Постанова Полтавський апеляційний суд № 534/2261/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 534/2261/23 Номер провадження 22-ц/814/2226/24Головуючий у 1-й інстанції Морозов В.Ю. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Бутенко С.Б., Дряниця Ю.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на додаткове рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 березня 2024 року, постановлене суддею Морозовим В.Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в с т а н о в и в: 26.10.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом, у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Т.В., вчинений 09.03.2021 та зареєстрований в реєстрі за №3014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 960 153,73 грн. за договором №11337517003 (11337517001, 11337517000) від 22.04.2008 про надання споживчого кредиту; а також стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на оплату судового збору в розмірі 1 073,60 грн. та правничі витрати у розмірі 20 000,00 грн. Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 12.03.2024 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений 09.03.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В., зареєстрований в реєстрі за №3014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 960 153,73 грн. за договором №11337517003 (11337517001, 11337517000) від 22.04.2008 про надання споживчого кредиту, таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн. 13.03.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на його користь судові витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 20 000,00 грн. Додатковим рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 21.03.2024 стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. При постановленні додаткового рішення міський суд виходив із того, що такий розмір правничих витрат є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору. ТОВ «Вердикт Капітал» оскаржило додаткове рішення в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та їх неповне з`ясування, просить додаткове рішення міського суду скасувати й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Зазначає, що під час судового розгляду справи позивачем не надавалися документи, що підтверджують надані правничі послуги на суму 20 000,00 грн., як і не було надано договору про надання правничих послуг, їх переліку та вартості, а також доказів на підтвердження їх оплати. Отже, в даному випадку були відсутніми підстави, визначені ч.1 ст.270 ЦПК України для винесення додаткового рішення. Наголошує, що за правилами ч.8 ст.270 ЦПК України такі докази мали бути подані суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Проте позивачем наведені норми процесуального закону не були дотримані, а тому, за відсутності обґрунтування поважності причин для поновлення процесуального строку, суд повинен був відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Наведене відповідає позиції Верховного Суду у справі №285/5547/21 від 10.01.2024, яку просить застосувати до спірних правовідносин. Посилаючись на положення ч.ч.4-6 ст.137 ЦПК України та позицію Верховного Суду, сформовану у справах №372/1010/16-ц від 03.05.2018, №826/1216/16 від 27.06.2018, №379/1418/18 від 30.09.2020, вважає відсутніми належні та допустимі докази на підтвердження фактичного характеру витрат на правову допомогу, розмір яких не відповідає критеріям розумності та співмірності. Зазначає, що справа не є складною та відноситься до малозначних, середня вартість адвокатських послуг в аналогічних справах складає 1907,00 грн., а позиція позивача зводиться до загально відомих висновків Верховного Суду. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17.04.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 07.05.2024. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Із матеріалів справи убачається, що 26.10.2023 в інтересах ОСОБА_1 адвокат Першин С.М. звернувся в суд із позовом до ТОВ «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. У мотивувальній частині позову зазначає, що понесені позивачем судові витрати складаються з витрат на оплату судового збору та витрат в сумі 20 000,00 грн. на професійну правничу допомогу адвоката, докази розміру цих витрат будуть подані до закінчення судових дебатів у даній справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (ст.ст.175,141,246 ЦПК України)./а.с.1-9/ Послуги з надання правової (правничої) допомоги у вказаній справі надаються адвокатом Першиним С.М. клієнту ОСОБА_1 на підставі договору від 19.10.2023./а.с.77, 78/ Згідно зі звітом про виконання договору №1910 від 19.10.2023 про надання правової (правничої) допомоги, підписаного адвокатом Першиним С.М. та клієнтом ОСОБА_1 , наявним є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги: надання клієнту консультації, роз`яснень та складання процесуальних документів, зокрема позову, заяв та клопотань у справі про визнання виконавчого напису №3014 від 09.03.2021, вчиненого приватним нотаріусом Личук Т.В., таким, що не підлягає виконанню. Послуги надані в обсязі, на умовах і в порядку, що визначені договором та чинним законодавством України. Будь-яких претензій до адвоката клієнт не має. Підписанням даного звіту клієнт підтвердив свій договірний обов`язок протягом 30 календарних днів з дня ухвалення судом першої інстанції рішення по суті сплатити адвокату гонорар у фіксованому розмірі в 20 000,00 грн./а.с.76/ 20.12.2023 ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої приєднано письмові докази у копіях, а саме: договір №1910 від 19.10.2023 про надання правової (правничої) допомоги, звіт про виконання договору та свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю./а.с.74-75/ Додатковим рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 25.12.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено, оскільки рішення у справі ще не прийнято./а.с.96/ 23.01.2024 ТОВ «Вердикт Капітал» подано до суду заяву про зменшення витрат на правничу допомогу, у вимогах якої просить відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу в повному обсязі./а.с.107-112/ 13.03.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на його користь судові витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 20 000,00 грн./а.с.130-131/ При постановленні додаткового рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним правничих витрат у розмірі 10 000,00 грн., міський суд виходив із підстав їх доведеності та співмірності зі складність справи. Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може з таких підстав. За змістом частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно із частинами другою, третьою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини четвертої наведеної норми розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг за виконання робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи. Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У зв`язку із цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. У цій справі матеріалами справи підтверджено, що при зверненні в суд із позовом ОСОБА_1 просив, серед іншого, вирішити питання стягнення з ТОВ «Вердикт Капітал» на його користь судових витрат, які складаються з витрат на оплату судового збору в розмірі 1 073,60 грн. та правничих витрат у розмірі 20 000,00 грн. Докази на підтвердження надання правничих адвокатом послуг клієнту ОСОБА_1 надані останнім суду 20.12.2023 та повторно 13.03.2024. Відтак, доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем строку, в межах якого такі докази мали бути подані суду не знайшли свого підтвердження, як і підстави вважати, що за відсутності доказів їх оплати відсутніми є підстави для постановлення додаткового рішення. Так, матеріалами справи підтверджено фактичний характер наданих адвокатом послуг, що полягають у складанні позовної заяви та клопотання про витребування доказів; обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх фіксована вартість підтверджена належними доказами, а тому їх вартість підлягає розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх вартість уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах №922/445/19 від 03.10.2019, №910/906/18 від 22.11.2019. Разом із цим, згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №904/4507/18 від 12.05.2020 не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Визначаючи розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, суд першої інстанції наведені норми права не повній мірі правильно застосував, залишивши поза увагою принципи співмірності та пропорційності у цивільному судочинстві, який включає в себе врахування: особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін; час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Із огляду на викладене, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги, що постановлений до стягнення розмір правничих витрат 10 000,00 грн. є надмірним та підлягає зменшенню до 2 000,00 грн., що відповідатиме критеріям розумності та справедливості. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до довільного трактування норм процесуального закону на власну користь, а наведена відповідачем практика Верховного Суду сформована з відмінних фактичних обставин, а тому застосуванню не підлягає. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення слід змінити, зменшивши розмір стягнення правничих витрат із 10 000,00 грн. до 2 000,00 грн. Керуючись ст.ст.133, 137,141,270, 376, 381-384, 389-391ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - задовольнити частково. Додаткове рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 березня 2024 року в частині розміру правничих витрат, стягнутих із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 зменшити із 10 000,00 грн. до 2 000,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25.07.2024. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді С.Б. Бутенко Ю.В. Дряниця