Постанова 4824 № 359/3453/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 359/3453/24 № апеляційного провадження: 22-ц/824/13478/2024 Головуючий у суді першої інстанції: Яковлєва Л.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 липня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф. секретар - Черняк Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2024 року, встановив: у квітні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати нерухоме майно спільною сумісною власністю подружжя. Також позивачем була подана заява про забезпечення позову, якою він просив накласти арешт на спірний житловий будинок. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2024 року у задоволенні заяви було відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову та накласти арешт на нерухоме майно, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду з позовом про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 посилався на те, що він з відповідачкою ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) перебував у зареєстрованому шлюбі з 07 квітня 2017 року. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2021 року шлюб було розірвано. Вказував, що у жовтні 2016 року відповідачкою було набуто у власність будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначав, що за час перебування сторін у шлюбі вартість вказаного будинку суттєво збільшилась внаслідок істотних невід`ємних поліпшень, а тому спірне майно підлягає визнанню спільною сумісною власністю подружжя. В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 вказував, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний будинок може призвести до істотного ускладнення або унеможливлення ефективного захисту прав позивача, оскільки може бути відчужене відповідачкою на користь інших осіб. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2024 року у задоволенні заяви було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою суду в іншій справі вже накладено арешт на спірний будинок, а тому відсутня необхідність накладення арешту. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів реєстрації права власності на спірне майно за відповідачкою, що також є підставою для відмови в задоволенні заяви. Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може з наступних підстав. У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом не було враховано те, що заходи забезпечення позову в іншій справі можуть бути скасовані, оскільки рішенням суду першої інстанції йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що докази на підтвердження реєстрації права власності на спірний будинок було надано разом із позовною заявою. Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебувала справа №359/4637/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року, у вказаній справі було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 . Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено, однак питання про скасування заходів забезпечення позову наразі не вирішено. В даному випадку сам по собі факт наявності заборони відчуження спірного майна за ухвалою суду не може бути підставою для відмови у забезпечення позовних вимог, заявлених у даній справі, оскільки положеннями ст. 158 ЦПК України визначено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи, в тому числі у разі відмови у задоволенні позову. У рішенні від 19 березня 1997 року заява № 18357/91 у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судом як джерело права, зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін». Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20). Будинок, на який просить накласти арешт позивач ОСОБА_1 , є предметом спору у справі про визнання майна спільною сумісною власністю, а тому такий захід забезпечення позову є співмірним до заявлених позовних вимог. При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 було надано до суду інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачається, що право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 . Також з вказаної довідки вбачається реєстрація обтяжень на спірне майно, а саме - арешту згідно ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року у справі №359/4637/23. За таких обставин підстави вважати, що позивачем не було надано доказів на підтвердження реєстрації права власності на спірний будинок за відповідачкою, відсутні. Відповідачка ОСОБА_2 є власником спірного будинку, при цьому позивач звернувся до суду за захистом своїх майнових прав шляхом визнання його права спільної сумісної власності на спірне майно і за відсутності встановленої заборони ОСОБА_2 , як власник майна, не позбавлена можливості відчужити спірне майно або здійснити інші реєстраційні дії щодо нього без відома інших осіб у будь-який час, що, враховуючи предмет спору, може призвести до утруднення ефективного захисту прав позивача. Вказані обставини судом першої інстанції до уваги взяті не були. Положеннями ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, судом першої інстанції було постановлено ухвалу про відмову у задоволенні вимог про забезпечення позову за неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2024 року скасувати. Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову задовольнити. Накласти арешт на житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 639434732208, за адресою: АДРЕСА_1 . Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , остання адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 01 серпня 2024 року. Головуючий Судді