Постанова КЦС ВС № 521/15714/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2024 року м. Київ справа № 521/15714/22 провадження № 61-148св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., учасники справи: позивач за первісним позовом (відповідач за позовом третьої особи) - ОСОБА_1 , відповідач за первісним позовом та за позовом третьої особи- ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, за первісним позовом (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору,) - Одеська міська рада, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Берковича Юрія Олександровича на постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Карташова О. Ю., Кострицького В. В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила встановити факт її спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 2014 року по день смерті ОСОБА_3 , а також факт її належності до четвертої черги спадкоємців після смерті ОСОБА_3 і факт прийняття нею спадщини після смерті останнього. 2. 08 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, - Одеська міська громада в особі Одеської міської ради, про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем протягом тривалого строку, яку мотивувала тим, що після розірвання шлюбу із ОСОБА_4 19 вересня 2001 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3 та проживала разом з ним у належній йому квартирі АДРЕСА_1 , оплачувала із спільного бюджету комунальні послуги.

3. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, вона отримала свідоцтво про його смерть, провела за свій рахунок кремацію тіла померлого.

4. Посилаючись на те, що факт тривалого спільного її проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 підтверджується документами, спільними фотографіями та показанням свідків, а тому вона як спадкоємиця четвертої черги спадкування має право на отримання спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 просила суд встановити юридичний факт її постійного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 19 вересня 2001 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . 5. 09 лютого 2023 року Одеська міська рада як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою, в якому просила визнати відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого після набрання ним законної сили воно є підставою для державної реєстрації за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

6. В обґрунтування позову Одеська міська рада зазначила, що у матеріалах справи відсутні належні, достатні, допустимі та достовірні докази постійного проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зі спадкодавцем у період понад 5 років до часу відкриття спадщини, а саме до 22 жовтня 2021 року, зокрема, не надано доказів спільного ведення ними та спадкодавцем господарства, наявності у них спільного бюджету, здійснення ними спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності взаємних прав та обов`язків.

7. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не належать до кола спадкоємців майна померлого ОСОБА_3 , Одеська міська рада просила на підставі статті 1277 ЦК України визнати відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 8. 30 березня 2023 року ОСОБА_2 подала до суду клопотання про залишення її позовної заяви без розгляду.

9. Ухвалою суду від 06 квітня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини залишено без розгляду.

10. Продовжено провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Одеська міська рада, про встановлення юридичного факту постійного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем протягом тривалого часу, позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, - Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 червня 2023 року у складі судді Гуревського В. К. позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 19 вересня 2001 року по день смерті ОСОБА_3 - по ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Одеської міської ради відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 березня 2023 року щодо накладення арешту на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зняття з квартири арешту; скасовано заборону органам та суб`єктам державної реєстрації прав, у тому числі нотаріусам, приймати рішення та вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією прав, внесенням записів та змін до них у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо об`єкта нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

12. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні позову Одеській міській раді, суд першої інстанції вважав безспірним факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 19 вересня 2001 року по 22 жовтня 2021 року. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Одеської міської ради задоволено. Визнано відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38,9 кв м, житловою площею 18,5 кв м. Встановлено порядок виконання рішення, відповідно до якого після набрання ним законної сили воно є підставою для державної реєстрації за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38,9 кв м, житловою площею 18,5 кв м. Здійснено розподіл судових витрат.

14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не довела достатніх і переконливих обставин, існування яких свідчить про факт її спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю, а також ведення ними спільного господарства, наявності спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, взаємних прав та обов`язків тощо.

15. Встановивши, що спадкоємців ОСОБА_3 за заповітом і за законом немає, адже ОСОБА_1 не підтвердила факт спільного проживання з спадкодавцем, а позов позивача за первісним позовом - ОСОБА_2 , яка є сусідкою померлого та проживає у сусідній із спірною квартирою і також заявляла про встановлення такого самого факту, проте ухвалою суду від 06 квітня 2023 року її позов до ОСОБА_1 залишено без розгляду, спадщина після смерті ОСОБА_3 ніким не прийнята; з часу відкриття цієї спадщини сплив один рік, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання спадщини відумерлою. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. У грудні 2023 року адвокат Беркович Ю. О. в інтересах ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у вказаній справі.

17. Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2024 рокуу складі колегії суддів: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційні скарги.

18. Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2024 року № 570/0/226-24, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 квітня 2024 року, справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді: Білоконь О. В., Осіян О. М.

19. Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційні скарги

20. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Беркович Ю. О., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення місцевого суду залишити в силі.

21. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16- ц(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс, проте Одеська міська рада взагалі не спростувала жодного доказу, які були надані стороною ОСОБА_1 , у тому числі й показання свідків.

23. Також вказує, що апеляційний суд помилково зазначав, що ОСОБА_1 називала причиною смерті ОСОБА_3 коронавірусну інфекцію, оскільки вона такого не казала, а навпаки, займалася його лікуванням, отримувала довідку про причину його смерті та була присутня на похованні останнього, де стояла впритул до відкритої труни з тілом. Твердження Одеської міської ради про те, що ОСОБА_1 не була обізнана про причини смерті свого співмешканця не відповідають дійсності.

24. Суд не врахував, що разом з позовною заявою ОСОБА_1 у якості письмових доказів подала копію паспорта та ідентифікаційного коду спадкодавця; копію свідоцтва про право власності на спадкове майно; копію технічного паспорту на квартиру; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 разом з копією лікарського свідоцтва про смерть та довідкою про причину смерті ОСОБА_3 ; копії свідоцтв про смерть матері та бабусі ОСОБА_3 ; копії спільних фотографій; копії фіскальних чеків на придбання ліків. Також апеляційний суд безпідставно відхилив покази свідків.

25. Зазначала, що суд апеляційної інстанції помилково врахував тільки доводи Одеської міської ради, які були викладені в її апеляційній скарзі та не спростовували доводів позивачки, натомість відхилив доводи ОСОБА_1 , які були підтверджені належними та допустимими доказами. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

26. У квітні 2024 року Одеська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і доводи скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

27. Також у квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Беркович Ю. О. подав до суду додаткові пояснення (відповідь на відзив), які за змістом є ідентичними доводам, викладеним у касаційній скарзі. Фактичні обставини справи, встановлені судами

28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 років помер ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним актовим записом про смерть № 14048, складеним 27 жовтня 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на підставі якого 27 жовтня 2021 року вказаним Відділом ДРАЦС видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

29. На момент відкриття спадщини щодо майна померлого ОСОБА_3 останньому на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 38,9 кв. м, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру у ЖБК «Малиновський-13» № 9351 від 26 грудня 2000 року, виданим Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради.

30. Право приватної власності зареєстроване у бюро технічної інвентаризації 12 січня 2001 року.

31. ОСОБА_3 згідно з паспортом громадянина України з 25 березня 1994 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та згідно з довідкою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради № Д1-80886-ю/л від 26 травня 2022 року його знято з реєстрації за зазначеною адресою з 17 листопада 2021 року.

32. За вказаною адресою згідно відомостей департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради з 17 січня 1997 року також була зареєстрована ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить свідоцтво про смерть, видане 31 березня 2018 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на підставі складеного вказаним органом актового запису № 3513 від 31 березня 2018 року.

33. Позивачка ОСОБА_1 згідно з паспортом громадянина України та листа Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради № 244/01-10 від 20 липня 2022 року з 05 листопада 2003 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . 34. 08 листопада 2021 року за заявою ОСОБА_1 , поданою нею 02 листопада 2021 року до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі, про прийняття нею спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , як спадкоємця четвертої черги спадкування, заведено спадкову справу № 551Б/2021 (№ 68608686 у Спадковому реєстрі) щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . 35. 10 листопада 2021 року державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Маслова М. В. направила на ім`я ОСОБА_1 лист за № 551Б/2021/02-14, у якому роз`яснила про те, що відповідно до статті 1264 ЦК Україниу четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Цей факт визначається в судовому порядку. 36. 27 квітня 2022 року, тобто після закінчення 6-місячного терміну, передбаченого для прийняття спадщини за статтею 1269-1271 ЦК України, державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Маслова М. В. направила до ОСОБА_1 лист за № 551Б/2021/02-14, у якому сповістила її про те, що в проваджені Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса є заведена спадкова справа за № 551Б/2021 до майна ОСОБА_3 . Із заявою про прийняття спадщини після його смерті звернулась ОСОБА_1 як спадкоємець за законом. До спадкового майна належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не зверталися.

37. Також матеріали спадкової справи містять заяву ОСОБА_2 від 08 серпня 2022 року про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 як спадкоємцем четвертої черги, подану нею приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М., яку надіслано приватним нотаріусом до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі, оскільки вказана спадкова справа заведена та знаходиться у справах Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду

38. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

39. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

40. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

41. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

42. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

43. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

44. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

45. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

46. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу

47. Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що приблизно в 1983-1984 році вона познайомилася із ОСОБА_3 , оскільки останній працював на заводі « Краян » разом з її чоловіком ОСОБА_4 , і вони всі разом проживали у гуртожитку цього заводу в будинку АДРЕСА_4 . З часом відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стали більш теплими, внаслідок чого її шлюб із ОСОБА_4 розпався. Після офіційного розірвання шлюбу із ОСОБА_4 у вересні 2001 року ОСОБА_1 почала підтримувати фактичні шлюбні відносини із ОСОБА_3 та проживати разом з ним у належній йому квартирі АДРЕСА_1 , оплачуючи із спільного бюджету комунальні послуги.

48. Також вказувала, що після смерті співмешканця ОСОБА_3 вона отримала 27 жовтня 2021 року свідоцтво про його смерть, провела за власний рахунок 01 листопада 2021 року кремацію його тіла.

49. Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

50. Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

51. В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими.

52. Якщо вимога про встановлення факту проживання осіб однією сім`єю заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

53. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

54. Оскільки у цій справі позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тому ці відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

55. Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

56. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

57. У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

58. Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

59. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

60. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі,без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склалися та мали місце усталені сімейні відносини (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

61. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

62. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

63. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

64. За змістом частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

65. Апеляційний суд встановив, що надані ОСОБА_1 докази є недостатніми для підтвердження факту її проживання разом з ОСОБА_3 однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

66. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що сама по собі наявність на руках у позивачки правовстановлюючих документів на спірну квартиру (свідоцтва про право власності на спірну квартиру, технічного паспорту) не свідчить про факт спільного проживання позивачки зі спадкодавцем, як і наявність в неї лікарського свідоцтва про смерть, довідки про причини смерті, свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .

67. При цьому судом враховано, що реєстрацію актового запису про смерть проведено за заявою ОСОБА_7 , а не ОСОБА_1 .

68. Відхиляючи посилання позивачки на фотографії, як доказ спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , апеляційний суд врахував, що само по собі фотографування вказаних осіб без доведення факту ведення спільного господарства, спільного побуту, наявності взаємних прав і обов`язків, не можуть свідчити про те, що між такими особам склалися та мали місце протягом зазначеного періоду часу усталені відносини, які притаманні сім`ї. При цьому обґрунтовано зазначав, що вказані фотографії зроблені за період 2002-2010 року, у той час як предметом доказування у цій справі є період не менше п`яти років до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

69. Надані позивачкою копії фіскальних чеків про придбання ліків, використаних, за її твердженням, на лікування спадкодавця ОСОБА_3 , не містять вказівки про покупця, а на більшості чеків таким зазначено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без надання доказів того, ким є вказані особи і яке це має відношення до розглядуваної справи, крім того немає лікарських призначень та часу таких призначень саме ОСОБА_3 .

70. Отже, під час розгляду справи апеляційний суд досліджував факт спільного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 з 2004 року до дня його смерті, що охоплює, зокрема, і період протягом п`яти років до дня смерті спадкодавця, проте не знайшов підстав для його встановлення за недоведеністю заявлених вимог.

71. Ураховуючи наведене, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 про встановлення факту її проживання із ОСОБА_3 однією сім`єю за недоведеністю вимог. Самі по собі показання свідків не є підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю.

72. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

73. Аргументи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, зводяться до незгоди з ними, трактування норм права та висновків Верховного Суду на власний розсуд. Щодо позовних вимог Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою

74. Відповідно до частин першої-третьої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

75. Згідно зі статтею 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

76. Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

77. Частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

78. Відумерлою є спадщина, визнана такою на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факту смерті спадкодавця, відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури.

79. Встановивши, що спадкоємців ОСОБА_3 за заповітом і за законом немає, адже ОСОБА_1 не підтвердила факт спільного проживання із спадкодавцем, а позов ОСОБА_2 , яка є сусідкою померлого та проживає у сусідній із спірною квартирою і також заявляла про встановлення такого самого факту, ухвалою суду від 06 квітня 2023 року було залишено без розгляду; спадщина після смерті ОСОБА_3 ніким не прийнята; з часу відкриття цієї спадщини сплив один рік, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання спадщини відумерлою.

80. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

81. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

82. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

83. Колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому її відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Берковича Юрія Олександровича залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович