LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд686/10347/24

від 30.07.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 686/10347/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Стефанишин С.Л. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 30 липня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : у квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №1834372 від 05.04.2024 року інспектора поліції УПП м. Києва Денисова Б.А. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КпАП України. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.06.2024 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції не враховано, не відображено та не обґрунтовано у рішенні, чому не взято до уваги того факту, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наданий відповідачем відеофайл не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції у рішенні не надано обґрунтування щодо порушення працівником поліції порядку розгляду адміністративної справи та порушення права на захист. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції, постановою серії ЕНА №3№1834372 від 05.04.2024 року інспектора поліції УПП м. Києва Денисова Б.А. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП за те, що 05.04.2024 року о 20 год.21 хв. В м. Києві по вул.Михайла Бойчука, 1а водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Хонда Акорд н.з НОМЕР_1 обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3. ПДР внаслідок чого вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції враховуючи, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КпАП України підтверджується належними та допустимими доказами, дійшов висновку про не обґрунтованість позиції позивача щодо скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Відповідно до п.1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно із ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст.121 КУпАП. Відповідно до частини 5 статті 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідачем до суду першої інстанції на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.121 КУпАП надано відеозапис із нагрудної камери поліцейського 472117. Разом з тим, зі змісту зазначеного відеофайлу вбачається, що позивач керував транспортним засобом без використання ременя безпеки. Фіксація дій ОСОБА_1 здійснюється з моменту руху транспортного засобу і дійсно на момент зупинки транспортного засобу останній не був пристебнутий ременем безпеки, а сам ремінь був пристебнутий в нього за спиною, що чітко видно на відео після зупинки транспортного засобу позивача. Отже, факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП підтверджується належними та допустимими доказами. При цьому, зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що вона в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин, встановлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та вказано технічний пристрій на який здійснювалась відеофіксація 472117. В свою чергу, під час розгляду цієї справи, позивач не надав будь-яких доказів, які б спростовували його винуватість у вчиненні інкремінованого йому правопорушення. Щодо доводів апелянта про те, що працівниками поліції зупинено транспортний засіб через не включене ближнє світло фар та саме за ч.2 ст.122 було оголошено про початок розгляду справи, але рішення прийнято за ч.5 ст.121 КУпАП, то колегія суддів зазначає, що вказані порушення відповідачем порядку розгляду справи не спростовують винуватість позивача у вчиненні інкремінованого йому правопорушення та правомірність винесеної постанови. З оскаржуваної постанови встановлюється, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом з не пристебнутим ременем безпеки, що свідчить про застосування ч. 2 ст.36 КУпАП. Щодо доводів апелянта про порушення його прав на захист, то колегія суддів зазначає, що працівники поліції не обмежували позивача в отриманні юридичної допомоги адвоката, оскільки з огляду на наданий відповідачем відеозапису з портативного нагрудного відео реєстратора поліцейського вбачається, що працівником поліції було роз`яснено ОСОБА_1 , що він має право скористатися послугами адвоката, проте протягом усієї процесуальної дії позивач так і не скористався послугами адвоката. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам сторін. Жодних нових доводів, які б вказували на порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»