Рішення КАС ВС № 990/157/24

РІШЕННЯ Іменем України 30 липня 2024 року м. Київ справа №990/157/24 адміністративне провадження № П/990/157/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Уханенка С.А., суддів - Жука А.В., Кашпур О.В., Радишевської О.Р., Смоковича М.І., за участю: секретаря судового засідання - Часник А.О., представника відповідача - Предоляк Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення, УСТАНОВИВ: У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія), у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення ВККС України від 10 квітня 2024 року №248/ас-24 про припинення його участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів через відсутність необхідного стажу. Позов обґрунтовано тим, що рішенням ВККС України від 04 березня 2024 року № 147/ас-24 його, як кандидата на посаду судді апеляційного суду, було допущено до участі у конкурсі та проходження кваліфікаційного оцінювання, згідно із його заявою про допуск до участі у конкурсі, як особи, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон України «Про судоустрій і статус суддів»). Надалі оскарженим рішенням ВККС України від 10 квітня 2024 року № 248/ас-24 припинено його участь у конкурсі з тих підстав, що він не мав необхідного п`ятирічного стажу роботи на посаді судді. Уважає такі висновки протиправними, оскільки обчислення стажу роботи на посаді судді необхідно здійснювати з урахуванням стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), як це, зокрема, передбачено пунктом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Указує, що частина друга статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не містить жодних обмежень застосування при визначенні стажу роботи судді за частиною першою статті 28 цього Закону та посилається на практику Верховного Суду у подібній категорії справ, зокрема на висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № № 9901/15/21, 9901/302/19, 9901/537/19, 9901/805/18 та рішення Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №9901/140/19. Звертає увагу й на те, що аналогічні висновки щодо урахування стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) до стажу роботи на посаді судді висловлено у спільному листі Вищої ради правосуддя, Верховного Суду, ВККС України, Ради суддів України, Державної судової адміністрації України, Національної школи суддів України, від 02 листопада 2018 року № № 41783/0/9-18, 41783/0/9-18, 2664/0/2-18, 01-6757/18, 9рс-1112/18, 1-22433/18, № 02/3878 та рішенні ВРП від 23 січня 2024 року № 172/0/15-24. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 21 травня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У відзиві на позовну заяву ВККС України просить відмовити у задоволенні позову. Позицію відповідач обґрунтовує тим, що у заяві про участь у конкурсі на посаду судді апеляційного суду ОСОБА_1 просив допустити до його проходження як особу, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки він має стаж роботи на посаді судді не меньше п`яти років. Тому рішенням ВККС України від 04 березня 2024 року № 147/ас-24 його допущено до проходження такого конкурсу, як кандидата на указану посаду. Проте під час проведення перевірки відомостей щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам кандидата на посаду судді, Комісією було встановлено, що позивача вперше призначено на посаду судді Жовтневого районного суду міста Харкова Указом Президента України від 05 серпня 2020 року № 321/2020, у зв`язку з чим на день подання документів ОСОБА_1 не мав відповідного п`ятирічного стажу роботи на посаді судді, що також підтверджувалося інформацією з його електронної трудової книжки. Відповідач зауважив, що посилання позивача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № № 9901/15/21, 9901/302/19, 9901/537/19, 9901/805/18 та Верховного Суду у справі № 9901/140/19 також є безпідставними, оскільки стосуються правовідносин, що пов`язані з реалізацією судді права на відставку та, відповідно, не стосуються предмета цього спору. За таких обставин, ВККС України указує, що оскаржене рішення № 248/ас-24 містить визначені Законом підстави його прийняття, а також мотиви, з яких Комісія дійшла до висновку про припинення участі ОСОБА_1 в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23. Отже, ВККС України прийняла оскаржуване рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням процедури та передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) критеріїв для його прийняття. Заперечення на відзив ОСОБА_1 не подав. Від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній, зокрема, послався на те, що жодна норма Закону України «Про судоустрій і статус суддів» або іншого закону не містить заборони зарахування стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) для участі у конкурсі на посаду судді апеляційного суду, а в частині сьомій статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не зазначено, що ж вважається стажем роботи на посаді судді для цілей цього закону. Тому, на думку позивача, оскаржене рішення ВККС України є свавільним та прийнятим без урахування вимог закону. У червні 2024 року від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке задоволено ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року, у якій Суд, з-поміж іншого, зазначив, що надає позивачу можливість взяти участь у такий спосіб як у судовому засіданні, призначеному на 25 червня 2024 року, так і в наступних судових засіданнях у цій справі в разі їхнього проведення. У зв`язку з повідомленням позивача про відсутність можливості приєднатися до відеоконференції через технічні можливості (нестабільний зв`язок) розгляд справи відкладено на 30 липня 2024 року. У судове засідання з`явився представник ВККС України, а від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. З урахуванням наведеного та виходячи з приписів частини першої статті 205 КАС України, Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних у суду матеріалів та за відсутності позивача. Заслухавши суддю-доповідача і дослідивши матеріали справи, Верховний Суд установив такі обставини. Указом Президента України від 05 серпня 2020 року №321/202 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Жовтневого районного суду міста Харкова строком на п`ять років. 14 вересня 2023 року ВККС України прийняло рішення №94/зп-23 «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів» (далі - рішення №94/зп-23), яким оголошено конкурс на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, затверджено умови проведення такого конкурсу (додаток 2) та оголошення про його проведення (додаток 3), що надалі було розміщено на офіційному вебсайті ВККС України, вебпорталі судової влади і опубліковане в газеті «Голос України». Згідно із затвердженими на виконання пункту 2 цього рішення ВККС України, умовами проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (додаток 2 до рішення № 94/зп-23) до участі в першій стадії конкурсу допускаються особи, які: 1) у порядку та строки, визначені оголошенням, подали всі необхідні документи; 2) на день подання документів відповідають встановленим статтями 28 та 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду. 28 грудня 2023 року позивач звернувся до ВККС України із заявою, у якій просив допустити його до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного адміністративного суду, оголошеному рішенням комісії від 14 вересня 2023 року як особу, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Рішенням ВККС України від 04 березня 2024 року № 147/ас-24 ОСОБА_1 допущено до участі у конкурсі та проходження кваліфікаційного оцінювання, як кандидата на посаду судді апеляційного суду. Рішенням ВККС України від 10 квітня 2024 року № 248/ас-24 припинено участь ОСОБА_1 у конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, з підстав відсутності у нього необхідного стажу судді на день подання ним документів. У рішенні №248/ас-24 ВККС України зазначила, що за умовами пункту 1 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді та має стаж роботи на посаді судді не меньше п`яти років. Комісією у пленарному складі здійснено перевірку відомостей щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам кандидата на посаду судді апеляційного суду, під час якої було встановлено, що позивача вперше призначено на посаду судді у серпні 2020 року (Указ Президента України від 05 серпня 2020 року № 321/2020), тому станом на день подання документів він не має відповідного п`ятирічного стажу роботи на указаній посаді, оскільки стаж його роботи безпосередньо на посаді судді Жовтневого районного суду міста Харкова складає 3 роки 4 місяці 23 дні. Відповідачем також перевірено відомості електронної копії трудової книжки позивача на предмет наявності у нього сукупного стажу, ще до призначення на посаду судді у 2020 році, та встановлено відсутність іншого необхідного сукупного стажу для зайняття посади судді апеляційного суду. Посилаючись на те, що положення частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для цілей конкурсу не застосовується, оскільки регулює правовідносини, які виникають при вирішенні питань забезпечення суддів, а саме обчислення суддівської винагороди та реалізації права на відставку, ВККС України констатувала відсутність у ОСОБА_1 відповідного стажу роботи, що є підставою для припинення участі його в конкурсі. Не погодившись з указаним рішенням ВККС України, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом. Даючи оцінку спірним правовідносинам, Суд виходить із такого. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Вимоги до судді апеляційного суду, визначені статтею 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до частини першої якої, суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог: 1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років; 2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років; 3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років; 4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років. Згідно з частиною першою статті 52 цього Закону суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. За правилами частини першої статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», стажем професійної діяльності у сфері права є стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти. 30 грудня 2023 року набрав чинності Закон України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511-IX), яким внесено зміни, зокрема, і до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до пункту 57 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час прийняття рішення, що оскаржується) ВККС України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX. Статтею 79-3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено особливості проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, зокрема, апеляційного суду. За правилами частин другої, третьої статті 79-3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у конкурсі на зайняття, зокрема, вакантної посади судді апеляційного суду, може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду). З метою допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду кандидат на посаду судді подає до ВККС: 1) письмову заяву про участь у конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання; 2) документи, визначені пунктами 2-13 частини першої статті 72 цього Закону; 3) документи, що підтверджують дотримання однієї з вимог, визначених частиною першою статті 28, частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно. Відповідно до пункту 1 частини четвертої цієї ж норми Закону, ВККС України на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді. Згідно із частинами третьою та п`ятою статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішення колегії ВККС ухвалюється більшістю голосів. Рішення ВККС України, палат та колегій ВККС України викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад К ВККС України (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів ВККС України. Рішення підписується головуючим і членами ВККС України (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні. Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням ВККС України від 02 листопада 2016 року №141/зп-16 (у редакції рішення ВККС України 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) затверджено Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді (далі - Положення). Цим Положенням установлено порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів та Верховного Суду (далі - конкурс), внесення до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення (переведення) кандидатів на посаду судді. Підстави припинення участі кандидата на будь-якому етапі конкурсу, визначені пунктом 9.1. Положення, за умовами підпункту 4 якого, на будь-якому етапі конкурсу комісія може ухвалити рішення про припинення участі кандидата у ньому у разі встановлення невідповідності кандидата на посаду судді вимогам установленим Конституцією України та Законом (у тому числі надання ним недостовірної (неповної) інформації під час конкурсу, що має значення для визначення критерію доброчесності). Перевіряючи обставини цієї справи та докази, надані сторонами на підтвердження їхніх доводів та аргументів, колегія суддів констатує, що питання критеріїв обчислення стажу судді в умовах проходження ним конкурсу як кандидата на посаду судді апеляційного суду, вже неодноразово вирішувалося Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду, висновки якої є обов`язковими для застосування за правилами частини п`ятої статті 242 КАС України. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 990/67/24, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що аналіз положень статей 28, 69 та 79-3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави вважати, що законодавець чітко визначив умови за яких особа може бути суддею апеляційного суду, згідно з якими така особа має: 1) відповідати встановленим вимогам до кандидата на посаду судді, однією з яких є умова щодо наявності щонайменше п`ятирічного стажу професійної діяльності у сфері права; 2) за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердити здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді; 3) відповідати одній з вимог, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У справі № 990/67/24 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у частині першій статті 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі, саме такий стаж після призначення особи суддею та зарахування її у штат суду має враховуватися як стаж на посаді судді для цілей вирішення питання відповідності кандидата вимогам на посаду судді апеляційного суду. Отже, наявність у особи професійного стажу у сфері права щонайменше п`ять років є однією з вимог, яким має відповідати кандидат на посаду судді. Водночас для того, щоб особа могла обійняти посаду саме судді апеляційного суду, вона має підтвердити за результатами кваліфікаційного оцінювання здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді та відповідати одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: мати стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років, або - науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років, або - досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років, або - сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду погодилась, із висновками суду першої інстанції у справі № 990/67/24 про те, що ВККС України обґрунтовано констатувала відсутність у позивача необхідного для зайняття посади судді апеляційного суду передбаченого пунктом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стажу роботи на посаді судді та відмовила йому в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі. Побіжно, Велика Палата Верховного Суду у справі № 990/67/24 звернула увагу на те, що положення щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, закріплена у частині другій статті 137 Розділу IX «Забезпечення суддів» Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Частиною п`ятою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено розмір (у відсотках до посадового окладу) виплачуваної суддям щомісячної доплати за вислугу років в залежність від тривалості стажу роботи. Отже, саме для цілей визначення питань забезпечення суддів у частині другій статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» унормовано, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, Верховний Суд зауважує, що в оскарженому рішенні ВККС України № 248/ас-24, Комісією встановлено і не заперечується позивачем, що його стаж роботи безпосередньо на посаді судді Жовтневого районного суду міста Харкова, з дня його призначення на цю посаду, складає 3 роки 4 місяці 23 дні. Питання щодо наявності у ОСОБА_1 сукупного стажу (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не є предметом спору, у цій справі позивачем не порушується і в позові такого обґрунтування не наведено. Документів на підтвердження такого позивачем Комісії не подавалося. У пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року у справі № 13-р/2020 роз`яснено, що судді системи судоустрою і судді Конституційного Суду України виконують свої обов`язки на професійній основі, мають однаковий юридичний статус, основу якого становлять спільні елементи, незалежно від місця суду в системі судоустрою чи від адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді. Однаковість юридичного статусу усіх суддів обумовлена, зокрема, наявністю єдиного порядку набуття статусу судді, сукупністю прав та обов`язків судді, єдністю юридичних гарантій, які надають суддям можливість бути неупередженими, об`єктивними, безсторонніми та незалежними. Із набуттям статусу судді пов`язане й набуття передбачених Конституцією та законами України гарантій незалежності. Отже, принцип єдності статусу суддів є загальноправовим статусним принципом правового статусу суддів. Єдність статусу суддів судів усіх рівнів та юрисдикцій визначається правовою природою займаної посади. Суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі (частина перша статті 52 Закону № 1402-VIII), та тим, що більшість питань, що стосуються їх статусу, вирішуються однаково, одним правовим приписом, незалежно від належності судді до тієї чи іншої підсистеми. Значимість статусу суддів створює передумови для внесення такої основоположної характеристики статусу, як єдність, у нормативно-правові акти найвищого рівня, оскільки законодавець, ухвалюючи певні нормативно-правові акти чи окремі норми стосовно регулювання правового положення суддів, розраховує на правосуддя у цілому, незалежно від того, у якій підсистемі чи у якій інстанції працює суддя. Єдність правового статусу судді у широкому розумінні становить їх правосуб`єктність, тобто права, обов`язки, гарантії, спільні цілі діяльності, спільне правове поле діяльності. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатує, що встановлення Законом різних вимог до стажу для суддів судів різних інстанцій не порушує принципу єдності статусу суддів, оскільки не впливає на елементи цього статусу, наявність єдиного порядку набуття статусу судді, сукупність прав та обов`язків судді, єдність юридичних гарантій, які надають суддям можливість бути неупередженими, об`єктивними, безсторонніми та незалежними. Верховний Суд відхиляє аргументи ОСОБА_1 щодо обчислення стажу судді за правилами, визначеними частиною другою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № № 9901/15/21, 9901/302/19, 9901/537/19, 9901/805/18 та рішення Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №9901/140/19, оскільки порушене ним питання вже досліджене Великою Палатою Верховного Суду у справі № 990/67/24, яка дійшла висновку, що приписи частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються виключно у правовідносинах, що виникають з питань забезпечення суддів. Ураховуючи те, що заява про участь у конкурсі, подана ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і позов не містять обґрунтувань щодо наявності у позивача іншого (змішаного) стажу, що зараховується до стажу судді, Суд дійшов висновку, що оскаржене рішення ВККС України від 10 квітня 2024 року №248/ас-24 відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому підстави для його скасування відсутні. Доводи й аргументи позивача, наведені ним у позові та поясненнях, не спростовують висновків комісії, що відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду у такій категорії справ. За таких обставин, ураховуючи межі заявлених позовних вимог, аналіз наведених положень законодавства та за наявними у справі матеріалами, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення. З огляду на результат вирішення справи, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 205, 245, 246, 250, 255, 262, 266, 295 КАС України, Суд ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення суду може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст рішення виготовлений 05 серпня 2024 року. Головуючий суддя С.А. Уханенко Судді: А.В. Жук О.В. Кашпур О.Р. Радишевська М.І. Смокович