Постанова 4855 № 320/12944/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/12944/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 липня 2024 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Ганечко О.М., Шведа Е.Ю., за участю секретаря Барміної Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конверс Лінкс" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року, В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "Конверс Лінкс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії. Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій Товариство просило: - зупинити дію розпорядження ГУ ДПС у Київській області від 19.03.20 №297-р "Про анулювання ліцензії" щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (реєстраційний номер 10130314201900026) за адресою здійснення господарської діяльності: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 2, АЗК з кафе, дата реєстрації 01.07.2019, з терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі та заборонити ГУ ДПС у Київській області а також іншим особам ДПС України вчиняти дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру суб?єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії ТОВ "КОНВЕРС ЛІНКС" на право роздрібної торгівлі пальним (реєстраційний номер 10130314201900026) за адресою здійснення господарської діяльності: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 2, АЗК з кафе, дата реєстрації 01.07.2019, з терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Конверс Лінкс" про забезпечення адміністративного позову. Зупинено дію розпорядження Головного управління ДПС у Київській області від 19.03.20 №297-р щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №10130314201900026, терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Конверс Лінкс", ідентифікаційний код 41612364, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/12944/24. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року - без змін. 05.04.2024 до Київського окружного адміністративного суду також надійшло клопотання Головного управління ДПС у Київській області про скасування заходів забезпечення позову. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року відмовлено Головному управлінню ДПС у Київській області у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою суду від 21.03.2024. Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено в скасуванні заходів забезпечення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про наявність підстав для забезпечення позову. Зазначає, що заявник не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до прийняття рішення у справі або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, чи необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення його прав та інтересів при виконанні судового рішення, прийнятого в його користь. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без участі останнього. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Так, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Поряд з цим, скасування заходів забезпечення позову визначений статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 вказаної норми встановлено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Відповідно до ч. 5 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову. Отже, з аналізу процесуальних норм, які регулюють інститут забезпечення адміністративного позову, слідує, що скасування заходів забезпечення позову можливе, коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі, або відпадуть підстави, які зумовили вжиття судом таких заходів. Скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. При цьому правомірність застосування таких заходів судом відповідач, як правило, не заперечує. Як вбачається з матеріалів справи, забезпечуючи позов ухвалою від 21.03.2024, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення заподіяна позивачу шкода у зв`язку з неможливістю здійснення господарської діяльності буде значно більшою, оскільки може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду. Вживаючи заходи забезпечення позову, суд вказав, що викладені позивачем обставини та надані докази вказують на небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких буде необхідно докласти значних зусиль і витрат, оскільки заборона здійснення торгівлі пальним може призвести до повного зупинення господарської діяльності товариства. Відтак, судом було встановлено наявність очевидної небезпеки правам, свободам та інтересам позивача, неможливості чи ускладнення їх захисту у разі задоволення позову без вжиття заходів забезпечення позову. Обґрунтовуючи заяву про скасування заходів забезпечення позову, відповідачем вказано, що висновок суду, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності є помилковим, оскільки підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Таким чином, апелянтом не наведено жодних аргументів стосовно зникнення обставин, які були підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Колегія суддів оцінюючи викладені доводи зазначає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано вказав, що контролюючим органом не наведено належного обґрунтування та не надано належного доказу, який би вказував на те, що відпали ті обставини, які були підставою для прийняття судом ухвали про вжиття заходів забезпечення позову. Так, наведені заявником аргументи не стосуються питання усунення підстав, за яких заходи забезпечення позову були застосовані, а зазначені обставини існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову. Відтак, звернення з відповідним клопотанням свідчить про незгоду Головного управління ДПС у Київській області із заходами забезпечення позову, застосованими ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2024, та є спробую фактично вдруге оскаржити згадану ухвалу суду. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вжиття вказаних заходів є співмірним із заявленими вимогами та не зумовило фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.03.2019 у справі № 826/8311/18. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. У той же час, слід зазначити, що вжиття заходів забезпечення позову за даних обставин має на меті виключно збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не зумовлює його фактичне вирішення по суті. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини також вказує на необхідність справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, як приклад наводяться рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Конституційним Судом України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 було наголошено на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Застосуванням заходів забезпечення позову не буде завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, ухвала суду першої інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конверс Лінкс" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: О. М. Ганечко Е. Ю. Швед Повний текст постанови складено 29.07.2024.