Рішення КАС ВС № 990/122/24

РІШЕННЯ Іменем України 17 липня 2024 року м. Київ справа №990/122/24 адміністративне провадження № П/990/122/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Чиркіна С.М., суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М., Коваленко Н.В., Стародуба О.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, У С Т А Н О В И В: І. РУХ СПРАВИ 12 квітня 2024 року до Верховного Суду, як суду першої інстанції, через систему «Електронний суд», надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач або ВККС України, Комісія), у якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у складі колегії від 04 березня 2024 року № 28/ас-24 «Про розгляд питання щодо допуску ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23»; зобов`язати відповідача повторно розглянути питання допуску позивача до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням відповідача від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами). За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 12 квітня 2024 року) для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Чиркін С.М., судді: Єзеров А.А., Кравчук В.М., Коваленко Н.В., Стародуб О.П. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення. ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Указом Президента України від 15 липня 2020 року № 276/20 був призначений на посаду судді Борзнянського районного суду Чернігівської області. Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 28/ас-24 йому було відмовлено в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів. Зазначене рішення вважає протиправним, оскільки Комісією не вірно застосовано частину другу статті 137 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі також Закон № 1402-VIII) та не враховано, що суддям додатково до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді. Стверджує, що правила обчислення стажу є єдиними не лише для вирішення питань забезпечення суддів (розділ IX Закону), але також при вирішенні питання права судді на відставку (стаття 116 розділу VII Закону). Із покликанням на вимоги частини першої статті 116 Закону № 1402-VIII зазначив, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. За такого правового регулюванням позивач вважає, що законодавець не встановив розмежування у застосуванні статті 137 Закону № 1402-VIII в залежності від цілей його застосування. Позивач стверджує, що Комісія не має повноважень тлумачити законодавство, оскільки органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Водночас зазначає, що єдиний статус суддів не допускає вибірковості у забезпеченні цих гарантій та зниження їх рівня певній категорії суддів. Відповідач надав відзив, у якому зазначив, що положення частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII для цілей конкурсу не застосовується, оскільки зазначена норма розміщена у Розділі IX «Забезпечення суддів» та регламентує правовідносини, які виникають при вирішенні питань забезпечення суддів, а саме обчислення суддівської винагороди та реалізації права на відставку. На думку відповідача, до позивача мають застосовуватись саме норми пункту 4 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII, згідно із якими під відповідним стажем роботи розуміється саме професійна діяльність, зазначена в пунктах 1-3 частини першої цієї статті, тобто професійна діяльність на посаді судді. Відповідач стверджує, що при іншому тлумаченні зазначених норм суддя місцевого суду навіть у перший день призначення вже матиме стаж роботи на посаді судді, достатній для судді апеляційного суду, що, на переконання Комісії, по-перше, не відповідає меті встановлення мінімального стажу роботи на посаді, а по-друге, суперечить змісту пункту 4 частини першої статті 28 Закону щодо застосування до сукупного стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) пункту 1 частини першої цієї ж статті, оскільки виключає ситуацію, коли в судді стаж роботи на посаді судді є меншим ніж п`ять років. На думку відповідача, передбачений пунктом 1 частини першої статті 28 Закону стаж роботи на посаді судді є спеціальним і не підлягає широкому тлумаченню, зокрема, як у випадку, встановленому частиною другою статті 137 Закону, що застосовується для визначення розміру суддівської винагороди та інших видів забезпечення судді, оскільки стаття 28 Закону чітко визначає, який стаж (досвід) роботи повинен мати кандидат до апеляційного суду. Стверджує, що покликання позивача на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 9901/805/18, № 9901/140/19, 9901/302/19, № 9901/537/19, № 9901/15/21 є безпідставними та не стосуються предмету позову, так як регулюють правовідносин, що пов`язані з реалізацією судді права на відставку. ІІІ. УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ Указом Президента України від 15 липня 2020 року № 276/2020 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Борзнянського районного суду Чернігівської області. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення - 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ - 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ - 67 (далі - Конкурс). Зі змісту оскарженого рішення вбачається, що у визначений строк до Комісії із заявою про участь у конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання звернувся ОСОБА_1 04 березня 2024 року рішенням Комісії № 28/ас-24 позивачу відмовлено в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (далі рішення № 28/ас-24). Рішення № 28/ас-24 є предметом спору у справі. ІV. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА, ОЦІНКА ДОКАЗІВ ТА МОТИВИ УХВАЛЕНОГО РІШЕННЯ Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд виходить з такого. Предметом спору у справі є рішення № 28/ас-24, яким відмовлено ОСОБА_1 в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23. Закон № 1402-VIII визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Частинами першою та третьою статті 92 Закону № 1402-VІІІ визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається цим Законом. Отже, у розумінні Закону № 1402-VІІІ ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України в межах повноважень, визначених цим Законом. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду, як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. За приписами частини другої статті 266 КАС України адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3, 5 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів. В контексті вимог частини другої статті 266 КАС України в ухвалі про відкриття провадження справу було вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін колегією суддів у складі п`яти суддів. Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Гарантоване статтею 55 Конституції України та КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Колегія суддів враховує, що згідно з пунктами 4, 5 і 9 частини п?ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, докази, що підтверджують вказані обставини, а у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. За приписами частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Отже, сукупний зміст статей 9, 77, 160, 161 КАС України беззаперечно свідчить, що саме позивач визначає предмет оскарження до Суду, зазначає які саме його права порушені, підстави позову та надає докази на їх підтвердження. Зі змісту оскарженого рішення Комісії № 28/ас-24 судом встановлено, що ОСОБА_1 у своїй заяві просив допустити його до участі в Конкурсі як особу, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, оскільки він має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років. В ухвалі про відкриття провадження суд встановлював позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив та документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу. До відзиву відповідач додав витяг з реєстру про направлення останнього позивачу. Своєю чергою, згідно інформації із сайту АТ «Укрпошта», позивач отримав відзив 13 травня 2024 року особисто. На виконання вимог частини першої статті 77 КАС України та ухвали суду, після отримання відзиву позивач не надав додаткових доказів щодо обставин, зазначених у позові та відзиві та не звертався до суду із клопотаннями про витребування доказів. За такого правового регулювання порядку розгляду справ у спрощеному проваджені та статусу учасників справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів, наданих сторонами, та у суду відсутні визначені процесуальним законом підстави для вжиття додаткових заходів щодо витребування доказів. В рішенні № 28/ас-24 відповідач зазначив, що ОСОБА_1 призначений на посаду судді Борзнянського районного суду Чернігівської області Указом Президента України від 15 липня 2020 року № 276/2020 «Про призначення суддів» та станом на день подання документів мав стаж роботи на посаді судді 3 роки 5 місяців. Позивач не погоджується із зазначенням Комісією в оскарженому рішенні інформації про те, що станом на день подання документів він мав стаж роботи на посаді судді менше п`яти років. Колегія суддів враховує, що позивач не надав до позову заяву, подану до Комісії про допуск ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі у конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів. Також позивач не надав Суду будь-яких документів щодо наявного у нього стажу, який на його думку мав би бути зарахованим Комісією до стажу, який дає право приймати участь у відповідному конкурсі. Отже, ключовим питанням, яке постало на вирішення Комісії для цілей допуску позивача до участі у першій стадії конкурсу на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, є включення до стажу на посаді судді п`ятирічного стажу професійної діяльності у сфері права, вимога щодо якого була встановлена законом і надавала позивачеві право на призначення на посаду судді місцевого суду. Водночас позивач наполягає, що Комісія визначаючись щодо достатнього стажу на посаді судді для цілей допуску до першої стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів мала б застосувати положення статті 137 Закону № 1402-VІІІ, позаяк ця норма не містить жодних обмежень щодо її застосування. Відповідач вважає не застосовними до спірних відносин приписи статті 137 Закону № 1402-VІІІ для цілей конкурсу, оскільки ці норми регулюють питання забезпечення суддів та за інакшого тлумачення суддя місцевого суду у перший день призначення на посаду судді у першій інстанції матиме стаж роботи на посаді судді, достатній для призначення суддею у суд апеляційної інстанції. Перевіривши відповідність оскаржуваного рішення ВККС України на дотримання критеріїв, визначених у частині другій статті 2 КАС України та надаючи оцінку доводам сторін, Суд зважає на таке. Згідно із частиною першою статті 79 Закону № 1402-VІІІ конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. 02 листопада 2016 року рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 141/зп-16 затверджено Положення «Про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді» (далі також Положення № 141/зп-16). Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 79-3 Закону № 1402-VІІІ визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду та формує його досьє. Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі також Рішення № 94/зп-23). Згідно з пунктом 5 Рішення № 94/зп-23 питання допуску до участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах вирішуються колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відповідно до Умов проведення Конкурсу, затверджених рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішення Комісії від 14 грудня 2023 року № 171/зп-23), до участі у першій стадії Конкурсу допускаються особи, які: 1) у порядку та строки, визначені цим оголошенням, подали всі необхідні документи; 2) на день подання документів відповідають встановленим статтями 28 та 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду. Відповідно до пункту 57 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри». Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 розділу 4 Положення № 141/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) на підставі поданих кандидатом документів член Комісії - доповідач здійснює перевірку: 1) відповідності осіб, які звернулися для участі в конкурсі, вимогам до кандидатів на посаду судді відповідного суду; 2) дотримання кандидатом встановлених умовами конкурсу строку та процедури звернення для участі в конкурсі; 3) поданих документів на відповідність переліку та вимогам до їх оформлення. За результатами проведеної членом Комісії - доповідачем перевірки в засіданні колегії Комісії ухвалюється рішення щодо допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та/або участі в конкурсі. Участь кандидата у розгляді такого питання не є обов`язковою. Інформація про результати розгляду питання про допуск кандидатів до проходження кваліфікаційного оцінювання та/або участі в конкурсі оприлюднюється на офіційному веб-сайті Комісії. У визначений строк до Комісії із заявою про участь у Конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання звернувся ОСОБА_1 . В оскарженому рішенні № 28/ас-24 зазначено, що ОСОБА_1 у заяві просив допустити його до участі в Конкурсі як особу, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років. Статтею 79-3 Закону № 1402-VІІІ визначені особливості проведення Комісією конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду. За змістом частини другої статті 79-3 Закону № 1402-VІІІ у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону. Своєю чергою, відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1402-VІІІ суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог: 1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років; 2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років; 3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років; 4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років. Колегія суддів враховує, що позивач є професійним суддею, проходив відповідну процедуру щодо первинного призначення на посаду судді. В цьому контексті та з урахуванням наявних доказів, колегія судді звертає увагу, що вимоги до кандидатів на посаду судді визначені статтею 69 Закону № 1402-VІІІ. Так, за приписами частини першої статті 69 Закону № 1402-VІІІ на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови. Отже, за змістом статті 28 Закону № 1402-VІІІ в контексті предмету спору, до кандидата на посаду судді апеляційного суду закон визначає крім загальних вимог, додаткові вимоги у тому числі (…) вимоги щодо тривалості та якості стажу такого кандидата. За приписами частини 3 статті 79-3 Закону № 1402-VІІІ з метою допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, кандидат на посаду судді подає до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України: 1) письмову заяву про участь у конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання; 2) документи, визначені пунктами 2-13 частини першої статті 72 цього Закону; 3) документи, що підтверджують дотримання однієї з вимог, визначених частиною першою статті 28, частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно. Отже, зазначена норма передбачає, у тому числі (...), надання документів, передбачених статтею 28 Закону № 1402-VІІІ, які своєю чергою визначають кількісні та якісні критерії стажу, який дає право на зайняття відповідної посади судді апеляційного суду. Проте позивачем не надавалась до суду інформація щодо виконання ним роботи на посаді судді не менше п`яти років або іншої роботи, визначеної частиною 1 статті 28 Закону № 1402-VІІІ. Згідно із частиною першою статті 28 Закону № 1402-VІІІ під відповідним стажем роботи розуміється саме професійна діяльність, зазначена у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, зокрема професійна діяльність на посаді судді. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1402-VІІІ суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Отже, стаж на посаді судді починає свій обрахунок з моменту заняття посади судді та здійснення правосуддя на професійній основі. За такого правового регулювання колегія суддів доходить висновку, що кваліфікаційні вимоги до судді апеляційного суду встановлено у частині першій статті 28 Закону 1402-VІІІ, згідно з якими особа має відповідати вимогам до кандидатів на посаду судді чітко визначеним у частині першій цієї статті, зокрема, відповідно до пункту 1 мати стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років. Суд враховує, що конструкція цієї правової норми включає чотири самостійні умови, відповідаючи одній з яких особа визнається такою, що може бути суддею апеляційного суду. Колегія суддів враховує, що вимоги до кандидата на посаду судді унормовані статтею 69 Закону 1402-VІІІ та є відмінними від вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону 1402-VІІІ, яким має відповідати суддя апеляційного суду. При застосуванні норми частини першої статті 28 Закону 1402-VІІІ, в контексті предмету спору, колегія суддів враховує буквальне викладення цієї норми та її втілення у тексті норми. Так, після викладення однорідних вимог до посади судді апеляційного суду у формі переліку через коми (відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді), сполучника «також»: «… також відповідає одній із таких вимог:..». Вживання законодавцем у тексті норми частини першої статті 28 Закону № 1402-VІІІ єднального сурядного сполучника «також» служить поєднанню між собою однорідних членів речення та рівноправних речень. Тож викладені після цього сполучника вимоги є додатковими до вищеперерахованих у нормі частини першої статті 28 Закону, а тому самостійними. Зміст приписів статей 28 і 69 Закону № 1402-VІІІ у своїй сукупності, дає підстави вважати, що особа, визнається такою, що відповідає вимогам до судді апеляційного суду якщо вона: 1) відповідає встановленим вимогам до кандидата на посаду судді, до яких, з-поміж іншого включається умова щодо наявності щонайменше п`ятирічного стажу професійної діяльності у сфері права; 2) за результатами кваліфікаційного оцінювання ця особа підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, 3) також цією особою має бути дотримано додатково ще одну з чотирьох умов, перелічених у пунктах 1 - 4 частини першої статті 28 Закону № 1402-VІІІ, зокрема, мати стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років або інший визначений цією статтею за кількісними та якісними критеріями стаж. Оскільки у частині першій статті 52 Закону № 1402-VІІІ визначено суддею громадянина України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі, саме такий стаж після призначення, зарахування у штат суду і здійснення правосуддя враховується як стаж на посаді судді для цілей вирішення питання відповідності кандидата вимогам на посаду судді апеляційного суду. Отже, наявність стажу професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, поряд з відповідністю іншими вимогами, визначають особу такою, що відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, а для цілей відповідності вимогам на посаду судді апеляційного суду особа має відповідати також ще й додатковим умовам, визначеним у статті 28 Закону № 1402-VІІІ, зокрема мати стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років. Відповідно, буквальне тлумачення змісту цієї норми дає підстави вважати, що повторне включення до цього стажу професійного стажу у сфері права щонайменше п`ять років (і як кандидата на посаду судді, і як судді, що має стаж роботи не менше п`яти років) не відповідає закладеним законодавцем кваліфікаційним вимогам на посаду судді апеляційного суду якщо цей стаж не відповідає вимогам статті 28 Закону № 1402-VІІІ, яка є спеціальною нормою для спірних правовідносин. Такі висновки повністю узгоджуються з викладеними вимогами до осіб, які можуть брати участь у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, і у частині другій статті 79-3 Закону № 1402-VІІІ, а саме: ці особи мають відповідати вимогам до кандидата на посаду судді (1), за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердити здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією (2), а також, тобто додатково до переліченого, відповідати одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) (3). Отже, наявність у особи професійного стажу у сфері права щонайменше п`ять років включено до вимог, яким має відповідати особа як кандидат на посаду судді, поряд з іншими вимогами, що висуваються до кандидата на посаду судді. Водночас для цілей відповідності особи посаді судді апеляційного суду висуваються додаткові вимоги, як-от: підтвердження за результатами кваліфікаційного оцінювання здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією; та відповідність одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) - або мати стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років; або мати науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років; або мати досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років; або мати сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років. За такого правового регулювання, вимоги, визначені пунктами 1 - 4 частини першої статті 28 Закону № 1402-VІІІ, є самостійними (окремими) та виступають додатковими умовами зайняття посади судді апеляційного суду до вже викладених у частині першій статті 28 Закону № 1402-VІІІ, не включаючи та не поглинаючи відповідні кваліфікаційні вимоги, викладені попередньо у цій нормі. Отже, відповідаючи вимогам до кандидата на посаду судді, які передбачають наявність щонайменше п`ятирічного стажу у сфері права, особа також має підтвердити за результатами кваліфікаційного оцінювання здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, та, окрім того, відповідати одній із вимог, визначених частиною першою статті 28, зокрема, мати стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років. Цей стаж роботи не передбачає повторне включення до нього стажу професійної діяльності у сфері права, є окремою кваліфікаційною умовою та складає саме стаж роботи на посаді судді після зарахування до штату конкретного суду та виконання функцій відправлення правосуддя. Щодо тверджень позивача про необхідність застосування статті 137 Закону № 1402-VІІІ, колегія суддів з урахуванням вищенаведеного правового регулювання спірних правовідносин зазначає таке. Згідно із статтею 137 Закону № 1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Конструкція цієї статті передбачає зарахування виконання певних обов`язків та перебування на певних посадах до стажу судді. Проте пункт 1 частини 1 статті 28 Закону № 1402-VІІІ передбачає дві складові стажу, це перебування на посаді саме судді та виконанні роботи судді. Отже, конструкція цієї норми не передбачає зарахування інших видів робіт крім виконання роботи на посаді судді. Частина друга статті 79-3 та частина перша статті 28 Закону № 1402-VІІІ, які є спеціальними нормами до предмету спору, не містять відсилок щодо можливості застосування інших правил, у тому числі, визначених статтею 137 Закону № 1402-VІІІ. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає цілком слушним покликання відповідача у відзиві на позовну заяву на розміщення статті 137 у розділі IX «Забезпечення суддів» Закону №1402-VIII. Так, зміст всіх без винятку правових норм, які містяться в згаданому розділі поряд зі статтею 137 свідчить про те, що ними врегульовано саме питання забезпечення суддів - суддівської винагороди (стаття 135), відпустки (стаття 136), забезпечення житлових умов судді (стаття 138), забезпеченні потреб судді, пов`язаних з його діяльністю (стаття 139), державного захисту суддів та членів їхніх сімей (стаття 140), соціального страхування судді (стаття 141). Тобто, зазначені положення є застосовними до правовідносин, які виникають з питань забезпечення суддів і є спеціальними у їх межах. Відповідно мотивація позивача про те, що йому нараховується та виплачується надбавка за вислугу років, як такому, що має стаж на посаді судді 5 років, не заслуговує на увагу в світлі спірних правовідносин, адже стосується саме питання забезпечення судді. Колегії суддів враховує, що як стаття 137 Закону № 1402-VIII окремо, так і розділ IX «Забезпечення суддів» цього Закону не містять посилання щодо їх застосування до інших сфер, які охоплюються Законом № 1402-VIII. Водночас частина 7 статті 69 Закону №1402-VIII, яка визначає загальні вимоги до кандидата на посаду судді, та як зазначено вище застосовуються у сукупності із статтею 28 Закону №1402-VIII для вирішення цього спору, містить чітке визначення який саме стаж для цілей цього Закону має враховуватись. Проте, на виконання вимог статей 73, 74, 77 КАС України, позивач не надав доказів наявності стажу необхідного для судді апеляційного суду, який би відповідав сукупним вимогам спеціальних норм статей 28, 69 Закону №1402-VIII. За такого правового регулювання спірних правовідносин та встановлених обставин, колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо недотримання відповідачем правил статті 137 Закону №1402-VIII при визначені спеціального стажу, як обов`язкової вимоги до кандидата на посаду суді апеляційного суду. Відповідно у позивача не могло бути легітимних очікувань щодо застосування частини другої статті 137 Закону № 1402-VІІІ, а саме щодо зарахування до стажу роботи судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) тривалістю щонайменше п`ять років, яка вимагається законом для призначення на посаду судді. Також колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на судові рішення Верховного Суду у справах № 9901/15/21, № 9901/302/19, № 9901/537/19, № 9901/140/19, № 9901/805/18, № 420/14019/23. Так, у справі № 9901/15/21 спірним питанням, що постало перед судом, було питання щодо обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку. У цій справі позивачка ставила вимогу зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку судді, п`ять років роботи в галузі права. Натомість Вищою радою правосуддя при вирішенні питання права позивача на відставку було враховано три роки стажу професійної діяльності у галузі права. Спірним у цій справі було питання врахування стажу професійної діяльності у галузі права у відповідній редакції норми частини другої статті 137 Закону № 1402-VІІІ. Тож спірні правовідносини у цій справі не є однаковими зі справою № 9901/15/21. Роблячи висновки у справі № 9901/15/21 Велика Палата Верховного Суду у постанові 18 листопада 2021 року, на яку також покликається позивач, виходила з того, що абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). А тому ВП резюмувала, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При обчисленні стажу, який дає право на відставку, окремо слід застосовувати положення частини першої статті 137 Закону № 1402-VІІІ, положення частини другої цієї статті як стаж, який зараховується додатково. Висновки щодо правозастосування за подібних правовідносин зроблено Великою Палатою Верховного Суду і в постановах від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18, від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19, від 8 жовтня 2020 року у справі № 9901/537/19, від 15 лютого 2024 року у справі № 420/14019/23, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 9901/140/19, на які покликається позивач. Висновки у всіх наведених справах зводяться до того, що системний аналіз статті 137 Закону № 1402-VІІІ у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ дає підстави вважати, що у зв`язку з набранням чинності Законом № 2447-VIII, яким унесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VІІІ, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Отже, ці висновки не є релевантними до спірних у цій справі правовідносин. За наведеного правового регулювання та з огляду на встановлені обставини цієї справи, Суд доходить висновку про обґрунтованість висновку Комісії про відсутність у позивача станом на день подання ним документів для участі у Конкурсі, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 28 Закону № 1402-VІІІ, п`ятирічного стажу роботи на посаді судді, відповідно оскаржуване рішення № 28/ас-24 у межах заявлених підстав позовних вимог відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. З огляду на зазначене у Суду відсутні підстави констатувати неправильне тлумачення та застосування ВККС України норм матеріального права щодо визначення стажу роботи на посаді судді, що надає право допуску ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні. Керуючись статтями 2, 72-78, 241-246, 250, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд В И Р І Ш И В: У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Головуючий суддя: С.М. Чиркін Судді: А.А. Єзеров Н.В. Коваленко В.М. Кравчук О.П. Стародуб