Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/3596/24

Справа № 346/3596/24 Провадження № 22-ц/4808/1125/24 Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П. Суддя-доповідач Девляшевський В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А., суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду, постановлену головуючою суддею Яремин М.П. 02 липня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Атаманюк Володимир Михайлович, заінтересована особа: виконавчий комітет Коломийської міської ради про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки, в с т а н о в и в : У червні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Атаманюк В.М., звернувся в суд з заявою про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки. В обґрунтування послався на те, що в його дружини ОСОБА_2 є двоюрідний брат ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства та потребує постійного стороннього догляду внаслідок психічного розладу. Такий догляд на постійній основі здійснює заявник, який постійно проживає з ОСОБА_3 . Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 02 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 повернуто. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд прийшов до необґрунтованого висновку, що заявник не входить до суб`єктного складу осіб, визначеного частиною 3 статті 296 ЦПК, яким законом надано право на звернення до суду із заявою про визнання недієздатним особи. Представник скаржника посилається на те, що ним надано належні докази того, що ОСОБА_3 є двоюрідним братом дружини заявника. Крім того, звертає увагу, що ЦК України не визначений конкретний перелік осіб, які можуть здійснювати опіку над недієздатною особою. Так, частиною 2 статті 63 Кодексу передбачено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Крім того, частиною 4 цієї статті передбачено, що опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Звертає увагу, що його довірителем подано акт, який підтверджує місце проживання заявника та ОСОБА_3 за однією адресою по АДРЕСА_1 . Відтак, на думку представника скаржника, суд безпідставно повернув заяву. Правом на подання відзиву заінтересована особа не скористалась. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з того, що заявник просив визнати недієздатним, встановити та призначити опіку над ОСОБА_3 , який є двоюрідним братом дружини заявника - ОСОБА_2 . Відтак, на думку суду, заявник не входить до суб`єктного складу осіб, визначеного частиною 3 статті 296 ЦПК України, яким законом надано право на звернення до суду із заявою про визнання недієздатним ОСОБА_3 , оскільки доказів того, що заявник є членом сім`ї ОСОБА_3 чи його близьким родичем, до заяви не додано. З вказаним висновком колегія суддів погоджується. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Відповідно до частини 3 статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги. Важливою складовою сімейного життя є право жити разом, щоб сімейні стосунки могли нормально розвиватись, а члени сім`ї могли спілкуватись одне з одним. Поняття сімейного життя є автономним. Відповідь на питання, існує чи ні сімейне життя, залежить переважно від факту реального існування у дійсності тісних особистих зв`язків та стосунків. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України). Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому. Водночас, Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням (стаття 2 СК України). Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя (стаття 25-1 КЗпП України). Положеннями статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що близькі особи - це члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта. Члени сім`ї: особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом; будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Суд встановив, що ОСОБА_1 є чоловіком двоюрідної сестри ОСОБА_3 . Належних доказів спільного проживання та ведення побуту з останнім заявником не надано. Акт про підтвердження місця проживання ОСОБА_1 за зареєстрованою адресою ОСОБА_3 , складений 09.04.2024 старостою с. Корнич зі слів сусідів, не дає підстав вважати їх членами сім`ї, оскільки обов`язковими умовами для цього, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету тощо. Доказів, які б давали підстави стверджувати про те, що заявник є близьким родичем чи членом сім`ї ОСОБА_3 , які б у свою чергу зумовлювали виникнення у останнього цивільної процесуальної дієздатності для звернення із заявою в порядку частини 3 статті 296 ЦПК України, в матеріалах справи немає. Посилання апелянта на статтю 63 ЦК України, з вказівкою на відсутність у даній нормі заборони призначення опікуна з числа осіб, що не є родичами, апеляційний суд відхиляє, оскільки заява про призначення опікуном є похідною, з огляду на першочерговість вирішення питання про визнання фізичної особи недієздатною. Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли її подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. З огляду на наведене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано повернув заяву ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_4 недієздатним, призначення опікуна, оскільки заявник не має процесуальної дієздатності для пред`явлення даної заяви. Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказана ухвала є законною та обґрунтованою, постановленою на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні. Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 02 липня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий В.А. Девляшевський Судді: В.М. Луганська Є.Є. Мальцева Повний текст постанови складено 06 серпня 2024 року.