 КУпАП,- п о с т а н о в и в : у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Кравчуна Дмитра Вікторовича про зупинення провадження у справі - відмовити. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Кравчуна Дмитра Вікторовича - залишити без задоволення. Постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Харківського апеляційного суду О.А. Кружиліна