Постанова Чернігівський апеляційний суд № 740/3509/24

Справа № 740/3509/24 Головуючий у 1 інстанції Олійник В. П. Провадження № 33/4823/628/24 Категорія - ч.2 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 липня 2024 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 червня 2024 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору. Місцевим судом встановлено, що 30 травня 2024 року в 14:30 год, у м. Ніжині Чернігівської області, по вул. Набережній, поблизу буд.3, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння - запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху. Правопорушення вчинено повторно протягом року, постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28.11.2023 року, яка набрала законної сили 11 грудня 2023 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну, а провадження по справі та закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказує на те, що в порушення вимог ст.268 КУпАП суд розглянув справу без його участі, чим позбавив його права на захист і бути присутнім у судовому засіданні. Вважає, що процедура проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була порушена, оскільки відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан сп`яніння; від проходження огляду на місці зупинки він відмовився, оскільки поліцейські тиснули на нього, при цьому він висловив бажання пройти огляд у медичному закладі. Також зазначає, що працівники поліції не відсторонили його від керування транспортним засобом. Крім того, відеозапис не є безперервним, а тому є недопустимим доказом по справі. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Частина 2 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, вчинене повторно протягом року. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за №1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №800089 від 30.05.2024, ОСОБА_1 30 травня 2024 року в 14-30 год, у м. Ніжині Чернігівської області, по вул. Набережній, буд.3, керував автомобілем ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.130 КУпАП (а.с.2). Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП. Обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, також підтверджуються копією постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 листопада 2023 року, яка набрала законної сили 11.12.2023, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік (а.с.6). Як слідує з переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції; в ході перевірки документів було виявлено, що водій позбавлений права керування транспортними засобами. Під час спілкування працівник поліції виявив у водія ознаки алкогольного сп`яніння, про що йому було повідомлено. ОСОБА_1 зазначив, що вживав слабоалкогольний напій «Джинтонік». ОСОБА_1 неодноразово пропонувалось пройти огляд на місці зупинки, або в медичному закладі, проте водій відмовився. Після цього поліцейський роз`яснив, що в такому разі на нього буде складено протокол за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому, ОСОБА_1 намагався домовитись з працівниками поліції не оформляти на нього адміністративні матеріали, що також свідчить про намагання останнього уникнути відповідальності за скоєне. Крім того, на відеозаписі не зафіксовано будь-якого тиску з боку працівників поліції на ОСОБА_1 , ні під час відмови останнього від проходження огляду, ні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Жодних інших доказів тиску на ОСОБА_1 працівниками поліції апелянт не надав, тому такі доводи необхідно оцінювати критично. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності. До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп`яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять. Доводи апелянта з приводу того, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, не ґрунтуються на Законі, так як дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зокрема, вищенаведений пункт 6 розділу І даної Інструкції передбачає альтернативний порядок проведення огляду на стан сп`яніння, або на місці зупинки, або у закладі охорони здоров`я. Крім того, з відеозапису вбачається, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі. Твердження апелянта про те, що відеоматеріал не може слугувати належним доказом, так як не є безперервним, є непереконливим, оскільки вказаний відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, на відеозаписі чітко зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння і підстави піддавати сумніву зміст даного відеозапису відсутні. Посилання апелянта на те, що під час розгляду справи в місцевому суді були порушені його права, так як розгляд справи було здійснено без участі останнього, не знайшло свого об`єктивного підтвердження, оскільки ст.268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов`язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте ст.130 КУпАП до цього переліку не входить. Також, апеляційним судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Отже, місцевий суд дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Відтак, доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію ОСОБА_1 слід розцінювати, як намагання ним уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне. Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки він повторно протягом року вчинив порушення щодо керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції. Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.2 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності. За таких обставин, постанова місцевого суду відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 червня 2024 року щодо нього - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Заболотний