Постанова Житомирський апеляційний суд № 274/2259/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/2259/24 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М. Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С., розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 274/2259/24 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Вдовиченко Т.М. у м. Бердичеві, в с т а н о в и в : У березні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі АТ «Універсал Банк», Товариство, Банк, Позивач) звернулось з даним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 20 червня 2019 року, станом на 15 січня 2024 року, у розмірі 81902,66 грн та судові витрати. Позов мотивувався ти, що 26 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету - заяву до договору про надання банківських послуг. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. Крім того, в анкеті позичальник підтверджує, що усе листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору. Таким чином, 20 червня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та відповідачкою укладено договір, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у гривні, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 70 000,00 грн, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна карта. Взятий на себе обов`язок позивач виконав належним чином, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Зазначалось, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , яка утворилась станом на 15 січня 2024 року становить 81 902,66 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 81902,66 грн; загальний залишок заборгованості за відсотками 00,00 грн; заборгованість за пенею 00,00 грн; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 00,00 грн. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Банк в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Товариство зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту «Monobank», а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту. Місцевий суд дійшов передчасних висновків відносно того, що відповідачка не була ознайомлена із вищевказаним. Підписавши анкету-заяву ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою «Monobank», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту. ОСОБА_1 висловила свою згоду з вказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «Monobank», шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису. Відтак, сторонами погоджені усі істотні умови договору. Виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, період, за який нарахована заборгованість. Тому, у суду були відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України). Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Установлено, що АТ «Універсал Банк», звертаючись до суду з позовом, посилався на те, що між банком та ОСОБА_1 було укладений договір про надання банківських послуг «Monobank» від 20 червня 2019 року, згідно якого остання отримала картку № НОМЕР_1 та кредит у розмірі 70 000,00 грн з можливістю його корегування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі передбаченому Умовами. Позивач на підтвердження заявлених позовних вимог надав розрахунок заборгованості за договором №б/н від 20 червня 2019 року між Банком та ОСОБА_1 копію Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, Витяг з умов обслуговування рахунків фізичних осіб з Тарифами банку, копії документів відповідачки. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що позивачем не надано докази, які б беззаперечно свідчили про отримання відповідачкою кредитних коштів та їх розмір, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості за договором від 20 червня 2019 року. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції мотивуючи таким. Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями частини 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Як убачається із матеріалів справи Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг ОСОБА_1 підписала 20 червня 2019 року (а.с.12). При підписанні вказаної Анкети-заяви вона погодилася з тим, що дана заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Разом з тим, вказані документи не підтверджують наявність між сторонами кредитних відносин. Анкета-заява від 20 червня 2019 року містить лише анкетні дані відповідачки, її контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність. Вказана Анкета не містить даних про розмір кредитних коштів. В Анкеті-заяві та будь-яких інших документах, долучених до позовної заяви, не зазначена погоджена сума/ліміт кредиту, про отримання якого сторони дійшли згоди, відсутні відомості про те, що відповідачка отримала платіжну картку, строк дії цієї картки. Матеріали справи також не містять доказів, яке рішення було прийнято Банком за заявою відповідачки, яка картка їй була видана, а також доказів про розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 20 червня 2019 року, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» станом на 15 січня 2024 року становить 81902,66 грн та складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 81902,66 грн, заборгованість за пенею та за порушення грошового зобов`язання відповідно до розрахунку заборгованості - 0,00 грн. Водночас, АТ «Універсал Банк» не надало належних та допустимих доказів видачі відповідачці банківської картки, відкриття їй рахунку, а також виписки з такого рахунку, з якого можна було б встановити факт користування відповідачкою банківською карткою та наявність у неї заборгованості за кредитом. А відтак, складений позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу. Крім того, зі змісту даного розрахунку не вбачається, ким і коли він складений, якою посадовою особою, не зазначено її посаду, прізвище , ім`я, по батькові. Факт ознайомлення ОСОБА_1 з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідачка висловила свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «Monobank», шляхом застосування електронного цифрового підпису. Проте, в матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачкою у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank» та Тарифів. У позові АТ «Універсал Банк» посилалося на те, що 20 червня 2019 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідачка погодилася з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані їй для ознайомлення. Проте, наявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг ОСОБА_1 не підписані, а тому, згідно роз`яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін. Підписана анкета-заява до договору про надання банківських послуг, містить лише її анкетні дані та контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання ним певної банківської послуги. Позивач зазначав, що факт ознайомлення відповідачки з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідачка висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «Мonobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису. Разом з тим, пунктом 5.2 розділу 5 Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» визначено, що в рамках дистанційного обслуговування Банк надає Клієнту інформацію про банківське обслуговування, шляхом її направлення на адресу клієнта, зазначену в Анкеті-заяві, або мобільний додаток клієнта (а.с.20 зворот). В матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачкою у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 була ознайомлена саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту. Крім того, у матеріалах справи міститься витяг із Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «мonobank І Universal Bank», який затверджений Протоколом Правління № 46 від 24 листопада 2021 року та набули чинності 27 листопада 2021 року (а.с.13), тобто після підписання відповідачкою Анкети-заяви. А враховуючи, що вона підписала Анкету-заяву 20 червня 2019 року, то посилання позивача на ознайомлення останньої із вказаними Умовами є безпідставним. Тому, відсутні підстави вважати, що відповідачка була ознайомлена саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту. Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 77-80 ЦПК України). Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості. З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позову і стягнення із відповідачки на користь Банку заборгованості за кредитним договором. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення місцевим судом норм матеріального чи процесуального права при вирішенні даного спору. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Посилання щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи. Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, немає. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 квітня 2024 року без мін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді