Ухвала КЦС ВС № 521/5621/23

УХВАЛА 02 серпня 2024 року м. Київ справа № 521/5621/23 провадження № 61-10343ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Андрюка Артема Миколайовича на ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 червня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У березні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 62 703,23 грн. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2023 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 14 762,00 грн. Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2023 року стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 14 762,00 грн. Постановою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2023 року - без змін. Постановою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2023 року змінено, зменшено стягнуту з позивача на користь ОСОБА_1 суму витрат на правову допомогу з 14 76,00 грн до 8 000,00 грн. У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача судових витрат, пов`язаних з отриманням правничої (правової) допомоги в суді апеляційної інстанції, в сумі 14 762,00 грн. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 червня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Андрюка А. М. на ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 червня 2024 року. У касаційній скарзі заявниця, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити судове рішення, яким задовольнити її заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову у справі у загальному розмірі складає 62 703,23 грн, яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250= 757 000,00 грн). Таким чином, судові рішення по цій справі не підлягають касаційному оскарженню. Враховуючи зазначене вище, ухвала Одеського апеляційного суду від 10 червня 2024 року, якою відмовлено у відшкодуванні витрат на правову допомогу в розмірі 14 762,00 грн, не підлягає касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). З урахуванням наведеного, оскільки заявниця подала касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Андрюка Артема Миколайовича на ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 червня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Копію ухвали надіслати заявниці. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян