Постанова Київський апеляційний суд № 761/45349/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 липня 2024 року м. Київ Справа № 761/45349/23 Провадження № 22-ц/824/9205/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А. М., суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Держава Україна, в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна, в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ України в м. Києві) про відшкодування моральної шкоди. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є підполковником у відставці, перебуває на обліку в ГУ ПФУ України в м. Києві. Пенсія йому призначена та виплачується відповідно до вимог Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначав, що ГУ ПФУ України в м. Києві упродовж 2020-2023 років систематично та свавільно порушує його права та свободи на пенсійне забезпечення. Рішенням окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року у справі № 826/141/05/18 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ГУ ПФУ України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року скасовано та ухвалено постанову якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ у м. Києві щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 86 % до 70 % сум грошового забезпечення та зобов`язано ГУ ПФУ у м. Києві здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. На виконання вказаного рішення суду від ГУ ПФУ в м. Києві проведено перерахунок пенсії. Сума доплати за період з 01 січня 2018 року до 30 листопада 2020 року склала 42 244,80 грн, однак зазначена сума виплачена не була. Лише 18 вересня 2023 року постановою головного державного виконавця відділу ПВР Коломієць І. М. виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 826/14105/18 було закінчено у зв`язку з виконанням судового рішення. У зв`язку з викладеним позивачу була заподіяна моральна шкода яка полягає в душевних стражданнях через порушення звичного способу життя. Звичний спосіб життя був також порушений внаслідок необхідності звернення до суду за захистом свого права. ОСОБА_1 просив стягнутим з Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди 82000 грн. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі ГУ ПФУ в м. Києві про відшкодування моральної шкоди. Призначено справу в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі ГУ ПФУ в м. Києві про відшкодування моральної шкоди, до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі ГУ ПФУ в м. Києві про відшкодування моральної шкоди задоволено. Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 82 000,00 грн. Рішення суду мотивоване наявністю підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою. Суд вважав доведеним факт заподіяння ГУ ПФУ в м. Києві позивачу моральної шкоди, яка полягає у порушенні звичного способу життя та необхідності докладати додаткових зусиль для його організації. Протиправність бездіяльності відповідача встановлено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року в справі № 826/14105/18, яке набрало законної сили. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходив, зокрема, з характеру страждань, які зазнав позивач, їх тривалості, а саме з грудня 2020 року (час до якого нараховано заборгованість) до липня 2023 року (час фактичної виплати заборгованості), також врахував вимушені зміни в життєвих стосунках, тому керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності вважав, що компенсація в сумі 82 000,00 грн буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань. 05 березня 2024 року ГУ ПФУ в м. Києві подано до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 березня 2024 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2024 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2024 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали. Ухвала мотивована тим, що до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. 11 березня 2024 року на виконання вимог ухвали суду, ГУ ПФУ в м. Києві надано докази сплати судового збору. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі ГУ ПФУ в м. Києві про відшкодування моральної шкоди. Витребувано з Шевченківського районного суду м. Києва матеріали справи № 761/45349/23 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі ГУ ПФУ в м. Києві про відшкодування моральної шкоди. 25 березня 2024 року матеріали справи № 761/45349/23 надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечував, зазначивши, що апеляційна скарга є необґрунтованою а її вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. У частинах першій-третій статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступного висновку. Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року у справі № 826/141/05/18 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ГУ ПФУ України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти та подати до ГУ ПФУ в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років та наступних додаткових видів грошового забезпечення: премія, починаючи з 01 березня 2018 року. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року скасовано та ухвалено постанову якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 86 % до 70 % сум грошового забезпечення та зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Для виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року, Окружним адміністративним судом м. Києва 14 вересня 2020 року видано виконавчий лист № 826/14105/18. 16 жовтня 2020 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. На виконання вказаного рішення суду ГУ ПФУ в м. Києві проведено перерахунок пенсії, з 01 грудня 2020 року позивачу встановлено щомісячну виплату у визначеному судом розмірі та нараховано 42 244,80 грн заборгованості (недоплаченої частини пенсії за період з 01 січня 2018 року до 30 листопада 2020 року), однак зазначена сума виплачена не була. Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 10 листопада 2020 року № 2600-0210-8/159644 позивача було повідомлено, що виплату буде здійснено в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. У зв`язку з невиконанням вищевказаного судового рішення, головний державний виконавець відділу ПВР Огібенін Л. І. на адресу Шевченківського управління поліції ГУ НП в м. Києві надіслав повідомлення від 16 листопада 2021 року № НОМЕР_1/4 про вчинення кримінального правопорушення службовими особами ГУ ПФУ в м. Києві щодо невиконання судового рішення. За вищевказаним повідомленням Шевченківським управлінням поліції ГУ НП в м. Києві розпочато кримінальне провадження № 12021100100004705 Постановою головного державного виконавця відділу ПВР Коломієць І. М. від 18 вересня 2023 року виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 826/14105/18 закінчено у зв`язку з виконанням судового рішення. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на неправомірні дії та бездіяльність ГУ ПФУ в м Києві, які полягають у тривалій невиплаті суми пенсії на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року у праві № 826/14105/18. Відповідно до частини четвертої статті 13, частини першої статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частини першої статті 129-1 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства; суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання. В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року ЄСПЛ вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. З матеріалів справи вбачається, що 16 жовтня 2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 826/14105/18, виданого 14 вересня 2020 року Окружним адміністративним судом м. Києва. На виконання вказаного рішення суду ГУ ПФУ в м. Києві проведено перерахунок пенсії, з 01 грудня 2020 року позивачу встановлено щомісячну виплату у визначеному судом розмірі та нараховано 42 244,80 грн заборгованості (недоплаченої частини пенсії за період з 01 січня 2018 року до 30 листопада 2020 року), однак зазначена сума виплачена не була. Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 10 листопада 2020 року № 2600-0210-8/159644 позивача було повідомлено, що виплату буде здійснено в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. У зв`язку з невиконанням вищевказаного судового рішення, головний державний виконавець відділу ПВР Огібенін Л. І. на адресу Шевченківського управління поліції ГУ НП в м. Києві надіслав повідомлення від 16 листопада 2021 року № НОМЕР_1/4 про вчинення кримінального правопорушення службовими особами ГУ ПФУ в м. Києві щодо невиконання судового рішення. За вищевказаним повідомленням Шевченківським управлінням поліції ГУ НП в м. Києві розпочато кримінальне провадження № 12021100100004705 Постановою головного державного виконавця відділу ПВР Коломієць І. М. від 18 вересня 2023 року виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 826/14105/18 закінчено у зв`язку з виконанням судового рішення. Отже, вбачається, що ГУ ПФУ в м. Києві у вказаній справі виступає не як заподіювач шкоди, а як боржник у виконавчому провадженні з виконання судового рішення, яким на нього покладено обов`язок по виплаті пенсії. У зв`язку з наведеним, правовідносини між ОСОБА_1 як стягувачем і ГУ ПФУ в м. Києві як боржником регулюються Законом України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального порушення. При цьому Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає можливості пред`явлення до боржника, який ухиляється від виконання судового рішення, позову про відшкодування шкоди, спричиненої несвоєчасним виконанням судового рішення. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичний або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Таким чином, необхідною умовою для відшкодування моральної шкоди є доведення позивачем перед судом факту протиправної поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Разом із тим, позивачем під час розгляду справи не надано доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями або бездіяльністю ГУ ПФУ в м. Києві як боржника у виконавчому провадженні та спричиненою моральною шкоди. При цьому під час розгляду справи позивачем не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди та не надав доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань. Посилання позивача на тривале невиконання рішення суду як на підставу відшкодування моральної шкоди не можуть бути прийняті судом, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає можливості пред`явлення до боржника, який ухиляється від виконання судового рішення, позову про відшкодування шкоди, спричиненої несвоєчасним виконанням судового рішення. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач невірно обрав спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові. При цьому позивач не позбавлений можливості захистити, на його думку, порушене право у визначений законом спосіб. Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі 757/61776/18 (провадження № 61-17853св21). Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 376 ЦПК України). Зважаючи на те, що судом першої інстанції повно встановив обставини справи, проте неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення неправильного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції та розглядом справи у суду першої інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, судові витрати понесені ГУ ПФУ в м. Києві зі сплати судового бору за подання апеляційної скарги в розмірі 1610 грн. підлягають компенсації за рахунок держави. Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2024 року скасувати і ухвалити у справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відшкодування моральної шкоди - відмовити. Компенсувати за рахунок держави Головному управлінню Пенсійного фонду України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1610,40 грн. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняттята може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна