Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/6546/24

Справа № 991/6546/24 Провадження 1-кс/991/6577/24 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 серпня 2024 року м.Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за заявою про вчинення кримінального правопорушення від 08.07.2024, ВСТАНОВИВ: До слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, подана у порядку п. 1 ч. 1 cт. 303 КПК України. У скарзі заявником зазначене наступне. 08.07.2024 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 направили засобами поштового зв`язку на адресу Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України (надалі - УВК НАБУ) заяву про вчинення детективами Національного антикорупційного бюро України кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. 22.07.2024 вказана заява про вчинення кримінальних правопорушень була отримана НАБУ, проте, станом на 25.07.2024 відповідні відомості уповноваженими особами до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені. За такого, ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з цією скаргою, в якій просив: зобов`язати уповноважену особу Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 щодо вчинення детективами НАБУ кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України; зобов`язати уповноважену особу Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України надати Витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення за заявою про вчинення кримінального правопорушення від 08.07.2024. Розгляд скарги ОСОБА_3 просив здійснювати без його участі. 01.08.2024 до суду надійшли заперечення на подану скаргу від старшого детектива Національного бюро Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 , в яких він зазначив, що розгляд скарги ОСОБА_3 щодо бездіяльності детективів УВК НАБУ, яка виразилася у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 2 ст. 366 КК України не є предметом підсудності Вищого антикорупційного суду. У зв`язку із цим, зазначена скарга не підлягає розгляду суддями Вищого антикорупційного суду. Просив розгляд скарги ОСОБА_3 здійснювати без його участі. На судовий розгляд учасники не з`явилися. Положеннями ч. 3 ст. 306 КПК України встановлено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. Слідчий суддя визнав за можливе здійснювати розгляд скарги за відсутності заявника та детектива, з огляду на висловлені ними прохання про здійснення розгляду без їх участі у скарзі та запереченнях. Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, заперечення детектива, слідчий суддя приходить до таких висновків. Відповідно до ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому КПК України. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 214 КПК України, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК України, параграф № 1, ст.ст. 303-308 цього Кодексу. У заяві про вчинення кримінального правопорушення від 08.07.2024 заявникам зазначено про можливе вчинення детективами Національного антикорупційного бюро України злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. Відповідно до положень ч. 1 ст. 306 КПК України встановлено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави. Поряд з цим, згідно ч. 2 ст. 33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті. Положеннями ч. 1 ст. 33-1 КПК України визначено, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України. Згідно з приміткою до ст. 45 КК України корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов`язаними з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366-2, 366-3 цього Кодексу. Тобто склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 366 КК України, не охоплюється наведеним вище переліком, а отже, не підсудний Вищому антикорупційного суду. У ч. 5 ст. 216 КПК України визначено умови, за наявності хоча б однієї з яких Вищому антикорупційному суду підсудні вищевказані кримінальні правопорушення, а саме: 1) якщо кримінальне правопорушення вчинено: Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; державним службовцем, посада якого належить до категорії "А"; депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України "Про прокуратуру"; особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків; 2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків); 3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини. Наявності умов, визначених ч. 5 ст. 216 КПК України, слідчим суддею в даному випадку не встановлено. З огляду на зазначене, скарга на бездіяльність детективів Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення детективами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, відповідно до положень ст.331 КПК України, не підсудна Вищому антикорупційному суду та має розглядатися слідчим суддею місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 33 КПК України кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві загальні суди, а також Вищий антикорупційний суд. При цьому підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена КПК України, як суду першої інстанції, апеляційної інстанції та слідчих суддів поширюється виключно на кримінальні провадження, визначені ч. 1 ст. 33-1 КПК України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Право на повноважний суд встановлене статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Статтею 1 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» встановлено, що Вищий антикорупційний суд: здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом. Правила підсудності судових справ встановлені процесуальним законодавством з урахуванням сукупності юридичних ознак судової справи. На підставі цих ознак нормами КПК України визначено суд, який вправі і зобов`язаний розглянути справу і вирішити її по суті. Завдяки правилам про підсудність насамперед реалізується право на розгляд і вирішення справи компетентним судом. Слід також врахувати, що розгляд провадження судом з порушенням правил підсудності матиме наслідком розгляд справи неповноважним судом. Приписами ч.ч. 1-3 ст. 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Отже, перевіривши й оцінивши відомості, зазначені у скарзі ОСОБА_3 з метою постановлення законної і обґрунтованої ухвали, слідчим суддею встановлено непідсудність поданої скарги Вищому антикорупційному суду. Частиною 2 ст. 304 КПК України встановлено випадки, в яких скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора повертається заявнику, зокрема, у випадку якщо скарга не підлягає розгляду у цьому суді. В ухвалі Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №569/17036/18 (провадження № 51-598кмо19), Верховний Суд зазначив: «Рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження та про повернення скарги можуть бути ухвалені на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, а у випадку оскарження ухвали слідчого судді при вирішенні питання про призначення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги на таке рішення. Якщо після відкриття апеляційного провадження (у випадку оскарження ухвали слідчого судді після призначення судового засідання) буде встановлено, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження». Отже, в такому випадку слідчий суддя діє за аналогією із висновками, викладеними у зазначеній ухвалі. За таких обставин провадження за скаргою ОСОБА_3 підлягає закриттю. Керуючись статтями 9, 33, 33-1, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ: Закрити провадження за скаргою. Ухвала оскарженню не підлягає. Слідчий суддя ОСОБА_1