Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/29869/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/29869/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя - Голяшкін О.В., судді - Ганечко О.М., Швед Е.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 року у справі №320/29869/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» до Київської митниці, як територіального органу відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, як територіального органу відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000160/2 від 01.05.2023. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що при митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380605945U7 від 01.05.2023, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей. Вказує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 року адміністративний позов задоволено. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив із обґрунтованості визначення позивачем за основним методом, а відповідачем будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за першим (основним) методом визначення митної вартості товарів відповідачем не наведено та не надано. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Віта-Текс» відмовити. Скаржник зазначає про правомірність його дій та рішення про коригування митної вартості, вказує, що ним під час проведення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів, встановлено, що документи мають розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та надані не в повному обсязі. Зауважує, що зазначені обставини судом не досліджено в повній мірі. За результатами проведеної консультації встановлено, що виявлені відповідачем розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей, що містяться в наданих позивачем документах, не дають можливості визнати заявлену митну вартість за першим методом, у зв`язку з цим митна вартість визначена із застосування другого (резервного) методу. Також зазначив, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві, позивач не скористався наданим йому правом шляхом надання необхідних додаткових документів, а отже не усунув сумнівів відповідача у достовірності даних, які задекларовані, що в свою чергу свідчить про надання декларантом неповних даних, про відсутність достовірних відомостей щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті за товар. У зв`язку з чим, у митного органу відсутня можливість перевірити повноту декларування. У поданому відзиві позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що суд першої інстанції належним чином перевірив аргументи митного органу, які були покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000160/2 від 01.05.2023 та прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Вказує, що оскільки відповідач не підтвердив обгрунтованість застосування ним резервного методу визначення митної вартості товарів, то це вже є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення про коригування. Також зазначив, що скаржник уже раніше неодноразово протиправно коригував митну вартість товарів, які позивач ввозив на митну територію України за договором, що підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Віта-Текс» (місцезнаходження: 03194, м. Київ, бульв. Кольцова, буд. 17В, ідентифікаційний код 34483946) зареєстровано в якості юридичної особи 15.08.2006 року, номер запису 10721020000007898 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 01.12.2015 між Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі продавець), та ТОВ «Віта-Текс» був укладений договір купівлі-продажу №VT0112-15 (далі договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Китайської Народної Республіки. Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором. Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Морський порт на митній території України, до якого продавець зобов`язується поставити товар позивачу, узгоджується сторонами окремо. Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка. Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. 23.11.2018 продавець та позивач уклали додаткову угоду №2 до договору, якою, зокрема продовжили строк дії договору до 31.12.2021 та виклали пункт 5.2 договору в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що разом із товаром продавець зобов`язується передати вантажоотримувачу товару наступні документи: товаросупровідні документи на товар; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; сертифікат про походження товару. 03.12.2021 продавець та позивач уклали додаткову угоду №4 до договору, якою, зокрема продовжили строк дії договору до 31.12.2024, а також внесли зміни до адреси місцезнаходження позивача. 09.03.2023 продавець та позивач уклали додаток №VT435 до договору (далі додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити на умовах додатку наступний товар виробництва Китайської Народної Республіки (далі товар): тканина пофарбована (100% поліестер, сток), завширшки 150±5 см, товарна позиція 54075200 відповідно до діючої на момент укладення додатку Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТ ЗЕД), в кількості 3 315 кг, за ціною 2,78 долари США за 1 (один) кг; нетканий пофарбований матеріал (флізелін, 100% поліестер, сток), завширшки 90-150±5 см, товарна позиція 56031290 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 10 518 кг, за ціною 2,78 долари США за 1 (один) кг. Загальна вартість товару згідно з пунктами 1-3 додатку та інвойсом №SYLCW-100323 від 10.03.2023 склала 38 455,74 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару був Suzhou Yipeng Lining Cloth Weaving Co., Ltd. 01.05.2023 позивачем до Київської митниці було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380605945U7, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №SYLCW-100323 від 10.03.2023, митна вартість якого склала 38 455,74 доларів США й була визначена позивачем із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту). Поставка товару відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна. На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: (0271) пакувальний лист продавця на товар б/н від 10.03.2023; (0380) рахунок-фактура (інвойс) №SYLCW-100323 від 10.03.2023; (0705) коносамент №CNMD289025 від 13.03.2023; (0730) автотранспортна накладна №2304032 від 26.04.2023; (3014) прайс-лист продавця б/н від 10.03.2023; (4103) додаток; (4103) додаткова угода №2 від 23.11.2018 до договору; (4103) додаткова угода №4 від 03.12.2021 до договору; (4104) договір; (9000) технічні умови продавця б/н від 10.03.2023. Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380605945U7 від 01.05.2023 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що ним за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією, встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статей 54, 57 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: коносамент №CNMD289025 від 13.03.2023 з відмітками митного органу; виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію тощо); копію митної декларації країни відправлення з врахуванням статті 254 МК України; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші наявні в позивача документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів. На вказаний запит 01.05.2023 позивачем була надана додаткова інформація разом із супровідним листом №0105/23-01 (далі лист). Так, позивач надав відповідачу наступну інформацію: 1) щодо коносамента №CNMD289025 від 13.03.2023 з відмітками митного органу, транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, документів, що підтверджують витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних із їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, та витрат щодо проходження експортних митних процедур, позивач зазначив відповідачу, що він разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380605945U7 від 01.05.2023 надав відповідачу, зокрема, коносамент №CNMD289025 від 13.03.2023 та міжнародну товарно-транспортну накладну №2304032 від 26.04.2023 в тому вигляді, в якому ці документи були отримані від перевізника продавця. Разом із тим, позивач звернув увагу відповідача, що відповідно до пункту 3 додатку товар відвантажувався змішаним транспортом на умовах СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2010) та навів витяг зі статей А.3, А.4, А.6 та Б.3 Розділу СРТ. Водночас, відповідно до пунктів 5 та 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Позивач зауважив відповідачу, що законодавець у частині десятій статті 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товару необхідно додавати витрати, понесені на його транспортування до місця ввезення на митну територію України, та витрати, понесені на його навантаження, вивантаження та обробку, пов`язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товару. Як наслідок, позивач звернув увагу відповідача на те, вартість витрат, пов`язаних із транспортуванням товару до місця ввезення на митну територію України, витрат, понесених на навантаження, вивантаження та обробку товару, пов`язаних із його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, вартість витрат щодо проходження експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару, на умовах поставки СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2010) були включені до ціни товару та були понесені продавцем, а не позивачем, оскільки саме на продавця покладений обов`язок щодо транспортування (перевезення) товару до м. Києва, України та сплати необхідних зборів при здійсненні експортних митних процедур, а відтак позивач не повинен був додатково надавати відповідачу документи, які підтверджують такі витрати, адже вони були включені до ціни товару та не підлягають додатковому виокремленню та включенню до митної вартості товару. Щодо надання коносамента №CNMD289025 від 13.03.2023 з відмітками митного органу, то позивач звернув увагу відповідача, що він надав відповідачу копію коносамента в тому вигляді, в якому вона була отримана від перевізника продавця, та яка містить відмітки перевізника. Позивач також зауважив, що іншої копії коносамента в нього немає. При цьому позивач зазначив про безпідставність твердження відповідача, викладеного в його запиті, про те, що позивачем не надано транспортні документи від порту доставки (призначення) товару до місця прибуття (м. Київ, Україна), а за інформацією з коносамента видно, що місцем (доставки) призначення зазначено порт м. Гданська, Республіка Польща, що суперечить заявленим умовам поставки СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2010) та викликає сумнів у митного органу щодо включення до митної вартості товару понесених витрат у порту Республіки Польщі та витрат на транспортування товару до м. Києва, Україна. Перш за все, позивач зазначив, що він надав відповідачу разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380605945U7 від 01.05.2023 міжнародну товарно-транспортну накладну №2304032 від 26.04.2023, яка підтверджує перевезення товару з порту прибуття (порту м. Гданська, Республіка Польща) до м. Києва, України автомобільним транспортом. Водночас, позивач зауважив, що наданий до митного оформлення товару коносамент стосується перевезення товару морським транспортом, що спростовує вищевказані доводи відповідача, адже в коносаменті й не може бути зазначено інший маршрут, так як він видається саме на ту частину маршруту, яка стосується перевезення товару морським транспортом. Що стосується тверджень відповідача про зазначення продавцем номера Коносамента в інвойсі №SYLCW-100323 від 10.03.2023 раніше дати його видачі, то позивач зазначив, що інвойс формується продавцем, який, за інформацією позивача, резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносамента для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). Позивач також зазначив, що в інвойсі №SYLCW-100323 від 10.03.2023 міститься посилання на номер коносамента, а не на його дату. При цьому позивач звернув увагу відповідача про безпідставність застосування зі сторони відповідача до спірних правовідносин Конвенції ООН про контракти на міжнародне перевезення вантажів повністю або частково морським транспортом від 11.12.2008 (Роттердамських правил), адже останні не були ратифіковані ні Китайською Народною Республікою (країною відправлення товару), Республікою Польщею (країною доставки товару морським транспортом), ні Україною. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що такий аргумент відповідача жодним чином, на думку позивача, не пояснює як зазначення продавцем номера коносамента в інвойсі №SYLCW-100323 від 10.03.2023 унеможливлює здійснення відповідачем перевірки числового значення складових митної вартості товару; 2) щодо виписки з бухгалтерської документації (видаткових накладних, калькуляції тощо) позивач звернув увагу відповідача на те, що відповідно до пункту 2 додатку оплата за товар згідно з інвойсом здійснюється відповідно до пункту 4.1 договору, який, у свою чергу, передбачає, що оплата за товар буде здійснюватися шляхом оплати позивачем виставленого інвойса за товар продавцем протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачене відповідним додатком до цього договору. Таким чином, позивач зазначив, що так як умови додатку не визначають інші умови для оплати товару згідно з інвойсом №SYLCW-100323 від 10.03.2023, то останній у силу пункту 4.1 договору підлягав оплаті протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем на митній території України. Позивач своїм листом повідомив відповідачу, що інвойс №SYLCW-100323 від 10.03.2023 станом на день підписання листа був неоплаченим, а відтак позивач не міг надати витребовувані банківські платіжні документи щодо товару в силу відсутності останніх. Позивач також звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які інші платіжні та/або бухгалтерські документи, пов`язані з поставкою спірного товару, адже сам товар не брався на бухгалтерській облік позивача, так як він знаходився в зоні митного контролю відповідача та не був випущений у вільний обіг. Принагідно позивач також повідомив відповідачу про відсутність у нього калькуляції, витребуваної в запиті, адже такий документ не надався йому продавцем; 3) щодо копії митної декларації країни відправлення з врахуванням статті 254 МК України, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення, яка є власність продавця та який у силу додаткової угоди №2 від 23.11.2018 не зобов`язаний надавати такий документ позивачу, та будь-які висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в позивача. Принагідно позивач повідомив, що ним до митного оформлення товару в довідкових цілях було надано відповідачу фотокопії експертних висновків, виданих Державним підприємством «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», які стосуються інших (аналогічних) товарів, придбаних позивачем за договором у продавця; 4) щодо каталогів, специфікацій виробника товару позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які каталоги, специфікації продавця щодо товару, крім того прайс-листа продавця б/н від 10.03.2023, який було надано позивачем разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380605945U7 від 01.05.2023. Разом із тим, позивач звернув увагу відповідача, що він міг надати відповідачу лише той прайс-лист виробника товару, який є в його наявності. Більше того, чинне законодавство не містить обов`язкової форми прайс-листа та кожен виробник та/або продавець товару формує свій прайс-лист відповідно до власної комерційної політики, зазначаючи в ньому ту інформацію, яку він вважає доцільною. У той же час, позивач зауважив, що відповідно до частини третьої статті 53 МК України надання прайс-листа позивачем у відповідь на запит ставиться законодавцем у пряму залежність від його наявності в позивача, тобто обов`язок щодо надання прайс-листа виникає в позивача лише за умови його наявності в позивача. Позивач також зазначив відповідачу, що прайс-лист носить виключно інформаційний характер та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, адже він не міститься в переліку документів, визначеному в частині другій статті 53 МК України; 5) щодо сертифіката про походження товару позивач додатково звернув увагу відповідача, що відповідно до частин першої, другої та шостої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації. Декларація про походження товару це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару. Позивач також зазначив, що продавець, як виробник товару, з метою підтвердження країни походження товару зробив відповідну заяву на інвойсі №SYLCW-100323 від 10.03.2023, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України та підтверджує країну походження товару. Що стосується твердження відповідача про те, що позивач документально не підтвердив сортність товару, то позивач звернув увагу відповідача на те, що товар, який постачався, не було класифіковано продавцем на його сортність, а приналежність товару до певного сорту не впливає та не може вплинути на розмір митної вартості товару. 01.05.2023 Київською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000160/2, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380605945U7 від 01.05.2023 скоригував із 9 215,70 доларів США до рівня 18 360,00 доларів США, а товару №2 з 29 240,04 доларів США до рівня 49 119,06 доларів США. Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380605945U7 від 01.05.2023, ним встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зазначив, що згідно з пунктом 3 додатку, інвойсом №SYLCW-100323 від 10.03.2023 та графи 20 митної декларації ІМ40ДЕ №23UA100380605945U7 від 01.05.2023 поставка товарів здійснюється за умовами CPT м. Київ, Україна. Відповідно до Incoterms 2010 міжнародний торговий термін (умова) «CРТ» (Carriage Paid To (named place of destination) Фрахт/перевезення оплачені до (...назва місця призначення)) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту, але пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість товару включає лише вартість товару, пакування, маркування, доставку. Крім того, в інвойсі №SYLCW-100323 від 10.03.2023 зазначено коносамент №CNMD289025, який виставлений 13.03.2023, що суперечить правилам морського перевезення, оскільки коносамент створюється під час розміщення вантажу на борту судна. Відповідно до Конвенції ООН «Про договори повністю або частково морського перевезення вантажів» від 11.12.2008 коносамент є документом, за яким тільки частка маршруту здійснюється за допомогою морського перевезення. Разом із тим, згідно з коносаментом №CNMD289025 від 13.03.2023 портом доставки товару (Port of discharge) та місцем призначення (Place of delivery) зазначено м. Гданськ (Республіка Польща), що суперечить заявленим умовам поставки СРТ м. Київ, Україна та підтверджує сумніви митного органу щодо включення до митної вартості товару щонайменше витрат в порту м. Гданська, Республіка Польща та витрат на транспортування товарів до м. Києва. В інвойсі №SYLCW-100323 від 10.03.2023 вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим у період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що, в свою чергу, впливає на ціну товару. Відповідно до поданих до митного оформлення документів відсутні дані щодо встановлення його сортності, що, в свою чергу, впливає на ціну товару. Пунктом 5.2 договору передбачено, що разом із товаром продавець зобов`язаний надати позивачу наступні документи: товаросупровідні документи; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; копію експортної митної декларації продавця; сертифікат походження товару. Копія експортної митної декларації продавця та сертифікат походження до митного оформлення не надано. Пунктом 4.1 договору передбачено оплату за товар протягом 60 днів від дня отримання товару, а пункт 4.3 договору передбачає можливість здійснення попередньої оплати (авансу), проте в інвойсі №SYLCW-100323 від 10.03.2023 умови, порядок та термін оплати за товар не визначені, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відсутні. Відповідач також зазначив, що прайс-лист продавця від 10.03.2023 містить цінову інформацію на умовах поставки CРТ м. Київ, Україна, таким чином є адресним, тобто є пропозицією для окремих покупців. Разом із тим, у відповідності до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під дійсною вартістю розуміється ціна, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Наданий прайс-лист не відображає продажу товару при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, отже він прийнятий до уваги, але не може бути підставою для підтвердження заявленої декларантом митної вартості. Висновки ДЗІ № 113/26 від 17.01.2023 та №113/57 від 02.02.2023 не мають відношення до даної поставки товару. Зазначені обставини не дають можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості в повному обсязі, відповідність числового значення доданої складової, та ціну товару, що сплачена або повинна бути сплачена за товар, оскільки для складових митної вартості декларантом не надано достовірних документів. У зв`язку з цим, декларанту відповідно до статті 53 МК України запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б за ціною договору щодо ідентичних та аналогічних товарів відповідно до статей 59 та 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г на основі віднімання та додавання вартостей не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю в митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. За умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей у даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. У відповідності до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України №476 від 01.07.2021, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів із рівнями митної вартості схожих за описом та країною походження товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: товар №1 митна декларація №UA500080/2023/2617 від 25.04.2023 (вартість згідно з джерелом інформації 5,53 доларів США за 1 кг); товар №2 митна декларація №UA500420/2023/555 від 06.02.2023 (вартість товару №16 згідно з джерелом інформації 4,67 долари США за 1 кг). Ураховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями частини восьмої статті 57 та частини першої статті 55 МК України, відповідач вказав на можливість застосування резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівнях митної вартості. Таким чином, між митними органами та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000384 від 01.05.2023. З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380606027U4 від 01.05.2023 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 253 791,70 грн. Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам скаржника в апеляційні скарзі та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України. Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно зі ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МК України). Частиною 7 ст. 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення. Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України). Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Частинами 4, 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений ч. 10 ст. 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Згідно зі ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України). Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до положень ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У силу положень ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Разом з цим, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК). Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу. Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. ст. 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною 2 ст. 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. З аналізу ч. ч. 1, 2 ст. 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 року №21-591а15. Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено. Відтак рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000037/2 від 15.02.2023 року не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування. Відтак суд першої інстанції обґрунтовано відхилив твердження відповідача, наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товару, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості. Посилання відповідача у спірному рішенні на те, що позивач не підтвердив включення вартості митного очищенню товару для експорту, витрат на навантаження, вивантаження та обробки товару, його транспортування до митної вартості товару, не знайшли свого підтвердження, зважаючи на таке. За умовами Договору, згідно з п. 2.1 додатку продавець зобов`язався відвантажити товар позивачу змішаним транспортом на умовах поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010). У відповідності до п. 3.2 додатку ціна товару з урахуванням умов його поставки (CPT м. Київ, Україна) включає в себе вартість товару, його пакування, маркування та доставку. Так, умови поставки CPT згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям. Продавець зобов`язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, а за наявності декількох перевізників першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду. Продавець також зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення. В обов`язки продавця також включена сплата витрат щодо експортних митних процедур, а також усіх мит, податків та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця. Отже, за умовами поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010) саме на продавця, а не на позивача покладались обов`язки щодо сплати й забезпечення транспортування товару до м. Києва, Україна, митного очищення товару позивача та витрат, пов`язаних із навантаженням, вивантаженням та обробкою товару при його транспортуванні до м. Києва, Україна. При цьому за приписами п. п. 5 та 6 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Законодавець у ч. 10 ст. 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товарів необхідно додавати витрати, понесені на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товарів. Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що позивач не надав до митного оформлення транспортні (перевізні) документи, оскільки матеріалами справи підтверджується, що останній надав митному органу копії коносамента №CNMD289025 від 13.03.2023 року та міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №2304032 від 26.04.2023 року, з яких можливо простежити маршрут поставки спірного товару з Китайської Народної Республіки до місця призначення на митній території України. Окремо колегія суддів звертає увагу, що в спірному випадку надання транспортних (перевізних) документів не впливає на рівень митної вартості товару, так як такий товар постачався на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010), а тому витрати на його транспортування вже були включені до ціни товару. Щодо тверджень відповідача про відсутність у коносаменті №CNMD289025 від 13.03.2023 року відмітки перевізника та посадових осіб митного органу в пункті пропуску на митному кордоні України, колегія суддів зазначає, що наданий позивачем до митного оформлення товару коносамент містить відмітки перевізника, що неправильно встановлено відповідачем. При цьому, за приписами п. 1 ч. 1 ст. 335 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: при перевезенні автомобільним транспортом: а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність); б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні); в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів; ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки; д) найменування товарів; е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об`єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів. Отже, необґрунтованими зі сторони відповідача є наполягання про надання позивачем коносамента №CNMD289025 від 13.03.2023 року з відміткою прикордонної митниці, оскільки коносамент видається виключно на ту частину маршруту, на якій товар транспортується саме морським транспортом, а сам спірний товар позивача переміщувався через митний кордон України не морським, а автомобільним транспортом. В матеріалах справи міститься копія інвойса №SYLCW-100323 від 10.03.2023 та міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №2304032 від 26.04.2023, яка містить відмітки Волинської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України. Що стосується посилань відповідача, що в інвойсі №SYLCW-100323 від 10.03.2023 зазначено коносамент, який був оформлений 13.03.2023, тобто пізніше дати інвойса, що є, на думку відповідача, розбіжністю, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необ`єктивність висновків митного органу, оскільки продавець резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносамента для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). Помилковим є й застосування відповідачем до спірних правовідносин Конвенції ООН про контракти на міжнародне перевезення вантажів повністю або частково морським транспортом від 11.12.2008 (Роттердамських правил), адже останні не були ратифіковані ні Китайською Народною Республікою (країною відправлення товару), Республікою Польщею (країною доставки товару морським транспортом), ні Україною, про що позивач повідомляв відповідачу у своєму листі №0105/23-01 від 01.05.2023 та що не було взято до уваги митним органом. При цьому, як зазначалося, в спірному випадку транспортні (перевізні) документи не є документами, що підтверджують митну вартість товару позивача, беручи до уваги те, що поставка спірного товару відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010), тобто обов`язок щодо транспортування такого товару був покладений сторонами угоди на продавця, а до вартості спірного товару вже були включені витрати на його транспортування до м. Києва, Україна за рахунок продавця, включаючи його транзитне перевезення та пов`язані з цим витрати. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач безпідставно скоригував заявлену позивачем митну вартість товару з посиланням, що позивач не підтвердив включення вартості митного очищенню товару для експорту, витрат на навантаження, вивантаження та обробки товару, його транспортування до митної вартості товару, адже такі витрати вже були включені до ціни товару та були понесені продавцем, а не позивачем. Судом досліджено надані позивачем відповідачу договір, додаткову угоду №2 від 23.11.2018 до договору, додаткову угоду №4 від 03.12.2021 до договору, додаток, у пункті 2 якого є посилання на інвойс №SYLCW-100323, та сам інвойс №SYLCW-100323 від 10.03.2023, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CPT м. Київ, Україна, а сама вартість товару в розмірі 38 455,74 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 митної декларації IM40ДЕ №23UA100380605945U7 від 01.05.2023. Судова колегія вважає безпідставним твердження відповідача про те, що з наданих позивачем до митного оформлення документів неможливо встановити строк для оплати спірного товару, адже відповідно до пункту 2 додатку та пункту 4.1 договору товар підлягає до сплати протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем на митній території України. При цьому позивач у листі повідомив відповідачу, що інвойс №SYLCW-100323 від 10.03.2023 був неоплаченим, що й пояснює чому позивач не надав банківські платіжні документи про оплату товару під час його митного оформлення. При цьому відповідачем не було надано суду докази та зазначено правові підстави для обов`язкового узгодження продавцем та позивачем сортності товару, що постачався, як і впливу останньої на митну вартість такого товару. З приводу доводів відповідача, що позивач не надав сертифіката про походження товару, суд звертає увагу на наступне. Так, відповідно до частин першої, другої та шостої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації. Декларація про походження товару це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару. Судом встановлено, що продавець зробив відповідну заяву про країну походження спірного товару на інвойсі №SYLCW-100323 від 10.03.2023, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України та підтверджує країну походження товару, а саме Китайську Народну Республіку. Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребовувані відповідачем виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта. Суд зазначає, що в листі позивача №0105/23-01 від 27.04.2023 позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього платіжних та/або бухгалтерських документів, адже товар знаходився в зоні митного контролю відповідача, не був випущеним у вільний обіг та не був оплаченим. У цьому ж листі позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього калькуляції виробника спірного товару, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, крім раніше наданого до митного оформлення прайс-листа продавця, копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. При цьому відповідно до додаткової угоди №2 від 23.11.2018 до договору продавець не зобов`язаний надати позивачу копію експортної декларації, що залишилося поза увагою відповідача. Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах. Суд апеляційної інстанції критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: договором, додатковою угодою №2 від 23.11.2018 до договору, додатковою угодою №4 від 03.12.2021 до договору, додатком, інвойсом №SYLCW-100323 від 10.03.2023, та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару. Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості товару, заявленої позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зі змісту спірного рішення відповідача №UA100380/2023/000160/2 від 01.05.2023 року слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості. Колегією суддів також досліджено правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає таке. Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року). Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 року у справі № 826/6346/16 (№ К/9901/36092/18), від 31.01.2018 року у справі № 813/7272/13-а (№ К/9901/3036/18), від 02.03.2018 року у справі № 804/2997/17 (№ К/9901/4472/17). Судом першої інстанції встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000160/2 від 01.05.2023 року лише зазначила номер та дату митної декларації, використаної нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Відтак, колегія суддів доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000160/2 від 01.05.2023 року протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача. Відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваного рішення. Відповідачем жодним чином не доведено, що документи, подані позивачем для визначення митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Судом першої інстанції відзначено, що будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору. У відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору. Отже, відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованим, тому позовні вимоги щодо його скасування задоволено правомірно. Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці, як територіального органу відокремленого підрозділу Державної митної служби України залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328-329, 331 КАС України. Головуючий суддя О.В. Голяшкін Судді О.М. Ганечко Е.Ю. Швед Повний текст постанови складено 30.07.2024 року.