Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/24/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/24/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Сушко О.О. 19 липня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.12.2023 року № 222030024980 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 17.05.1982 року з 10.10.1989 року по 31.12.1991 року та призначити пенсію за віком з 06.12.2023. Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №222030024980 від 07.12.2023 в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 31.12.1991 по 14.07.1992 на посаді бухгалтера-калькулятора в ОРС № 9; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 31.12.1991 по 14.07.1992 на посаді бухгалтера-калькулятора в ОРС №

9. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. В свою чергу, відповідач не погоджуючись з вказаним рішенням також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 06.12.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.12.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, про що було повідомлено листом ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 19.12.2023. Відмовляючи в призначенні пенсії за віком Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вказує, що позивач не має достатнього страхового стажу, а саме 30 років. Також, повідомлено про те, що страховий стаж останньої становить - 28 років 17 днів. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Статтею 5 Закону № 1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. В силу ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. З матеріалів справи встановлено, що позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому має право на призначення пенсії за віком, враховуючи 60 років віку та при наявності 30 років страхового стажу. 06.12.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком, враховуючи ст. 26 Закону № 1058-IV. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.12.2023 №222030024980 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з недостатністю її страхового стажу, який згідно відомостей, становить 28 років 0 місяців 17 днів, при необхідному не менше 30 років. Відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 31.12.1991 по 14.07.1992, у зв`язку з припиненням російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Спів-дружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, тобто при обчисленні пенсії до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 включно. Згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 17.05.1982 року позивачка в період з 10.10.1989 року по 31.12.1991 року працювала на посаді бухгалтера-калькулятора в ОРС №

9. Вказані записи виконані без перекреслень, дати наказів не містять виправлень. Крім того, записи зроблені у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесений відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця. За змістом п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 року, чинної на час внесення запису про прийняття/звільнення позивача з роботи, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переводу на іншу роботу чи звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження). Згідно з п. 4.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду відповідач вказав, що починаючи з 01.01.2023 року обчислення страхового стажу набутого у республіках колишнього Союзу Радянських соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних державах та врахування нарахованої на їхніх територіях заробітної плати, здійснюватиметься відповідно до законодавства України, з урахуванням двосторонніх угод, договорів (19.06.2023 для України припинена дія Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року у москві). У відповідності до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідно зі ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Тобто, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Згідно з статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають. Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав. Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (яка була чинною в періоди роботи позивача), яка підписана Україною 13.03.1992 року, передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди. Частиною 2 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу. Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Отже, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії. Слід звернути увагу, що Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 листопада 2022 р. №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення". В контексті вказаного слід також враховувати, що Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022, і вказана угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року. Тобто в періоди роботи позивача з 31.12.1991 по 14.07.1992 роки на території російської федерації не вводила заборон на працевлаштування (в спірному випадку за сферою роботи позивача) її громадян на території російської федерації, а також визнавала для пенсійного забезпечення в Україні трудовий стаж та заробіток за вказані періоди роботи, здобуті на території російської федерації. Предметом цього спору є правова оцінка бездіяльності територіального органу пенсійного фонду України щодо незарахування заробітку, отриманого за періоди роботи позивача в російській федерації до трудового (страхового) стажу, що дає право на пенсію в Україні, в період чинності вказаних міжнародних договорів. За приписами частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Слід також звернути увагу, що відповідальність за можливі помилки або виправлення у трудовій книжці, у тому числі якість записів та відбитків печаток не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії. Недотримання правил ведення трудової книжки, якщо є такі факти, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права, а тому твердження відповідача стосовно того, що дата заповнення трудової книжки позивача не відповідає періоду роботи. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17. Отже, відповідач не врахував ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, якою передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, завідомо безпідставно не зарахував вказаний період роботи позивача з 31.12.1991 по 14.07.1992 роки на території російської федерації, який оскаржує позивачка. Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №222030024980 від 07.12.2023 щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 31.12.1991 по 14.07.1992 на посаді бухгалтера-калькулятора в ОРС № 9, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 31.12.1991 по 14.07.1992 на посаді бухгалтера-калькулятора в ОРС №

9. Разом з тим, щодо позовної вимоги про зарахування стажу відповідачем зокрема з 10.10.1989 по 31.12.1991, слід зазначити, що позивач помилково вважає, що відповідач не врахував вказаний період, оскільки згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №222030024980 від 07.12.2023 та доданого розрахунку страхового стажу позивача встановлено, що відповідач врахував період її роботи з 10.10.1989 по 31.12.1991, при цьому з 31.12.1991 по 14.07.1992 відповідачем не враховано, а тому вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача. В свою чергу, з врахуванням стажу позивача, який зараховано відповідачем (28 років 0 місяців 17 днів) та стажу, який слід зарахувати позивачу за результатами розгляду цієї справи (6 місяців 14 днів) у позивача відсутній необхідний стаж (загалом 28 років 6 місяців 31 день, тоді як потрібно 30 років) для призначення пенсії за віком, тому відсутні підстави для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №222030024980 від 07.12.2023 в частині відмови в призначенні пенсії та призначення позивачці пенсії за віком. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.