Постанова 4818 № 643/1985/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2024 року м. Харків справа № 643/1985/23 провадження № 22-ц/818/2189/24 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б. учасники справи: позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», відповідач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 травня 2023 року, ОСОБА_4 , в с т а н о в и в : У березні 2023 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» ( далі - КП «ХТМ») звернулося до суду з позовом до відповідачів та просило стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 93660 грн. 42 коп. та судовий збір у розмірі 2684 грн. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01 травня 2023 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.06.2013 року по 31.01.2022 року у розмірі 93660 грн. 42 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір в розмірі 2684 грн. 00 коп. в рівних частках по 1342 грн. 00 коп. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 посилаючись на порушенням норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Також наголошує, що суд позбавив його права завити клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки йому не було направлено а ні копії позовної заяви, а ні копії ухвали. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належним чином зобов`язання щодо оплати послуг з теплопостачання не виконали, тому наявні підстави для солідарного стягнення з відповідачів на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованості у розмірі 93660 грн. 42 коп. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , які надаються Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі». За адресою АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідачі належним чином свої зобов`язання не виконували, плату за надані послуги з теплопостачання вносили не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем за період з 01.06.2013 року по 31.01.2022 року утворилась заборгованість у розмірі 93660 грн. 42 коп. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг. Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо виконання умов договору про надання послуг постачання теплової енергії . Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року N 1875-IV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин. Згідно статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно зі ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст.20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Законом України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198, визначено споживача теплової енергії, як фізичну особу, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридичну особу, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. З матеріалів справи убачається, що відповідачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачі є споживачами та несуть обов`язок по сплаті житлово-комунальних послуг у розумінні ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». За період користування тепловою енергією у відповідачів перед позивачем за період з 01.06.2013 року по 31.01.2022 року утворилась заборгованість у розмірі 93660 грн. 42 коп. Апелянт в апеляційній скарзі просить застосувати строки позовної давності. Судова колегія вважає за необхідне прийняти дану заяву, з огляду на наступне. Як убачається з матеріалів справи ухвалою Московського районного суду м.Харкові від 21 березня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін по справі. В матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу ОСОБА_2 копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви. Оскільки ОСОБА_2 не був повідомлений належним чином про розгляд справи, то заява подана до апеляційної скарги про застосування строків давності підлягає прийняттю та задоволенню. Згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 Цивільного кодексу Українивизначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Як встановлено частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»540-IXвід 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення"Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п.12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року. Таким чином стягненню підлягає з 02.04.2017 року по 31.01.2023 року у розмірі 67981,89 грн. Зазначена сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Доказів сплати за комунальні послуги у визначений судом період відповідачем не надано, підстав для відмови у позові не має. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням вказаного рішення суду першої інстанції слід скасувати, а позовні вимоги задовольнити частково. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає вартість спожитої теплової енергії у розмірі 67981,89 грн. за період 02.04.2017 року по 31.01.2023 року. Частиною 13 ст.141ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Згідно ч.8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Так, з матеріалів справи вбачається, що КП «Харківські теплові мережі», звертаючись до суду з позовом сплатило 2684,00 грн ОСОБА_2 сплатив судовий збір у сумі 3221,00 грн. З відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1941,90 грн, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 885,77 грн. Колегія суддів застосовує поглинанням сум, таким чином з ОСОБА_2 користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» слід стягнути судовий збір у розмірі 1056,12 грн. Керуючись ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове. Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 67981,89 грн. за період 02.04.2017 року по 31.01.2023 року. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 1056,21 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Ю.М. Мальований В.Б.Яцина