Постанова 4808 № 354/518/19

Справа № 354/518/19 Провадження № 22-ц/4808/997/24 Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М. В. Суддя-доповідач Девляшевський ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого Девляшевського В.А., суддів: Баркова В.М., Фединяка В.Д., секретаря Петріва Д.Б., з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ; представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 ; третьої особи ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Яремчанського міського суду, постановлену головуючою суддею Остап`юк М.В. 28 травня 2024 року, повний текст якої складено 10 червня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна архітектурно-будівельна інспекція України, ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Яремчанська міськарада Надвірнянського району Івано-Франківської області, Відділ Державного архітектурно-будівельного контролю Яремчанської міської ради, Відділ містобудуванн, архітектури та житлово-комунального господарства Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення Яремчанської міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов?язання вчинити дії, в с т а н о в и в: У січня 2019 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 , ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна архітектурно-будівельна інспекція України, ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Яремчанська міськарада Надвірнянського району Івано-Франківської області, Відділ Державного архітектурно-будівельного контролю Яремчанської міської ради, Відділ містобудуванн, архітектури та житлово-комунального господарства Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення Яремчанської міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов?язання вчинити дії. В січні 2022 року ОСОБА_3 подав до суду заяву про зміну предмета позову та просив зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 права вільно та безпечно користуватись та розпоряджатись своїм майном, шляхом проведення перебудови та винесення здійсненого відповідачкою будівництва на дозволену діючими нормами ДБН відстань не менше 8-ми метрів від житлового будинку ОСОБА_3 , а в разі неможливості такої перебудови, провести знесення збудованого об`єкта власними силами або за її рахунок протягом шести місяців з дня набрання рішенням законної сили (т.4 а.с. 91-93). ОСОБА_3 28.05.2024 у судовому засіданні місцевого суду заявив клопотання про забезпечення позову шляхом заборони експлуатації об?єкта самочинного будівництва (житлового будинку), розташованого на земельній ділянці за кадастровим номером 2611000000:05:011:0185, площею 0.0307, по АДРЕСА_1 , а саме - використання вказаного об?єкта за функціональним призначенням як самостійно власником - ОСОБА_1 , так і іншими особами, в тому числі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; заборони АТ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ» та його відділенням, філіям та управлінням здійснювати постачання та розподіл природного газу до об?єкта; заборони ПАТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» та його підрозділам здійснювати постачання та розподілу електроенергії до вказаного об?єкта, власником якого є ОСОБА_1 . Заява мотивована тим, що на згаданій вище земельній ділянці, власником якої є відповідачка, знаходиться об?єкт самочинного будівництва, зведений з порушенням норм ДБН. Зокрема, з грубим порушенням протипожежних вимог щодо сусіднього житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який належить позивачу. Вважає, що вказаний об?єкт самочинного будівництва, всупереч вимогам законодавства експлуатується відповідачкою ОСОБА_1 , її сином ОСОБА_7 та невісткою ОСОБА_8 , що створює загрозу життю, здоров`ю та створює небезпеку знищення майна мешканцям сусідніх будинків. Відомості про прийняття в експлуатацію вказаного об?єкта самочинного будівництва в реєстрі відсутні. Право власності на вказаний об?єкт не зареєстровано. Вказав, що Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області встановлено невідповідність намірів забудови земельної ділянки ДБН, стандартам і правилам в частині недотримання протипожежних відстаней від сусідньої існуючої будови, відхилення від схеми забудови відповідно до будівельного паспорта, збільшення площі житлового будинку в порушення Закону України «Про основи містобудування». Зазначає, що до об`єкта відведено газопостачання та електроенергія, які є джерелом підвищеної небезпеки та можуть спровокувати виникнення пожежі чи іншої загрози знищення майна, створити небезпеку життю та здоров`ю його мешканців. Зважаючи на вказане та для усунення підвищеної загрози життю та здоров`ю мешканців даного будинку, яка виникла у зв?язку з незаконною експлуатацією об?єкта самочинного будівництва, просив вжити заходи забезпечення позову. Ухвалою Яремчанського міського суду від 28 травня 2024 року клопотання позивача задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії ОСОБА_1 та іншим особам щодо підведення та використання природного газу та електричної енергії у житловому будинку, який не введений в експлуатацію та розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Не погодившись із даною ухвалою суду, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає її постановленою з порушенням норм процесуального права та такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що предметом доказування в даній справі є порушення державних будівельних норм при здійсненні будівництва її будинку, в тому числі недотримання протипожежних вимог, зокрема, відстані між об`єктом будівництва та житловим будинком ОСОБА_3 . Вважає, що судом було вжито заходи забезпечення позову, які не просив заявник, а саме заборона вчиняти будь-які дії ОСОБА_1 та іншим особам щодо підведення та використання природного газу та електроенергії до житлового будинку. При цьому, на думку апелянтки, судом не встановлено яким чином невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. ОСОБА_1 вважає, що на неї покладено обов`язок, який вона не може здійснити, оскільки питання підведення та використання природного газу та електроенергії у житловому будинку регулюється низкою законів та нормативно-правових актів. Питання підведення та припинення використання природного газу та електроенергії у житловому будинку покладено в даному випадку на АТ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ», ПАТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» та його підрозділами філія ПАТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» «ПІВДЕННА», які не є стороною у справі. Вказує, що ОСОБА_3 долучив копії листів від 14.01.2021 та від 06.11.2019, в яких спростовано вимоги позивача щодо порушення порядку надання послуг з підведення та використання природного газу та електричної енергії у житловому будинку ОСОБА_1 . Також апелянтка вважає голослівними посилання позивача та третьої особи ОСОБА_5 , що використання електрики та природного газу в спірному будинку створює небезпеку їхньому життю та здоров`ю. На думку апелянтки, місцевий суд не врахував правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23.12.2022 у справі №760/34352/21, від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 та від 15.09.2020 у справі №753/22860/17. Зважаючи на вказане, просить скасувати оскаржену ухвалу, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити. У поданому відзиві представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечив, оскаржену ухвалу вважає законною та обґрунтованою. Вважає, що застосований судом захід забезпечення позову узгоджується з предметом позову, який в даній справі є захист права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Вказує, що ним в суді першої інстанції було надано докази існування небезпеки, яку створює об`єкт самочинного будівництва. Зазначає, що використання природного газу та електричної енергії в об`єкті, який не відповідає протипожежним вимогам, є потенційно небезпечним для експлуатації та імовірності спричинення ризиків щодо знищення або пошкодження сусідніх об`єктів. Представники Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Яремчанська міськарада Надвірнянського району Івано-Франківської області, Відділ Державного архітектурно-будівельного контролю Яремчанської міської ради, Відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області в засідання апеляційного суду не з`явились, хоча про розгляд справи їм у встановленому законом порядку завчасно направлялись судові повідомлення. Отже, є правові підстави для розгляду справи за їх відсутності. Представник Державної інспекції архітектури та містобудування надіслала до апеляційного суду заяву, в якій просила здійснювати розгляд справи без участі представника інспекції. В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Представник ОСОБА_9 апеляційну скаргу заперечив з огляду на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції. Третя особа ОСОБА_5 , а також її представник в судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу заперечили, просили її відхилити. Вказали, що використання ОСОБА_1 в самочинно збудованому будинку електроенергії та газу створюють небезпеку для позивача та інших осіб, які проживають з ним в одному будинку. Зазначили, що не оскаржували дії підприємств щодо підведення газу та електроенергії до будинку відповідачки в судовому порядку, хоч і вважають підведення газу та електроенергії до згаданого вище будинку ОСОБА_1 незаконним. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, третьої особи та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Задовольняючи частково заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що законність побудови будинку ОСОБА_1 є одним із предметів даного спору, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, в частині заборони вчиняти будь-які дії ОСОБА_1 та іншим особам щодо підведення та використання природного газу та електричної енергії у житловому будинку, який не введений в експлуатацію та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на даному етапі є обґрунтованими, узгоджуються з предметом позову та підлягають задоволенню. Відмовляючи в задоволенні заяви в частині заборони АТ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ» та ПАТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» «ПІВДЕННА», їх відділенням, філіям, управлінням здійснювати постачання та розподіл природного газу, електроенергії до новозбудованого будинку, місцевий суд виходив з того, що вказані юридичні особи не є учасниками у справі, кінцеве рішення у справі не стосується їхніх прав та обов`язків, та такий спосіб не забезпечить мету такого гарантування, якою є можливість виконання рішення суду. Переглядаючи справу, апеляційний суд звертає увагу на таке. Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина друга статті 149 ЦПК України). У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частини третя, десята статті 150 ЦПК України). Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п`ята статті 151 ЦПК України). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є здійснення перебудови або знесення об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 2611000000:05:011:0185. ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову шляхом заборони експлуатації об`єкта самочинного будівництва, розташованого за загаданою вище адресою, а саме: використання його за функціональним призначенням власником ОСОБА_1 та іншим особам та заборони АТ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ», його відділенням, філіям та управлінням здійснювати постачання та розподіл природного газу до об?єкта; заборони ПАТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» та його підрозділам здійснювати постачання та розподілу електроенергії до вказаного об?єкта. Заявник зазначив, що ОСОБА_1 звела будинок, який є об?єктом самочинного будівництва, побудований з порушенням норм ДБН, в тому числі з грубим порушенням протипожежних вимог, внаслідок чого використання газопостачання та електроенергії у цьому будинку можуть спровокувати виникнення пожежі чи іншої загрози знищення майна, або створити небезпеку життю та здоров`ю його та його сім`ї. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка за кадастровим номером 2611000000:05:011:0185, площею 0.0307, по АДРЕСА_1 (т.3 а.с. 24). 29.12.2018 ОСОБА_1 отримала будівельний паспорт для будівництва житлового будинку за вказаною адресою. У постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року в справі № 758/10187/21 (провадження № 61-19882св21) зазначено про те, що сам по собі факт здійснення відповідачами будівельних робіт, які ймовірно стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі будівельні роботи є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку. Таким чином наявність очевидних ознак протиправності проведення будівельних робіт ОСОБА_1 , може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Колегією суддів на основі наявних в матеріалах справи документальних відомостей, пояснень учасників розгляду справи встановлено, що між ОСОБА_1 , газорозподільним підприємством та оператором системи розподілу електричної енергії після підведення і приєднання до відповідних мереж фактично наявні договірні відносини. З`ясовано також, що ОСОБА_3 в судовому порядку дії по під`єднанню до будинку відповідачки електроенергії та газу відповідними підприємствами не оскаржував, і договори про постачання електроенергії та газу не оспорював. Тому, на думку колегії суддів, забезпечення його позову у спосіб, обраний фактично місцевим судом, не можна вважати правомірним. Колегія суддів вважає, що заявник не обґрунтував наявність об`єктивних ризиків невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду в цій справі та не навів мотивів співмірності обраних заявником заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам. Заява про забезпечення позову не містить мотивів, яка реальна загроза існує невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Заявником не доведено, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову в цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача, а також, що відповідні заходи є співмірними із позовними вимогами, які заявив позивач. Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення по справі. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими вимогами. При цьому, колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з висновками Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, які викладено у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18. Посилання заявника на те, що будинок збудований з порушенням норм ДБН, в тому числі з грубим порушенням протипожежних вимог, внаслідок чого використання газопостачання та електроенергії у цьому будинку можуть спровокувати виникнення пожежі чи іншої загрози знищення майна, або створити небезпеку життю та здоров`ю його та його сім`ї не може слугувати підставою для такого виду забезпечення позову який просить застосувати позивач, оскільки співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідного права чи законного інтересу, за захистом якого заявник звернувся до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Зважаючи на викладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб, оскільки він є необґрунтованим видом забезпечення позову у справі з огляду на те, що матеріали справи не містять переконливих доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Вказані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, в зв`язку з чим він дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову. З огляду на викладене, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду про забезпечення позову не може залишатися в силі, а тому підлягає скасуванню. Керуючись ст. ст. 268, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Яремчанського міського суду від 28 травня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення. У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту. Головуючий В.А. Девляшевський Судді: В.М. Барков В.Д. Фединяк Повний текст постанови складено 26 липня 2024 року.