Постанова Київський апеляційний суд № 752/3290/24

справа № 752/3290/24 головуючий у суді І інстанції Плахотнюк К.Г. провадження № 22-ц/824/9285/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 29 липня2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслав Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ«Українські фінансові операції», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Качурка В.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу. Ухвала суду про повернення позовної заяви мотивована тим, що вимоги ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 15.02.2024 року не виконані, недоліки в частині виконання вимог ч. 4. ст. 177 ЦПК України позивачем не усунені. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що на позовні вимоги, з якими позивач звернулася до суду не розповсюджуються гарантії, визначені Законом України «Про захист прав споживачів» в частині звільнення від судового збору. Позивач, як споживач, звільнена від судового збору за подачу до суду вказаної позовної заяви, а, відтак, не було підстав до залишення позовної заяви без руху. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Так, відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про визнання неподаною позовної заяви та повернення її ОСОБА_1 через несплату судового збору у встановлених законодавством порядку і розмірі, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не є споживачем в розумінні статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому подана нею позовна заява оплачується судовим збором. Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Судом встановлено, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року від 15 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху з підстав несплати позивачем судового збору. Ухвала суду мотивована тим, що наведені позивачем доводи щодо порушення її прав, як споживача, з урахуванням предмету та підстав позову, не дають підстав для висновку, що на спірні правовідносини поширюються гарантії, встановлені Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки предметом позовних вимог у даній справі є визнання виконавчого напису про стягнення із позивача заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, а не сам кредитний договір чи його складові частини, на який би поширювалися норми спеціального закону. Вчинення виконавчого напису нотаріусом - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум. При цьому, нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх та не вирішує по суті питань права, а лише підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів регулюється ЗУ «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій. Виходячи зі змісту позовної заяви, спір між сторонами виник саме на підставі відносин, які регулюються ЦК України та Законом України «Про нотаріат», а не Законом України «Про захист прав споживачів». Крім того, Законом України «Про захист прав споживачів» не передбачено такого способу захисту цивільних прав як визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, підстави, визначені Законом України «Про захист прав споживачів», які передбачають пільги для сплати судового збору при поданні до суду позовної заяви, не пов`язані із предметом пред`явленого позову ОСОБА_1 . Спеціальним нормативним актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір». У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, де відсутня така категорія осіб, як споживачі. Проте така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, яким є Закон України «Про захист прав споживачів». Стаття 22 цього Закону передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Порушені права можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів», стаття 2 ЦПК України). Згідно з статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника. При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право. Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 заперечує наявність у неї суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі. Отже, ОСОБА_1 в даних правовідносинах є споживачем банківських послуг, а вчинення нотаріусом виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором стосується прав позивача як споживача. Таким чином, ОСОБА_1 , пред`являючи позов про визнання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, звільняється від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Аналогічні висновки відповідають судовій практиці Верховного Суду, викладеній у постановах від 26 лютого 2020 року у справі №643/2870/18 та від 19 жовтня 2022 року у справі №743/1481/21, які відповідно до вимог ст.263 ЦПК України мають враховуватися судами щодо застосування норм права. Суд першої інстанції не врахував наведеного та безпідставно поклав на позивача обов`язок зі сплати судового збору, необґрунтовано визнав її позовну заяву неподаною та повернув позивачу. Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України передбачено однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.