Ухвала КАС ВС № 440/10765/23

УХВАЛА 05 серпня 2024 року м. Київ справа № 440/10765/23 адміністративне провадження № К/990/29478/24 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі №440/10765/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 12.07.2023 №1270 «Про неналежне виконання службових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності»; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 13.07.2023 № 351 о/с по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділу Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»; - поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділу Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 13.07.2023; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 12.07.2023 № 1270 «Про неналежне виконання службових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності». Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 13.07.2023 №351 о/с по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділу Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділу Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 14.07.2023. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.07.2023 по 20.12.2023 у розмірі 145 584 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Ухвалами Верховного Суду від 26.04.2024, 14.05.2024, 02.07.2024, 25.07.2024 касаційні скарги ОСОБА_1 повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судового рішення. 29.07.2024 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» вп`яте надійшла касаційна скарга представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лаврика Ю.А. на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі №440/10765/23. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке. За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обовязки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Так, у тексті касаційної скарги представник скаржника в черговий раз указує, що підставою касаційного оскарження судового рішення у справі №440/10765/23 є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та яка, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Суд указує, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повторно вказує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: частин першої, другої статті 13, частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, пунктів 1, 4 Розділу V, пункту 7 Розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №

893. При цьому слід зазначити, що Верховний Суд двічі надавав оцінку щодо заявленої скаржником підстави касаційного оскарження із посиланням на ті самі норми матеріального права, проте скаржником так і не враховано зауваження, викладені Верховним Судом в ухвалах, зокрема, від 02.07.2024 та 25.07.2024, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом, оскільки скаржником знову подано касаційну скаргу, з підстав, що були перевірені та відхилені Верховним Судом. При цьому, аналізуючи доводи представника скаржника, викладені у його касаційній скарзі, Верховний Суд установив, що скаржник, насамперед, не конкретизував висновок, щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом та яка, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися. Отже, варто звернути увагу на те, що посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначаючи про неправильне застосуванням судом апеляційної інстанції частин першої, другої статті 13, частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, пунктів 1, 4 Розділу V, пункту 7 Розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893, в касаційній скарзі має бути зазначено: - конкретну норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду та висновок, щодо правильного застосування якої ще не сформульовано судом касаційної інстанції; - яку норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно; - як відповідна норма права повинна застосовуватися; - обґрунтувати у чому полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права. Суд зазначає, що лише наведення в касаційній скарзі посилання на відсутність висновку Верховного Суду у взаємозв`язку з зазначенням на неправильне застосування або тлумачення зазначених правових норм при ухваленні оскаржуваного судового рішення, не може свідчити про виконання скаржником вимог щодо форми і змісту касаційної скарги в частині належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень згідно пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Разом з цим Верховний Суд наголошує, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Верховний Суд зауважує, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням вимог процесуального закону, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення. Керуючись статтями 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі №440/10765/23 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддяЖ.М. Мельник-Томенко