Постанова Харківський апеляційний суд № 638/7499/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/7499/24 Головуючий суддя І інстанції Цвірюк Д. В. Провадження № 33/818/1121/24 Суддя доповідач Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2024 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Фесенко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Фесенко Ю.О. на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2024 року стосовно ОСОБА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП,- в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець с. Феськи Харківської області, - визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп. Постановою встановлено, що 18 квітня 2024 року о 13 год. 00 хв. ОСОБА_1 у м. Харкові вул. Клочківська, 370,керував транспортним засобом ВАЗ 21014, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я відмовився під безперервну відеофіксацію. Не погодившись з цією постановою захисник ОСОБА_1 - адвокат Фесенко Ю.О. падала апеляційну скаргу, в якій просила судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам захисника. Суд першої інстанції неповно дослідив відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме щодо його захворювань, що унеможливлює вживання ним алкогольних та наркотичних засобів. Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи. Працівники поліції незаконно зупинили ОСОБА_1 та не поінформували його про причину його зупинки. В матеріалах справи відсутні докази існування ознак наркотичного сп`яніння. Також працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння на місці його зупинки. Вказувала, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Працівники поліції не залучили свідків, не роз`яснювали ОСОБА_1 його права. Посилалася на не етичну поведінку працівників поліції. Вважала, що в матеріалах справи відсутні докази винуватості ОСОБА_1 . Працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування автомобілем. Зазначила, що сторона захисту не мала процесуальної можливості оскаржити дії працівників поліції. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на відомості, які містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення; направленні на огляд водія; відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції та інших доказах, які містяться в матеріалах справи. Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (арк. 1), ОСОБА_1 18.04.2024 ерував автомобілем з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей що не реагують на світло звужені, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я відмовився. Поряд з цим, відповідно до відомостей цього протоколу вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з його змістом та отримав його копію, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 у відповідних графах протоколу. Також, відповідно до положень ст. 267 КУпАП, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, а також огляд на стан наркотичного сп`яніння може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду. Також, належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ані ОСОБА_1 , ані його захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва для проведення службової перевірки, не зверталися з позовом до суду в порядку КАС України на дії працівників поліції під час складення ними протоколу, а також не зверталися із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції. Тобто ОСОБА_1 скористався своїм процесуальним правом на захист, звернувшись за правовою допомогою до професійного адвоката, однак не скористався своїм процесуальним правом на оскарження дій працівників поліції під час складення ними протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього. Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг ОСОБА_1 та його захисника щодо дій працівників поліції під час складення ними протоколу стосовно ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в протоколі відповідають дійсності та заслуговують на увагу. Крім того, відповідно до відомостей письмових пояснень ОСОБА_1 , які він надавав працівникам поліції безпосередньо під час складення стосовно нього протоколу на місці події (арк. 5) вбачається, що «он 18.04.2024 года управлял транспортом ВАЗ 2114 гос. Номер НОМЕР_1 . Ехал через блок пост и сотрудники полиции остановили его и попросили припарковаться возле блок поста для полной проверки документов. И начали его фотографировать (мои глазные зрачки) и им не понравилось, но он им сказал, что у него диагноз цирроз печени (стадия +4), но они не поняли и просили его проехать и здать анализы на наркотические средства. ОСОБА_1 отказался и они начали на него составлять протокол про админ нарушение». Поряд з цим, з відеозапису події вбачається, що працівники поліції на блок посту зупинили ОСОБА_1 . Враховуючи відомості письмових пояснень ОСОБА_1 , а також відомості відеозапису події, який міститься в матеріалах цієї справи (арк. 2), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем, тобто був водієм. Захисник в своїй апеляційній скарзі вказувала, що працівники поліції незаконно зупинили ОСОБА_1 . Однак, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом. Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст. 35 Закону «Про Національну поліцію». Згідно до приписів ст. 31 Закону «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи. Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати право або зобов`язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи. При цьому належить врахувати те, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2024 року в Україні введено режим «воєнний стан», який діяв і на час події, яка зафіксована в протоколі за участю ОСОБА_1 . Згідно відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , поряд з іншими автомобілями, був зупинений на блок посту та працівники поліції вирішили перевірити у нього документи. За його згодою військовослужбовець із службовою собакою провів огляд автомобіля, яким керував ОСОБА_1 на предмет наявності заборонених речей. Заборонених предметів виявлено не було. Проте працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 виявили ознаки наркотичного сп`яніння. Матеріали справи не містять відомостей про оскарження дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. 267 КУпАП. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник пояснили, що дії чи бездіяльність працівників поліції в будь-який спосіб не оскаржували, оскільки не «…цікавить оскарження дій працівників поліції, а лише мають на меті стягнути відшкодування за незаконні дії працівників поліції». Отже, враховуючи такі пояснення сторони захисту, а також відомості відеозапису події, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівники поліції зупинили ОСОБА_1 на блок посту під час дії воєнного стану не порушуючи чинного законодавства, а такі твердження розцінюються судом, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 для уникнення ним відповідальності. Корім того, відповідно до відомостей рапорту працівника поліції (арк. 7), 18.04.2024 року було зупинено авто ВАЗ під керуванням водія ОСОБА_1 у якого в ході спілкування були встановлені ознаки наркотичного сп`яніння. Від проходження огляду на визначення стану сп`яніння відмовився. Враховуючи відсутність будь-яких скарг стосовно дій працівників поліції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані у рапорті відповідають дійсності та безумовно заслуговують на увагу. Крім того, в матеріалах справи міститься відеозапис події за участю ОСОБА_1 , який був зафіксований на бодікамеру працівників поліції (арк.2). Відповідно до відомостей цього відеозапису вбачається, що подія відбувалась на блок посту, на якому працівники поліції разом із військовослужбовцями перевіряли документи у кожного водія і пасажирів кожного автомобіля, який проїжджав через цей блок пост. Автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , в тому числі, був зупинений працівниками поліції та останньому було запропоновано припаркувати автомобіль для ретельного огляду. ОСОБА_1 не заперечував, що керував автомобілем та добровільно надав згоду на огляд свого автомобіля військовослужбовцем із службовою собакою. Після цього працівники поліції встановили особу ОСОБА_1 та під час спілкування виявили у нього ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, а також зіниці очей, які не реагують на світло, про що було повідомлено ОСОБА_1 Належить врахувати, що працівник поліції ліхтариком на власному телефоні світив очі ОСОБА_1 , що вбачається з відеозапису. та встановив, що його зіниці очей не реагують на світло. Те що ліхтар був увімкненим, підтверджується поведінкою ОСОБА_1 , який вважав, що його очі працівник поліції фотографує та смикнувся, а враховуючи відсутність будь-яких скарг на дії працівників поліції, у суду апеляційної інстанції не виникає сумнівів щодо існування цієї ознаки. Крім того, відповідно до вимог п.2 ч.4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в тому числі, є звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло. Відповідно до відомостей протоколу вбачається, що працівник поліції встановив, в тому числі, ознаку наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло звужені. Тобто виявлена ознака сп`яніння у ОСОБА_1 узгоджується з ознаками наркотичного сп`яніння, які визначені вищевказаною Інструкцією, що, поза розумним сумнівом, спростовує такі твердження апелянта. Поряд з цим з відеозапису вбачається, що працівники поліції спокійно та гідно спілкувались з ОСОБА_1 не провокуючи його, а також роз`яснюючи йому кожні свої дії. Однак ОСОБА_1 поводив себе агресивно під час спілкування з працівниками поліції, розмовляв на підвищеним тоном, а працівники поліції звертали на це увагу та робили йому зауваження. Тобто такі відомості відеозапису підтверджують існування ознаки, а саме поведінка, що не відповідає дійсності. Також з відеозапису вбачається, що після встановлення ознак наркотичного сп`яніння, працівники поліції запопонували ОСОБА_1 пройти оглядна стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 погодився пройти цей огляд, однак своїми активними діями уникав того, щоб присісти до службового автомобіля працівників поліції та прроїхати з ними до медичної установи. Працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд, однак останній не відмовляючись від такого огляду декілька разів питав підстави проведення такого огляду, які були йому роз`яснені та своїми діями не показував, що не сяде до автомобілю працівників поліції, що працівниками поліції було розцінено як відмова. Також з відеозапису вбачається, що лише після того, як працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про те, що стосовно нього буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП за відмову у проходження огляду, останній почав наполягати на проведенні такого огляду, однак працівниками поліції вже була зафіксована відмова. Поряд з цим, з відеозапису вбачається, що працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 його права, передбачені ст.ст. 10, 63 Конституції України, а також роз`яснили, що він має право надати письмові пояснення, що він зробив. Також з відеозапису вбачається, що працівники поліції не втручались в його телефонну розмову, коли він радився, що йому робити у цій ситуації, що свідчить що працівники поліції не обмежили його у праві на захист. Крім того, порядок проведення огляду на стан сп`яніння передбачений ст. 266 КУпАП. Відповідно до вимог частини другої цієї статті, Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. До протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції було долучено відеозапис події зупинки ОСОБА_1 , а також спілкування працівників поліції з останнім. Враховуючи наявність відеозапису події за участю ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність незалучення свідків працівниками поліції, що, поза розумним сумнівом спростовує такі твердження апелянта. Крім того, в матеріалах справи наявне направлення водія на огляд (арк. 4), що свідчить про те, що працівники поліції дотримали вимог п.8 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, відповідно до вимог п. 12 розділу ІІ вищенаведеної Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Аналізуючи цей пункт Інструкції, об`єктивно вбачається, що у разі наявності ознак наркотичного сп`яніння працівник поліції для встановлення або спростування перебування водія у такому стані направляє водія виключно до закладу охорони здоров`я. Будь-якого іншого способу встановити чи перебуває водій у стані наркотичного сп`яніння ані в Інструкції, ані у ст. 266 КУпАП не передбачено, а тому такі твердження апелянта є необґрунтованими. Відповідно до вимог п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно ознак такого стану. Тобто, виявлення та визначення ознак сп`яніння є повноваженнями працівника поліції, який відповідно до вимог ст. 252 КУпАП керується законом і правосвідомістю. Згідно відомостей відеозапису, який здійснювався при денному освітленні, працівниками поліції у ОСОБА_1 було виявлено такі ознаки наркотичного сп`яніння, як звужені зіниці очей, які не реагували на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідала обстановці. При цьому слід зазначити, що наявність у водія хоча б одної з ознак сп`яніння зобов`язує працівника поліції розпочати визначену законом правову процедуру - проведення огляду на стан сп`яніння. Крім того, відповідно о відомостей зобов`язання (арк. 6) вбачається, що ОСОБА_1 зобов`язався не сідати за кермо транспортного засобу до повного протверезіння та зникнення ознак сп`яніння. Поряд з цим, відповідно до відомостей рапорту працівника поліції (арк. 7) вбачається, що ОСОБА_1 відсторонений від керування транспортним засобом, а автомобіль залишено без порушень ПДР. Такі відомості цього зобов`язання та рапорту працівника поліції, поза розумним сумнівом, свідчать про те, що працівники поліції 18.04.2024 року відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що об`єктивно спростовує такі твердження апелянта. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Поряд з цим, належить врахувати те, що відповідно до відомостей довідки (арк. 3), ОСОБА_1 отримав посвідчення водія. Цей факт в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив. Об`єктивно вбачається, що отриманню посвідчення водія передувало складання ним іспиту на знання вимог ПДР України, що об`єктивно вказує на те, що ОСОБА_1 знає ПДР України. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що дійсно складав іспит для отримання посвідчення водія, склав його позитивно. Також зазначив, що знає вимоги ПДР України. Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП. Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Проте, відповідно до вимог п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, в тому числі, особи з інвалідністю I та II груп. Відповідно до відомостей пенсійного посвідчення (арк. 31) вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, загальне захворювання, що суд першої інстанції залишив поза увагою. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни оскаржуваної постанови в частині висновків та рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору, у зв`язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника Фесенко Ю.О. задовольнити частково. Постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частини висновки та рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору. В решті постанову суддя Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2024 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков