Постанова Львівський апеляційний суд № 465/1970/23

Справа № 465/1970/23 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О. Провадження № 22-ц/811/938/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Цяцяк Р.П., судді: Ванівський О.М. та Шеремета Н.О., за участю: секретаря Назар Х.Б.; адвоката Приходько Л.А. представника АТ «Універсал Банк», розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , на рішення Франківського районного суду міста Львова від 12 лютого 2024 року, В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа - ОСОБА_3 , про визнання договору іпотеки припиненим, зобов`язання до вчинення дій, зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення з реєстру заборон відповідного запису, у якому просив: -визнати припиненим договір іпотеки від 11 лютого 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Нор Н.М. за реєстровим № 910; -зняти заборону (реєстраційний номер №11908199), яка була накладена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. та зареєстрована в реєстрі за № 6563074, на відчуження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 63,7 кв.м, житловою площею 41,1 кв.м. (в подальшому «квартира-предмет іпотеки»), та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис з реєстраційним № 11908267 від 11.02.2008 року про обтяження на нерухоме майно, а саме відносно квартири-предмета іпотеки; -зобов`язати ПАТ «Універсал Банк» повернути позивачеві оригінали правовстановлюючих документів на вищезгадану квартиру, а саме: свідоцтво на право власності на нерухоме майно № 47261200 від 10.11.2015 року та технічний паспорт на нерухоме майно; -стягнути з ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме: 2 147 гривень 20 коп. за сплату судового збору та 15 000 гривень за правову допомогу. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 11.02.2008 року між АТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» (в подальшому «Банк»), та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 049-2008-207 (надалі «Кредитний договір») на загальну суму 114 679 доларів США з терміном повернення кредиту до 01.02.2035 року. Кредитні кошти ОСОБА_3 отримав. Одночасно з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за Кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були укладені Договори поруки. Також, між Банком, як Іпотекодержателем, та ОСОБА_4 , як Іпотекодавцем, 11.02.2008 року було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Нор Н.М. за реєстровим № 910 (надалі «Договір іпотеки»), відповідно до умов якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , яка складається з трьох житлових кімнат та кухні загальною площею 63,7 кв.м. У порушення умов Кредитного договору ОСОБА_3 свої зобов`язання належним чином не виконував, в результаті чого у нього виникла заборгованість за кредитом. 20.08.2012 року рішенням Галицького районного суду м. Львова у справі №1304/530/2012 було задоволено позов Банку до позичальника ОСОБА_3 та поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 049-2008-207 від 11.02.2008 року. Вказане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили. З урахуванням вищенаведеного позивач вважає, що Банк змінив строк дії Кредитного договору та пропустив строк на звернення до виконання згаданого рішення суду більше, ніж на 10,5 років, а відтак вважає, що строк іпотечного договору також був змінений, а тому окремо по ньому не можуть бути заявлені будь-які претензії. Вважає, що за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання, іпотека припиняється, а записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном, а отже вважає належним способом захисту є визнання іпотеки за іпотечним договором припиненою, у зв`язку з чим і просить позов задоволити (а.с. 1-6). Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 163-169). Рішення суду оскаржив представник позивачки. Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що «судом невірно встановлено, що оскільки основне зобов`язання позичальником за кредитним договором не виконано, підстав для припинення іпотечного договору з цієї підстави відсутній». Також вважає, що «у Відповідача (Банку) відсутні правові підстави заперечувати позовні вимоги, оскільки є судове рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке унеможливлює нарахування процентів та пені за кредитним договором та по факту строк на стягнення пройшов. А відтак, на сьогоднішній день, у Відповідача відсутні можливості ставити питання про будь-яке стягнення з ОСОБА_3 ». Стверджує, що «за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання, іпотека припиняється, а записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном, а отже належним способом захисту є визнання іпотеки за іпотечним договором припиненою» (а.с. 175-182). Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 травня 2024 року апеляційний розгляд справи було призначено на 10 червня 2024 року (а.с. 224). Однак, 10 червня 2024 року представник апелянта надіслав до суду клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи «через зайнятість в іншій справі» (а.с. 251-253), яке судом було задоволено і апеляційний розгляд справи було відкладено на 22 липня 2024 року (а.с. 258). Будучи своєчасно (11.06.2024 року) належним чином повідомленими про відкладення апеляційного розгляду справи на 09-30 год. 22.07.2024 року (а.с. 261, 262), апелянт та її представник в судове засідання не з`явилися і про причини такої неявки суд не повідомили, що (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційної скарги зі сторони представника відповідача (Банку), перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав. ЦПК України встановлено, що: - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81); - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13); - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82); - обставини, встановленні рішенням суду у (зокрема) цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82). Судами встановлено (в тому числі і рішенням Галицького районного суду міста Львова від 20.08.2012 року у справі №1304/530/2012, яке залишається у законній силі; а.с. 60-62), стверджується матеріалами справи та визнається всіма учасниками справи (в тому числі і позивачкою/апелянтом) те, що: -11.02.2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір на загальну суму 114 679 доларів США, які ОСОБА_3 отримав; -11.02.2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 (позивачкою) та іншими були укладені Договори поруки; -11.02.2008 року між Банком, як Іпотекодержателем, та ОСОБА_4 , як Іпотекодавцем, також було укладено Договір іпотеки, відповідно до умов якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 (а.с. 8-11); -в порушення умов Кредитного договору ОСОБА_3 свої зобов`язання належним чином не виконував, в результаті чого у нього виникла заборгованість за кредитом і рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20.08.2012 року у справі №1304/530/2012 було задоволено позов Банку до позичальника ОСОБА_3 та поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором від 11.02.2008 року: вказане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили, однак станом на сьогоднішній день залишається не виконаним (а.с. 60-62); -ІНФОРМАЦІЯ_1 іпотекодавець ОСОБА_4 помер і вищезгадану квартиру (предмет іпотеки) успадкувала одноосібно позивачка ОСОБА_2 (а.с. 12). Відповідно до статей 3 та 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: -припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; -реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; -набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; -визнання іпотечного договору недійсним; -знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; -з інших підстав, передбачених цим Законом. Однак, жодної із вищенаведених підстав для припинення іпотеки позивачем (апелянтом), ні у позовній заяві, ні у апеляційній скарзі не наведено. За вищенаведених обставин у суду першої інстанції були відсутніми правові підстави для визнання Договору іпотеки припиненим та (відповідно) - і для задоволення інших позовних вимог, які є похідними від позовної вимоги про визнання припиненим Договору іпотеки. Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (та, відповідно, для задоволення позовних вимог) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Франківського районного суду міста Львова від 12 лютого 2024 року- без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 26 липня 2024 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.