Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/5380/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/5380/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 17 липня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням військової служби у складі Збройних Сил України на період дії воєнного стану, за період з 01.11.2022 р. по 31.03.2023 р.; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням військової служби у складі Збройних Сил України на період дії воєнного стану, за період з 01.11.2022 р. по 31.03.2023 р. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.03.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за періоди з 04 лютого 2023 року по 10 лютого 2023 року та з 13 березня 2023 року по 31 березня 2023 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 вирішити питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за періоди з 04 лютого 2023 року по 10 лютого 2023 року та з 13 березня 2023 року по 31 березня 2023 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 01.11.2022 року по 31.01.2023 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Випискою з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 10529/2022 психоневрологічного відділення (психосоматичного центра) № 10, яка видана комунальним підприємством "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" підтверджується те, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 25 листопада 2022 року по 23 грудня 2022 року. З виписки № 3179 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, яка видана комунальним підприємством "Міська клінічна лікарня №4 Дніпропетровської міської ради" (неврологічне відділення), слідує, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у цьому закладі охорони здоров`я з 27 січня 2023 року по 03 лютого 2023 року. Згідно з відпускним квитком № 734 від 11 лютого 2023 року, виданого військовою частиною НОМЕР_1 , позивач з 11 лютого 2023 року по 12 березня 2023 року перебував у відпустці. Вважаючи, що в період з 01 листопада 2022 року по 31 березня 2023 року протиправно не нараховувалася та не виплачувалася додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 04 лютого 2023 року по 10 лютого 2023 року та з 13 березня 2023 року по 31 березня 2023 року, а також зобов`язання військової частини НОМЕР_1 вирішити питання щодо нарахування та виплати згадуваної вище додаткової винагороди, врахувавши виплачені суми. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не має права на виплату додаткової винагороди до 30000 гривень в періоди з 25 листопада 2022 року по 23 грудня 2023 року (перебування на стаціонарному лікуванні), з 27 січня 2023 року по 03 лютого 2023 року (перебування на стаціонарному лікуванні) та з 11 лютого 2023 року по 12 березня 2023 року (перебування у відпустці за станом здоров`я). Такого висновку суд дійшов з тих підстав, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 отримував поранення (контузію, травму, каліцтво), що пов`язане із захистом Батьківщини, що виключає можливість виплати йому додаткової винагороди в збільшеному розмірі до 100000 гривень як в період відпустки, так і в період стаціонарного лікування. Крім того, судом враховано й те, що в позові йдеться про набуття позивачем права на отримання додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень в розрахунку на місяць в період з 01 листопада 2022 року по 31 березня 2023 року, проте ані зазначеними вище приписами Постанови №168, ані приписами Окремого доручення Міністерства оборони України № 912/в/29 не передбачено виплату такої додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень, що додатково свідчить про безпідставність такої вимоги. Окрім того, суд звернув увагу на лист військової частини НОМЕР_2 від 31 березня 2023 року вих.№502/15/884, зі змісту якого слідує, що додаткова винагорода ОСОБА_1 не виплачувалася за листопад 2022 року у зв`язку із вживанням ним алкогольних напоїв, а за грудень 2022 року та за січень 2023 року - у зв`язку з відмовою ним виконувати бойові накази (розпорядження). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі державні органи). На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168). Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. 01 квітня 2022 року до Постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі до 100000 гривень у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини. Відтак Постановою №168 передбачено можливість виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, зокрема тим особам, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Водночас згаданою постановою не передбачена виплата додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень зокрема тим військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Крім того, пунктом 17 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260), який застосовується з 24 лютого 2022 року, визначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Окремим дорученням Міністерства оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 (далі - Окреме доручення Міністерства оборони України №912/в/29) з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, вимагається: - пункт 1: під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" слід розуміти виконання військовослужбовцем: - бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; - бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; - бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями, бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; - бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; - бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; - виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей, здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; - здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; - виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії; - пункт 2: на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку па місяць) в розмірах: - 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); - 30000 гривень іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби); - пункт 3, абзаци 5-7: документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: - бойовий наказ (бойове розпорядження); - журнал бокових дій (вахтовий, навігацій но-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); - рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань; - пункт 5: виплату податкової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) особовому складу військової частини; - в цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо; - пункт 7 абзаци 1, 4-10: у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включати військовослужбовців, які: - у зв`язку з поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії; - підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини; - у довідці обов`язково зазначати: - військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який стримав поранення каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; - інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; - обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); - підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо); - керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 грн. за час цієї відпустки. Отже, аналіз зазначених вище приписів як Постанови №168, так і Окремого доручення Міністерства оборони України №912/в/29 слідує, що військовослужбовець у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, або перебуває у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії має право на збільшений до 100000 гривень розмір додаткової грошової винагороди відповідно до наказів про виплату такої додаткової винагороди. Тобто, Постановою № 168 передбачено зокрема такі підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 гривень особам, зазначеним у пункті 1 такої постанови, а саме: 1) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого; 2) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Як встановив суд першої інстанції, згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 1127 від 02 лютого 2023 року проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого встановлено, що "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби". Відтак після проведеного медичного огляду військово-лікарською комісією встановлено захворювання позивача, що пов`язане із проходженням військової служби та на підставі статті 65 графи ІІ Розкладу хвороб вказано, що позивач потребує відпустки за станом здоров`я терміном 30 календарних днів. Варто зауважити, що згаданим висновком військово-лікарської комісії рекомендовано ОСОБА_1 відпустку за станом здоров`я у зв`язку із виявленим у нього захворюванням. При цьому матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 отримував поранення (контузію, травму, каліцтво), що пов`язане із захистом Батьківщини, що виключає можливість виплати йому додаткової винагороди в збільшеному розмірі до 100000 гривень як в період відпустки, так і в період стаціонарного лікування. Крім того, варто врахувати й те, що в позові йдеться про набуття позивачем права на отримання додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень в розрахунку на місяць в період з 01 листопада 2022 року по 31 березня 2023 року, проте ані зазначеними вище приписами Постанови №168, ані приписами Окремого доручення Міністерства оборони України № 912/в/29 не передбачено виплату такої додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень, що додатково свідчить про безпідставність такої вимоги. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не має права на виплату додаткової винагороди до 30000 гривень в періоди з 25 листопада 2022 року по 23 грудня 2023 року (перебування на стаціонарному лікуванні), з 27 січня 2023 року по 03 лютого 2023 року (перебування на стаціонарному лікуванні) та з 11 лютого 2023 року по 12 березня 2023 року (перебування у відпустці за станом здоров`я). Окрім того, слід зазначити, що згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Так, відповідно до підпунктів 9,7 та 9.8 пункту 9 телеграми Міністерства оборони України №912/з/29 від 23 червня 2022 року до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включати військовослужбовців: - які відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира; - які вживали алкогольні напої (наркотичні та психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошеного наказом командира (начальника). Таким чином, однією із підстав позбавлення військовослужбовців премії та додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є встановлення факту їх перебування, як у службовий, так і в позаслужбовий час особи в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння, перебування на службі в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння. Суд звертає увагу на лист військової частини НОМЕР_2 від 31 березня 2023 року вих. №502/15/884, зі змісту якого слідує, що додаткова винагорода ОСОБА_1 не виплачувалася за листопад 2022 року у зв`язку із вживанням ним алкогольних напоїв, а за грудень 2022 року та за січень 2023 року - у зв`язку з відмовою ним виконувати бойові накази (розпорядження). Щодо посилань скаржника на те, що положення окремого доручення, на яке посилається суд першої інстанції, не підлягає застосуванню, то колегія суддів оцінює такі доводи критично, з огляду на те, що Постановою № 168 чітко визначено право керівника відповідного міністерства встановлювати порядок і умови виплати додаткової винагороди. При цьому, у вказаній нормі не зазначено вид документа, яким керівники відповідних міністерств мають визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди. Крім того, на державну реєстрацію не подаються акти, спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм. Також, колегією суддів не приймаються доводи апелянта про те, що застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачена нормами Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, оскільки позбавлення позивача додаткової грошової винагороди не є видом дисциплінарного стягнення, передбаченим Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Ухвалюючи рішення у цій справі, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено прийняття окремого рішення щодо позбавлення військовослужбовця додаткової винагороди, а реалізація такого рішення знаходить своє відображення в тому, що до наказу про виплату додаткової винагороди військовослужбовець, який допустив порушення, не включається. Суд апеляційної інстанції зазначає, що прийняття Міністром оборони України рішень від 25.03.2022 № 248/1298 та від 23.06.2022 № 912/з/29 узгоджується з повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку № 260, а тому відповідні рішення підлягають врахуванню при вирішення питання про виплату додаткової допомоги, передбаченої Постановою №168. Таким чином, однією із підстав позбавлення військовослужбовців премії та додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є встановлення факту відмови виконувати бойові завдання, перебування, як у службовий, так і в позаслужбовий час особи в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння, перебування на службі в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння та накази командира. Відтак позивачеві не виплачувалася додаткова винагорода за листопад 2022 року у зв`язку з вживанням ним алкогольних напоїв, а за грудень 2022 року та за січень 2023 року - у зв`язку з відмовою від виконання ним бойового наказу (розпорядження). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за листопад 2022 року, за грудень 2022 року та за січень 2023 року. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Судове рішення в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.