Постанова 4809 № 401/4165/23

ПОСТАНОВА Іменем України 30 липня 2024 року м. Кропивницький справа № 401/4165/23 провадження № 22-ц/4809/975/24 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 березня 2024 року у складі головуючого судді Волошиної Н. Л. УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. 16.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (далі ТОВ "Світловодськпобут") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с.70-71), просило стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.04.2021 по 01.10.2023 у загальній сумі 12713 грн 28 коп., з яких основна сума боргу у розмірі 12181 грн 31 коп., втрати від інфляції - 314 грн 67 коп., 3% річних - 217 грн 30 коп. Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ «Світловодськпобут» є виконавцем послуг з централізованого опалення в м. Світловодськ та забезпечує тепловою енергією багатоквартирні будинки. Позивачем надано послуги з централізованого опалення до належної відповідачці квартири АДРЕСА_1 . Праву споживача на отримання якісних послуг прямо відповідає його обов`язок оплачувати надані житлово комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідач свій обов`язок щодо укладення з позивачем договору на надання житлово-комунальних послуг, передбачений ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не виконала, договір не уклала, за послугу з централізованого опалення в повному обсязі не сплачує. З підстав ст.ст. 7-10 Закону України «Про житлово комунальні послуги» № 2189-VІІІ, ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», ст. 67 ЖК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 611, 612, 625 ЦК України, п.п.18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року, п.п. 37, 45, 46 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ № 830 від 21 серпня 2019 року, п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03 жовтня 2007 року позивач просив задовольнити його вимоги та стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 квітня 2021 року по 01 жовтня 2023 року, що складає 12713 грн 28 коп. . Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 березня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання квартири АДРЕСА_1 у загальній сумі 12713 грн. 28 коп., до складу якої включено основна заборгованість у розмірі 12181 грн. 31 коп., втрати від інфляції у розмірі 314 грн. 67 коп., 3% річних в розмірі 217 грн. 30 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою належно не реалізовано її право на вибір джерела теплопостачання до помешкання, переобладнання та встановлення системи індивідуального опалення квартири, ТОВ «Світловодськпобут» є надавачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у будинку АДРЕСА_2 , в опалювальний період з 01 квітня 2021 року по 01 жовтня 2023 року, відповідачка має борг перед позивачем за надані послуги, який підлягає стягненню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Відповідачка, в інтересах якої діє її представник адвокат Квашук О. М., подала до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Зазначає, що 23 лютого 2021 року відповідачка стала власницею квартири за адресою: АДРЕСА_3 . На момент купівлі квартира була від`єднана від мережі централізованого опалення, в ній було встановлено індивідуальне опалення. Відповідачка не отримувала послугу з теплопостачання, тому не має заборгованості. Відключення квартири від мереж централізованого теплопостачання зроблені попередніми її власниками. Після придбання квартири, на правах власника, відповідачка замінила старі електричні панелі на нові сертифіковані електричні панелі для обігріву квартири, оскільки проводила заміну вікон, утеплення балкону, турбуючись про збереження тепла в своєму житлі. У в ідповідачки були відсутні підстави вважати, що квартира опалюється за допомогою будь-яких сторонніх організацій, за відсутності технічних можливостей, оскільки батареї централізованого опалення були відсутні. Рахунки за надані послуги за лютий, березень та частину квітня 2021 року позивачем не направлялись. На початку жовтня 2021 року через мобільний додаток «Приват24» Відповідач отримала повідомлення від позивача про наявність заборгованості в розмірі 1 743,31 грн за постачання теплової енергії до квартири. 04 жовтня 2021 року відповідачка надіслала на адресу позивача лист-повідомлення, в якому виклала фактичні обставини неотримання нею послуг, вказала на відсутність будь-яких договірних відносин між ними та небажання їх мати, запропонувала оглянути квартиру і пересвідчились відсутності технічної можливості на їх отримання. Від Укрпошти отримала рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому зазначено про отримання вказаного листа представником позивача 05 жовтня 2021року (копії листа та повідомлення про вручення містяться в матеріалах справи). Позивач не відреагував на вказаний лист відповідача, жодних нарахувань, рахунків в паперовому вигляді, повідомлень про наявність заборгованості через мобільний додаток «Приват24» не надсилав протягом більше двох років ( з жовтня 2021р. по грудень 2023р., тобто чотири опалювальні сезони), що вказує на те, що будь-яких послуг до квартири не надається. Жодних договорів ( індивідуальних, типових), в будь-якій формі пропозицій щодо їх укладення, чи оформлення особового рахунку на адресу відповідачки не надходило. Позивачем не надано до суду жодних належних доказів, які б доводили факт отримання відповідачем послуг позивача, розмір заборгованості не грунтуєт ься на доказах. Посилання позивача на Типовий договір, який розміщено на сайті позивача, до якого, на думку суду відповідачка мала автоматично приєднатись, не відповідає ні вимогам чинного законодавства, ні викладеному в самому Типовому договорі, оскільки останній не може замінити індивідуальний договір на послугу з централізованого теплопостачання квартири. Відповідачка не потребувала і не потребує на тепер послуг з централізованого теплопостачання квартири. Вказує, що не перебуває у договірних відносинах з позивачем як з виконавцем послуги з центрального опалення квартири і самовільного відключення на розподільчому вузлі центрального опалення до квартири не здійснювала, відповідач не подавала до позивача заяви про відкриття абонементного рахунку на обрахування і оплату послуги з опалення квартири, який вказаний судом в рішенні як особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідачкою не визнаються нарахування за послуги, які фактично не надавались, не обумовлені індивідуальним договором, як підставою для визначення обсягу (переліку) послуг і їх вартості, порядку оплати. Судом не взято до уваги положення Закону України "Про захист прав споживачів", за якими споживач має право вибору на свободу вибору продукції та недопущення порушення свободи його волевиявлення. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Зазначає, що наявні дві складові відсутності обов`язку сплачувати послуги позивача, відсутність відповідного договору та відсутність факту надання позивачем відповідачу таких послуг та відповідно їх отримання та споживання останнім. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК). У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК). Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. Відповідачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 360241355 від 27 грудня 2023 року. Право власності на вказану квартиру зареєстровано за нею 23 лютого 2021 року (а.с. 62-63). ТОВ «Світловодськпобут» є надавачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, у будинку АДРЕСА_2 в опалювальні періоди 2021 2023 років забезпечувалась послугами з централізованого опалення, до належної відповідачці квартири надається послуга і відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 10, 11, 12, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 ). Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за теплову енергію, інфляційних втрат та 3 % річних за період з 01.04.2021-01.10.2023 по особовому рахунку № НОМЕР_13 власника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , наявна заборгованість у розмірі 12181 грн. 31 коп. (а.с. 72-73). ОСОБА_1 стверджує, що придбала квартиру, яка була від`єднана від мереж централізованого опалення. Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 ЦПК). Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина друга статті 95 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Правовідносини, що існують між сторонами, регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (від 24 червня 2004 року, № 1875-IV), Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198 (далі по тексту Правила користування тепловою енергією), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі по тексту Правила надання послуг), Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 (далі по тексту Порядок відключення споживачів ЦО і ГВП) чинними на момент виникнення спірних правовідносин. Ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Ч. 6 ст. 26 цього ж Закону передбачено, що у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом. Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами. У п. 39 Правил користування тепловою енергією передбачено право споживача вибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором. Пунктами 24, 25, 26 Правил надання послуг визначено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води від 26 липня 2019 року визначає процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». П. 4 Розділу І цього Порядку передбачено, що орган місцевого самоврядування створює своїм рішенням та затверджує склад постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі - Комісія) згідно з додатком 1 до цього Порядку. Орган місцевого самоврядування розглядає звернення про відключення від ЦО та/або ГВП у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян». Комісія є консультативно-дорадчим органом органу місцевого самоврядування, основним завданням якого є розгляд питань щодо відключення споживачів від ЦО та/або ГВП. Розділом ІІІ Порядку визначено процедуру відокремлення (відключення) власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (ЦО та ГВП). Так, відповідно до п. 1 цього Порядку власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні. Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення. (п.3) Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії. Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника. Комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проєктної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів. (п.п.4-6) Оскільки доказів того, що відключення квартири від мереж централізованого теплопостачання здійснено з дотриманням вимог, визначених Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення, відповідачкою не надано, суд визначив, що таке відключення є самовільним, а тому не зумовлює виникнення юридичних наслідків для відповідачки. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач в період з 01 квітня 2021 року по 01 жовтня 2023 року надавав послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі до належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_4 , оплата послуг не здійснювалась і утворилася заборгованість в сумі 12181,31 грн. В обґрунтування своїх заперечень проти задоволення позовних вимог відповідачка посилається на те, що квартири відключена від мережі централізованого опалення, і надає як доказ акт огляду житлового приміщення від 06.05.2021, складений та підписаний власником квартири ОСОБА_1 та фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.54). Суд правомірно відхилив цей доказ, оскільки вказаний акт не є належним і допустимим доказом щодо від`єднання квартири від мережі централізованого опалення згідно вимог закону, а не є самовільним. В розумінні положень ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідач є індивідуальним споживачем послуг з централізованого опалення. У відповідності до ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів та зобов`язаний, в свою чергу, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії». Постанова опублікована в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» 2021, № 190 від 01 жовтня 2021 року. Текст договору розміщено на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» http://svpobut.kr.ua 01 листопада 2021 року. У відповідності з вимогами пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1060, якими визначено, що публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. У розумінні статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Встановлено, що станом на 01 грудня 2021 року співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , у тому числі відповідачем, яка є споживачем теплової енергії у квартиру АДРЕСА_4 у цьому будинку не прийнято рішення про модель організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії. Між сторонами існують фактичні договірні відносини, письмового договору не було укладено. Окрім основного боргу позивач просив стягнути інфляційні втрат та 3 % річних за період з 01.04.2021-01.10.2023 (а.с. 72-73). Стороною відповідачки не надано до суду власного розрахунку інфляційних втрат і 3 % річних від суми основного боргу, та доказів погашення заборгованості. Згідно норм ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Наведені в апеляційній скарзі доводи, які зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, колегією суддів відхиляються, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України. Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає. Керуючись ст. 7, 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 березня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді С. М. Єгорова О. Л. Карпенко О. І. Чельник