Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/2643/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/2643/24 пров. № А/857/8586/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року, прийняте суддею Мартинюком В.Я. у місті Львові, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій,- встановив: ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення № 1432/03.3210 від 08.12.2023 щодо відмови в призначенні пенсії; зобов`язання призначити пенсію за віком відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за її призначенням, а саме з 25.07.2022, зарахувавши до його стажу за періоди з 11.09.1990 по 15.01.1990, з 17.01.1992 по 24.10.1996, з 31.10.1996 по 07.08.2000, з 22.11.2000 по 30.11.2001, з 20.09.2010 по 13.11.2011, з 22.11.2011 по 12.06.2015, з 15.06.2015 по 31.08.2015 додатково по одному року за кожний повний рік роботи, та виплачувати її на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 , відкритий в банку Республіки Польща Millennium SA. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення від 08.12.2023 №1432/03.3210 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Зобов`язано з урахуванням правової оцінки, наданої судом, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за її призначенням, а саме з 25.07.2022, зарахувавши до його стажу періоди з 11.09.1990 по 15.01.1990, з 17.01.1992 по 24.10.1996, з 31.10.1996 по 07.08.2000, з 22.11.2000 по 30.11.2001, з 20.09.2010 по 13.11.2011, з 22.11.2011 по 12.06.2015, з 15.06.2015 по 31.08.2015. Суд, виходячи з правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може залежати від умови постійного проживання в Україні, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 182/1283/17, а також у постановах від 18.09.2018 у справі № 522/535/17, від 19.09.2018 у справі № 766/1519/17 та від 31.01.2019 у справі № 520/9721/16-а, від 08.08.2019 по справі № 414/2109/16-а, від 01.10.2019 у справі №804/3646/18, від 14.07.2020 у справі №414/2108/16. Судом встановлено, що трудова книжка, яка наявна в матеріалах справи містить відомості щодо роботи позивача на вищезазначених посадах, що передбачено Списком

1. При цьому, суд зазначив, що стаж роботи позивача, який підтверджується його трудовою книжкою є основними документом у відповідності до ст.62 Закону №1788-ХІІ. Відтак, позивач не може бути позбавлений соціальної захищеності та пенсійного (пільгового) стажу за час роботи, зазначених у трудовій книжці, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Оскільки позивач 17.01.1992, тобто в межах тримісячного строку після закінчення навчання влаштувався на роботу за спеціальністю електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті, а тому перерви в його роботі на навчання також зараховуються до його пільгового стажу. Оскільки служба в лавах Радянської армії, яка йде за закінченням цього періоду та передувала періоду роботи, яка відноситься до Списку № 1 (згідно запису в трудовій книжці), то період проходження військової служби повинен враховуватись до пільгового стажу. Враховуючи, що оскаржене рішення є необґрунтованим в тому числі в частині визначення періоду пільгового стажу, періоду навчання та періоду військової служби, які не були зараховані згідно записів трудової книжки, а також вимога щодо виплати пенсії на рахунок позивача НОМЕР_1 , який відкритий в банку Республіки Польща Millennium SA, як просить позивач, то на думку суду, що спір між сторонами у цій частині ще не виник, а тому такі вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ГУ ПФУ у Львівській області подали апеляційні скарги. Вважають, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що спору щодо способу виплати пенсії, а саме на рахунок НОМЕР_1 , який відкритий в банку Республіки Польща Millennium SA не існує зважаючи на те, що відповідач своїм листом від 03.01.2024 №232-37111/ Б-53/8-1300/24 наполягає на тому, що позивачем не надано відповідачу номера особистого (як єдиного власника) IBAN рахунку, відкритого на території Республіки Польща. У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Суд першої інстанції безумовно правильно встановивши обставини справи та норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини дійшов помилкового висновку про можливість надання відповідачу права повторного вибору при реалізації права позивача, чим порушив норму процесуального права, що призвело до обмеженого захисту безумовного порушеного права позивача. Просить змінити рішення суду шляхом задоволення усіх його вимог. ГУ ПФУ у Львівській області аргументує, що згідно із записами наданої копії трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 не працював на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років. До заяви про призначення пенсії за вислугу років позивач не долучив копію документу, який підтверджує постійне місце проживання в Республіці Польща, а саме karty pobytu або dowodu osobistego та довідку з банку із зазначенням назви та адреси банку, код SWIFT, номер особистого (як єдиного власника) IBAN рахунку, відкритого на території Республіки Польща. З огляду на наведене, дії Головного управління є правомірними, ґрунтуються на Конституції та законах України, а позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та не відповідають нормам чинного законодавства. Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в позові. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України від 06.08.2019 та проживає і працює у Республіці Польща, що підтверджується картою побуту (karta pobytu RR9537222), виданої 22.11.2022. Згідно із рішенням від 27.10.2022 позивачу, громадянину України надано дозвіл на перебування довгострокового резидента Європейського союзу на території Республіки Польща. З посвідки на тимчасове перебування НОМЕР_3 , виданої 22.11.2022 та яка дійсна до 22.11.2027 року вбачається, що у позивача є вид дозволу: Дозвіл на перебування довгострокового Резидента Європейського Союзу; доступ до ринку праці. Також, в матеріалах наявна інформація про актуальний номер банківського рахунку позивача. Відповідно до довідки від 02.02.2024, позивач прописаний на тимчасово перебуває за адресою: територіальна громада/район: Варшава Бемово (1465028); воєводство: Мазовецьке; поштовий індекс: 01-476; місцевість: Варшава; АДРЕСА_1 ; дата прописки 14.08.2023; дата закінчення строку прописки 30.04.2025. З матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будучи особою, яка постійно проживає в Республіці Польща звернувся із заявою (формуляр PL-UA 7) від 25.07.2022 року за допомогою уповноваженого пенсійного органу Республіки Польща до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за призначенням йому пенсії за віком відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також, в матеріалах справи наявний формуляр PL-UA 5 від 05.07.2023. У позові представник позивача зазначає, що у період з 25.07.2022 по 08.12.2023 відбувалось листування між уповноваженим пенсійним органом Республіки Польща та відповідачем. На адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області було надіслано адвокатський запит від 11.12.2023 з проханням, зокрема серед іншого, вислати рішення, прийняте на виконання заяви від 25.07.2022 про призначення пенсії ОСОБА_1 . Разом з тим, позивачем на електронну адресу Пенсійного фонду України направлено скаргу від 11.12.2023 на бездільність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо результатів розгляду його заяви від 25.07.2022, зокрема надати прийняте рішення та вжити заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності. Листом відповідача від 18.12.12023 адвоката позивача, в тому числі, повідомлено, що рішенням від 08.12.2023 №1432/03.3210 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 . Мотивами відмови є те, що в органах Пенсійного фонду України відсутні правові підстави на призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Угоди та Закону, оскільки згідно із записами наданої копії трудової книжки НОМЕР_2 він не працював на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років. До заяви про призначення пенсії за вислугу років заявник не долучив копію документу, який підтверджує постійне проживання в Республіці Польща, а саме karty pobytu або dowodu osobistego та довідку з банку із зазначенням назви та адреси банку, код SWIFT, номер особистого (як єдиного власника) IBANK рахунку, відкритого на території Республіки Польща. Крім того, в даному рішенні зазначено, що вік заявника на дату подачі заяви становить 50 років 1 місяць. Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні пенсії за вислугу років позивачу у тексті оскарженого рішення пенсійний орган не виклав. При цьому, відповідачем у оскаржуваному рішенні жодним чином не заперечувалось, щодо віку заявника на дату подачі заяви, який становить 50 років 1 місяць. Також, в матеріалах справи наявний лист від 03.01.2024, яким позивача, в тому числі, повідомлено при прийняття оскаржуваного рішення з аналогічних підстав, викладених у ньому та яке направлено на його адресу в Республіка Польща листом від 11.12.2023. В своєму листі відповідач посилається на статтю 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі як і раніше Закон №1058-IV) та пункти 3, 10, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (із змінами). Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом № 1058-IV та іншими нормативно-правовими актами. Частиною першою Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. У частині першій статті 24 цього Закону надається визначення правового терміну страховий стаж. Отже страховий стаж, це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до частин другої, четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи. Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років. Зі змісту наведених норм вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу. Статтею 24 Конституції України встановлено, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. У рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення, а держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, не може позбавити цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Отже, кожен громадянин України, включно пенсіонер, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення визначає Закон України «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-III ). Стаття 1 Закону № 2235-III визначає громадянство України як правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках, громадянина України як особу, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. Позивач, проживаючи в Республіці Польща, як громадин України, має такі самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України. Виходячи з правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може залежати від умови постійного проживання в Україні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 182/1283/17, а також у постановах від 18.09.2018 у справі № 522/535/17, від 19.09.2018 у справі № 766/1519/17 та від 31.01.2019 у справі № 520/9721/16-а, від 08.08.2019 по справі № 414/2109/16-а, від 01.10.2019 у справі №804/3646/18, від 14.07.2020 у справі № 414/2108/16. Із матеріалів справи видно, що позивач звернувся із заявою (формуляр PL-UA 7) від 25.07.2022 за допомогою уповноваженого пенсійного органу Республіки Польща до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за призначенням йому пенсії за віком відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Як вже вище зазначено, у оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що у нього відсутні правові підстави на призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Угоди та Закону, оскільки згідно із записами наданої копії трудової книжки НОМЕР_2 останній не працював на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років. Те саме ГУ ПФУ у Львівській області зазначило в апеляційній скарзі, однак, таке не заслуговує на увагу, враховуючи, що у трудовій книжці НОМЕР_2 від 09.10.1990 містяться записи про те, що позивач працював: з 11.09.1990 по 15.01.1990 - учень горноробочого підземного з повним робочим днем в шахті; з 17.01.1992 по 24.10.1996 - електрослюсар підземний IV розряду з повним робочим днем в шахті, з 28.03.1996 переведений горноробочим очисного забою V розряду з повним робочим днем в шахті; з 31.10.1996 по 07.08.2000 горноробочий очисного забою з повним робочим днем у шахті; з 22.08.2000 по 04.10.2000 учень волочильщик дроту в сталепроволочний цех №3; з 22.11.2000 по 30.11.2001 - горноробочий очисного забою IV розряду з повним робочим днем у шахті, з 27.06.2001 переведний горноробочим очисного забою підземний V розряду з повним робочим днем у шахті; з 20.09.2010 по 13.11.2011 - горноробочий очисного забою V розряду з повним робочим днем у шахті; з 22.11.2011 по 12.06.2015 - горноробочий очисного забою підземний IV розряду та 17.05.2012 переведений горноробочим очисного забою V розрядку з повним робочим днем під землею; з 20.08.2012 переведений учнем машиніста горних виїмкових машин з повним робочим днем під землею; з 15.06.2015 по 31.08.2015 - горноробочий очисного забою IV розряду з повним робочим днем, тимчасово на 2 місяці, а з 21.07.2015 зарахований в штат на постійній основі машиністом горних виїмкових машин V розрядку з повним робочим днем. Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі також - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Згідно з п.6 постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 №1931-XII «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення», до затвердження Кабінетом Міністрів України списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, діють наявні списки». Положеннями ст.100 Закону №1788-ХІІ визначено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах, передбачених списками згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, пенсія за віком на пільгових умовах призначається відповідно до вимог, встановлених раніше діючим законодавством. Так, Списки №1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991, якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162. Суд першої інстанції вірно зазначив про те, що стаж роботи позивача, який підтверджується його трудовою книжкою є основними документом у відповідності до ст.62 Закону №1788-ХІІ. ГУ ПФУ у Львівській області в апеляційні скарзі не наводить аргументів щодо спростування висновку суду першої інстанції про зарахування періодів навчання та проходження військової служби до пільгового стажу, відтак, колегія суддів не надає згаданому оцінки. З приводу покликання ОСОБА_1 на те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що спору щодо способу виплати пенсії, а саме на рахунок НОМЕР_1 , який відкритий в банку Республіки Польща Millennium SA не існує, а також з приводу відсутності копії документу, який підтверджує постійне проживання в Республіці Польща, то згадане не заслуговую на увагу, оскільки судом не встановлено, що такі документи подавалися до заяви, про що зазначено у листі Пенсійного фонду. Крім того, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що позивач звернувся із заявою (формуляр PL-UA 7) від 25.07.2022 за допомогою уповноваженого пенсійного органу Республіки Польща, а посвідка на тимчасове перебування НОМЕР_3 , видана 22.11.2022. Також, відповідно до довідки від 02.02.2024, позивач прописаний на тимчасово перебуває за адресою: територіальна громада/район: Варшава Бемово (1465028); воєводство: Мазовецьке; поштовий індекс: 01-476; місцевість: Варшава; АДРЕСА_1 ; дата прописки 14.08.2023; дата закінчення строку прописки 30.04.2025. Відтак, виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту буде лише повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за її призначенням, а саме з 25.07.2022, зарахувавши до його стажу періоди з 11.09.1990 по 15.01.1990, з 17.01.1992 по 24.10.1996, з 31.10.1996 по 07.08.2000, з 22.11.2000 по 30.11.2001, з 20.09.2010 по 13.11.2011, з 22.11.2011 по 12.06.2015, з 15.06.2015 по 31.08.2015 з урахуванням правової оцінки, наданої судом. Щодо покликання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2020 у справі № 0940/2394/18, то правовідносини, яким суд надав оцінку у згаданій постанові не є релевантними до спірних. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі №380/2643/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар