Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/23491/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/23491/24 Головуючий у 1 інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Аліменка В.О. Кузьмишиної О.М. За участю секретаря Заміхановської Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо ненарахування та невиплати з 01.03.2024 індексації (підвищення) пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796, без обмеження виплати пенсії по інвалідності максимальним розміром, починаючи з 01.03.2024; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , з розрахунку 80% суми грошового забезпечення, зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 № 8666 від 28.08.2021 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, станом на 05.03.2019, з урахуванням індексації (підвищення) пенсії по інвалідності, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796, без обмеження розміру збільшення пенсії в результаті її перерахунку передбаченим пунктом 1, підпунктами 1-7 пункту 2 та пунктом 3 постанови № 185 максимальним (граничним) розміром 1500 грн., у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі, без будь-яких обмежень, зі збереженням нарахованої з 01.03.2022 індексації (підвищення) пенсії у розмірі 3983,25 грн. відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», нарахованої з 01.03.2023 індексації (підвищення) пенсії у розмірі 6389,70 грн., відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», нарахованої з 01.07.2021 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн., з урахуванням рішень Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2022 у справі № 640/33689/21, Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі № 320/28188/23 та від 29.02.2024 у справі № 320/18916/23 відповідно, а також, з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», а саме, у розмірі 25% від основного розміру пенсії 22761,40 грн., з обов`язковим урахуванням суми індексації пенсії за 2022-2024 роки, без обмежень виплати пенсії максимальним розміром, починаючи з 01.03.2024. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року визнано зловживанням процесуальними правами дії ОСОБА_1 щодо подання цієї позовної заяви, предмет та підстави якої аналогічні адміністративній справі № 320/16555/24. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачеві без розгляду. Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, продовжено строк розгляду справи на 15 (п`ятнадцять) днів. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Так, приймаючи оскаржувану ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року, суд першої інстанції вказав, що 15.04.2024 зареєстрована позовна заява (автоматизований розподіл здійснено 16.04.2024) ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Адміністративній справі присвоєно номер 320/16555/24, головуючим визначено суддю Білоноженко М.А. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що прохальна частина позовної заяви (предмет спору) у межах справи № 320/16555/24 повністю ідентичний (аналогічний) розглядуваній справі № 320/23491/24. На переконання суду першої інстанції, предмет і підстави позовів у справах № 320/16555/24 та № 320/23491/24 є аналогічними, фактично зводяться до обмеження пенсії позивача максимальним розміром. Різниця лише у формулюванні тексту прохальної частини позову шляхом врахування при перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром у межах розглядуваної справи № 320/23491/24 доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови КМУ № 713, рішень Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2022 у справі № 640/33689/21, Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі № 320/28188/23 та від 29.02.2024 у справі № 320/18916/23, починаючи з 01.03.2024. У той же час, у межах аналогічного позову у справі № 320/16555/24 позивач просить суд здійснити спірний перерахунок з 01.03.2023 та з 01.04.2024, а у розглядуваній справі № 320/23491/24 - просить здійснити спірний перерахунок, починаючи з 01.03.2024. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що у разі задоволення позовних вимог у справі № 320/16555/14 про перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01.03.2023 та з 01.03.2024, позовні вимоги у межах розглядуваної справи № 320/23491/24, перерахунок пенсії за якою позивач просить здійснити з 01.03.2024 - поглинаються ухваленим у справі № 320/16555/24 рішенням, у разі ухвалення його на користь позивача. З огляду на викладене, суд першої інстанції визнав зловживанням процесуальними правами дії ОСОБА_1 щодо подання цієї позовної заяви, предмет та підстави якої аналогічні адміністративній справі № 320/16555/24, що слугувало підставою для повернення позовної заяви без розгляду. Колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно пункту 9 частини 3 статті 2 КАС України, неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Частиною 2 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Також, частиною 1 статті 45 КАС України закріплено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. В силу вимог пункту 2 частини 2 статті 45 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 07 травня 2020 року у справі №826/12191/18 вказав наступне: «...під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду». Як було вищезазначено, суд першої інстанції дійшов висновку, що прохальна частина позовної заяви (предмет спору) у межах справи № 320/16555/24 повністю ідентичний (аналогічний) розглядуваній справі № 320/23491/24. Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року про відкриття провадження у справі № 320/16555/24, ОСОБА_1 просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) щодо не здійснення перерахунку та, відповідно, не виплати з 01.03.2023 пенсії по інвалідності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 № 1381, а саме, у розмірі 25% від основного розміру пенсії 22761,40 грн., з обов`язковим урахуванням сум індексації (підвищення) пенсії за 2022-2023 роки, без обмежень виплати пенсії максимальним розміром, починаючи з 01.03.2023 та з 01.04.2024; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 № 1381, а саме, у розмірі 25% від основного розміру пенсії 22761,40 грн., з обов`язковим урахуванням суми індексації пенсії за 2022 рік в розмірі 3983,25 грн., обчисленої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», та за 2023 рік в розмірі 6389,70 грн., обчисленої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі № 320/28188/23, із загальної суми 33134,35 грн., у розмірі фактичного нарахування, без обмеження виплати пенсії максимальним розміром, починаючи з 01.03.2023 та з 01.04.2024. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі (закрити провадження, якщо воно вже відкрито). Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі № 320/225/23, від 01 лютого 2022 року у справі № 540/4238/20, від 11 серпня 2021 року у справі № 480/8472/20, від 05 грудня 2019 року у справі № 826/3678/16. Так, проаналізувавши позовні вимоги у даній справі №320/23491/24, можна дійти висновку, що фактично предметом позову є протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо ненарахування та невиплати з 01.03.2024 індексації (підвищення) пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796, без обмеження розміру збільшення пенсії в результаті її перерахунку передбаченим пунктом 1, підпунктами 1-7 пункту 2 та пунктом 3 постанови № 185 максимальним (граничним) розміром 1 500 грн. Таким чином, у даному випадку, позивач звертається до суду, у зв`язку з протиправним діями відповідача щодо ненарахування та невиплати йому з 01.03.2024 індексації (підвищення) пенсії по інвалідності, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796, без обмеження розміру збільшення пенсії в результаті її перерахунку передбаченим п. 1, підпунктами 1-7 пункту 2 та пунктом 3 постанови № 185 максимальним (граничним) розміром 1 500 грн. Водночас, предметом позову у справі № 320/16555/24 є протиправна бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення перерахунку та, відповідно, невиплаті з 01.03.2023 пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, відповідно до положень п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», а саме, у розмірі 25% від основного розміру пенси 22 761,40 грн., з обов`язковим урахуванням сум індексації (підвищення) пенсії за 2022 - 2023 роки. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що правовою природою спору у справі №320/23491/24 є поновлення прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, шляхом зобов`язання його виконати вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19. При цьому, правовою природою спору у справі № 320/16555/24 є поновлення прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, шляхом зобов`язання його виконати імперативні вимоги пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення». В свою чергу, слід звернути увагу, що позовні вимоги щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром є похідною частиною позовних вимог у зазначених справах. Враховуючи вищевказане, позов у даній справі №320/23491/24 та позов у справі № 320/16555/24 не є тотожними, а тому, висновки суду першої інстанції про їх ідентичність (аналогічність) є безпідставними. Як наслідок, суд першої інстанції безпідставно та помилково визнав зловживанням процесуальними правами дії ОСОБА_1 щодо подання цієї позовної заяви. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. У свою чергу, Європейським судом з прав людини також вказується про те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France», від 8 грудня 2016 року «ТОВ «Фріда» проти України»). Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі "Беллет проти Франції", в якому Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, виходячи з норм Конституції України, а також, з норм міжнародного права, у даному випадку повернення без розгляду позовної заяви унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов безпідставного висновку про зловживання позивачем процесуальними правами та необхідність повернення позовної заяви позивачу, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу слід передати на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Аліменко В.О. Кузьмишина О.М. Повний текст постанови виготовлено 02.08.2024 р.