Постанова Східний апеляційний господарський суд № 917/420/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2024 року м. Харків Справа № 917/420/24 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А. за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В. за участю представників сторін: позивача- Цісар Г.І. відповідача Петько А.В. розглянувши апеляційну скаргу ТОВ Полтавський тепловозоремонтний завод (вх. № 1580 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2024 у справі № 917/420/24 (повний текст якого складено та підписано 07.06.2024 у приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Пушком І.І.) за позовною заявою Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавський тепловозоремонтний завод, м. Полтава, про стягнення 137853,44 грн неустойки та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавський тепловозоремонтний завод, м. Полтава, до Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ, про стягнення 13995,72 грн інфляційних втрат, ВСТАНОВИВ: АТ Українська залізниця звернулося до господарського суду Полтавської області із позовною заявою до ТОВ Полтавський тепловозоремонтний завод про стягнення 137853,44 грн неустойки за порушення відповідачем строків надання послуг, передбачених договором про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів №663/2021-ЦЮ від 22.10.2021. Під час розгляду судом першої інстанції зазначеного позову, відповідач, ТОВ Полтавський тепловозоремонтний завод, подав зустрічну позовну заяву до АТ Українська залізниця (з урахуванням поданої в подальшому заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення 13995,72 грн інфляційних збитків за прострочення грошового зобов`язання за договором № 663/2021-ЦЮ від 22.10.2021. Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.06.2024 у справі №917/420/24 первісний позов задоволено частково, на суму 117794,53 грн неустойки, яка складається з 86362,15 грн пені та 31432,38 грн штрафу, в іншій частині вимог первісного позову про стягнення пені відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю - на суму 13995,72 грн інфляційних втрат. Проведено зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами. Стягнуто з ТОВ Полтавський тепловозоремонтний завод на користь АТ Українська залізниця 103798,81 грн неустойки. ТОВ Полтавський тепловозоремонтний завод у межах установленого законом строку через систему "Електронний суд" подало до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2024 у справі № 917/420/24 в частині задоволення первісного позову на суму 117794,53 грн неустойки, яка складається з 86362,15 грн пені та 31432,38 грн штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір неустойки та штрафу; судові витрати покласти на АТ Українська залізниця. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції під час підрахунку днів затримки не враховано п. 3.14. Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції під час перевірки нарахованої позивачем пені не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України. Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про зменшення розміру неустойки. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавський тепловозоремонтний завод (вх. № 1580 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2024 у справі № 917/420/24. Призначено справу до розгляду на 30.07.2024. 05.07.2024 від представника АТ Українська залізниця надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу ТОВ «ПТРЗ» на рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2024 у справі № 917/420/24, в частині задоволення позовних вимог АТ «Укрзалізниця», залишити без задоволення, а рішення в цій частині без змін. Також просить відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «ПТРЗ» про зменшення розміру неустойки. Представник Акціонерного товариства Українська залізниця зазначає, що застосовуючи п. 3.14 Положення до спірних правовідносин, а саме, продовжуючи у своїх розрахунках строк ремонту на 15 робочих днів, відповідач не надав жодного доказу, що обладнання було поставлено в ремонт саме на 15 робочий день, а не на 5, 10 тощо. Також представник у відзиві зазначає, що нарахування пені поза межами, встановленими ч. 6 ст. 232 ГК України, передбачено приписами пункту 7 розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України. Зазначеним пунктом встановлено можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців на строк дії карантину, що відповідає позиції, викладеній у постанові ВС у справі № 911/858/22 від 27.02.2024. Також, представник зазначає, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про зменшення розміру неустойки. 28.07.2024 від представника апелянта надійшли додаткові пояснення. В судове засідання 30.07.2024 з`явились представники позивача та відповідача. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого. Враховуючи те, що апелянтом оскаржено рішення в частині задоволення первісного позову колегія суддів відповідно до ч. 2 ст. 269 ГПК України переглядає оскаржуване рішення саме у вказаній частині. Як свідчать матеріали справи, 22.10.2021 між AT «Укрзалізниця» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» (далі - виконавець) було укладено Договір про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів № 663/2021-ЦЮ. Цей Договір укладений згідно з рішенням тендерного комітету AT «Укрзалізниця» з питань закупівель послуг з ремонту, модернізації і придбання рухомого складу, іншої техніки та робіт за тендером № UA-2021-07-30-002110-b. Згідно п. 1.1 Договору, виконавець зобов`язується надати послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги - код ДК 021:2015 50220000-3 Лот №1, №2, №3 - Послуги з ремонту і технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги (Послуги з ремонту блоків дизеля 5Д49) (далі - Послуги), переданого Виконавцю Замовником в особі Фактичних отримувачів, згідно з Специфікацією (Додаток 1 до цього Договору), Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання (Додаток 2 до цього Договору), Протоколом узгодження ціни (Додаток 3 до цього Договору), Технічними вимогами (Додаток 4 до цього Договору), які є невід`ємною частиною цього Договору, у порядку та строки, визначені цим Договором, а замовник зобов`язаний прийняти надані послуги та здійснити оплату у порядку та на умовах, визначених цим Договором. Згідно з п. 1.2. Договору послуги надаються відповідно до нормативних документів, які зазначені в Технічних вимогах (Додаток 4 до цього Договору). Найменування, опис, загальний обсяг послуг визначається у Специфікації (Додаток 1 до цього Договору). Згідно п. 1.3 Договору обсяги Послуг, визначені Специфікацією (Додаток 1 до цього Договору) щодо ремонту блоків дизеля 5Д49 (далі - Обладнання), можуть бути змінені (зменшені) Замовником з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника з відповідним перерахунком загальної вартості послуг та ціни Договору, крім частини Послуг, які виконавець розпочав надавати та/або надав. Згідно з п. 3.2. Договору ціна Договору визначена у Специфікації (Додаток 1 до цього Договору), яка включає в себе вартість заміни складових частин Обладнання, в тому числі сировини, матеріалів, запасних частин, тощо та складає 3741971,04 грн, а також податок на додану вартість за ставкою 20% - 748394,20, всього становить з ПДВ 4490365,24 грн. Згідно Специфікації, виконавець зобов`язується надати послуги з ремонту трьох одиниць блоків дизеля 5Д49 (далі - обладнання). Згідно з п. 3.3 Договору вартість ремонту кожної одиниці обладнання розраховується на підставі фактичного технічного стану складових частин Обладнання, відображеного в Акті дефектації (за формою згідно з Додатком 8 до цього Договору). Згідно з п. 4.2. Договору розрахунки за фактично надані послуги, відповідно до підписаного сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг (за формою згідно з Додатком 5 до цього Договору), здійснюється Замовником після надання виконавцем рахунку, та за наявності належним чином оформленої Виконавцем податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН відповідно до вимог законодавства України, якщо Виконавець є резидентом та платником ПДВ. Сплата вартості Послуг за замовлення здійснюється Замовником на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної відповідно до п. 4.3 цього Договору. Згідно п. 5.1 Договору місце надання послуг, на території виконавця. Подача виконавцю обладнання для надання послуг проводиться згідно з Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання (Додаток 2 до цього Договору) (далі - Графік), узгодженим сторонами в порядку та строком, передбаченим Положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 №261. Згідно з п. 5.2. Договору при затримці приймання Обладнання з вини Замовника строк закінчення ремонту відповідно переноситься на строк затримки. Згідно з п. 5.3 Договору здача та приймання обладнання в ремонт оформлюється Актом приймання обладнання в ремонт (за формою згідно з Додатком 9 до цього Договору), який підписують уповноважені представники Замовника і Виконавця. Згідно з п. 5.6 Договору після завершення ремонту Обладнання Виконавець у добовий строк повідомляє уповноважених представників замовника за цим Договором, телеграмою або листом електронної пошти про завершення ремонту обладнання. Замовник протягом 3-х робочих днів з дня отримання повідомлення від Виконавця направляє свого представника для приймання обладнання з ремонту на території Виконавця. Згідно з п. 5.10 Договору виконавець повинен надати представнику замовника такі документи: документи постачальника, які підтверджують якість товарно-матеріальних цінностей, що були використані при наданні послуг (сертифікати якості, декларації про відповідність, тощо), фактичні калькуляції з розшифровками, Акт приймання обладнання з ремонту, Протокол приймально-здавальних випробувань, Акт приймання-передачі металобрухту, Акт приймання-передачі наданих послуг. Протягом 3 (трьох) робочих днів Замовник підписує два примірника Акта приймання-передачі наданих послуг (за формою згідно з Додатком 5 до цього Договору), один з яких протягом 3 (трьох) робочих днів повертає Виконавцю. Виконавець після отримання оригіналу Акта приймання-передачі наданих послуг (за формою згідно з Додатком 5 до цього Договору) виставляє Замовнику в добовий строк рахунок на остаточну оплату за надані Послуги. Датою завершення ремонту обладнання є дата підписання Акта приймання-передачі наданих послуг (за формою згідно з Додатком 5 до цього Договору). Згідно з п.5.11 Договору, строк надання послуг визначається Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання, наведеним у Додатку 2 до цього Договору, та по кожній одиниці ремонту становить не більше 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта приймання обладнання в ремонт. Згідно з п. 12.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 1 грудня 2022 року, а в частині розрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Підставою заявленого позову є несвоєчасне виконання відповідачем робіт з ремонту, що не узгоджується з Графіком ремонту обладнання, оформленого Додатком № 2, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 137853,44 грн пені, обчисленого на підставі п. 8.4 Договору. У відзиві на позов від 01.04.2024 відповідач зазначає наступні підстави в заперечення заявлених позивачем вимог: - згідно з актом №70-42.60 від 17.11.2021 приймання обладнання в ремонт блоки дизеля №575, № 4156 було передано замовником в ремонт з порушенням графіку подачі, тому 60-ти денний строк здачі обладнання з ремонту має відраховуватись з 09.12.2021, а кінцевий строк здачі обладнання з ремонту припав на 06.02.2022; - що строки ремонту блока за актом приймання-передачі наданих послуг з ремонту блоку дизеля №572 від 31.01.2022 виконавцем не порушено і штрафні санкції нараховані безпідставно; що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання позивач мав здійснювати за 6 місяців (за період з 06.02.2022 по 06.08.2022) згідно з ч. 6 ст. 232 ГПК України; - що розмір відповідальності виконавця не має перевищувати розмір рентабельності за ремонт блока дизеля, а саме 40 821,27 грн, враховуючи той факт, що затримка ремонту відбулась через війну в Україні; - замовник сам допустив порушення за Договором, прострочивши оплату за виконання роботи на 96 днів; - при визначенні ступеню вини виконавця слід взяти до уваги наявність форс-мажорних обставин, а саме, що в період прострочення видачі з ремонту обладнання в країні розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації і ТОВ «ПТРЗ» тимчасово припинило свою діяльність. За наслідками розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісних позовних вимог з огляду на те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт несвоєчасного виконання відповідачем робіт з ремонту. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України). Згідно з ч.1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру (ч. 1 ст. 857 ЦК України). Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду на капітальний ремонт. Відповідно до Акту приймання обладнання в ремонт №70-42.60 від 17.11.2021 передано виконавцеві в ремонт блок дизеля 5Д49 №4156. Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг від 26.08.2022 прийнято з ремонту блок дизеля 5Д49 №4156. Відповідно до Акту приймання обладнання в ремонт №70-42.60 від 17.11.2021 передано виконавцеві в ремонт блок дизеля 5Д49 №572. Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2022 прийнято з ремонту блок дизеля 5Д49 №572. Акти приймання обладнання в ремонт та передачі обладнання після виконаного ремонту підписані зі сторони виконавця та замовника та скріплені печатками товариств без зауважень. При цьому, з поданих Актів вбачається, що ТОВ «ПТРЗ» надані послуги з ремонту блоків дизеля 5Д49 №572, 5Д49 №4156 з порушенням граничних строків, встановлених Договором, тобто в строки які перевищують 60 календарних дні передбачених п. 5.11. Договору. Апелянт, заперечуючи проти розрахунку штрафних санкцій, вказує, що блоки дизеля були подані в ремонт з порушенням строків, встановлених Графіком - договір підписаний 22.10.2021, тому кінцевий строк поставки обладнання в ремонт припадав на 11.11.2021, проте блоки дизеля № 575, № 4156 передані в ремонт згідно з актом 17.11.2021. Відповідач, посилаючись на п. 5.2 Договору, де вказано, що при затримці приймання Обладнання з вини Замовника строк закінчення ремонту відповідно переноситься на строк затримки, вважає, що строк закінчення ремонту підлягає перенесенню на строк цієї затримки, тобто 60-ти денний строк здачі обладнання з ремонту має відраховуватись з 09.12.2021, а кінцевий строк здачі обладнання з ремонту припав на 06.02.2022. Колегією суддів враховується, що згідно п. 5.1. Договору подача виконавцю обладнання проводиться згідно з графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання, узгодженим сторонами в порядку та строком, передбаченим Положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 №

261. Згідно з Додатком 2 до Договору «Графік подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання» (а.с.21-зворот) строк подачі Обладнання у ремонт - протягом 20 календарних днів після підписання договору. Строк здачі обладнання з ремонту - протягом 60 календарних діб після підписання Акта приймання обладнання в ремонт. Оскільки Договір було підписано 22.10.2021, то кінцевій строк передання обладнання в ремонт припадав на 11.11.2021. Блоки дизеля були подані в ремонт 17.11.2021, тобто з порушенням Графіка на 5 днів. У Положенні про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 № 261 (далі - Положення) передбачені основні взаємовідносини між Виконавцем та Замовником з технічних питань по ремонту модернізації рухомого складу (далі за текстом РС), його вузлів та агрегатів. Застосування цього положення до правовідносин за договором сторони передбачили у п. 5.1. Договору, де вказано, що подача Виконавцю обладнання проводиться згідно з Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання, узгодженим Сторонами в порядку та строком, передбаченим Положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 №

261. Згідно з п. 3.5. Положення початком ремонту РС вважається дата підписання Виконавцем акта про приймання рухомого складу в ремонт. У п. 3.14. Положення зазначено, що об`єкти ремонту, подані Виконавцю в ремонт раніше терміну, узгодженого «Графіком подачі і постановки в ремонт», Виконавцем приймаються, але до настання встановленого терміну, простій в ремонті за Виконавцем не враховується, якщо не розпочато їх ремонт. Об`єкти ремонту, подані Виконавцю після встановленого терміну, тобто з порушенням «Графіка подачі та постановки в ремонт», повинні бути поставлені в ремонт не пізніше 15 робочих днів з моменту їх прибуття до Виконавця; цей термін їх простою, як простій в ремонті, за Виконавцем не зараховується. При затримці приймання РС, вузлів та агрегатів в ремонт з вини Замовника термін закінчення ремонту відповідно переноситься на термін затримки. Сторони можуть передбачити в договорі інші умови. Матеріалами справи підтверджується, що блоки дизеля були подані позивачем в ремонт з порушенням Графіка. Отже, застосуванню підлягає правило п. 3.14. Положення де вказано, що об`єкти ремонту, подані Виконавцю після встановленого терміну, тобто з порушенням "Графіка подачі та постановки в ремонт", повинні бути поставлені в ремонт не пізніше 15 робочих днів з моменту їх прибуття до Виконавця; цей термін їх простою, як простій в ремонті, за Виконавцем не зараховується. Як встановлено колегією суддів, згідно п. 8.4 Договору за порушення виконавцем строків надання послуг, передбачених цим Договором, останній сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, крім того, за прострочення понад 30 днів, виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України). Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 Господарського кодексу України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами. Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штраф це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання. Тобто, на відміну від пені, яка є довготривалою санкцією, штраф застосовується одноразово у відсотковому відношенні від суми невиконаного зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду вказала, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. Відповідну правову позицію викладено в постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19. В постанові зазначено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Вказаний в п. 8.4 вид неустойки у розмірі 0,1 % вартості послуг за кожен день прострочення за своєю правовою природою є пенею. Таким чином, колегія суддів визнає правомірною та обґрунтованою вимогу позивача про одночасне стягнення пені та штрафу. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як зазначено в ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Колегією суддів було досліджено поданий позивачем розрахунок суми неустойки від кожного акту окремо та встановлено наступне. За актом від 17.11.2021 обладнання повернуто 26.08.2022, вартість ремонту блоку дизеля 5Д49 №4156 склала 449034,00 грн. Колегією суддів встановлено, що блок дизеля 5Д49 № 4156 був поданий в ремонт з порушенням Графіка на п`ять днів, отже, відповідач повинен був виконати роботи в строк, починаючи з 18.11.2021 + 60 календарних днів + 15 робочих днів, які дорівнюють 21 календарному дню (термін простою в ремонті, що за Виконавцем не зараховується), тобто до 06.02.2022 включно. Таким чином, початком для настання у відповідача відповідальності, у зв`язку з невчасним виконанням робіт буде період з 07.02.2021 по 25.08.2022 (200 календарних дні прострочки). Розмір штрафу 31432,38 грн (за прострочення понад 30 днів). За актом від 17.11.2021 обладнання повернуто 31.01.2022, вартість ремонту блоку дизеля 5Д49 №572 склала 449034,00 грн. Отже, відповідач повинен був виконати роботи в строк, починаючи з 18.11.2021 + 60 календарних днів + 15 робочих днів, які дорівнюють 21 календарному дню (термін простою в ремонті, що за Виконавцем не зараховується), тобто до 06.02.2022 включно. Таким чином, ремонт блоку дизеля 5Д49 №572 виконано своєчасно. Посилання позивача на те, що апелянтом не подано доказів того, що обладнання поставлено в ремонт саме на 15 робочий день, а не на 5 або 10 робочий день, в зв`язку з чим кількість днів, за які нараховано неустойку, повинна зменшуватись на кількість днів, на які було затримано подання обладнання до ремонту, колегія суддів вважає недоречними, оскільки зазначеним пунктом передбачено право виконавця у разі коли об`єкти ремонту подані виконавцю після встановленого терміну, приступити до ремонту обладнання на протязі 15 робочих днів з моменту їх прибуття до виконавця, цей термін їх простою, як простій в ремонті, за виконавцем не зараховується. Крім того, колегія суддів зазначає, що неустойка нарахована АТ «Укрзалізниця» більше ніж за 6 місяців чим порушено положення ч. 6 ст. 232 ГК України. На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач управі був нараховувати пеню понад строки, визначені частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, з посилання на п. 7 розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України, з огляду на наступне. Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" було розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено наступним пунктом: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами позивача та суду першої інстанції, що вказаною нормою фактично було продовжено можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців як підставу для часткового задоволення позову, що обґрунтовується наступним. Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 запроваджено карантині заходи з метою протидії поширенню коронавірусу COVID-19. Також запроваджені обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19 і на рівні територіальних одиниць, у тому числі встановлений режим надзвичайної ситуації у кількох областях України. Разом з цим, враховуючи те, що поширення коронавірусу COVID-19 відбувається у багатьох країнах світу, як наслідок стрімко знижується ділова та економічна активність, знижуються обсяги виробництва, надходження до державного та місцевих бюджетів, збільшується безробіття, зростає попит на соціально значущі товари та товари протиепідемічного призначення у тому числі і в Україні. При цьому, до основних положень законопроекту було віднесено, зокрема, запровадження підтримки для працівників та роботодавців в умовах поширення коронавірусу COVID-19; розширення підстав для продовження процесуальних строків встановлених судом або законом; забезпечення здійснення виплати соціальної допомоги, продовження строку звернення за соціальною допомогою та строків виплат соціальної допомоги; відтермінування подання звітів, статистичної інформації до контролюючих органів. Вказаний висновок логічно підтверджується іншими законодавчими змінами, зокрема, пунктом 8 розділу ІХ прикінцевих положень Господарського кодексу України. Аналогічне положення міститься в Цивільному Кодексі України та спрямоване на обмеження нарахування штрафних санкцій. Водночас, вказані положення не застосуються до правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі. При цьому, такі законодавчі зміни також були спрямовані на забезпечення права особи на судовий захист, шляхом продовження строків позовної давності. Так, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Також у пояснювальній записці до Закону України "Про внесення змін до Господарського кодексу України (щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19)" № 3297 від 02.04.2020, вказано, що запровадження змін, передбачених проектом, дозволить уповільнити економічний спад, зберегти підприємства від банкрутства, зберегти робочі місця, сприяти наповненню державного та місцевих бюджетів, пришвидшити відновлення економіки після закінчення карантину, сприяти зростанню доходів роботодавців і працівників, сприяти забезпеченню своєчасної виплати заробітних плат тощо. Таким чином, прийняття вказаного Закону було спрямовано на нейтралізацію негативних наслідків зниження ділової та економічної активності в Україні та світі, які пов`язані із поширенням коронавірусної інфекції COVID-19, а не навпаки (як вважає позивач) з урахуванням обмеження діяльності аеропорту та враховуючи умови договору у даній справі. Разом з цим, скасування обмеження періоду нарахування пені з очевидністю створює додатковий, немотивований і несправедливий тягар з оплати штрафних санкцій, які раніше були обмежені шестимісячним строком. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку законодавцем не було скасовано обмеження щодо періоду нарахування пені, а відбулося продовження строку на звернення з позовом про захист свого права в частині стягнення пені. В частині посилання позивача на постанову Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 911/858/22, колегія суддів зазначає, що вказана постанова не містить правових висновків, які могли б бути враховані судом на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України по даній справі, оскільки вона не є остаточною - суд касаційної інстанції скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 та рішення господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі № 911/858/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення неустойки в розмірі 149 000 грн 00 коп, а справу № 911/858/22 в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Таким чином, ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено обмеження періоду за, який здійснюється нарахування пені, за умови якщо інше не встановлено законом або договором, а строком, який продовжується на строк дії карантину відповідно до п. 7 розділу "Прикінцеві положення" ГК України, є строк коли зобов`язання мало бути виконано, зі спливом якого пов`язано виникнення порушення зобов`язань, тобто початок періоду, за який здійснюється нарахування штрафних санкцій. Оскільки в договорі відсутні умови, щодо нарахування штрафних санкцій понад 6 місяців, нарахування пені мало здійснюватися 6 місяців, зокрема, за період з 07.02.2022 по 07.08.2022, що становить 181 день. Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що враховуючи визначений ч. 6 ст. 232 ГК України період її нарахування, сума пені становить 81 274,43 грн. З урахуванням наведеного, загальний розмір пені, що за розрахунком колегії суддів підлягає задоволенню складає 81274,43 грн., розмір штрафу - 31432,38 грн. Також колегією суддів враховано, що відповідач у відзиві на позов просив суд першої інстанції зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення до 40 821,27 грн, з тих підстав того, що затримка ремонту відбулась через війну в України. Так, як зазначає апелянт, він не зміг виконувати вчасно свої зобов`язання по договору у зв`язку з обставинами, що не залежали від нього, а саме введення в Україні військового стану. Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Судами мають бути враховані обставини про ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінка боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінка кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу. Чинне законодавство не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення розміру неустойки зазначив про те, що посилання відповідача ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» на те, що затримка ремонту відбулась через війну в Україні - відхиляються судом, оскільки судом встановлено, що порушення встановлених договором строків виконання робіт мало місце в січні 2022, тобто до введення воєнного стану. Доводи про мобілізацію значної кількості працівників не підтверджуються доказами, додано докази мобілізації лише одного працівника директора з виробництва. Зазначені обставини мали місце вже після настання строку виконання зобов`язання. Відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про його фінансовий стан, не довів, що розмір стягуваної пені та штрафу є непомірним тягарем для нього. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що така обставина, як подовження строку затримки через початок війни має значення для вирішення справи, тому до відзиву було додано копію наказу № 39 від 31.03.2022 про призупинення роботи підприємства, та про призупинення трудових відносин з працівниками. Обґрунтовуючи дату наказу, ТОВ «ПТРЗ» у відзиві зазначило, що наказ було винесено після набрання чинності 15.03.2022 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Також судом не було взято до уваги, що ТОВ «ПТРЗ» розташоване біля сортувальної залізничної станції, що в рази збільшувало небезпеку та через що підприємство тимчасово зупинило свою роботу, щоб не наражати своїх працівників на небезпеку оскільки з 24.02.2022 по всій країні відбувались ракетні обстріли. Дану обставину також було викладено у відзиві, як підставу для зменшення розміру неустойки та штрафу. Згідно ст. 76 ГПК України - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Із вище викладеного у сукупності, можна встановити, що як мінімум підприємство не працювало з 24.02.2022 по дату виготовлення наказу № 39 від 31.03.2022. Також у відзиві ТОВ «ПТРЗ» зазначало, що через агресію російської федерації, Торгово-промисловою палатою України було засвідчено форс-мажорні обставини, та оприлюднено на сайті ТПП України лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р, 01.03.2022 на своєму офіційному сайті АТ «Укрзалізниця» повідомило всіх контрагентів про настання з 24.02.2022 для АТ «Укрзалізниця» форс-мажорних обставин, які об`єктивно можуть унеможливити належне та своєчасне виконання зобов`язань, лист ТПП України та повідомлення АТ «Укрзалізниця» було взято до уваги керівництвом відповідача, після чого з набранням чинності ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», по підприємству відповідача було офіційно та на законних підставах оголошено призупинення. Все вищенаведене у сукупності (початок війни, призупинення роботи підприємства і трудових відносин з працівниками, повідомлення АТ «Укрзалізниця» про настання для нього форс-мажорних обставин) повністю узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 на які посилається суд в оскаржуваному рішенні, де вказано, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання. На думку колегії суддів, зазначені обставини є винятковим випадком, який став причиною подовження строку видачі блоку дизеля 5Д49 №4156 з ремонту та який є підставою для зменшення неустойки. Крім того, колегію суддів встановлено, що позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором. Колегія суддів враховує, що загальна сума нарахованих пені та штрафу становить 112 706,81 грн є завеликим розміром відповідальності. Враховуючи баланс інтересів сторін, значний розмір нарахованих і пред`явлених до стягнення пені та штрафу, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з ремонту обладнання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення належного до стягнення розміру пені та штрафу на 50%, що становить 56 353,40 грн. Правова позиція у вирішенні цього питання викладена Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 року в справі № 905/1005/18, від 24.07.2019 року в справі 915/985/18, від 22.07.2019 року в справі № 922/3612/12, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 05.03.2019 року в справі № 923/536/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18. Таким чином, колегія суддів визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені та штрафу в розмірі 56353,40 грн. В іншій частині вимог про стягнення штрафу та пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених колегією суддів. З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин в частині вимог первісного позову, що мають значення для справи, та не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТОВ Полтавський тепловозоремонтний завод слід задовольнити, а рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2024 у справі № 917/420/24 скасувати в частині часткового задоволення первісного позову та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов АТ «Українська залізниця» задовольнити частково. В іншій частині рішення, а саме в частині задоволення зустрічного позову та проведення зустрічного зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами, залишити без змін. З огляду на те, що апеляційна підлягає задоволенню, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладаються судом на Акціонерного товариства «Українська залізниця». Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавський тепловозоремонтний завод (вх. № 1580 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2024 у справі № 917/420/24 задовольнити. Рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2024 у справі № 917/420/24 скасувати в частині задоволенні первісного позову та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов Акціонерного товариства Українська залізниця задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38560924, вул. Гайового, 30, м. Полтава, 36005) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150) 42 357,69 грн. неустойки. В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2024 у справі № 917/420/24 залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38560924, вул. Гайового, 30, м. Полтава, 36005) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 114,47 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 01.08.2024 Головуючий суддя М.М. Слободін Суддя Н.В. Гребенюк Суддя І.А. Шутенко