Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/542/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/542/20 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шведа Е.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг про визнання постанови такою, що не підлягає виконанню, - В С Т А Н О В И В: ТОВ «Статус-Трейд» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просило: - визнати протиправною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ідентифікаційний код 39369133) від 08.02.2019 №175 про накладення штрафу на ТОВ «Статус-Трейд» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу та здійснення заходів державного контролю такою, що не підлягає виконанню з 31.12.2019; Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ «Статус-Трейд» звернулось до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання ТОВ «Статус-Трейд» вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу. За результатами вказаного заходу складено акт від 31.01.2019 №24. 08.02.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг винесено постанову №175 «Про накладення штрафу на ТОВ «Статус-Трейд» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу та здійснення заходів державного регулювання», якою накладено штраф на позивача у розмірі 255 000,00 грн (двісті п`ятдесят п`ять тисяч гривень 00 коп). Не погоджуючись з такою постановою, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що на час виникнення спірних правовідносин та прийняття відповідачем оспорюваної постанови положення норм Закону № 1540-VII були чинними, неконституційними не визнавались. При цьому, оскільки позивач в обґрунтування позову не вказує інших підстав протиправності оскаржуваного рішення відповідача, ніж втрата чинності окремими положеннями Закону №1540-VII, то підстави для задоволення позову відсутні. Апелянт у своїй скарзі, посилаючись на аналогічні з позовом аргументи та доводи, зазначає, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг винесла спірну постанову, хоча її правовий статус та спосіб формування визначені у частині 1 статті 1, пункті 2 частини першої статті 4, частині першій, абзаці першому, другому частини другої статті 5, абзацах другому, третьому, четвертому, тридцять дев`ятому, сороковому частини третьої, частині шостій статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.08.2016 року №1540-VII (далі - Закон №1540-VII) визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 №5-р/2019 та втратили чинність з 31.12.2019, що свідчить те, що починаючи з 31.12.2019 постанова від 08.02.2019 № 175 вичерпала свою дію та не підлягає виконанню. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приписами ст. 19 Конституції України також проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації чи особи, котрим законом делеговано виконання повноважень органів публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом. Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначенні Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 №1540-VIII (далі - Закон №1540-VII/в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ч.1, 2 ст.1 Закону №1540-VII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Згідно зі статтею 3 Закону №1540-VII в редакції, чинній як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент розгляду спору судом, відповідач (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом. Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом. Відповідно до ч.1, 2 ст.14 Закону №1540-VII засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію. Абзацом 5 ч.5 ст.19 Закону №1540-VII встановлено, що у разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбачені цим Законом. Частиною 2 статті 22 Закону № 1540-VIII передбачено, що за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії. За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до посадових осіб суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати адміністративні стягнення. Так, відповідно до п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 №5-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) частину першу статті 1, пункт 2 частини першої статті 4, частину першу, абзаци перший, другий частини другої статті 5, абзаци перший, другий, третій, четвертий, тридцять дев`ятий, сороковий частини третьої, частину шосту статті 8 Закону України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 року №1540-VII. Втім, статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Відповідно ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Окрім того, в пункті третьому резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 №5-р/2019 вказано, що зазначені норми Закону втрачають чинність з 31.12.2019. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час виникнення спірних правовідносин та прийняття відповідачем спірної постанови положення зазначених норм Закону № 1540-VII були чинними, а, отже відповідач діяв в межах норм чинного законодавства та на той момент був постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16.01.2023 у справі №160/3648/19, який відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню в цій справі. Суд апеляційної інстанції зауважує, що ні в суді першої інстанції, ні на стадії апеляційного оскарження позивач інших, ніж втрата чинності окремими положеннями Закону №1540-VII, підстав протиправності оскаржуваного рішення не вказує. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ідентифікаційний код 39369133) від 08.02.2019 №175 про накладення штрафу на ТОВ «Статус-Трейд» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу та здійснення заходів державного контролю такою, що не підлягає виконанню з 31.12.2019. Доводи та аргументи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню. При цьому, доводи та аргументи апелянта зводяться до переоцінки доказів та свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою суду щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду. Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010). Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Кузьменко В.В. Швед Е.Ю.