Постанова 4803 № 214/7805/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3828/24 Справа № 214/7805/23 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Лідовської А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 214/7805/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2024 року, постановлену у складі судді Малаховської І.Б., - ВСТАНОВИВ: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини. В підготовчому судовому засіданні сторони надали до суду Договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини/утримання та виховання від 13.02.2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Русаковою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 4173, яким визначено батьками що їх донька ОСОБА_3 2016 р.н. буде проживати з батьком. Крім того, сторони суду пояснили, що наразі між ними відсутній спір, що визначення місця проживання старшої дитини, так як між ними було укладено Договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини/утримання та вихованні від 13.02.2023 року. У них в шлюбі народились дві доньки 2016 та 2018 р.н., і вони вирішили що с кожним з батьків буде проживати одна донька. Ухвалою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини - закрито за відсутності предмету спору. Не погодившись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу суду скасувати направити справу до суду, для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі, оскільки як на час пред`явлення позовних вимог, так і на час постановлення оскаржуваної ухвали, між сторонами існував спір про місце проживання дитини. Крім того, судом першої інстанції закрито провадження у справі у підготовчому засіданні, також судом відмовлено в затвердженні мирової угоди, що є порушенням прав як позивача, так і відповідача на укладення мирової угоди. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в присутності нотаріуса, за взаємною згодою було укладено договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини/утримання та виховання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком. Апеляційний суд не може погодитись з даним висновком, з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20). Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №13/51-04 (провадження №12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №456/647/18 (провадження №61-2018св19); Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19 (провадження №61-1807св20); Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20 (провадження №61-9658св20) зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20 (провадження №61-3438сво21) відступив від висновку, сформульованого у зазначених постановах, конкретизувавши його таким чином: закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення. З аналізу вищевикладеного вбачається, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань. У цій справі ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання їх малолітньої дитини разом з ним. Суд, першої інстанції, врахувавши відсутність заперечень відповідача проти позову, подання нею заяви про затвердження мирової угоди, а також ненадання органом опіки та піклування висновку щодо розв`язання спору (оскільки вважав, що між сторонами відсутній спір), дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі. Колегія суддів, зазначає, що наведені обставини не усувають предмет спору між сторонами, та не є перешкодою для розгляду по суті заявлених позовних вимог, тому не можуть бути підставою для закриття провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України. Окрім цього, закриваючи провадження у справі на стадії підготовчого судового засідання, суд першої інстанції не врахував висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, зроблений у постанові від 20 вересня 2021 року в справі №638/3792/20, згідно з яким закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, можливе лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання. Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки розгляд справи по суті не було закінчено, підстав для розподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2024 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Судді: