Ухвала КАС ВС № 600/6136/23-а

УХВАЛА 17 липня 2024 року м. Київ справа №600/6136/23-а адміністративне провадження № К/990/25723/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Прокопенка О.Б., суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №600/6136/23-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, а саме: за 2022 рік - 30 календарних днів чергової оплачуваної відпустки та 15 днів додаткової оплачуваної відпустки, а за період з 12 січня 2017 року по 13 серпня 2019 року та з 23 липня 2021 року по 03 лютого 2023 року - додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення (заробітної плати), як учаснику бойових дій, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, а саме: за 2022 рік - 30 календарних днів чергової оплачуваної відпустки, та 15 днів додаткової оплачуваної відпустки, а за період з 12 січня 2017 року по 13 серпня 2019 року та з 23 липня 2021 року по 03 лютого 2023 року - додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення (заробітної плати), як учаснику бойових дій, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної та додаткової відпустки за період з 12 січня 2017 року по 13 серпня 2019 року та з 23 липня 2021 року по 31 грудня 2021 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, а саме: за 2022 рік - 30 календарних днів чергової оплачуваної відпустки та 15 днів додаткової оплачуваної відпустки, а за період з 12 січня 2017 року по 13 серпня 2019 року та з 23 липня 2021 року по 31 грудня 2021 року - додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення (заробітної плати), як учаснику бойових дій, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного. Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Крім того, згідно з частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у цій справі є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо нарахування та виплати позивачеві грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, а саме: за 2022 рік - 30 календарних днів чергової оплачуваної відпустки та 15 днів додаткової оплачуваної відпустки, а за період з 12 січня 2017 року по 13 серпня 2019 року та з 23 липня 2021 року по 03 лютого 2023 року - додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення (заробітної плати), як учаснику бойових дій, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення та зобов`язання її виплатити. Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалено у цій справі, розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, про наявність виключних обставин, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України (справа має виняткове значення для скаржника). Посилання скаржника на те, що ця справа має для нього виняткове значення належним чином не обґрунтовано, оскільки є лише власними припущеннями, не підтвердженими жодними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів. Суд наголошує, що з огляду на те, що поняття виняткового значення справи є оціночними, воно потребує належного обґрунтування з боку скаржника. Сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі, без відповідного підкріплення прикладами/доказами, не дає підстав для відкриття касаційного провадження. Отже, касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні. Водночас питання виплати компенсації за невикористану частину відпустки за минулі роки вже було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема, у справі №160/10875/19, у якій Суд сформував відповідні висновки щодо застосування норм права, які і застосовано судом апеляційної інстанції у цій справі. Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Херсонській області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №600/6136/23-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: О.Б. Прокопенко Судді: О.В. Кашпур С.А. Уханенко