Постанова 4824 № 752/702/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження №33/824/3013/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 липня 2024 року місто Київ справа № 752/702/24 Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., за участю: захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Поліщука Павла Павловича, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника-адвоката Поліщука Павла Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник-адвокат Поліщук П.П. подав апеляційну скаргу, в інтересах ОСОБА_1 в якій просив постанову скасувати, а провадження по справі закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що починаючи розгляд даної справи, суддя Голосіївського районного суду міста Києва виходила з того, що ОСОБА_1 винний у вчиненні вказаного правопорушення. Про вказане свідчили зауваження судді, які стосувались пояснення свідка, висловлені ще до того моменту як такого свідка було допитано. Зазначене зафіксовано на технічному записі першого судового засідання. Вказував, що всі обставини, які суперечили викладеним в протоколі про адміністративне правопорушення та мали б викликати сумніви у винуватості ОСОБА_1 , навпаки трактувались на користь винуватості останнього, посилаючись на неспростування таких обставин стороною захисту, по суті констатуючи обов'язок ОСОБА_1 доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Зазначав, що а ні пояснення ОСОБА_1 , а ні свідка ОСОБА_2 жодним наявним в матеріалах справи доказам не суперечать та такими не спростовуються. Крім того, такі пояснення створюють розумний сумнів у вчинені ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, який матеріалами справи усунути неможливо, що у відповідності до ст. 62 Конституції України та рішень Європейського суду з прав людини, має бути трактовано на користь невинуватості ОСОБА_1 , однак судом першої інстанції вказаний факт було проігноровано. Посилався на те, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №524117 від 31 грудня 2023 року. Вказував, що щодо посилання суду першої інстанції на те, відеозаписами зафіксовано, що автомобіль «Mazda» буз зупинений звуковим сигналом, поданим з патрульного авто, то вони не відповідають дійсності, оскільки жодними відеозаписами, які наявні в матеріалах справи, не зафіксовано руху автомобіля «Mazda», пасажиром якого був ОСОБА_1 . Зазначав, що на жодному з відеозаписів, наявних в матеріалах справи, не зафіксовано перебування ОСОБА_1 в автомобілі «Mazda», ні на водійському, ні на пасажирському сидінні. На наявних в матеріалах справи відеозаписах, безпосередньо після початку відеозапису, зафіксовано перебування ОСОБА_1 на проїжджій частині біля автомобіля «Mazda», який не рухається. Посилався на те, що з відеозапису вбачається, що за декілька хвилин після початку спілкування з працівниками поліції, ОСОБА_1 зазначив, що зараз прийде особа, якій належить автомобіль. Вказував, що обставина того чи працювала автозаправна станція жодним чином не підтверджує чи не спростовує того, що автомобілем керував свідок ОСОБА_2 . Більше того, зазначена обставина судом встановлена на підставі припущення. Зазначав, що обставина щодо евакуації автомобіля «Mazda» з місця події підтверджується матеріалами справи, а саме відсутністю в таких матеріалах акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, складання якого у випадку тимчасового затримання транспортного засобу (евакуації) поліцейськими є обов'язковим. Посилався на те, що не можна вважати обгрунтованими посилання суду на неузгодженість з відеозаписом пояснень свідка, в частині перебування його в туалеті протягом 10-15 хв., оскільки сприйняття свідком часу без його перевірки на технічних засобах є його суб'єктивним відчуттям, що не свідчить про точне визначення свідком часу його відсутності на місці події до моменту початку затримання ОСОБА_1 . Вказував, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння, що чітко вбачається з наявних в матеріалах справи відеозаписів. При цьому, останній неодноразово повідомляв поліцейському, що він не розуміє в чому суть його вимог, який порядок огляду, що таке драгер, чим передбачено його використання та який порядок його використання. Крім того, не зрозумілими для ОСОБА_1 були й правові наслідки для нього як огляду на стан сп'яніння, так і відмови від нього. Зазначав, що працівники поліції повинні були детально проінформувати ОСОБА_1 про сутність висунутої ними вимоги, порядок вчинення певних процесуальних дій та наслідки, які можуть для нього настати, як у випадку проходження, так і у випадку відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. Крім того, працівники поліції були зобов'язанні чітко роз'яснити ОСОБА_1 про порядок застосування приладу Драгер, що включає в себе повідомлення про правові підстави для його застосування. Посилався на те, що з метою отримання належних консультацій та роз'яснень від інших осіб, ОСОБА_1 намагався зв'язатися, зокрема з адвокатом, що не зважаючи на доводи ОСОБА_1 про те, що він не розуміє як діяти, було безпідставно розцінено працівниками поліції як відмова від огляду. Вказував, що працівниками поліції було розпочато складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 майже одразу після початку спілкування, не чекаючи ні результату огляду останнього на стан сп'яніння, ні відмови від такого огляду. Зазначав, що оскільки працівниками поліції направлення ОСОБА_1 для проходження огляду на стан сп'яніння до закладу охорони здоров'я на місці події не оформлялось, слід констатувати, що у встановленому законом порядку ОСОБА_1 вимога про проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я не висувалась, що є грубим порушенням встановленого законодавством порядку огляду на стан сп'яніння. У судовому засіданні апеляційного суду, захисник-адвокат Поліщук П.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення апелянта суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103. За правилами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Згідно з п.п.2, 6, 7 Інструкції №1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№524117, 31 грудня 2023 року о 23.50 год. в місті Києві по вулиці Грінченка, 18Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MAZDA», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду у медичному закладі у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 31 грудня 2023 року серії ААД№524117; відеозаписами з камери №470440, 473832; поясненнями ОСОБА_3 від 31 грудня 2023 року. Відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України. З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду. Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про те що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортного засобу за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №524117 від 31 грудня 2023 року, оскільки як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 зазначав, що він їде додому (23:50:20). При цьому, жодного разу водій не зазначав, що не керував транспортним засобом і що є якась інша особа, яка керувала вказаним транспортним засобом. Доводи про те, що: ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння, що чітко вбачається з наявних в матеріалах справи відеозаписів та неодноразово повідомляв поліцейському, що він не розуміє в чому суть його вимог, який порядок огляду, що таке драгер, чим передбачено його використання та який порядок його використання; що не зрозумілими для ОСОБА_1 були й правові наслідки для нього як огляду на стан сп'яніння, так і відмови від нього, суд відхиляє, оскільки відповідно до відеозапису працівник поліції запитав останнього чи пройде він огляд на стан сп'яніння (23:49:59), на що ОСОБА_1 відмовився та повідомив поліцейського, що він їде додому (23:50:20). В подальшому працівник поліції ще раз запитав особу, яка притягується до адміністративної відповідальності чи буде він проходити огляд на стан сп'яніння на місці чи в медичному закладі, роз'яснив його права (23:51:25, 00:09:20) та роз'яснив наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння (00:14:24). Суд критично ставиться до посилання в апеляційній скарзі на те, що з метою отримання належних консультацій та роз'яснень від інших осіб, ОСОБА_1 намагався зв'язатися, зокрема з адвокатом, що не зважаючи на доводи ОСОБА_1 про те, що він не розуміє як діяти, було безпідставно розцінено працівниками поліції як відмова від огляду, оскільки як вбачається з відеозапису працівники поліції надали час ОСОБА_1 для здійснення телефонних дзвінків з метою консультації з адвокатом (23:51:25-00:03:26, 00:18:30). Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що оскільки працівниками поліції направлення ОСОБА_1 для проходження огляду на стан сп'яніння до закладу охорони здоров'я на місці події не оформлялось, слід констатувати, що у встановленому законом порядку ОСОБА_1 вимога про проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я не висувалась, що є грубим порушенням встановленого законодавством порядку огляду на стан сп'яніння, - оскільки як вбачається з відеозапису, працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я. Згідно з ч.4 ст. 266 КУпАП, огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Відповідно, у випадку згоди, працівником поліції було б доставлено особу до закладу охорони здоров'я з відповідним направленням, яке було б передано лікарю. Отже, наявність в матеріалах справи направлення на огляд ОСОБА_1 , дата та час складення якого зазначено 31 грудня 2023 року о 23.55 год. не свідчить про порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан сп'яніння, яке б звільняло останнього від відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, заперечення викладенні в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду, оскільки вказані посилання надані виключно з наміром уникнути відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ним п.2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена, підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено. Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника-адвоката Поліщука Павла Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: Борисова О.В.