Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/15279/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/15279/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Костюк Л.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И Л А: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2022 №40127240115. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась у порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 03.10.2018, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З 01.11.2018 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником 2 групи (ставка податку - 20% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року). На підставі п.п.19-1.1.1, п.п.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19, п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, посадовою особою ГУ ДПС у м.Києві проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати до бюджету єдиного податку за жовтень 2019 року - лютий 2020 року. За наслідками перевірки складено акт №43024/Ж5/26-15-24-01-15-11/3570310710 від 30.11.2022 (далі - акт перевірки), в якому встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання по єдиному податку, чим порушено п.295.1 ст. 295 Податкового кодексу України. На підставі акта перевірки відповідачем 27.12.2022 прийнято податкове повідомлення-рішення № 40127240115, згідно з яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання в сумі 1779,20 грн до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 50% у сумі 889,60 грн. Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем 16.03.2023 подано до Державної податкової служби України скаргу з вимогою скасувати відповідне рішення. До скарги на підтвердження вчасної сплати єдиного податку позивачем було додано копії квитанцій №ПН3577451 від 19.10.2019 та №ПН3680123 від 19.01.2020. Однак, рішенням Державної податкової служби України №7877/6/99-00-06-01-04-06 від 30.03.2023 скаргу було залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення позивача до контролюючого органу. Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням № 40127240115 від 27.12.2022, позивач звернувся з цим позовом до суду. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 36 ПК України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Пунктом 54.1 ст.54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Згідно з п.295.2 ст.295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності. Положеннями п.295.1 ст. 295 ПК України передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Відповідно до п.300.1 ст.300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій. Пунктами 31.1 і 31.3 ст.31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст. 38 ПК України). Судом першої інстанції встановлено, що 19.10.2019 та 19.01.2020 - у строк, передбачений п. 295.1 ст.295 ПК України, позивач здійснив сплату податкових зобов`язань з єдиного податку в сумі 834,60 грн за жовтень 2019 року та 944,60 грн за січень 2020 року до бюджету. У квитанціях №ПН3577451 від 19.10.2019 та №ПН3680123 від 19.01.2020 року (копії яких, додані до матеріалів справи) в графі "Призначення платежу" вказано « 18050400 ЄП з ФО за жовтень 2019 року» та « 18050400 ЄП з ФО за січень 2020 року» відповідно. Сторонами не було надано пояснень/заперечень щодо актуальності на момент виникнення спірних правовідносин розрахункових рахунків, на які позивачем здійснено платіж по сплаті єдиного податку 19.10.2019 та 19.01.2020. Відповідно до ч.1 ст. 43 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Згідно з ч.5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Пунктом 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Зокрема, згідно з п.122.1 ст. 122 ПК України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу. Водночас, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті авансових внесків, не можуть бути підставою для застосування наслідків, передбачених п.122.1 ст. 122 ПК України. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права та висновків, викладених у постановах Верховного Суду, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення винесено відповідачем необґрунтовано, за відсутності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п.122.1 ст.122 ПК України, є протиправним та підлягає скасуванню. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Л.В. Бєлова Л.О. Костюк