Постанова 4854 № 420/17980/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/17980/23 Суддя в суді першої інстанції Бойко О.Я. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Яковлєва О.В., суддів Єщенко О.В., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, а саме: - визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; - зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року задоволено позовні вимоги. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги відповідача обґрунтовано тим, що судом першої інстанції прийнято помилкове рішення про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин позивача звільнено з військової служби під час діє воєнного стану на підставі прямої норми ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26), а не норми ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (пп. «ґ» п. 1 ч. 5 ст. 26), яка передбачає звільнення військовослужбовців в мирний час та має відсилку до Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, який затверджено постановою КМУ від 12 червня 2013 року №

413. Тому, апелянт вважає, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виплата якої передбачена абз. 2 п. 2 ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як позивач має право на отримання спірної одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) № 307-ОС від 14 червня 2023 року, старшого лейтенанта ОСОБА_1 (П-029997), начальника відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б), звільненого в запас Збройних Сил України на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико соціальної експертної комісії або лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я), з 14 червня 2023 року виключено зі списків особового складу. Станом на 14 червня 2023 року календарна вислуга років ОСОБА_1 складає 26 років 02 місяці 09 днів. В свою чергу, вважаючи, що при звільненні з військовою служби позивачу протиправно не виплачено одноразової грошової допомоги у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, останній звернувся до Державної прикордонної служби України та за наслідком отримання відмови у її виплаті, звернувся з даним адміністративним позовом до суду. За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції ухвалено рішення про задоволення позовних вимог, так як позивач має право на отримання спірної одноразової грошової допомоги, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Згідно пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. При цьому, згідно пп. «ґ» п. 1 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у мирний час через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Між тим, Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №

413. Згідно відповідного Переліку, військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема, у зв`язку з необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років. В свою чергу, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Згідно абзацу 2 п. 2 ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби), військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Колегією суддів встановлено, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 14 червня 2023 року № 307-ОС, ОСОБА_1 , звільненого в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» ( через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я), виключено з 14 червня 2023 року зі списків особового складу та знято з всіх видів забезпечення. При цьому, як вбачається зі змісту зазначеного наказу, а також наданих суб`єктом владних повноважень пояснень, позивачу не виплачено передбаченої абз. 2 п. 2 ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби) одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги, виплата якої передбачена абз. 2 п. 2 ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у межах доводів та вимог апеляційної скарги суб`єкта владних повноважень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у мирний час через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України (пп. «ґ» п. 1 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»). У якості однієї з таких Кабінетом Міністрів України визначено необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років. З іншого боку, законодавцем чітко визначено, що в умовах дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»). Між тим, виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка регулюється положеннями абз. 2 п. 2 ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачена військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше. Тому, суб`єкт владних повноважень вважає, що так як позивача звільнено на підставі прямої норми ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26), а не норми ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (пп. «ґ» п. 1 ч. 5 ст. 26), яка передбачає відсилку до Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затверджено постановою КМУ від 12 червня 2013 року № 413, позивач не має права на отримання спірної допомоги. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, є спеціальним нормативно-правовим актом у межах спірних правовідносин. При цьому, положення абз. 2 п. 2 ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби) не містять додаткового регулювання можливості виплати одноразової грошової допомоги в умовах дії воєнного стану. Аналогічних обмежень також не містить Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, що затверджений постановою КМУ від 12 червня 2013 року №

413. При цьому, колегія суддів зазначає, що підстава звільнення позивача з військової служби (необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я) також наявна в Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, що затверджений постановою КМУ від 12 червня 2013 року №

413. Тобто, фактична підстава звільнення позивача з військової служби прямо передбачена у відповідному Переліку. Тому, враховуючи відсутність будь-яких додаткових обмежень щодо виплати спірної допомоги в ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в умовах дії воєнного стану, колегія суддів вважає, що позбавлення позивача права на отримання спірної допомоги є проявом надмірного формалізму та непрямою дискримінацією позивача з боку Військової частини НОМЕР_1 . Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог у даній справі. При цьому, судом першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог порушень матеріального і процесуального права не допущено, а наведені в скарзі відповідача доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року без змін. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Яковлєв Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян