Ухвала КЦС ВС № 761/45191/21

УХВАЛА 29 липня 2024року м. Київ справа № 761/45191/21 провадження № 61-10384ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В., розглянувши касаційну скаргу акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» на ухвалу Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П., від 20 червня 2024 року про відмову ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» про визнання неправомірною відмови про виплату страхового відшкодування та стягнення страхового відшкодування, ВСТАНОВИВ: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі - ПрАТ «СК «Брокбізнес») про визнання неправомірною відмови про виплату страхового відшкодування та стягнення страхового відшкодування. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2023 року в задоволені позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2023 року залишено без змін. У червні 2024 року АТ «СК «ББС Іншуранс» подало заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у задоволенні заяви АТ «СК «ББС Іншуранс» про ухвалення додаткового рішення відмовлено. 19 липня 2024 року представник АТ «СК «ББС Іншуранс» - адвокат Голяр І. С. подав касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у цивільній справі № 761/45191/21. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, заявник просить вказану ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку та не дослідив обставини, які викладені в заяві від 03 червня 2024 року. Вказує, що разом із заявою від 03 червня 2024 року було надано акт від 03 червня 2024 року прийому наданої професійної правничої допомоги до договору № 1201/0121 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01 грудня 2021 року, в пунктах 6-7 якого було включено послуги за судове засідання в апеляційному суді 30 травня 2024 року, а також послуги зі складання і надсилання заяви про вирішення питання розподілу судових витрат від 03 червня 2024 року. Вважає, що не дослідження доказів судом апеляційної інстанції унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи щодо відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України). Ухвала апеляційного суду про відмову ухвалити додаткове рішення не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи. Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення. Частиною першою, третьою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи. Вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21). Апеляційним судом встановлено, що в ході розгляду справи представником АТ «СК «ББС Іншуранс» - адвокатом Голяром І. С.11 квітня 2024 року було подано через систему Електронний суд заяву в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо надання доказів судових витрат, які відповідач поніс або має понести протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. 06 червня 2024 року АТ «СК «ББС Іншуранс» подало до апеляційного суду заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу в сумі 32 000 грн. В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначив, що 11 квітня 2024 року адвокатом Голяром І. С. було подано через систему електронний суд заяву в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо наміру надання доказів судових витрат, які відповідач поніс або має понести. Вказує, що сплату винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги передбачено безпосередньо у договорі про надання професійної правничої (правової) допомоги № 1201/0121 від 01 грудня 2021 року, що укладений між страховою компанією «Брокбізнес» (нове найменування акціонерне товариство «Страхова компанія ББС Іншуранс») та адвокатським бюро «Голяр і Партнери». Зазначає, що сторони домовились, що за надання професійної правничої допомоги вартість однієї години роботи (послуг) виконавця поза судовим засіданням становить 2 000 грн. Вартість прибуття адвоката до суду для участі в судовому засіданні становить 3 000 грн незалежно від тривалості такого засідання, від тривалості очікування засідання і не залежно від того чи відбулося судове засідання. Сторони погодили, що підставою для оплати правничої допомоги є підписаний або схвалений сторонами Акт наданих послуг. Відповідно до пункту 2 вказаного акту загальна вартість правничої допомоги, наданої виконавцем за цим Актом становить 32 000 грн. У якості доказів витрат на професійну правову допомогу у даній справі долучено такі докази: копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 1201/0121 від 01 грудня 2021 року; копію додаткової угоди від 18 грудня 2023 року до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 1201/0121 від 01 грудня 2021 року; копію заяви про надання професійної правничої (правової) допомоги від 03 серпня 2023 року; копію протоколу погодження договірної ціни від 03 серпня 2023 року до договору № 1201/0121 про надання професійної правничої допомоги від 01 грудня 2021 року; копію акту прийому наданої професійної правничої допомоги від 03 червня 2024 року до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 1201/0121 від 01 грудня 2021 року. Водночас, апеляційним судом встановлено, що відповідач не обґрунтовував поважності причин, які перешкодили йому подати докази щодо витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів. Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 вказав, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Апеляційний суд встановивши, що заява представника АТ «СК «ББС Іншуранс» - адвоката Голяр І. С. від 06 червня 2024 року про вирішення питань розподілу судових витрат не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відмову ухвалити додаткове рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу. Колегія суддів також звертає увагу, що за висновками Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2024 року в справі № 910/9714/22 заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню За встановлених обставин касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування апеляційним судом норм права при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у справі № 761/45191/21. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников