Постанова 4854 № 420/34457/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/34457/23 Перша інстанція: суддя Танцюра К.О., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідачаШляхтицького О.І., суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г. В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 справі № 420/34457/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина № НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) стосовно не нарахування та не виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000,00 гривень додаткової грошової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період з 02 березня 2023 року по 30 квітня 2023 року, 01 травня 2023 року по 31 травня 2023, 01 червня 2023 року по 01 грудня 2023 року; - зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000 гривень щомісячну додаткову грошову винагороду у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період з 02 березня 2023 року по 30 квітня 2023 року, 01 травня 2023 року по 31 травня 2023, 01 червня 2023 року по 01 грудня 2023 року з урахування раніше проведених виплат. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходить військову служу у НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України з травня 2021 року по теперішній час та має військове звання солдат та з початком повномасштабного вторгнення здійснює військову службу у зоні оперативного угрупування військ ІНФОРМАЦІЯ_1 та на даний час продовжує безпосередню участь у бойових діях на території селища Комишани, Корабельного району міста Херсон. Однак, як вказав позивач, починаючи з 02 березня 2023 року по 01 грудня 2023 року він одержує додаткову грошову винагороду у зменшеному розмірі, тобто 30 000 гривень замість належний позивачу 100 000 гривень додаткової грошової винагороди. Позивач вказав, що у період з 02 березня 2023 року по 01 грудня 2023 року він брав та на даний час продовжує здійснювати безпосередню участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебував безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконував бойові (спеціальні) завдання, а саме під час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у томі числі зведеним) Державної прикордонної служби України першого ешелону оборони до батальйону включно в операційній зоні оперативного угруповування військ ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказав, що ОСОБА_1 має усі законні підстави для одержання додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень за період з 02 березня 2023 року по 31 травня 2023 року, оскільки, у наданих йому витягах з довідок чітко зафіксовано, що він, солдат Державної прикордонної служби України, у періоди з 02.03.2023-30.04.2023, 01.05.2023-31.05.2023 року брав безпосередню участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебував безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконував бойові (спеціальні) завдання, а саме під час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у томі числі зведеним) Державної прикордонної служби України першого ешелону оборони до батальйону включно в операційній зоні оперативного угрупування військ ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказані довідки, як вказав позивач, мають доказове значення в контексті вимог п. 7 Наказу №628- АГ, згідно з яким для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 3 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Поряд з цим, як вказав позивач, починаючи з 01 червня 2023 року ОСОБА_1 , як військовослужбовцю в/ч НОМЕР_2 , за період з 01 червня 2023 року по теперішній час має бути донарахована додаткова грошова винагорода у розмірі 100 000 гривень (із врахуванням раніше одержаних додаткових виплат). Позивач вказав, що керівництво НОМЕР_1 Прикордонного загону державної прикордонної служби України, маючи усі достатні дані щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях в першому ешелоні боротьби, протиправно не доплачує належні ОСОБА_1 100 000 додаткової грошової винагороди, що дає підстави просити суд визнати таку бездіяльність протиправною та зобов`язати відповідача здійснити дії щодо призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28 лютого 2022 року №168, за всі дні участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 02 березня 2023 року по 01 грудня 2023 року, з урахуванням відомостей про періоди участі його участі у рапортах. Відзив від НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на позовну заяву до суду не надходив. Разом з тим, 16.02.2023 до суду від НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) надійшли пояснення згідно яких представник відповідача вказав, що витребувані судом документи не існують. Накази Головнокомандувача Збройних Сил України Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій від 02.02.2023 № 26, від 14.02.2023 № 35, від 01.03.2023 №52, від 01.04.2023 № 89, від 01.05.2023 № 111, від 01.06.2023 № 147, якими чітко визначені райони ведення воєнних (бойових) дій за період з 01.01.2023 по 31.05.2023, знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет. Надання яких жодним чином не потребує їх витребування у НОМЕР_1 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_2 ), однак вони не долучаються до матеріалів позову оскільки, відповідно до вказаних наказів у зазначений період не входить жоден з районів або територіальних громад Херсонської або Миколаївської області, які були б розташовані на Правому березі річки Дніпро, де безпосередньо і дислокуються підрозділи НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Поряд з цим, як вказав відповідач, особовий склад та підрозділи НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), тимчасово дислокуються в різних населених пунктах уздовж Правого берега річки Дніпро та Дніпровської затоки, та не перебувають в районах ведення воєнних (бойових) дій тобто уздовж Лівого берега річки Дніпро. Періодично окремі групи військовослужбовців на нетривалий термін відряджаються в райони ведення воєнних (бойових) дій на Лівому березі річки Дніпро, за що відповідно до вимог чинного національного законодавства України отримують збільшену до 100 000 гривень додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №

168. Однак, як вказав відповідач, позивач не входить до переліку даного незначного кола військовослужбовців та у визначених наказами Головнокомандувача Збройних Сил України районах ведення воєнних (бойових) дій, а отже і відповідні документи відносно останнього не опрацьовувались та не існують. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 28.03.2024 справі № 420/34457/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково Визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) стосовно не нарахування та не виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000,00 гривень додаткової грошової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період з 02 березня 2023 року по 30 квітня 2023 року, 01 травня 2023 року по 31 травня 2023. Зобов`язав НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) збільшену до 100 000 гривень щомісячну додаткову грошову винагороду у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період з 02 березня 2023 року по 30 квітня 2023 року, 01 травня 2023 року по 31 травня 2023, з урахування раніше проведених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог, представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - суд першої інстанції не врахував, що доводи відповідача про відсутність підтверджуючих документів про участь ОСОБА_1 у бойових діях не відповідає дійсності; - інші доводи відтворюють зміст позовної заяви. Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.06.2024 відклав розгляд справи справі № 420/34457/23 на 09.07.2024 та витребував у НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина № НОМЕР_2 ) належним чином завірені копії документів щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або залучення до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій за період з 01 червня 2023 року по 01 грудня 2023 року. 22.07.2024 від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги. Зазначає, що у відповідача відсутня можливість надати підтверджуючі документи про участь позивача у бойових діях або залучення до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій за період з 01 червня 2023 року по 01 грудня 2023 року, оскільки останній до такий дій та заходів не залучався. Обставини справи. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить службу у військовій частині НОМЕР_5 . Позивач, зазначивши, що у період з 02 березня 2023 року по 30 квітня 2023 року, 01 травня 2023 року по 31 травня 2023, 01 червня 2023 року по 01 грудня 2023 року він має право на збільшену до 100 000 гривень щомісячну додаткову грошову винагороду у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, звернувся до суду із цим позовом. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині оскарження бездіяльності відповідача щодо нарахування додаткової грошової допомоги у розмір 100 000 грн за період з 01 червня 2023 року по 01 грудня 2023 року, суд першої інстанції виходив з того, що листом оперативного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2024 №21314 не підтверджується факт безпосередньої участі позивача у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій у період з червня 2023 року. При цьому суд, вказав, що жодних доказів того, що позивач приймав безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у спірний період матеріали справи не містять. Суд акцентував увагу на тому, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов`язків у складі НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) без доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій, не створює для відповідача обов`язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції позивачем оскаржується виключно в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог, рішення суду першої інстанції переглядається судом апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача у відповідності до ст. 308 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. У частині 2 ст.9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно абзацу 1 ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та їх розміри визначені Постановою КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704. Абзацом 2 ч.4 ст.9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 7.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260). Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022р. №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Відповідно до п.4 Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. Згідно з п.6 Указу Президента України від 24.02.2022р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди. Відповідно до п.1 Постанови №168 (у редакції чинній з 18.10.2022) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.. У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вищевказаної додаткової винагороди. Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів … в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер. У постанові від 22.11.2023 у справі №520/690/23 Верховний Суд констатував, що «текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови №168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав». Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними Постановою від 7.07.2022р. №793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова №168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». Наказом МВС України №36 від 26.01.2023 затверджено порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Порядок №36). Пунктом першим зазначеного порядку встановлено, що він визначає механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, передбаченої п.1 Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Підпунктом 2 п.3 Порядку №36 встановлено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. До безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій: 1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; 2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 3) бойових завдань з охорони об`єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником; 4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; 5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями; 7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів; 8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником (пункт 3 Порядку №36). Відповідно до п.4 Порядку №36 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що підставою для виплати додаткової винагороди в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах є вищезазначені документи, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях. Так, позивачем до матеріалів справи долучено лист оперативного угруповання військ Херсон від 28.01.2024 №21314. Аналізуючи зміст листа оперативного угруповання військ Херсон від 28.01.2024 року №21314, адресованого начальнику НОМЕР_1 прикордонного загону, вбачається, що НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) перебував у оперативному підпорядкуванні ОУВ Херсон та з 19.11.2022 по 29.01.2024 на виконання бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 05.03.2022 № 323т, бойових розпоряджень ОУВ Херсон від 19.11.2022 № 29дск, від 26.11.2022 № 320дск, від 14.01.2023 № 1548дск, від 22.02.2023 № 2497дск, від 18.03.2023 № 3024т, від 30.03.2023 № 3318т, від 30.09.2023 №7860дск брав безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частино (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно по рубежу ЛУПАРЕВЕ - ХЕРСОН. На виконання бойового розпорядження ОУВ Херсон від 19.11.22 № 29дск, від 26.11.22 № 320дск, від 30.09.2023 № 7860дск оперативне (бойове) управління підрозділами у період з 19.11.2022 по 29.01.2024 здійснювалось з пункту управління (ОКП) НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) у ХЕРСОН, дислокованої між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелон оборони до батальйону включно. На думку колегії суддів, доцільно зазначити, що у вказаному листі не персоналізовано, хто з числа військовослужбовців НОМЕР_1 прикордонного загону(в/ч НОМЕР_2 ) саме брав безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора на лінії бойового зіткнення, а лише зазначено узагальнено « НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) перебував у оперативному підпорядкуванні ОУВ Херсон». Разом з тим, доказів відрядження(підпорядкування) до іншої військової частини позивача у спірний період до суду апеляційної інстанції не надано. Таким чином, апеляційний суд висновує, що лист оперативного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2024 №21314 на який покликається апелянт, не підтверджує факт безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій у період з 01 червня 2023 року по 01 грудня 2023 року. При цьому, колегія суддів акцентує увагу, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов`язків на території м. Херсон Херсонської міської територіальної громади під час дії воєнного стану не створює для відповідача обов`язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність протиправної бездіяльності НОМЕР_1 Прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, яка передбачена постановою КМУ № 168 у спірний період. Враховуючи все вищевикладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Доводи апеляційної скарги. Крім того, як можна зрозуміти з поданих позивачем заяв по суті справи, позивач не пов`язує своє право на виплату додаткової винагороди у підвищеному розмірі власне з виконанням ним бойових завдань та заходів, які у значенні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів». Це підтверджується, зокрема тим, що позивач на обґрунтування своєї позиції не зазначає, до виконання яких завдань чи заходів він був залучений під час перебування у відповідному позиційному районі протягом спірного періоду, не конкретизує, у якому місці та за яких обставин ці завдання ним виконувалися, не наводить щонайменшої деталізації виконуваних ним бойових завдань чи заходів. У цьому контексті колегія суддів уважає за доцільне акцентувати, що для належного обґрунтування наявності права на отримання передбаченої Постановою № 168 додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн, військовослужбовець повинен не лише послатися на сам факт своєї участі у бойових діях та заходах, але й навести конкретні обставини такої участі, включаючи опис, обставини та умови виконуваних завдань. У спірному випадку позивач фактично уважає достатньою підставою для виплати йому додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн факт перебування його в районі ведення бойових дій на підставі бойового розпорядження, яким його було направлено до такого району ведення бойових дій. Між тим, саме лише перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій, не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень, передбаченої Постановою №

168. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.06.2024 у справі № 400/249/23. Доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 справі № 420/34457/23 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк