Постанова Дніпровський апеляційний суд № 203/3460/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4908/24 Справа № 203/3460/23 Головуючий у першій інстанції: Єдаменко С.В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В., за участю секретаря Сахарова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про відшкодування завданих збитків, ВСТАНОВИЛА: У червні 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона 25 травня 2016 року уклала з відповідачем договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Відповідач не повідомив позивачку про права третіх осіб на цю квартиру, вказав, що швидко продає цю квартиру після придбання, у зв`язку з тим, що купив її за вигідною ціною, а зараз потребує грошей. Фактично, відповідач придбав зазначену квартиру у ОСОБА_5 в якості забезпечення її боргу, але ці відносини були оформлені як договір купівлі-продажу між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . В свою чергу, ОСОБА_6 квартира АДРЕСА_1 була подарована ОСОБА_7 , що в свою чергу придбав її у ОСОБА_8 . В ході розгляду кримінальної справи №203/4649/17, а також цивільних справ №203/1722/16-ц та №203/2012/17 було встановлено, що ОСОБА_8 не набував права власності на цю квартиру, реєстрація за ним цієї квартири відбулась за підробленим документом, він не мав права її відчужувати. У зв`язку з цим, за судовим рішенням квартира АДРЕСА_1 була витребувана у позивачки на користь її власника. Позивачка під час придбання квартири сплатила відповідачу 21000 доларів США, про що ним видано розписку. Тому позивачка просила стягнути на свою користь з відповідача збитки в сумі 767940,60 грн. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2024 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 14 березня 2024 року про виправлення описки, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 збитки від вилучення за рішенням суду квартири АДРЕСА_2 в розмірі 767940,60 грн, судові витрати по сплаті судового збору 7679,50 грн, а разом 775620,10 грн (а.с. 120-126, 144-145). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 грудня 2016 року, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 22 січня 2020 року (провадження №61-29682св18), у цивільній справі №203/1722/16-ц за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Дроботя Аліса Віталіївна, Дніпропетровська міська рада, ОСОБА_4 , про визнання правочинів недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , треті особи ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Дроботя Аліса Віталіївна, про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення до житлового приміщення - було встановлено наступне (а.с. 12-16). 15 грудня 2015 року у віці 77 років померла ОСОБА_10 , про що Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, 24 грудня 2015 року вчинено актовий запис та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . За життя ОСОБА_10 склала заповіт, посвідчений 19 березня 2003 року приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Сусловою Н.Б., зареєстрований в реєстрі за №1034, яким заповіла усе належне їй майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не було і з чого б не складалось, а також все те, на що вона матиме право, ОСОБА_9 . За даними свідоцтва про народження ОСОБА_9 є сином ОСОБА_10 29 січня 2016 року ОСОБА_9 звернувся до П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_10 за заповітом від 19 березня 2003 року. При цьому, ОСОБА_9 подав нотаріусу оригінал договору купівлі-продажу квартири від 13 грудня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Іщенко Н.Д., зареєстрованого в реєстрі за №5111, згідно з яким ОСОБА_10 придбала за 12650,00 грн. у ОСОБА_11 квартиру АДРЕСА_2 . Вказана квартира на підставі цього договору зареєстрована на праві власності в КП «ДМБТІ» 24 грудня 1999 року в реєстровій книзі №451п за реєстровим №685-325. 23 березня 2016 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського МНО Закарпатської області Дроботя А.В., зареєстрований в реєстрі за №122, за умовами якого квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_8 продав ОСОБА_7 , право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення про державну реєстрацію від 23 березня 2016 року за індексним номером 28895922, номер запису про право власності 13833657. В подальшому на підставі договору дарування від 01 квітня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського МНО Закарпатської області Дроботя А.В., зареєстрованого в реєстрі за №214, ОСОБА_7 подарував придбану за договором від 23 березня 2016 року квартиру ОСОБА_6 , право власності за якою зареєстровано 01 квітня 2016 року згідно рішення про державну реєстрацію, індексний номер 29053170, номер запису про право власності 13975350. За договором купівлі-продажу квартири від 16 квітня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Мазуренко С.В., зареєстрованим в реєстрі за №186, ОСОБА_6 продала вказану вище квартиру ОСОБА_1 , право власності за яким зареєстровано 16 квітня 2016 року згідно рішення про державну реєстрацію, індексний номер 29285641, номер запису про право власності 14194889. Надалі, за договором купівлі-продажу квартири від 25 травня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Мазуренко С.В., зареєстрованим в реєстрі за №276, ОСОБА_1 продав квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_3 за ціною 80000,00 грн., та за нею зареєстровано право власності на цю квартиру 25 травня 2016 року згідно рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер 29755266, номер запису про право власності 14662825. При цьому, право власності ОСОБА_10 на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано було в КП «ДМБТІ» 24 грудня 1999 року в реєстровій книзі №451п за реєстровим №685-325 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13 грудня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Іщенко Н.Д., зареєстрованого в реєстрі за №5111, згідно з яким ОСОБА_10 придбала цю квартиру у ОСОБА_11 . На підставі даних інвентарної справи встановлено, що ОСОБА_11 придбала спірну у даній справі квартиру у ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , яка діяла за себе та як представник неповнолітнього сина ОСОБА_14 за договором купівлі-продажу від 05 травня 1999 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Продан О.Г., зареєстрованим в реєстрі за №2734. Первісно ж право власності на цю квартиру набули ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в порядку приватизації державного житлового фонду, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого ВАТ «Дніпрометробуд» 18 червня 1997 року, згідно розпорядження органу приватизації №1с-171 від 18 червня 1997 року, що було зареєстровано в КП «ДМБТІ» 30 червня 1999 року у реєстровій книзі за №320п-15. Натомість, підставою належності права власності на спірну квартиру при посвідченні договору купівлі-продажу від 23 березня 2016 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 приватним нотаріусом Ужгородського МНО Закарпатської області Дроботею А.В. було зазначено свідоцтво про право власності на житло від 18 червня 1999 року, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів, на підставі розпорядження (наказу) від 18 червня 1999 року №1с-171, зареєстрованого в Дніпропетровському БТІ в реєстровій книзі за №320п-15. Разом з тим, за даними довідки КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» ДОР від 24 травня 2016 року №5766, наданої нотаріусу П`ятою ДДНК на запит від 29 січня 2016 року, станом на 31 грудня 2012 року в інвентарній справі на об`єкт за адресою: АДРЕСА_3 містяться відомості про право власності ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Іщенко Н.Д. за реєстровим №5111, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» ДОР та записаного в реєстрову книгу №451п за реєстровим №685-325. Суд встановив, що вказані обставини в повному обсязі узгоджуються з даними та документами, що містяться в інвентарній справі на квартиру АДРЕСА_2 , в якій, окрім вище наведених документів про усіх власників до ОСОБА_10 , наявна довідка від 04 вересня 2012 року за вих. №11751, адресована Управлінню праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, в якій КП «ДМБТІ» повідомляє, що згідно реєстраційних книг станом на 06 серпня 2012 року зареєстровано право власності за ОСОБА_10 , окрім іншого майна, на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 1999 року. Також за даними відповіді КП «ДМБТІ» ДОР від 22 серпня 2016 року №11596 запит щодо нерухомого майна, квартири за адресою: АДРЕСА_3 до КП «ДМБТІ» ДОР від приватного нотаріуса Ужгородського МНО Дроботя А.В. не надходив, відповідь не надавалась. Крім того, згідно відповіді Дніпропетровської міської ради від 16 серпня 2016 року за вих. №7/23-1344 розпорядження органу приватизації виконкому міської ради від 18 червня 1999 року №1с-171 щодо передачі у власність шляхом приватизації квартири АДРЕСА_2 ніколи не видавалось. У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що свідоцтво про право власності на житло від 18 червня 1999 року, виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження (наказу) від 18 червня 1999 року №1с-171 ніколи не видавалось, зокрема, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який станом на 18 червня 1999 року був неповнолітнім. Як було встановлено судом, на день відкриття спадщини після ОСОБА_10 квартира АДРЕСА_2 належала їй на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 13 грудня 1999 року, та, відповідно, увійшла до складу спадщини. Позивач ОСОБА_9 у строки та в порядку, передбачені ст.ст. 1269 ,1270 ЦК України подав заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_10 , а тому спадщину, що відкрилася 15 грудня 2015 року прийняв за правилами статті 1268 ЦК України, частиною 3 якої передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Таким чином, оскільки ОСОБА_8 , який вчинив 23 березня 2016 року купівлю-продаж спірної квартири права власності на товар який продає (квартиру) не мав, оскільки для укладення правочину використовував підроблений правоустановчий документ (свідоцтво про право власності на житло від 18 червня 1999 року), то його дії не були спрямовані на реальну передачу нерухомого майна у власність як товару купівлі-продажу, а тому, з огляду на те, що кошти фактично покупцю ОСОБА_7 не передавалися і доказів передачі коштів суду не надано, такий договір купівлі-продажу від 23 березня 2016 року суд визнав недійсним згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України, відповідно до якої фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином та фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому, суд також задовольнив вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер 28895922 від 23 березня 2016 року, номер запису про право власності 13833657, які є похідними від вимог про визнання недійсним договору від 23 березня 2016 року. Вказаним вище рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 грудня 2016 року, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 22 січня 2020 року (провадження №61-29682св18), у справі №203/1722/16-ц, позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про визнання правочинів недійсними задоволено частково. Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 23 березня 2016 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Дроботя Алісою Віталіївною 23 березня 2016 року, за реєстровим №192 визнано недійсним. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_9 - відмовлено. ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_8 , ОСОБА_15 про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення до житлового приміщення відмовлено у повному обсязі (а.с. 12-16). Крім того, рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2021 року у цивільній справі №203/2012/17 (провадження №2/0203/12/2021), залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 липня 2021 року та постановою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року, позов ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та витребування майна задоволено частково. Вирішено витребувати на користь ОСОБА_9 від ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 . В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_9 відмовлено. ОСОБА_3 в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_9 про визнання добросовісним набувачем на квартиру відмовлено в повному обсязі. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 17-19, 22-24, 25-32). Вказаними вище судовими рішенням у цивільній справі №203/2012/17 встановлено, зокрема, наступне. 25 травня 2016 року у Дніпропетровському міському нотаріальному окрузі приватний нотаріус Мазуренко С.В. з вчиненням запису в реєстрі за № 276 посвідчила укладений ОСОБА_3 договір з ОСОБА_1 про купівлю-продаж спірної квартири будинку на АДРЕСА_3 , за умовами якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_3 купила цю квартиру за ціною 80000,00 гривень, на підставі чого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно рішенню від 25 травня 2016 року за індексним номером 29755266 внесений запис № 14662825 про перехід права власності. ОСОБА_9 , зберігаючи безперешкодний доступ до спірної квартири, маючи правовстановлюючі документи на неї, не будучи обізнаним з її відчуженням, продовжував володіти і користуватися квартирою та не допускав до неї ОСОБА_3 , доки не було звернуте до виконання примусове вселення до неї набувача ОСОБА_3 за рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області, після чого фактично тримає спірну квартиру, здійснюючи повне володіння нею, ОСОБА_3 . Оскільки з володіння власника спірна квартира вибула не з його волі іншим шляхом, а іншим особам, які відчужували річ, позивач майно у володіння не передавав, позивач згідно п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України має право витребувати це майно, придбане добросовісним набувачем за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати. ОСОБА_3 17 квітня 2023 року фактично передала ОСОБА_9 витребувану за судовим рішенням №203/2012/17 квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією акту приймання-передачі квартири від 17 квітня 2023 року (а.с. 39). Крім того, вироком Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2021 року у справі №203/4649/17 (провадження №1-кп/0203/264/2021) ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, і призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, що належить на праві особистої власності. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.03.2018, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, остаточно призначено покарання ОСОБА_8 у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить на праві особистої власності. Міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 залишено без змін до набрання вироком законної сили. Строк відбуття покарання рахувати з 07 травня 2017 року. Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VІІ від 26.11.2015) зараховано ОСОБА_8 строк попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі починаючи з 07.05.2017 (а.с. 35-37). Зазначеним вище вироком від 16 лютого 2021 року у справі №203/4649/17, зокрема, встановлено наступне. ОСОБА_8 , приблизно в кінці січня 2016 року (в ході досудового розслідування точний час та місце встановити не виявилось можливим), знаходячись на АДРЕСА_4 , зустрівся з раніше знайомою ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, у якої попросив допомоги в отриманні грошей в кредит, так як вона йому раніше допомагала з отриманням грошей. ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, йому відмовила, сказавши що його дані занесені до чорного списку в банку, та почала розпитувати про умови проживання. Після того як ОСОБА_8 розповів що проживає в квартирі своєї померлої бабусі, яку спадкує батько ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, запропонувала отримати гроші під заставу цієї квартири. За зазначений обставин у них виник злочинний умисел на використання завідомо підробленого документа та заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах. Таким чином ОСОБА_8 вступив у попередню злочинну змову з ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, погодившись на її пропозицію незаконно заволодіти квартирою ОСОБА_9 , використання завідомо підробленого документа та заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство). Так, вони домовились про те, що ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, групою осіб, всупереч добровільних дій щодо передачі майнових благ ОСОБА_9 , який в реєстрі №31/2016 від 29.01.2016 року, згідно заповіту серія та номер ВАЕ №661045 від 20.03.2003 року за №1034, наданого ОСОБА_10 , був зареєстрований як спадкоємець квартири АДРЕСА_2 , та згідно ст.1268 ЦК України мав право прийняти в спадщину вищевказану квартиру, шляхом обману ОСОБА_9 , спрямованим на умисне приховування від нього юридично значимих відомостей щодо заволодіння вказаною квартирою, з корисливих мотивів, незаконно вчинять дії, спрямовані на використання завідомо підробленого документу в результаті чого отримають за ОСОБА_8 фактичне право власності на вищевказану квартиру, після чого з допомогою інших осіб що залучені ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, до виконання злочинної умови продавши квартиру декілька разів для забезпечення видимості доброчесності правочину, продадуть її за останнім правочином іншій особі, після чого грошові кошти з її продажу розділять відповідно між собою. Так, приблизно в кінці січня 2016 року, ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, інформацію про виготовлення завідомо підробленого документу на квартиру на його ім`я та вказівку щодо подальший незаконних дій. Після чого, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на незаконне використання завідомо підробленого документу, 23.03.2016 року, за вказівкою ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з її сином ОСОБА_16 , який з відома ОСОБА_8 утримував завідомо підроблений документ, виготовлений в невстановлений час та місці невстановленою особою, а саме «Свідоцтво про право власності на житло від 18.06.1999 року №1с-171 видане Виконкомом міської ради народних депутатів на ім`я « ОСОБА_8 » з відома останнього, яке отримано способом трафаретного друку, містить відбитки круглих гербових печаток, які нанесені контактним способом - які є печатками, виготовленими з порушенням існуючих вимог щодо їх виготовлення, отже має ознаки підробки, приїхав в місто Ужгород Закарпатської області, де за адресою: АДРЕСА_5 , приблизно о 15:09 годині, використав вищевказаний підроблений документ, шляхом надання його як дійсного та належного документа приватному нотаріусу Ужгородського міського нотаріального округу Дроботя Алісі Віталіївні, який містив неправдиву інформацію та посвідчував за ОСОБА_8 право власності на вказану квартиру, з метою здійснення правочину купівлі-продажу квартири іншій особі ОСОБА_7 , вартість якої станом на 23.03.2016 становить 465097,00 гривень, тим самим ОСОБА_8 , використав завідомо підроблений документ. Крім того, ОСОБА_8 23.03.2016 року приблизно о 15:09 годині, діючи з єдиним умислом в досягненні злочинного результату в рамках розробленого плану за попередньою змовою з ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи повторно, умисно з корисливих мотивів, знаходячись в місті Ужгород, Закарпатської області в приміщенні приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Дроботя А.В., за адресою АДРЕСА_5 , згідно договору купівлі-продажу, серія та номер HAT №973434 р. №192 виданий 23.03.2016 року, використовуючи підроблене свідоцтво про право власності на житло від 18.06.1999 року № 1с-171 видане Виконкомом міської ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_8 , здійснив фіктивний правочин - продаж вищевказаної квартири ОСОБА_7 , який не був усвідомлений у вчиненні ним неправомірних дій. В результаті здійснення правочину та введення в оману приватного нотаріуса, який відповідно до Закону України «Про нотаріат» має обов`язок посвідчувати права і факти які мають юридичне значення, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, обманним шляхом з використанням завідомо підробленого документу, заволоділи чужим майном за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тим самим спричинили потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток на суму 465097,00 гривень. Після чого, приїхавши в м.Дніпро, завідомо знаючи про злочинні наміри ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, щодо подальших незаконних дій з фіктивного переоформлення квартири за допомогою підставних осіб, з якими у неї була домовленість, спільно з нею та іншими особами декілька разів фіктивно перепродав зазначену квартиру, з метою забезпечення видимості доброчесності правочинів, та протиправно отримав за кінцевим правочином грошову винагороду. При цьому за зловмисною змовою ОСОБА_8 з ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та домовленістю з іншими особами були скоєні наступні правочини: Отримавши за правочином від 23.03.2016 р. у власність за домовленістю з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, право власності на квартиру АДРЕСА_2 01.04.2016 року приблизно о 10:02 годині, ОСОБА_7 , перебуваючи в законному шлюбі з ОСОБА_6 , та юридично маючи цивільні права близьких родичів, знаходячись в місті Ужгород, Закарпатської області в приміщенні приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Дроботя А.В., за адресою АДРЕСА_5 , згідно договору дарування № 214 від 01.04.2016 року, здійснив правочин дарування вищевказаної квартири своїй дружині ОСОБА_6 . Далі, 16.04.2016 року приблизно о 12:56 годині, ОСОБА_6 , знаходячись в приміщенні приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу, Дніпропетровської області Мазуренко Сергія В`ячеславовича, за адресою: АДРЕСА_6 , згідно договору купівлі-продажу, серія та номер HAT № 049711 р. № 186 виданий 16.04.2016 року, без отримання на власну користь будь-яких грошових коштів, здійснила правочин - продаж вищевказаної квартири ОСОБА_1 (згідно договору за домовленістю сторін продаж квартири здійснено за 200002 гривень), за що ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, отримала грошові кошти в готівковій формі в сумі 15000 доларів США, що у еквіваленті у національну валюту гривню за курсом НБУ станом на 15.04.2016 (2564,764 гривень за 100 доларів США) становить 384714 гривень 72 копійки. Отримані гроші ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, розподілила, як грошову винагороду між собою, іншими учасниками злочину. Після чого, 25.05.2016 року приблизно о 18:28 годині, ОСОБА_1 , знаходячись в приміщенні у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу, Дніпропетровської області Мазуренко Сергія Вячеславовича, який не був усвідомлений про злочинний умисел ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за адресою: АДРЕСА_6 , згідно договору купівлі - продажу, серія та номер HAT № 049780 р. № 276 виданий 25.05.2016 року, здійснив правочин продаж квартири АДРЕСА_2 потерпілій ОСОБА_3 (згідно договору за домовленістю сторін продаж квартири здійснено за 80 000 гривень), та отримав від останньої грошові кошти в готівковій формі в сумі 20600 доларів США, що у еквіваленті у національну валюту гривню за курсом НБУ станом на 15.04.2016 (2513,3711 гривень за 100 доларів США) становить 517754 гривень 45 копійок. В подальшому, ОСОБА_1 отримавши грошові кошти в готівковій формі в сумі 20600 доларів СІЛА, з продажу вищевказаної квартири, дотримуючись раніше усної домовленості, яка мала місце 16.04.2016 року між ним та ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, самостійно повернув собі боргові зобов`язання ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, і залишив при собі грошові кошти в готівковій формі в сумі 15000 доларів США, та обіцяну від останньої грошову винагороду в сумі 1000 доларів США, у вигляді процентів за місяць. Решту грошових коштів в готівковій формі в сумі 4600 доларів США повернув ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, яка розподілила її між всіма учасниками злочину в тому числі ОСОБА_8 . Таким чином, ОСОБА_8 у змові із ОСОБА_5 , матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, обманним шляхом з використанням завідомо підробленого документу, повторно заволодів чужим майном за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах тим самим спричинили потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_3 матеріальний збиток на суму 517754 гривень 45 копійок. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2021 року (провадження №11-кп/803/1212/21) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2021 року стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України в зв`язку з відмовою захисника від апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (частина третя статті 623 ЦК України). Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав (частина перша статті 661 ЦК України). Тлумачення вказаних норм закону свідчить про те, що положення статті 661 ЦК України є частиною системи правил про наслідки евікції товару (тобто відсудження у покупця придбаного ним майна, товару на підставі того, що продаж був незаконним). Продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо) (стаття 659 ЦК України). Це зумовлено тим, що продавець повинен мати право продажу товару (стаття 658 ЦК України) і, відтак, гарантувати покупцю чистоту правового титулу, що його покупець набуває за відповідним договором купівлі-продажу. Якщо продавець цього обов`язку не виконує або виконує його неналежно, то для покупця створюється загроза евікції - вилучення речі у титульного володільця третьою особою, що має на цю річ те чи інше право, яке не погашається встановленням нового правового титулу на річ. Таке право може бути як речовим, так і зобов`язальним, але у будь-якому разі повинно передбачати можливість позбавити покупця володіння річчю на користь носія такого права. Віндикація є одним з характерних і найпоширеніших (але далеко не єдино можливим) варіантів евікції речі. Унаслідок евікції покупець позбавляється можливості панування над річчю в обсязі, що набувався ним на підставі відповідного договору купівлі-продажу, або обмежується в такому пануванні. А тому не має значення, чи річ витребувана у набувача (покупця) у цілому, чи він лише позбавився статусу одноосібного власника і натомість став співвласником, речі у певній частці (чи навіть в режимі спільної часткової власності). Відтак, у будь-якому з наведених варіантів є підстави для стягнення збитків із продавця за правилами статті 661 ЦК України. У статті 661 ЦК України законодавець закріпив право покупця вимагати від продавця відшкодування збитків, завданих продавцю евікцією товару. При цьому спеціальних правил щодо визначення складу та розміру таких збитків стаття 661 ЦК України не містить, фактично відсилаючи до загальних положень статей 22 і 623 ЦК України. Положення частини третьої статті 623 ЦК України конкретизують загальний принцип повного відшкодування (частина третя статті 22 ЦК України), а тому є справедливими й для будь-яких інших правовідносин, крім зобов`язальних. Оскільки у будь-якому випадку йдеться про те, що кредитор має отримати рішення про присудження відшкодування, реальна грошова цінність якого є адекватною економічній ситуації в суспільстві та цінності відповідних матеріальних благ на момент ухвалення судом відповідного рішення. При ухваленні рішення про стягнення збитків, суд має найбільш повно відновити порушене право кредитора. Отже, суд має підстави визначити розмір збитків саме за правилами другого речення частини третьої статті 623 ЦК України, якщо на момент ухвалення рішення відповідні ціни істотно зросли порівняно із датою подачі позову. Але застосування цього правила здійснюється не за ініціативою суду (що було б порушенням: принципу диспозитивності процесу), а лише за позовом кредитора (позивача). Розмір збитків у разі вилучення товару за рішенням суду визначається судом за правилами частини третьої статті 623 ЦК України: якщо вимога кредитора не була задоволена боржником добровільно, то збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували у місці, де зобов`язання має бути виконане, на день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення, керуючись при цьому загальними принципами повного відшкодування збитків, справедливості, добросовісності та розумності. Згідно змісту договору купівлі-продажу квартири від 25 травня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Мазуренко С.В. за №276, ОСОБА_1 продав квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_3 за ціною 80000,00 грн (а.с. 9). Разом з тим, вироком Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2021 року у справі №203/4649/17 встановлено, зокрема, що продаж квартири АДРЕСА_2 25 травня 2016 року було здійснено за 20600,00 доларів США, що у еквіваленті у національну валюту гривню за курсом НБУ станом на 15.04.2016 (2513,3711 гривень за 100 доларів США) становить 517754,45 грн. Згідно копії розписки від 25.05.2016 ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 кошти в сумі еквівалентній 21000,00 дол. США за квартиру АДРЕСА_2 ; претензій по оплаті не має (а.с. 11). Офіційний курс НБУ на день ухвалення рішення місцевим судом (26 січня 2024 року) становить 37,5825 грн. за 1 долар США, тобто гривневий еквівалент 20600 доларів США складає 774199,50 грн. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували у місці, де зобов`язання має бути виконане, на день пред`явлення позову, який було подано у даній справі 23.06.2023, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на першому аркуші позовної заяви (а.с. 1). Більше того, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення, керуючись при цьому загальними принципами повного відшкодування збитків, справедливості, добросовісності та розумності. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 03 липня 2023 року у справі №369/6092/20. Таким чином, застосування еквіваленту гривні до дол. США при визначенні розміру матеріального збитку, що був встановлений на 15.04.2016 (офіційний курс НБУ становив 25,64764 грн за 1 дол. США) не відповідає принципам повного відшкодування збитків, справедливості, добросовісності та розумності, адже на час подання позову та розгляду справи судом офіційний курс НБУ був значно вищий - 36,5686 грн (на 23.06.2023) та 37,5825 грн (на 26.01.2024) за 1 дол. США відповідно. Більше того, позивачкою надано до апеляційного суду звіт про оцінку вартості квартири АДРЕСА_2 , складений ТОВ Всеукраїнська оціночна компанія 14.06.2024, відповідно до якого ринкова вартість вказаної квартири на 23.06.2023 (на час подання позову у цій справі), становить 1190000,00 грн, що є значно більшим від заявленої позивачкою до стягнення суми збитків (767940,60 грн). Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що квартиру АДРЕСА_2 витребувано у позивачки на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, як у добросовісного набувача, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано, - колегія дійшла висновку, що ОСОБА_1 , як продавець квартири, повинен відшкодувати ОСОБА_17 збитки, з урахуванням дійсної вартості майна на час подання позову у даній цивільній справі, у межах заявлених позовних вимог - у сумі 767940,60 грн. Доводи апеляційної скарги, що у вироку Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2021 року у справі №203/4649/17 встановлено продаж вказаної вище квартири за 517754,45 грн - не спростовує викладених вище висновків суду, адже у цьому вироку встановлено, що продаж квартири 25 травня 2016 року було здійснено за 20600,00 доларів США, що у еквіваленті у національній валюті гривні за курсом НБУ станом на 15.04.2016 (2513,3711 гривень за 100 доларів США) становить 517754,45 грн. Отже, 517754,45 грн., за курсом валют на 15.04.2016 року, при розгляді даної цивільної справи не можуть бути взяті до уваги у якості належного розміру збитків, оскільки такий розмір не відповідає загальними принципами повного відшкодування збитків, справедливості, добросовісності та розумності. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частинами 4 та 5 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2024 рокупідлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова