Ухвала КАС ВС № 400/521/24

УХВАЛА 31 липня 2024 року м. Київ справа №400/521/24 адміністративне провадження № К/990/27161/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В.Е., суддів - Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі № 400/521/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказів; поновлення на посаді; стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Миколаївській області №46 від 6.01.2024 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВП№4 МРУПГУНП в Миколаївській області», а саме: звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Миколаївській області №22 о/с від 10.01.2024 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції; - поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектора превенції відділення поліції №4 Миколаївського районного управління поліції ГУ НПУ в Миколаївській області; - стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 10.01.2024 року. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року скасовано, прийнято у справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №46 від 06.01.2024 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВП№4 МРУПГУНП в Миколаївській області», а саме: звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №22 о/с від 10.01.2024 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектора превенції відділення поліції №4 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 10.01.2024 року по 4.07.2024 року у сумі 92 370,91 грн. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектора превенції відділення поліції №4 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з 04.07.2024 року підлягало негайному виконанню. Рішення в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць у розмірі 22183,51 грн підлягало негайному виконанню. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління Національної поліції в Миколаївській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного. Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року відкрито провадження у справі, та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до ч. 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Крім того, згідно з ч. 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно до ч. 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваної вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправним та скасування наказів відповідача про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, та про звільнення позивача зі служби в поліції, поновлення позивача на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що постанова, яка ухвалена у справі за позовом ОСОБА_1 , розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягає касаційному оскарженню. Оскаржуючи судове рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі № 400/521/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказів; поновлення на посаді; стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді М. В. Білак Ж. М. Мельник-Томенко