Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/11915/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11915/20 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В., суддів: Губської Л.В., Мєзєнцева Є.І., При секретарі: Масловській К.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція 112" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція 112" (далі - позивач, ТОВ "Агенція 112") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від №01612615050105 від 28.01.2020; №01622615050105 від 28.01.2020; №0163261514010501 від 28.01.2020. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті контролюючим органом безпідставно з огляду на те, що податковий кредит позивачем сформовано за реально здійсненими господарськими операціями та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження та отримання у ньому свідчень посадових осіб контрагентів позивача не є підставою для беззаперечного висновку про відсутність реальних правових наслідків проведених господарських операцій. Також позивач вказує на порушення відповідачем процедури проведення перевірки. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року даний адміністративний позов задоволено в повному обсязі. При цьому суд дійшов висновку, що висновки акту перевірки про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами фактично сформовані виключно на підставі податкової інформації, а не оцінці складених за результатами господарських операцій первинних документів. Окрім того, висновки акту перевірки не спростовують фактичного руху активів позивача за договірними відносинами з контрагентами. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що надані позивачем документи стосовно фінансово-господарських взаємовідносин підписані засновниками ТОВ «ЛІЛІОН ВЕСТ» (код 40808078) та ТОВ "ВАЛЬТЕРІЯ (код 40093897) тобто особами, що заперечують здійснення фінансово-господарської діяльність зазначених підприємств. Таким чином, інформація, щодо контрагентів ТОВ «ЛІЛІОН ВЕСТ» та ТОВ "ВАЛЬТЕРІЯ» свідчить про неможливість вчинення господарських операцій з ТОВ «АГЕНЦІЯ 112» у перевіряємому періоді та те, що виписані первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам частини другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та не можуть приймати участі у податковому обліку, і як наслідок надавати право на формування податкового кредиту, тому що є такими, що складені з порушенням ст. 201 ПК України. Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 17.12.2019 № 4961 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «АГЕНЦІЯ 112 з питань дотримання вимог - податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "ЛІЛІОН ВЕСТ" за лютий 2017 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображення у декларації з податку на прибуток підприємства, з TOB "ВАЛЬТЕРІЯ" за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображення у декларації з податку на прибуток підприємства. За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 27.12.2019 № 259/26-15-05-01-01/37968275 (далі - Акт перевірки) та встановлено порушення вимог: - п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 51164,00 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 51164,00 грн, та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 576721,00 грн. - п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного та суму 2547,00 грн. - п. 121.1, ст. 121 ПК України, встановлено незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 ПК України строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю. Окрім того, Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт від 23.12.2019 №900/26-5-05-01-05/37968275 про ненадання документів під час перевірки. У подальшому, на підставі вказаного Акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №01612615050105; №01622615050105 та №0163261514010501 від 28.01.2020. Позивач, вважаючи вказані рішення протиправними, звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку обставинам у справі, колегія суддів враховує наступне. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України. Згідно з підпунктами 16.1.2.-16.1.5. пункту 16.1. статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язкова зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання. У свою чергу, відповідно до статей 19, 20 ПК України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, окрім іншого: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів. Контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4. пункту 20.1.); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.18. пункту 20.1.); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19. пункту 20.1.). Водночас, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, окрім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно відповідно з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 ПК України). Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до підпунктів 14.1.36., 14.1.153., 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Відповідно до пунктів 5-6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Так, позивачем на підставі первинних документів, оформлених за результатами господарських операцій з контрагентами, в бухгалтерському обліку відображені витрати та зменшення активів у вигляді оплати вартості послуг та товару. Відповідно до пункту 185.1. статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. За приписами пункту 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису. Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2. статті 198 Кодексу). Пунктом 198.3. статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. статті 198 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Таким чином, наведені норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати по придбанню товарів (робіт, послуг) у зв`язку з їх реальним придбанням та на підставі відповідних первинних документів, у тому числі, розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. За змістом статей 1, 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту та підтвердження понесених платником податку витрат внаслідок господарської діяльності, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. У свою чергу, сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Судом першої інстанції вірно встановлено, що взаємовідносини позивача з контрагентами ґрунтувалися на договірних засадах, в межах яких складалися первинні документи, зокрема, видаткові та податкові накладні, акти приймання-передачі. Оплата товарів підтверджувалась в ході перевірки банківськими виписками про перерахунок на користь контрагентів вартості товарів. Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Агенція 112», як замовником, та ТОВ «Вальтерія», як підрядником, укладено договір підряду №270516-Р від 27.05.2016 р. Предметом вказаного договору стали малярні роботи з нанесення вогнестійкого матеріалу на металоконструкціях приміщення. Вартість послуги складала 842 753, 34 грн (п. 2.1 Договору), яка проводиться в безготівковому порядку в національній валюту України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника (до п. 2.3 Договору). За результатом наданих послуг сторонами підписано наступні акти прийому-передачі робіт за червень 2016 р., №1 від 24.06.2016 (код WBS Bl .P03.F4.003.03); №1 від 24.06.2016 (код WBS B1.PO3.F4.003.03.07.27). За фактом надання послуги (факт першої події) виписано та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №156 від 24.06.2016. У зв`язку із наданням послуги виписано та отримано ТОВ «Агенція 112» рахунок- фактуру №24/06-1 від 24.06.2016. Вартість послуг ТОВ «Вальтерія» оплачено ТОВ «Агенція» у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №109 від 11.07.2016 та №110 від 13.07.2016. У подальшому, між ТОВ «Агенція 112» та ТОВ «Вальтерія», як постачальником, укладено договір поставки. На виконання домовленостей здійснено відвантаження товару на загальну суму 175124,40 грн, що підтверджується видатковою накладною №18/09-1 від 18.07.2016 та отримано рахунок-фактуру №18/07-1 від 18.07.2016. За фактом поставки виписано та зареєстровано ПН в ЄРПН №80 від 18.07.2016 . Вартість поставленого товару оплачено частково, що підтверджується платіжним дорученням №123 від 03.08.2016. Щодо відносини ТОВ «Агенція 112» та ТОВ «Ліліон Вест», слід зазначити. Між ТОВ «Агенція 112», як покупцем, та ТОВ «Ліліон Вест», як постачальником, укладено договір поставки №140217/М від 14.02.2017. На виконання домовленостей здійснено відвантаження товару на загальну суму 15282,84 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000153 від 28.02.2017 та отримано рахунок-фактуру №СФ-0000197 від 23.02.2017. За фактом поставки виписано та зареєстровано ПН в ЄРПН №52 від 28.02.2017. Вартість поставленого товару оплачено частково, що підтверджується платіжним дорученням №34 від 20.03.2017. Наведені докази свідчать, що господарські операції з контрагентами відображені позивачем належним чином в податковому та бухгалтерському обліку. Підписи представників позивача та контрагентів на первинних документах є достатнім та належним доказом приймання-передачі послуг/товарів, що свідчить про реальність таких господарських операцій. Будь-яких зауважень з посиланням на норми діючого на момент перевірки законодавства щодо дефектності первинних документів, складених за результатами взаємовідносин позивача з контрагентами, відповідачем не наведено. При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та відхиляє посилання апелянта на те, що договори поставки та отримання послуг є сфальсифікованими, оскільки розрахункові рахунки контрагента позивача не були відкриті в банківських установах на момент укладення цих договорів, оскільки такі обставини не встановлювались контролюючим органом під час перевірки позивача та не слугували підставами для прийняття оскаржуваних рішень. Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 14.06.2019 № 114534/10/26-15-14-01-05 пояснень та документальних підтверджень по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Ліліон Вест», ТОВ «Вальтерія», про що складено акт про ненадання документів в ході перевірки №900/26-15-05-01-05/38193549 від 23.12.2019, слід зазначити. ГУ ДПС м. Києві у додатку до відзиву надано повідомлення №181/26-15-05-01-05 від 17.12.2019 (та рекомендоване повідомлення №0315122322212), з якого вбачається, що таке повідомлення направлено 20.12.2019 та отримано позивачем 09.01.2020. Колегія суддів зауважує, отримання такого повідомлення 09.01.2020 позбавило можливості позивача надати запитувані документи контролюючому органові у період проведення перевірки (18.12.2019-23.12.2019). Разом з тим судом встановлено, що висновки акту перевірки про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами фактично сформовані виключно на підставі податкової інформації, а не оцінці складених за результатами господарських операцій первинних документів. Окрім того, висновки акту перевірки не спростовують фактичного руху активів позивача за договірними відносинами з контрагентами. Всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що первинні документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та витрати товариства, містять інформацію, що не відповідає дійсності. Натомість, відповідач дійшов висновку, що позивачем сформовано податковий кредит та витрати по взаємовідносинам з ризиковими контрагентами, що жодними належними та допустимими доказами не підтверджено. Судом першої інстанції, в силу вимог ч.5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду та зазначено таке: - податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого обов`язку передбаченого податковим законодавством або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-замовника права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 826/7270/18, від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16); - виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків (неподання звітності) не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (постанови Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 2а-1484/12/1370 тощо); - відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу (оренда персоналу); - податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону (постанова Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №804/939/16); - деякі помилки в документах чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися) (постанова Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 820/1124/17). Щодо посилань контролюючого органу на те, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, чим на його думку підтверджено відсутність у контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність основних фондів та кваліфікованого персоналу, а також наміру та фактичного здійснення контрагентами спірних господарських операцій на користь позивача, слід зазначити, що сам факт наявності порушеного кримінальних проваджень не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій з урахуванням обставин, встановлених в рамках відповідного кримінального провадження. Однак, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що в рамках відповідних кримінальних проваджень досліджувалися договірні взаємовідносини та вчинені господарські операції з позивачем, або отримано інформацію про вчинення останнім протиправних дій, які мають наслідком безпідставне декларування податкового кредиту та витрат. Щодо посилання відповідача на пояснення гр. ОСОБА_1 від 18.07.2017 про непричетність його до реєстрації та здійснення фінансової-господарської діяльності ТОВ «Ліліон Вест», то така податкова інформація використана відповідачем із інформаційно-аналітичної бази «СФП», яка носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Отже, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. До того ж, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Отже, за змістом норм ПК України право покупця на податковий кредит та формування витрат не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства, у тому числі вчинення ймовірних порушень або зловживань за ланцюгом постачання товару (робіт, послуг). Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом, зокрема у постанові від 10.03.2020 у справі № 822/1284/15. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов висновку, що оскільки відповідач не довів, що господарські операції позивача з контрагентами підтверджуються відповідними первинними документами, а податкові накладні, зареєстровані належним чином, то висновки щодо нереальності спірних операцій є безпідставними та необґрунтованими. Тому, враховуючи факти купівлі та використання у своїй діяльності товару та послуг у контролюючого органу відсутні підстави для донарахування податкового зобов`язання та застосування штрафних санкцій відносно ТОВ «Агенція 112». Крім того, колегія суддів враховує висновки суду першої інстанції щодо порушення відповідачем порядку повідомлення про проведення перевірки. У додатках до відзиву відповідачем подано рекомендоване повідомлення про вручення від 20.12.2019 №03151223222212, яким ГУ ДПС у м. Києві підтверджує факт направлення на адресу ТОВ «Агенція 112» наказу про призначення перевірки ГУ ДПС у м. Києві №4961 від 17.12.2019 та повідомлення про початок та місце проведення перевірки від 17.12.2019 №181/26-15-05-01-01. Таке рекомендоване повідомлення про вручення свідчить про направлення наказу та повідомлення на адресу позивача 20.12.2019. Однак, перевірка проводилась з 18.12.2019 р. по 23.12.2019. Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Згідно з п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Як вбачається із викладеного, наказ про призначення перевірки надісланий на адресу платника податків не до, а під час проведення перевірки. Відповідно до пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами. Лише дотримання встановлених умови та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових виїзних, може бути належною підставою для проведення перевірки. Невиконання вимог п. 78.4 ст. 78 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Жодного спростування інформації, викладеної судом в оскаржуваному рішенні, податковим органом в апеляційній скарзі не наведено, як і не обґрунтовано його незгоду із таким висновком, будь-яких інших доводів, відмінних від наведених в суді першої інстанції, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, порушення суд норм права не доведено. Отже, зважаючи на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі. Згідно ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 30 липня 2024 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Л.В. Губська Є.І. Мєзєнцев