Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/12125/23

Головуючий І інстанції: С.М. Гелета ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2024 р. Справа № 480/12125/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.04.2024, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/12125/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі- відповідач 1, ГУ ПФУ в Сумській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі- відповідач 2, ГУ ПФУ в Чернівецькій області) в якому просила суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періодів з 01.01.1992 по 11.07.1996 (проходження військової служби в ВС рф), з 09.09.1996 по 10.06.1997 (період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.08.1984 та військового квитка НОМЕР_2 від 28.12.1989 та періодів роботи згідно пільгової довідки від 30.05.2023 №01-55/2148); - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 11.07.1996 (проходження військової служби в ВС рф), з 09.09.1996 по 10.06.1997 (період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.08.1984 та військового квитка НОМЕР_2 від 28.12.1989) та періодів роботи з 03.04.2018 по 30.05.2023 у подвійному розмірі згідно пільгової довідки від 30.05.2023 №01-55/2148 для призначення пенсії за віком по Списку №2 після набуття необхідного пенсійного віку. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 частково задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 03.07.2023 № 183250006727 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії за Списком №2 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (м.Чернівці, Центральна площа,3,і.к. 40329345) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_3 ) періоди служби та роботи з 01.01.1992 до 11.07.1996, період роботи з 09.09.1996 до 10.06.1997 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 07.08.1984, а також до пільгового стажу за Списком №2 період роботи на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) з 03.04.2018 до 30.05.2023, та повторно розглянути заяву від 26.06.2023 із зарахуванням до загального страхового стажу періоди служби та роботи з 01.01.1992 до 11.07.1996, з 09.09.1996 до 10.06.1997 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 07.08.1984, а також до пільгового стажу за Списком №2 період роботи на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) з 03.04.2018 до 30.05.2023 та прийняти рішення за результатом розгляду поданої заяви. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (м.Чернівці, Центральна площа,3,і.к. 40329345) суму судового збору в розмірі 1073,60 грн. Не погодившись з вказаним рішенням, ГУ ПФУ в Чернівецькій області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 по справі № 480/12125/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачці було відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу період роботи згідно пільгової довідки від 30.05.2023 №01-55/2148, оскільки згідно трудової книжки та довідки (підтверджено актом №1800-1006-7/5267 від 16.06.2023) позивач прийнята в "9 психіатричне відділення", а згідно наказів про затвердження результатів атестації №75 від 14.04.2014 та №80 від 12.04.2019 не прослідковується про проведення атестації робочих місць у вказаному відділенні. Інформація про переведення позивача в інше відділення чи зміну назви відділення відсутні. Вказує, що після набрання чинності Законом №2148 пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 та № 2 призначаються виключно згідно з ст. 114 Закону № 1058. Відтак, норми щодо можливості визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та пенсійного віку особи за нормами ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не підлягають застосуванню після набрання чинності Законом №2148. Згідно записів трудової книжки та наданої довідки позивач прийнята в "9 психіатричне відділення", а згідно наказів про затвердження результатів атестації №75 від 14.04.2014 та №80 від 12.04.2019 не прослідковується проведення атестації робочих місць у вказаному відділенні. Отже, при опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, ГУ ПФУ в Чернівецькій області розраховано виключно загальний страховий стаж, який склав 32 роки 2 місяці 19 днів. Позивач та відповідач 1 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 26.06.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії (а.с.48). Заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 03.07.2023 № 183250006727 було відмовлено у призначенні дострокової пенсії по віку за Списком №2, в зв`язку із відсутністю пільгового стажу та зазначено, що страховий стаж позивача становить 32 роки 2 місяці та 19 днів, пільговий стаж не визначено взагалі (а.с.40) Відмова в призначенні пенсії мотивована тим, що відповідно до пункту 2 частини 2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах з шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2 та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах (Список №2) Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 03.07.2023 № 183250006727 до страхового стажу не зараховано період з 01.01.1992 по 11.07.1996, з 09.09.1996 по 10.06.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 07.08.1984 та військового квитка НОМЕР_2 від 28.12.1989, оскільки з 01.01.2023 припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Також відповідачем не зараховано до пільгового стажу період роботи згідно довідки №01-55/2148 від 30.05.2023, оскільки згідно трудової книжки та довідки (підтверджено актом №1800 1006-07/5267 від 16.06.2023) позивач прийнята в «9 психіатричне відділення», а згідно наказів про затвердження результатів атестації №75 від 14.04.2014 та №80 від 12.04.2019 не прослідковується про проведення атестації робочих місць у вказаному відділенні. Інформація про переведення в інше відділення чи зміну назви відділення відсутні. Позивач не погоджується із підставами, зазначеними у спірному рішенні від 03.07.2023 №183250006727, у зв`язку із чим звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду заяви у відповідача відсутні зауваження щодо оформлення записів у трудовій книжці, військовому квитку, а тому, враховуючи викладене, суд зазначив, що територіальним органом Пенсійного фонду України не може бути відмовлено у врахуванні при обчисленні стажу позивача спірний періоди служби та роботи у зв`язку із припиненням дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Також, зазначив, що відповідач повинен зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи позивача на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) з 03.04.2018 по 30.05.2023, оскільки такий стаж підтверджується матеріалами справи, записами трудової книжки, відповідною довідкою №01-55/2148 від 30.05.2023, актом перевірки ГУ ПФУ в Сумській області №1800-1006-7/5267 від 16.06.2023, зазначені документи в наявності в територіального органу ПФУ, були предметом відповідної перевірки. Крім того, суд першої інстанції вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог у відповідності до ст. 9 КАС України, та обрати належний спосіб захисту порушеного права позивача та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 03.07.2023 № 183250006727, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до загального страхового стажу періоди служби та роботи з 01.01.1992 до 11.07.1996, з 09.09.1996 до 10.06.1997 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 07.08.1984, а також до пільгового стажу за Списком №2 період роботи на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) з 03.04.2018 до 30.05.2023 та повторно розглянути заяву від 26.06.2023 із зарахуванням до загального страхового стажу періоди служби та роботи з 01.01.1992 до 11.07.1996, з 09.09.1996 до 10.06.1997 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 07.08.1984, а також до пільгового стажу за Списком №2 період роботи на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) з 03.04.2018 до 30.05.2023 та прийняти рішення за результатом розгляду поданої заяви. Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підстав їх необґрунтованості. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволених позовних вимог. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стосовно неврахування спірного періоду до страхового стажу у зв`язку із припиненням дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, суд враховує наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стосовно неврахування спірного періоду до страхового стажу у зв`язку із припиненням дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Загальні засади державного пенсійного забезпечення визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення", який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон). Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Тобто, в розрізі цієї справи та за умови підтвердження стажу роботи позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав. Відповідно до Постанови КМУ від 29.11.2022 №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (надалі - Постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою. Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при врахуванні періоду роботи позивача під час дії такої Угоди. Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. У відповідності до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. 13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду: «виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення». Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди від 14.01.1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» (далі Постанова №1328) постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року у місті Москві. Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023. Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року для України 19.06.2023. З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України, денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди. Суд наголошує на тому, що Закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, осіб які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні даних довідки про заробітну плату особи, виданої у період дії Угоди. Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди. Варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення. При цьому, відповідно до ч.2 ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. В рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Колегія суддів, звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської соціальної хартії та ст.46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень. Згідно з розрахунком страхового стажу ОСОБА_1 загальний страховий стаж позивача складає 32 роки 2 місяців 19 днів. Спірний період служби та роботи з 01.01.1992 до 11.07.1996 та з 09.09.1996 до 10.06.1997 до страхового стажу відповідачем зараховано не було (а.с.49). Разом із тим, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки НОМЕР_5 від 07.08.1984 в період з 28.12.1989 по 11.07.1996 проходила військову службу (а.с.52), що також підтверджується записами у військовому квитку ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 від 28.12.1989 (а.с.65). Також, згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_5 від 07.08.1984 в період з 09.09.1996 до 10.06.1997 позивач працювала на посаді продавця 2 категорії в магазині №43, 754 відділу торгівлі. Наказом №301 від 09.06.1996 тимчасово прийнята на посаду продавця 2 категорії в магазині №43, 754 відділу торгівлі. Згідно з наказом № 348 від 23.10.1996 переведена на постійне місце. Наказом №88 від 10.06.1997 позивача звільнено за власним бажанням. Судом враховується, що під час розгляду заяви у відповідача відсутні зауваження щодо оформлення записів у трудовій книжці, військовому квитку, а тому, враховуючи викладене, суд зазначає, що територіальним органом Пенсійного фонду України не може бути відмовлено у врахуванні при обчисленні стажу позивача спірний періоди служби та роботи у зв`язку із припиненням дії Угоди. Стосовно підстав неврахування до пільгового стажу позивача період роботи з 03.04.2018 по 30.05.2023 у подвійному розмірі згідно пільгової довідки від 30.05.2023 №01-55/2148, суд зазначає наступне. Згідно з розрахунком страхового стажу ОСОБА_1 загальний страховий стаж позивача складає 32 роки 2 місяців 19 днів і відповідачем до зазначеного стажу зараховано період з 03.04.2018 до 31.03.2023 5 років (а.с.49). Разом із тим, спірний період з 03.04.2018 по 30.05.2023 не зараховано до пільгового періоду за Списком №2 у зв`язку із відсутністю проведеної атестації. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19) зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Матеріалами справи підтверджується, що згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_5 від 07.08.1984 позивача відповідно до наказу №53 від 02.04.2018 було прийнято з 03.04.2018 на посаду молодшої медичної сестри (санітарки палатної) до 9 психіатричного відділення Комунального закладу Сумської обласної ради «Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни». Згідно з довідкою КНПСОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» від 30.05.2023 №01-55/2148, оформленою відповідно до додатку №5 Порядку (а.с.46), зазначено, що позивач працює повний робочий день в Комунальному некомерційному підприємстві Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» з 03.04.2018 (Наказ №53 від 02.04.2018) по даний час та виконує догляд та попередження соціально-небезпечних дій психічно-хворих в безпосередньому контакті 86.1% робочого часу, догляд за їх санітарним станом, годування хворих, на посаді молодша медична сестра (санітарка палатна), що передбачено Списком №2 5 років 1 місяць 27 днів. Додатково в довідці зазначено про проведення атестації робочих місць відповідно до наказів №75 від 14.04.2014, №80 від 12.04.2019. Відповідно до довідки КНПСОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» від 30.05.2023 №01-55/2148 (а.с.59) позивач з 03.04.2018 по день видачі довідки працює на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) 9 психіатричного відділення. У довідці зазначено обставини реорганізації та перейменування установи. Зазначено, що позивач не перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3х років та не перебувала у відпустці без збереження заробітної плати. Зміст довідки КНПСОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» від 30.05.2023 №01-55/2148 підтверджено актом перевірки ГУ ПФУ в Сумській області №1800-1006-7/5267 від 16.06.2023 (а.с. 57-58). Під час перевірки ГУ ПФУ в Сумській області в акті від 16.06.2023 відображено проведення атестації робочого місця позивача. Також, матеріалами справи підтверджується, що під час роботи ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної) була проведена атестація робочих місць за умовами праці у КЗ СОР 1 1ОСЛ м.Ромни, згідно витягу з наказу КНПСОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» №75 від 14.04.2014 (а.с.44-45), яким затверджено результати атестації робочих місць за здорових та безпечних умов праці, пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах праці за списком №1 та №2. Так, згідно з атестації робочих місць і виробництв за умовами праці, проведеної 12.04.2019 (наказ № 75 від 14.04.2014) посада молодша медична сестра палатна включена до переліку робочих місць, виробництво, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 по КЗ СОР «Перша обласна спеціалізована лікарня м.Ромни». Зайнятість у шкідливих умовах у % відношенні від тривалості зміни молодшої медичної сестри палатної складає 83% та має 3 клас шкідливих і небезпечних факторів (а.с.45). Згідно витягу з наказу КНПСОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» №80 від 12.04.2019 (а.с.41-42) також була проведена атестація робочих місць за умовами праці у КЗ СОР 1 1ОСЛ м.Ромни, яким затверджено результати атестації робочих місць за здорових та безпечних умов праці, пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах праці за списком №1 та №2. Згідно з атестації робочих місць і виробництв за умовами праці, проведеної 12.04.2019 (наказ № 80 від 12.04.2019) посада молодша медична сестра (санітарка палатна) включена до переліку робочих місць , виробництво, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 по КЗ СОР «Перша обласна спеціалізована лікарня м.Ромни». Зайнятість у шкідливих умовах у % відношенні від тривалості зміни молодшої медичної сестри (санітарка) палатної складає 86,1% та має 3 клас шкідливих і небезпечних факторів. В даному випадку, заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто ГУ ПФУ в Чернівецькій області та спірним рішенням відмовлено у призначенні пенсії позивачу. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ГУ ПФУ в Чернівецькій області повинен зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи позивача на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) з 03.04.2018 по 30.05.2023, оскільки такий стаж підтверджується матеріалами справи, записами трудової книжки, відповідною довідкою №01-55/2148 від 30.05.2023, актом перевірки ГУ ПФУ в Сумській області №1800-1006-7/5267 від 16.06.2023, зазначені документи в наявності в територіального органу ПФУ, були предметом відповідної перевірки. З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права. Статтею 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Враховуючи наведене та оскільки ГУ ПФУ в Чернівецькій області було протиправно відмовлено позивачу у призначенні пільгової пенсії, про що відповідачем прийнято відповідне рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з необхідністю виходу за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить та визнати протиправним та скасувати рішення від 03.07.2023 № 183250006727 про відмову у призначенні пільгової пенсії. Також, суд апеляційної інстанції погоджується із обраним судом першої інстанції ефективним та належним способом захисту порушеного права позивача, а саме зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до загального страхового стажу періоди служби та роботи з 01.01.1992 до 11.07.1996, з 09.09.1996 до 10.06.1997 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 07.08.1984, а також до пільгового стажу за Списком №2 період роботи на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) з 03.04.2018 до 30.05.2023 та повторно розглянути заяву від 26.06.2023 із зарахуванням до загального страхового стажу періоди служби та роботи з 01.01.1992 до 11.07.1996, з 09.09.1996 до 10.06.1997 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 07.08.1984, а також до пільгового стажу за Списком №2 період роботи на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) з 03.04.2018 до 30.05.2023. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 по справі № 480/12125/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло