Постанова 4857 № 460/11565/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/11565/23 пров. № А/857/10052/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І. за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року (головуючий суддя Дорошенко Н.О.) ухвалене у м.Луцьк, в порядку письмового провадження, повний текст складено 09 квітня 2024 року, у справі № 460/11565/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання до вчинення певних дій, ВСТАНОВИВ: у травні 2023 позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області, відповідач-2), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не призначення позивачу з 27.11.2022 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язати відповідача-1 призначити позивачу з 27.11.2022 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 в адміністративній справі №460/11565/23 та прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.04.2023 №172050004195 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.04.2023 про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення відповідно до чинного законодавства. У задоволенні решта позовних вимог відмовлено. 20.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання протиправними дії суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду у справі №460/11565/23. Пояснює, що згідно з листом ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 20.03.2024 на виконання вказаної вище судової постанови, розглянуто повторно заяву про призначення пенсії позивачу, однак відповідач-2 відмовив у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку тому, що не було підтверджено період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки станом на 01.01.1993 і при цьому не взяв до уваги рішення Володимирецького районного суду Рівненської області про встановлення факту проживання від 28.02.2023. Зазначив, що судом першої інстанції було визнано факт проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 більше 4 років. Суд першої інстанції відмовив у позові з мотивів, що позивач не мав початкової величини зниження пенсійного віку, і саме з цих підстав позивач оскаржив таке рішення до суду апеляційної інстанції. У свою чергу, відповідачі не апелювали рішення суду першої інстанції, а отже вони сприймають факт визнання судом періоду проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 більше 4 років, та можливості підтверджувати факт проживання рішенням суду. Вважає, що відповідачем не виконано повністю постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду та не взято до уваги при повторному розгляді заяви про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку позивача висновків, зазначених у ній. Відмова відповідача не відрізняється за своєю суттю від первинної. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на виконання рішення суду в адміністративній справі №460/11565/23 залишено без задоволення. Оскаржувана ухвала обґрунтована тим, що предметом судового розгляду у справі №460/11565/23 була перевірка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.04.2023 №172050004195 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та підтвердження наявності у позивача права на таку пенсію. Рішення органу Пенсійного фонду, прийняте за наслідками повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.04.2023 та про прийняття якого позивача повідомлено листом від 20.03.2024 №2200-0304-8/2775, не було предметом судового розгляду у справі №460/11565/23 і оцінка такому рішенню суб`єкта владних повноважень судом не надавалася. Також суд зазначає, що оскільки рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 скасоване судом апеляційної інстанції, то будь-які покликання позивача на обставини, встановлені таким судовим рішення, є безпідставними. Постановою апеляційного суду в цій справі не було встановлено часу проживання, роботи позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю, а вказано на необхідність встановлення таких обставин. З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.03.2024 № 2200-0304-8/27705 встановлено, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 таким органом Пенсійного фонду було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 . Згідно поданих документів підтверджено, що ОСОБА_1 станом на 01.01.1993 працював у зоні посиленого радіологічного контролю 3 роки 11 місяців (зараховано періоди роботи з 15.09.1988 по 06.08.1989, з 07.08.1989 по 20.06.1990, з 15.10.1990 по 15.03.1991, з 15.04.1991 по 01.01.1993). До періоду проживання (роботи) не зараховано період строкової військової служби з 26.04.1986 по 09.11.1987, оскільки відсутні документи про місце дислокації військової частини, в якій проходив службу ОСОБА_1 . Суд зазначив, що при виконанні постанови суду апеляційної інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, з урахуванням інших обставин, а саме періодів проживання, роботи позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю, обставини щодо яких не досліджувалися Восьмим апеляційним адміністративним судом та оцінку яких судом надано не було. Вважає, що наведені позивачем доводи та аргументи не можуть бути оцінені судом в порядку статті 383 КАС України, оскільки вони стосуються правовідносин, відмінних від тих, що були оцінені та вирішені судом у справі № 460/11565/23. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, з підстав порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідачем на виконання постанови суду апеляційної інстанції було розглянуто первинну заяву позивача про призначення пенсії. Однак, як такого нового рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу надіслано не було. Лише на адвокатський запит листом було повідомлено про те, що при повторному розгляді відмовлено у призначенні пенсії з тих самих підстав, що і при первинному розгляді, а саме - недостатність періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки при визнанні відповідачем факту проживання 3 роки і 11 місяців. Отже, відповідачем не було прийнято нового рішення про відмову, а продубльовано перше рішення, яке оскаржувалося в рамках даної справи. Відповідачем при повторному розгляді не було враховано висновків судів та при наданні відмови необґрунтовано причини такого неврахування. Саме тому, вважаємо, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про винесення окремої ухвали. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заяву задоволити. Відповідачі відзиву на апеляційну скаргу не подали, що не перешкоджає розгляду справи по суті. У відповідності до вимог ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 в адміністративній справі №460/11565/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії та прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.04.2023 №172050004195 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.04.2023 про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення відповідно до чинного законодавства. З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.03.2024 № 2200-0304-8/27705 встановлено, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 таким органом Пенсійного фонду було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 . Згідно поданих документів підтверджено, що ОСОБА_1 станом на 01.01.1993 працював у зоні посиленого радіологічного контролю 3 роки 11 місяців (зараховано періоди роботи з 15.09.1988 по 06.08.1989, з 07.08.1989 по 20.06.1990, з 15.10.1990 по 15.03.1991, з 15.04.1991 по 01.01.1993). До періоду проживання (роботи) не зараховано період строкової військової служби з 26.04.1986 по 09.11.1987, оскільки відсутні документи про місце дислокації військової частини, в якій проходив службу ОСОБА_1 . Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку залишаючи без задоволення заяву позивача, виходячи з наступного. Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. За змістом ч.1-3 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду, серед іншого має містити інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження, у випадку, коли таке відкрито. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які їй відомо і які можуть бути використані судом. Колегія суддів зазначає, що застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст.383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами. Вказана стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Частиною 6 ст.383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Таким чином, з аналізу даної цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має право спонукати до вчинення дій для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і лише після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а таке і надалі залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України. В свою чергу, при розгляді заяви в порядку ст.383 КАС України суд повинен з`ясувати, чи були оскаржувані рішення, дії відповідача, пов`язані з виконанням судового рішення, та чи не утримує в собі звернення позивача до суду самостійні підстави та предмет спору. Колегія суддів зазначає, що застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст.383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами. Судом встановлено, що предметом судового розгляду у справі №460/11565/23 була перевірка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.04.2023 №172050004195 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та підтвердження наявності у позивача права на таку пенсію. Рішення пенсійного органу, прийняте за наслідками повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.04.2023 та про прийняття якого позивача повідомлено листом від 20.03.2024 №2200-0304-8/2775, не було предметом судового розгляду у справі №460/11565/23 і оцінка такому рішенню суб`єкта владних повноважень апеляційним судом при розгляді справи 21 лютого 2024, не надавалася. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що при виконанні постанови суду апеляційної інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, з урахуванням інших обставин, а саме періодів проживання, роботи позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю, обставини щодо яких не досліджувалися Восьмим апеляційним адміністративним судом та оцінку яких судом надано не було. Так, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 в цій справі не було встановлено часу проживання, роботи позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю, а вказано на необхідність встановлення таких обставин. Апеляційний суд не приймає до уваги покликання ОСОБА_1 на те, що не було прийнято нового рішення, а продубльовано перше рішення пенсійного органу, оскільки пенсійним органом враховано період проживання/роботи позивача в радіоактивно забрудненій зоні з 15.09.1988 по 06.08.1989 (встановлений рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 28.02.2023 у справі №556/253/23), що відповідає обставинам, встановленим судом апеляційної інстанції в цій справі. Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Враховуючи зазначене, пенсійним органом виконано рішення суду, відтак, судом не встановлено, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 у справі № 460/11565/23 є протиправними. Апеляційний суд зазначає, що в даному випадку має місце незгода ОСОБА_1 з відмовою у призначенні пенсії, викладеної в листі ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 20.03.2024 № 2200-0304-8/27705, яку позивач вправі оскаржити звернувшись до суду з окремим позовом. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування ухвали колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення. Решта доводів, висновків суду по суті вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994, серія A, № 303-A, п.29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 312, 316, 321, 325, 328, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі № 460/11565/23, - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 26.07.2024.