Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 758/9911/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 758/9911/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Гребенюк В.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Костюк Л.О., Файдюка В.В., при секретарі Литвин С.В. за участю: позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Черкащенко Ніни Павлівни про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної поліції у м. Києві капрала поліції Черкащенко Ніни Павлівни (далі по тексту - відповідачі, ДПП, інспектор поліції Черкащенко Н.П.) в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАР №6094363 від 29.10.2022 року. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, позивача, який з`явився у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою серії ЕАР №6094363 від 29.10.2022 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, інспектором поліції Черкащенко Н.П., притягнуто водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладено на адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с.9-10) (далі по тексту - оскаржувана постанова). Згідно вказаної постанови, 29.10.2022 року о 16 год. 25 хв., за адресою: Київ, Подільський район, проспект Правди, 69, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», чим порушив пункт 8.4 «в» Правил дорожнього руху - порушення вимог заборонних знаків. У зв`язку з вищезазначеним, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Не погоджуючись з оскаржуваною постановою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідачем прийнято в межах його компетенції, кваліфікація порушення визначена вірно, санкція застосована до позивача відповідає вимогам ст. 122 КУпАП та Правилам дорожнього руху. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення Правил дорожнього руху. Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, ст.ст. 1241 -

126. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. По суті зафіксованого в оскаржуваній постанові правопорушення апеляційний суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Як вбачається з оскаржуваної постанови, 29.10.2022 року о 16 год. 25 хв., за адресою: Київ, Подільський район, проспект Правди, 69, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», чим порушив пункт 8.4 «в» Правил дорожнього руху - порушення вимог заборонних знаків. Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Натомість, в даному випадку, ОСОБА_1 заперечує, що він порушив Правила дорожнього руху та посилається на те, що під час виїзду з гаражного кооперативу «Вікторія», який знаходиться за адресою: Київ, Подільський район, проспект Правди, 39А, здійснив поворот ліворуч на дублер проспекту Правди. Проїхавши 15 метрів позивач був зупинений посадовими особами ДПП за порушення вимоги дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», та пункт 8.4 «в» Правил дорожнього руху - порушення вимог заборонних знаків. Обґрунтовуючи доводи позовної заяви та апеляційної скарги, скаржник зазначає, що при виїзді гаражного кооперативу «Вікторія», і взагалі біля адреси проспекті Правди, 39А і де було зупинено позивача патрульною поліцією, станом на 29.10.2022 року, не були розміщені знаки, які забороняють рухатися ліворуч, вимагають рухатися тільки праворуч, або забороняють в`їзд. Під час розгляду справи, колегією суддів апеляційної інстанції витребувано інформацію та зобов`язано Департамент транспортної інфраструктури Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» надати Шостому апеляційному адміністративному суду додаткові докази по справі, а саме: - затверджену, станом на 29.10.2022 року, схему дорожнього руху, за адресою: проспект Правди, 69 у місті Києві та проспект Правди, 39 у місті Києві, де було Департаментом патрульної поліції складено постанову серії ЕАР № 6094363 від 29.10.2022 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Так, на вимогу суду апеляційної інстанції, 25.06.2024 року Департаментом транспортної інфраструктури Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» надано витребувані докази, а саме: схеми розташування дорожніх знаків за адресою: проспект Європейського Союзу, 39 (колишня назва проспект Правди) у місті Києві, станом на 29.10.2022 року. Так, з наданих схем дорожнього руху вбачається, що дорога - дублер проспекту Європейського Союзу (колишня назва проспект Правди), поблизу будівлі 39 та 39А/1, де було посадовою особою ДПП накладено на позивача адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, є дорогою з одностороннім рухом, що підтверджується знаком 5.5 «Дорога з одностороннім рухом». Відповідно до 5.5 ПДР «Дорога з одностороннім рухом», це дорога або відокремлена проїзна частина, по якій рух транспортних засобів за всією шириною здійснюється лише в одному напрямку. Відповідно п. 5.7.1 і 5.7.2 ПДР «Виїзд на дорогу з одностороннім рухом» показують напрямок руху на перехрещуваній дорозі, якщо на ній організовано односторонній рух. Рух транспортних засобів по цій дорозі або проїзній частині дозволяється лише у напрямку, показаному стрілкою. Отже, вказані доводи апелянта про відсутність дорожніх знаків, які забороняють рухатися ліворуч, вимагають рухатися тільки праворуч, або забороняють в`їзд на проспекті Європейського Союзу (колишня назва проспект Правди), поблизу будівлі 39 та 39А/1, спростовуються наданими схемами дорожнього руху, станом на 29.10.2022 року, якими підтверджується, що водій ОСОБА_1 , під час в`їзду на дорогу - дублер проспекту Європейського Союзу (колишня назва проспект Правди), 39А/1, в гаражний кооператив «Вікторія» був зобов`язаний впевнитися, як здійснюється рух транспортних засобів і в якому напрямку по дорозі - дублеру. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, (із змінами і доповненнями) відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувались вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Так, п. 8.4 «в» визначає заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Відповідно до п. 3.21 ПДР «В`їзд заборонено». Забороняється в`їзд усіх транспортних засобів з метою, зокрема: - запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Правовими положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Дослідивши вищезазначені правові положення та наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що водієм ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: здійснено рух у зустрічному напрямку транспортних засобів на дорозі - дублері з одностороннім рухом. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність оскаржуваної постанови та скоєння позивачем адміністративного правопорушення, визначеного ч.1 ст. 122 КУпАП, а тому колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи щодо прийняття оскаржуваної постанови, відповідно до норм чинного законодавства. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Правовими положеннями ч. 1 ст. 272 КАС України регламентовано, що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 272, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Л.О. Костюк В.В. Файдюк Повний текст рішення виготовлено 16.07.2024 року