Постанова Вінницький апеляційний суд № 129/376/24

Справа № 129/376/24 Провадження № 33/801/644/2024 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Капуш І. С. Доповідач: Сопрун В. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2024 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді Сопруна В.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката Луценка О.І., розглянувши в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Луценка Олександра Івановича на постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 08 травня 2024 року, в с т а н о в и в: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №650681, 15 січня 2024 року приблизно о 20:50 год в с. Гранів Гайсинського району Вінницької області по 2-му пров. Парна, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Renault Laguna» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер», результат тесту №5291 - 0,80‰. Водій порушив вимоги п.2.9.а ПДР України, скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 08 травня 2024 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн на користь держави. Не погодившись з постановою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Луценко О.І.подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки копію постанови отримано лише 29 травня 2024 року, а тому вважає, що строк пропущений з поважних причин. В апеляційній скарзі, посилається на те, що з постановою суду не згодний у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також через порушення норм матеріального та процесуального права. Таким чином, просив постанову скасувати, провадження у справі закрити. Заслухавши ОСОБА_1 та його адвоката Луценка О.І., дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Гайсинського районного суду Вінницької області від 08 травня 2024 року слід задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження даної постанови, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу. Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи. Враховуючи зазначені вище обставини, а саме те, що адвокат Луценко О.І. копію постанови отримано лише 29 травня 2024 року, а також, що вперше подану апеляційну скаргу було повернуто постановою Вінницького апеляційного суду від 14 червня 2024 року через відсутність повноважень адвоката Луценка О.І. 25 червня 2024 року адвокат Луценко О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, до якої долучено повноваження адвоката, а тому строк на апеляційне оскарження постанови суду пропущений з поважних причин та на підставі ст.289 КУпАП підлягає поновленню. Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно диспозиції ст.130 КУпАП відповідальність за даною нормою настає у разі перебування особи в стані алкогольного сп`яніння, яка керує транспортним засобом. Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п. 2.9 а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є правильними і узгоджуються з наявними та дослідженими судом доказами, зокрема: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №650681, згідно якого, 15 січня 2024 року приблизно о 20:50 год в с. Гранів Гайсинського району Вінницької області по 2-му пров. Парна, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Renault Laguna» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер»; - результат тесту №5291 - 0,80‰. Також, вказані обставини підтверджуються відеозаписом з місця події, відеофіксація велась на нагрудні бодікамери працівників поліції. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозапис з нагрудної бодікамери працівника поліції є об`єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не встановлюється від людей і не залежить від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин. Зокрема, поліцейським було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки, на, що ОСОБА_1 не заперечив та пройшов огляд, за результатом якого встановлено, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння - 0,8 проміле. Таким чином, наявні відеоматеріали дозволяють встановити факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме керування останнім транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння. Доводи апеляційної скарги, що наявний відеозапис не можна визнати доказом вчинення адміністративного правопорушення є необґрунтованими, оскільки відеозапис містить події правопорушення та весь хід вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення та хід спілкування працівників поліції з ним. Працівниками поліції дотримано вимог п. 3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03.02.2016 р. № 100, яким визначено, що після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно. Також у апеляційного суду не виникає сумнівів щодо достовірності наявних відеозаписів у матеріалах справи або про їх монтаж, або підробку, апелянтами не надано доказів про протилежне. Наявні відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», ст.251 КУпАП, відповідно до вимог яких, доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів. Також є безпідставними доводи апеляційної скарги захисника, що не були залучені свідки. Оскільки відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У даному випадку участь свідків не є обов`язковою, оскільки були застосовані технічні засоби відеозапису, які наявні у матеріалах справи на диску. Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №650681 від 15 січня 2024 рокувбачається, що ОСОБА_1 підписав вказаний протокол, був ознайомлений з правами та обов`язками, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, будь-яких зауважень не висловлював, лише в графі пояснення вказав «надам в суді». Таким чином, наявні матеріали справи дозволяють встановити факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме керування останнім транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав. Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апелянта про те, що під час проведення огляду ОСОБА_1 не пред`являвся сертифікат відповідності технічного приладу, не заслуговують на увагу, оскільки за змістом п. 5 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції), вказаний сертифікат пред`являється саме на вимогу особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, проте матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 висловлював вимогу про таке, і поліцейським її було проігноровано, хоча останній скористався своїм правом на надання пояснень та зауважень, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення. Разом з цим, відповідно до п. 6 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених МОЗ та Держспоживстандартом. Відповідно до Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, затвердженого наказом МВС України від 01 березня 2010 №33, до спеціальних технічних засобів для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння належать газоаналізатори «AlcoQuant 6020», «Alcotest 6510», «Alcotest 6810», «Alcotest 6820», «Alcotest 7410 Plus com», «Алконт 01». Всі види газоаналізаторів "Drager Alcotest" зареєстровані та внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення згідно з переліком, затвердженим наказом державної служби України з лікарських засобів від 29 грудня 2014 року № 1529, що свідчить про правомірність використання приладу «Драгер 6810» працівниками поліції під час виконання своїх службових обов`язків. З долученої до матеріалів справи роздруківки технічного приладу «Драгер», вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння 15 січня 2024 року за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер 6810», останнє калібрування якого відбулось 22 лютого 2023 року. Законом України «Про метрологію, метрологічну діяльність», який набрав чинності 01 січня 2016 року, засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові в повітрі, що видихається. Згідно сертифіката затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 01 вересня 2014 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобів вимірювальної техніки - Газоаналізатори (алкотестери) виробництва компанії DragerSafery AG CoKGaA Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік. Отже, повірку газоаналізатора «Драгер 6810», за допомогою якого працівники поліції 15 січня 2024 року проводили огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , було здійснено в межах міжповірочного вказаного вище інтервалу. З огляду на викладені обставини, а також те, що жодного доказу, який би піддавав сумніву справжність показань стану сп`яніння, зафіксованих приладом, або доказів його неправильної роботи не надано. Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам. Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами ОСОБА_1 , який категорично заперечив свою вину у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду. Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі. Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено. Крім того, під час перевірки законності постанови суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури були досліджені всі матеріали справи, вивчені та перевірені усі заперечення апелянта стосовно обставин події адміністративного правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним судом не встановлено. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника адвоката Луценка О.І. задоволенню не підлягає. Керуючись ст.130, ст.294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в : Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Луценка Олександра Івановича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Луценка Олександра Івановича залишити без задоволення. Постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 08 травня 2024 року притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду В. В. Сопрун