Постанова Одеський апеляційний суд № 510/1354/23

Номер провадження: 33/813/1937/24 Номер справи місцевого суду: 510/1354/23 Головуючий у першій інстанції Бошков І. Д. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.07.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю. розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання апеляційної скарги на постанову Ренійського районного суду Одеської області від 15 квітня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Ренійського районного суду Одеської області від 15 квітня 2024 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. 15.06.2024 року ОСОБА_1 поштою надіслав апеляційну скаргу яка датована 14.06.2024 роком. Апеляційна скарга подана разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вищезазначеної постанови судді місцевого суду. В обґрунтування свого клопотання ОСОБА_1 вказує на те, що постанова суду йому не надходила ніяким чином, ні засобами зв`язку на його адресу, ні в застосунок «Дія», про судове засідання також його належним чином ніхто не повідомляв. Про розгляд справи він дізнався від адвоката і лише 14.06.2024 року. Від адвоката йому стало відомо про постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та постанову апеляційного суду про відмову у поновленні строків. Про дату ознайомлення його з вищезазначеними постановами 14.06.2024 року свідчать записи на роздруківках. Підсумовуючи викладене ОСОБА_1 зазначено, що оскільки текст постанови йому став доступний з 14.06.2024 року, об`єктивно можливості подати апеляційну скаргу була відсутня, строк на оскарження виходячи із моменту його особистого ознайомлення фактично починається з 14.06.2024 року. Перевіривши матеріали справи та наведені в клопотанні доводи щодо поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку на оскарження постанови судді місцевого суду, приходжу до наступних висновків. Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України). Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. При цьому, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Згідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»). У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності. Також, у справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип resjudicata (принцип юридичної визначеності). Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року). Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 хоча і не був особисто присутнім у судовому засіданні під час ухвалення оскаржуваної постанови, але був обізнаний проте, що справа відносно нього розглядається Ренійським районним судом Одеської області. Зазначене підтверджується протоколом серії ААД №124166 від 20.07.2023 року, який підписаний ОСОБА_1 . Також матеріали справи містять ордер про надання правничої допомоги у Ренійському районному суді Одеської області ОСОБА_1 адвокатом Тонкошкур І.В. від 19.09.2023 року та договір про надання правової допомоги № Б/Н від 17.09.2023 року, який підписаний сторонами. Таким чином ОСОБА_1 скористався визначеними ст. 268 КУпАП правами на власний розсуд, подавши, в особі свого представника, до суду заяву про розгляд справи без їх участі. Також з матеріалів справи вбачається, що адвокат Тонкошкур І.В. який діє в інтересах ОСОБА_1 23.10.2023 року, 16.11.2023 року, 20.11.2023 року, звертався до суду першої інстанції з заявами про відкладення розгляду справи, 13.12.2023 року та 01.02.2024 року захисник звертався з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відео конференції. 01.02.2024 року постановою Ренійського районного суду Одеської області задоволено клопотання захисника, судове засідання призначене на 06.03.2024 року проводити в режимі відео конференції. 05.03.2024 року адвокатом Тонкошкур І.В. подана заява про відкладення розгляду справи. 15.04.2024 року адвокатом Тонкошкур І.В. у зв`язку з неможливістю особистої явки до суду як його так і правопорушника, з метою забезпечення права підозрюваного на справедливий суд, просив суд провести судове засідання без участі сторін. Після прийняття оскаржуваної постанови, адвокат Тонкошкур І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , 03.05.2024 року засобами електронного зв`язку подав апеляційну скаргу в якій порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. До апеляційної скарги додано ордер від 31.10.2023 року на надання правничої допомоги ОСОБА_1 в Ренійському районному суді та Одеському апеляційному суді на підставі договору № Б/Н від 17.09.2023 року. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.06.2024 року відмовлено захиснику Тонкошкуру І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала. Копію ухвали надіслано адвокату в електронному вигляді, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа, документ доставлено до електронного кабінету 11.06.2024 року о 21:45:25 (а.с. 43). В матеріалах справи, як в апеляційній скарзі та клопотанні про поновлення строку ОСОБА_1 відсутні докази на дострокове розірвання договору про надання правової допомоги з адвокатом Тонкошкуром І.В. З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи відбувся 15 квітня 2024 року, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП останнім днем її оскарження в апеляційному порядку є 25 квітня 2024 року. Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 або його захисник вживали заходів, спрямованих на отримання копії судового рішення, або мали перешкоди в її отриманні аж до 14 червня 2024 року. Не додано таких доказів і до апеляційної скарги. Також апеляційний суд критично оцінює наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку в частині неможливості реалізувати своє право на апеляційне оскарження постанови у визначений законом строк у зв`язку із тим, що про постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, як і про постанову про відмову його захиснику в поновленні строку стало відомо лише 14.06.2024 року. Отже, як захисник, діючи в інтересах ОСОБА_1 , так і сам ОСОБА_1 , будучі обізнаним про результат розгляду справи, мали вжити заходів з реалізації права на апеляційне оскарження в межах строків, встановлених законом. Однак, таких дій не вчинили, а наведені у клопотанні причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження, не перебуває у площині поважних причин, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто такі, що не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у визначений законом строк, не встановлено таких і апеляційним судом, що у своїй сукупності засвідчує відсутність поважних причин пропуску строку на оскарження. Водночас апеляційний суд зауважує, що вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. Підсумовуючи наведе вище, підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду від 15 квітня 2024 року не встановлено, а тому у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження потрібно відмовити та відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала. При цьому слід роз`яснити, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторно звернутися з апеляційною скаргою на дану постанову з вмотивованим клопотанням про поновлення строку на її апеляційне оскарження та з наданням належних доказів поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження. На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Відмовити в задоволені клопотання особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Ренійського районного суду Одеської області від 15 квітня 2024 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернути особі, яка її подала, разом з доданими до неї матеріалами. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов